Ухвала суду № 67595288, 05.07.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 639/541/17 Головуючий суддя І інстанції Іванова І. В.

Провадження № 22-ц/790/4519/17 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 року м.Харків

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді Яцини В.Б.,

суддів: - ОСОБА_1, ОСОБА_2

за участю секретаря Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ОСОБА_6 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Харкова від 31 березня 2017 року за заявою про забезпечення позову ОСОБА_7 за виділеними матеріалами по цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення боргу та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2017 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, в якому просив ухвалити рішення, згідно якого стягнути на його користь солідарно з відповідачів суму боргу у розмірі 490271,26 гривень та моральну шкоду у розмірі 230400,00 гривень.

Ухвалою суду від 17 лютого 2017 року у даній справі було відкрито провадження, справу призначено до судового розгляду.

27 березня 2017 року ОСОБА_7 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив оголосити заборону відчуження будь-якого нерухомого майна, що належить відповідачам ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3

В обгрунтуування заяви про забезпечення позову ОСОБА_7 зазначав, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.11.2014 року, яке було змінено ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20.01.2015 року, стягнуто на його користь з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Інсолар» одноразово матеріальну шкоду і нараховану та невиплачену суму втраченого заробітку за період з 28.03.2007 року по 03.06.2014 року в розмірі 161187,80 грн. та моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн. На підставі відповіді виконавчої служби від 20.01.2017 року він дізнався, що юридична особа, боржник, знаходиться у стані припинення та за відсутності коштів у боржника, виконати рішення неможливо. До теперішнього часу розрахунку з ним не проведено. Боргові зобовязання підприємством досі не виконані. Особи ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які на час виникнення боргових зобовязань за рішенням суду, були власниками ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Інсолар», вони своїми навмисними діями призвели до припинення діяльності підприємства. Саме з цього приводу у нього виникли позовні вимоги до відповідачів про солідарне стягнення саме з них належних до сплати сум. Тому заявник вважав, що для гарантії реальної можливості йому захистити власні майнові права при вирішенні справи і забезпечення виконання судового рішення, суду доцільно і необхідно вжити заходи забезпечення позову.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 31 березня 2017 року заяву ОСОБА_7 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення боргу та моральної шкоди задоволено. Оголосити заборону відчуження будь-якого нерухомого майна, яке належить на праві приватної власності відповідачам.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 24 квітня 2017 року виправлено описку у ухвалі Жовтневого районного суду м.Харкова від 31 березня 2017 року, а саме доповнено резолютивну частину зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків.

В апеляційних скаргах ОСОБА_3 та представник ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ОСОБА_6 просять її скасувати та постановити нову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

При цьому посилались на те, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що існує реальна загроза чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Вказали, що оскаржуваною ухвалою порушено права на розпорядження своєю власністю, бо забезпечення позову можливе виключно з дотриманням принципу пропорційності. В ухвалі не вказані жодні підстави та причини для оголошення заборони відчудження будь-якого нерухомого майна, яке належить на праві приватної власності відповідачам, що суперечить вимогам чинного законодавства України та порушує законні права та інтереси відповідачів.

Вказали, що застосований вид забезпечення позову не може бути співмірним із заявленими позивачем вимогам про стягнення матеріальної та моральної шкоди, оскільки суд не обмежився ціною позову та наклав арешт на все майно ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що зявились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду у межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає за необхідне її задовольнити, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Положенням ч. 1 ст. 152 ЦПК України визначено перелік заходів забезпечення позову, які можуть бути вжиті судом, а саме: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Відповідно до розяснень, що містяться у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Всупереч вимог ч.3 ст.152 ЦПК України про співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами суд першої інстанції заборонив відчудження нерухомого майна і при цьому не зясував і не зазначив конкретно майно, яке належить відповідачам, що унеможливлює виконання такої ухвали, яка не відповідає принципу правової визначеності.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України про співмірність видів забезпечення позову, допустимість і належність застосування засобу, зазначеного позивачем у заяві про забезпечення позову, визначається залежно від: обставин конкретної справи; з урахуванням природи спірних правовідносин та особливостей правового статусу осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції постановлено ухвалу з порушенням норм ЦПК, то з передбачених п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України підстав колегія суддів скасовує ухвалу і постановлює ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.3 ч.2 ст. 307, п.2 ч.1 ст.312, ст.ст. 313, 315, 319, 323-325, 327 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м.Харкова від 31 березня 2017 року скасувати.

У задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_7 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя

Суддіколегії