Постанова № 675967, 25.04.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

25.04.07 Справа № 13/258-4746

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Дубник О.П.

суддів Орищин Г.В.

Якімець Г.Г.

При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.

розглянув апеляційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції (далі МДПІ) Тернопільської області (Монастирське відділення) від 15.02.07р. №589

на постанову господарського суду Тернопільської області від 19.01.2007р.

у справі №13/258-4746

за позовом Державного підприємства (далі ДП) «Ковалівський спиртовий завод», с.Ковалівка

до відповідача Бучацької МДПІ Тернопільської області (Монастирське відділення), м.Монастириська

про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.11.06р. №0002571500/0

за участю представників

від позивача –не з’явився;

від відповідача –Гладиш А.С. –представник (дов. у справі).

Права та обов’язки згідно ст.ст. 49, 51 КАС України роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало.

Позивач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, докази чого знаходяться в матеріалах справи.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 19.01.2007р. у справі №13/258-4746 (суддя С.Г.Стопник) задоволено позов ДП «Ковалівський спиртовий завод»до Бучацької МДПІ Тернопільської області (Монастирське відділення) та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 17.11.06р. №0002571500/0.

Постанова суду мотивована п.1.8 ст.1, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України 10.08.2005р. №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за 6/31-92, Постановою Кабінету Міністрів України №1729 „Про забезпечення споживачів природним газом", на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про підставність вимог позивача, оскільки останнім правомірно заявлено до бюджетного відшкодування за серпень 2006р. суму податку на додану вартість в розмірі 3355,02 грн., як таку що віднесена до складу податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі належним чином оформленої податкової накладної, а податковим органом, зокрема, не доведено, що поставлений позивачу природний газ є імпортованим за зовнішньоекономічним контрактом з нульовою ставкою податку на додану вартість.

З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, відповідач оскаржує рішення суду, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначаючи, що у своїй господарській діяльності ДП «Ковалівський спиртовий завод», як промислове підприємство, повинне використовувати природний газ імпортного походження, який звільняється від обкладання податком на додану вартість або оподатковується за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Крім того, апелянт наполягаю на тому, що за змістом Закону України «Про податок на додану вартість»однією з обов’язкових підстав включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту (бюджетного відшкодування) з податку на додану вартість є фактична сплата цих сум до державного бюджету, а в даному випадку фактична сплата податку на додану вартість до бюджету по придбаному позивачем у ТОВ «Луксор»за серпень 2006р. природному газу відсутня.

Враховуючи викладене, апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити.

Заслухавши представника відповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:

актом перевірки від 15.11.06р. №63-15/00375059 «Про результати виїзної позапланової перевірки ДП «Ковалівський спиртовий завод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2006р.»зафіксовано порушення позивачем п.п.1.4, 1.8 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР), в результаті чого останнім завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації за серпень 2006р. на суму 3355,02 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Бучацькою МДПІ 17.11.2006 року прийнято податкове повідомлення-рішення №108/0002571500/0, яким згідно з п.п. «б», «в»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-Ш, із змінами та доповненнями (далі Закон №2181-Ш), п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, зменшено ДП «Ковалівський спиртовий завод»бюджетне відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість за серпень 2006р. в розмірі 3355,02 грн.

Як встановлено актом перевірки, позивач за договором №68-07/с від 21.07.2006р. отримав від ТОВ „Луксор" природний газ у липні цього ж року на загальну суму 16775 грн. та сплатив у вартості товару 3355,02 грн. податку на додану вартість, що підтверджується належним чином оформленою податковою накладною №150 від 31.07.2006р. Вказані обставини справи відповідачем не заперечуються.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем задекларовано в серпні 2006р. бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 97976 грн., з яких 3355,02 грн. складає податок на додану вартість, з вартості природного газу, закупленого ТОВ «Луксор»у липні 2006р.

Враховуючи викладене, ТОВ «Луксор»повинно було в свою чергу сплатити 3355,02 грн. податку на додану вартість до Державного бюджету України у відповідному податковому періоді.

Однак з акту перевірки та матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Луксор»не задекларував таких податкових зобов’язань у декларації з податку на додану вартість за липень 2006р. та відповідно не сплатив вказану вищу суму такого податку до бюджету.

Бюджетне відшкодування –це сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених Законом №168/97-ВР (п.1.8 ст.1 вказаного Закону).

У відповідності із п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1 та п.п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту достатньо таких підстав, як здійснення операції з придбання товарів, наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість.

В той же час, наведена норма п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 вищевказаного Закону, передбачає обов’язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

Згідно із п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим законом.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції – формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст. 2, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також, з поняття платника податку як особи, яка згідно Закону України “Про податок на додану вартість” зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п.1.3 ст.1 цього Закону).

Тобто, Законом №168/97-ВР встановлено прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому, зазначені етапи нерозривно пов”язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

За змістом вищезазначеного Закону №168/97-ВР, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Таким чином, оскільки матеріалами справи не можливо підтвердити фактичну сплату спірної суми податку на додану вартість до бюджету, то сума податку на додану вартість по придбанню природного газу у липні 2006р. у ТОВ «Луксор»не підлягає бюджетному відшкодуванню.

Також апелянт вказує на невідповідність вимогам ст.70 КАС України листа ТОВ «Луксор» від 15.01.07р. №46/б, яким позивач підтверджує те, що придбаний ним природний газ є вітчизняного, а не імпортного походження, у зв’язку із чим такий взято до уваги місцевим господарським судом та визнано правомірним постачання такого природного газу за 20 відсотковою ставкою податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими доводами апелянта, оскільки із зазначеного листа не вбачається, що власник спірного газу є СП «Полтавська газонафтова компанія».

Крім цього, згідно із п.п.5 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.01р. №1729 «Про забезпечення споживачів природним газом»(у редакції, чинній станом на дату спірних правовідносин) потреба в природному газі промислових споживачів та інших суб’єктів господарської діяльності задовольняється з ресурсів газу НАК «Нафтобаз України», отриманих за зовнішньоекономічними контрактами та договорами купівлі-продажу.

Наказом НАК «Нафтобаз України»від 31.03.05р. №168 (із змінами та доповненнями) затверджено та введено в дію з 01.04.05р. Прейскурант цін на природний газ ресурсів НАК «Нафтобаз України». Згідно вказаного прейскуранту для промислових споживачів, які є платниками податку на додану вартість, ціна 1000 куб.м. природного газу становить 344 грн., в тому числі 0,00 грн. податку на додану вартість.

Згідно із ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»: від обкладання податком на додану вартість звільняються операції з ввезення природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України; за нульовою ставкою податку на додану вартість оподатковуються операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, вважаючи оскаржувану постанову суду такою, що підлягає скасуванню, а апеляційна скарга –задоволенню.

На підставі вищенаведеного, керуючись п.п.6, 7 розділу VII, ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, ч.5 ст.254 КАС України –

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити.

2. Постанову господарського суду Тернопільської області від 19.01.2007р. у цій справі скасувати і прийняти нову постанову. В позові ДП «Ковалівський спиртовий завод»до Бучацької МДПІ Тернопільської області (Монастирське відділення) про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.11.06р. №0002571500/0 відмовити.

3. Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст.211, 212 КАС України.

Головуюча-суддя О.П. Дубник

суддя Г.В. Орищин

суддя Г.Г.Якімець