Ухвала суду № 67592849, 06.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №759/9660/16-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/7281/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Войтенко Ю.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.

6 липня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А

Суддів - Саліхова В.В., Прокопчук Н.О.

при секретарі - П'ятничук В.Г.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 9 березня 2017 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Спільного підприємства «Партнер» до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 9 березня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства Спільного підприємства «Партнер» заборгованість в сумі 8 850 грн., суму інфляційних витрат в розмірі 1442,55 грн., 3% річних в розмірі 192,38 грн.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що у липні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що ОСОБА_4 є власником гаражного боксу АДРЕСА_1

12 травня 2006 року між СП «Партнер» та ОСОБА_5 укладено договір № 781, відповідно до якого СП «Партнер» бере на себе обов'язки по зберіганню в гаражі НОМЕР_2 автомобіль Пежо-605, 1990 року випуску, № кузова НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_1 або інший автомобіль, яким він користується на підставі довгострокової оренди за адресою% АДРЕСА_2, а власник бере на себе зобов'язання вчасно вносити щомісячні внески за зберігання та охорону автомобіля на умовах цього договору.

Зазначив, що відповідач регулярно користується послугами автостоянки, проте не оплачує їх у зв'язку з чим, утворилась заборгованість по договору № 781 від 12 травня 2006 року у розмірі 5400 - основного боргу, 229,05 інфляційних втрат, 9 882,20 грн. пені.

У зв'язку із викладеним, просив суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ПрАТ СП «Партнер» заборгованість в сумі 8 850 грн. , суму інфляційних витрат в розмірі 1442,55 грн. 3% річних в розмірі 192,38 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, СП «Партнер» у відповідності до розпорядження Ленінградської районної державної адміністрації м. Києва № 1041 від 29 липня 1996 року «Про будівництво напівпідземних гаражів - автостоянок на 35,36,37 ділянках в АДРЕСА_3 згідно інвестиційного підрядного договору № 4 від 20 травня 1997 року укладеного між Головним управлінням капітального будівництва КМДА та СП «Партнер» виконані роботи з будівництва напівпідземних гаражів в АДРЕСА_4

31 серпня 1999 року замовник відповідно до умов інвестиційного підрядного договору № 4 від 20 травня 1997 року передав на баланс інвестору - підрядчику позивачу напівпідземні гаражі на 58 машиномісць на дільниці АДРЕСА_5

Рішенням Київської міської ради № 125/1335 від 18 березня 2004 року земельна ділянка відведена Позивачу для експлуатації та обслуговування напівпідземного гаража на 58 автомобілів на АДРЕСА_6

Розпорядженням Ленінградської районної державної адміністрації від 22 червня 1999 року №846 «Про прийняття в експлуатацію об'єктів комунального призначення у Ленінградському районі м. Києва», затверджений акт державної приймальної комісії від 29 травня 1999 року про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом напівпідземних гаражів на 58 машиномісць ні дільниці АДРЕСА_7 та їх експлуатацію покладено на позивача.

З прийняттям рішення Київської міської ради від 18 березня 2004 року №125/1335 про відведення Позивачу земельної ділянки для експлуатації та обслуговування напівпідземного гаража на 58 автомобілів на АДРЕСА_8 та розпорядження Ленінградської районної держадміністрації від 22 червня 1999 року № 846 про затвердження Акта державної комісії від 29 травня 1999 року про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом напівпідземних гаражів на 58 машиномісць на АДРЕСА_9 з покладенням їх експлуатації на позивача, а також присвоєння почтової адреси напівпідземним гаражам позивача по АДРЕСА_9, власникам транспортних засобів, які приймали участь в фінансуванні будівництва були надані документи для оформлення права власності на передане в користування гаражне приміщення у напівпідземних гаражах позивача та укладений з ними договір на експлуатацію та обслуговування, в тому числі з ОСОБА_5, договір № 781 від 12 травня 2006 року на експлуатацію та обслуговування.

Відповідно до п.1.1 укладеного між СП «Партнер» (ПрАТ «СП «Партнер») та ОСОБА_5 договору № 781 від 12 травня 2006 року від на експлуатацію та обслуговування СП «Партнер» бере на себе обов'язки по зберіганню в гаражі НОМЕР_2 автомобіль Пежо-605, 1990 року випуску, № кузова НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_1 або інший автомобіль, яким він користується на підставі довгострокової оренди за адресою% АДРЕСА_2, а власник бере на себе зобов'язання вчасно вносити щомісячні внески за зберігання та охорону автомобіля на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.1. укладеного договору № 781 від 12 травня 2006 року на експлуатацію та обслуговування ОСОБА_5 зобов'язана не пізніше 10 числа кожного місяця вносити грошові внески на експлуатаційні витрати на основі щомісячних визначених позивачем розрахунків, у відповідності до п. 2.4.1. даного договору має право змінювати внески, з врахуванням змін в нормативній базі, яка регулює правовідносини в оплаті праці, електроенергії, ставок земельного і комунального податку, росту цін на матеріали та ремонт у тому числі проведення державної індексації доходів, інших заходів, що впливають на зміну вартості експлуатаційних витрат та на утримання охорони.

Згідно з п.6.1 вказаного Договору, у випадку продажу приватизованого гаража, Власник цього гаража ставить до відома адміністрацію підприємства, здає перепустку, розриває вказаний договір, також ставить до відома нового власника про умови та положення Статуту підприємства.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування гаражного боксу від 29 листопада 2014 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_4 гаражний бокс АДРЕСА_10. Право власності на вказаний гаражний бокс зареєстровано за новим власником 29 листопада 2014 року.

Відповідно ст.. 526 ЦК України, зобов'язання повинне виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу.

Відповідно до ст. 977 ЦК України якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним.

Договір зберігання транспортних засобів вважається укладеним з моменту передання майна на зберігання, що свідчить про його реальний характер. Між тим, загальні положення про зберігання передбачають обов'язок професійного зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому (ч.2 ст. 936 ЦК). Тобто зазначена норма передбачає можливість укладення договору зберігання за конструкцією консенсуального і цілком поширюється на спеціальні види зберігання, а отже - і на договір зберігання транспортних засобів.

У відповідності із ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. До витрат, які здійснює ПрАТ СП "Партнер" відносяться витрати на електроенергію, вивіз сміття, електрообладнання, ремонтно-будівельні роботи, обов'язкові платежі та податки.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ч. 1 ст. 901, частини першої статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною першою ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належним чином не виконуються взяті на себе зобов'язання у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 8 850 грн., сума інфляційних витрат в розмірі 1442,55 грн. 3% річних в розмірі 192,38 грн.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що будь-яких платежів на користь позивача ОСОБА_4 не проводив та договірних відносин не має, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи.

За п. п. 6.1 Договору № 781 від 12 травня 2006 року, у випадку продажу приватизованого гаража, власник цього гаража ставить до відома адміністрацію підприємства, здає перепустку, розриває даний договір, а також ставить до відома нового власника про умови та положення Статуту підприємства. Відповідачем не заперечується факт обізнаності про наявність зазначеного договору.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що в період з листопада 2014 року по серпень 2015 року відповідач сплачував кошти на виконання вимог вищезазначеного договору. Будь-яких доказів на спростування наданого розрахунку заборгованості ОСОБА_4 суду не надано.

У зв'язку із викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність.

Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 9 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді