Ухвала суду № 67592745, 12.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа №752/22183/ 14-ц Головуючий у суді першої інстанції: Шевченко Т.М.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2910/17 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Слюсар Т.А., Музичко С.Г.

при секретарі Крічфалуши С.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

30 грудня 2014 року позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з метою придбання об'єктів житлової нерухомості (квартир) за адресою: АДРЕСА_1, вона уклала наступні договори:

договір про відступлення права вимоги від 11.02.2008 з ТОВ "Невірос" та ТОВ "КФ "Нова Адреса", за умовами якого ТОВ "КФ "Нова Адреса" відступило, а позивач - набула права інвестора за договором про пайове інвестування у житлове будівництво № 27-10/25 від 27.10.2005 (інвестиційним договором), в тому числі право власності на частку новозбудованого житла, а саме однокімнатну квартиру за умовним номером 3, загальною площею 56,74 кв.м, житловою площею 31,84 кв.м, що розташована на четвертому (першому житловому) поверсі першого під'їзду будинку на АДРЕСА_1

договір № 27-10/25 від 27.10.2005 про пайове інвестування у житлове будівництво (інвестиційний договір) з ТОВ "Невірос" і ТОВ "КФ "Нова Адреса";

договір № 14-12/30 від 14.12.2005 про пайове інвестування у житлове будівництво (інвестиційний договір) з ТОВ "Невірос", за умовами якого ТОВ "Невірос" зобов'язувався збудувати та передати позивачу як інвестору у власність частку новозбудованого житла, а саме чотирьох кімнатну квартиру за умовним номером 86, загальною площею 196,27 кв.м, житловою площею 123,58 кв.м, розташовану на дев'ятому поверсі (шостому житловому поверсі), четвертого під 'їзду будинку на АДРЕСА_1

Протягом 2005 - 2008 років позивач, як інвестор, у повному обсязі виконала свої зобов'язання і сплатила вартість частки новозбудованого житла (квартир № 3 і № 86), що підтверджується платіжними дорученнями.

Проте, у 2012 році позивач випадково дізналася, що належні їй квартири були відчужені на користь ОСОБА_3 без її відома шляхом підробки підпису позивача. ОСОБА_4 зазначала, що відповідач на той час була співмешканкою її колишнього чоловіка ОСОБА_5, який в листопаді 2008 року покинув вагітну позивачку і трьох їх спільних дітей. В січні 2009 року у позивача народилася дитина і протягом тривалого часу вона займалася лише вихованням дітей та пошуком заробітку.

Позивач зазначала, що жодних договорів про відчуження належних їй майнових прав на спірні квартири вона не підписувала, довіреностей на вчинення таких дій нікому не видавала, вважає, що її підписи на договорах підроблені. За фактом підробки підписів на договорах про відступлення права вимоги на квартири внесено запис до ЄРДР про кримінальне провадження № 12012110010000915.

28.10.2014 у відповідь на запит позивача ТОВ "Невірос" повідомив, що майнові права на вищевказані квартири належать ОСОБА_6 на підставі договорів про відступлення права вимоги від 02.12.2008.

За таких підстав, позивач просила визнати за нею майнові права (право власності) на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 196,27 кв.м, житловою площею 123,58 кв., загальною вартістю 1 629 041,00 грн., розташоване на дев'ятому поверсі (6-му житловому поверсі), (четвертого) під'їзду; житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 56,74 кв.м, житловою площею 31,84 кв.м, загальною вартістю 470 942 грн., розташоване на четвертому поверсі (1-му житловому поверсі), 1 (першого) під'їзду, а також витребувати у ОСОБА_3 майнові права на вказані житлові приміщення.

У вересні 2015 року ОСОБА_4 подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила визнати за нею майнові права (право власності) на квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 54,30 кв.м, житловою площею 29,70 кв.м, кількість кімнат 1 (одна), розташовану на 1 (першому) поверсі (першому житловому поверсі), 1 (першої) секції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 а також витребувати у ОСОБА_3 майнові права на вказані квартири, (а.с. 231 т. 1). При цьому вказувала, що чоловік позивачки ОСОБА_5. займався ріелтерським бізнесом, а тому, вірогідно, мав чисті аркуші із підписом своєї дружини - ОСОБА_4, які могли з'явитися влітку 2008 року, коли позивач перебувала в лікарні на збереженні у зв'язку з вагітністю. У вересні - жовтні 2008 року ОСОБА_5 покинув позивача та їх спільних дітей, переїхав жити з іншою жінкою, тому в грудні 2008 року (02 грудня) ОСОБА_4 не могла підписувати договори про відчуження квартир, та ще і на користь жінки, яка була однією з причин розпаду сім'ї.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 майнові права (право власності) на квартиру АДРЕСА_5 Визнано за ОСОБА_4 майнові права (право власності) на квартиру АДРЕСА_6 Витребувано у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 майнові права на квартиру АДРЕСА_7 Витребувано у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 майнові права на квартиру АДРЕСА_7 Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 1 827 грн. та витрати на проведення судово-технічної експертизи сумі 2 642 грн. 40 коп.

Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_3 подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на недостовірне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін ( ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України).

Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.212 ЦПК України з врахуванням положеньст.57-66 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини першої ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з їх доведеності.

З такими висновками суду слід погодитись виходячи з наступного.

При ухваленні рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.

27 лютого 1999 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

Сторони є батьками спільних чотирьох дітей, а саме:

сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1,

доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2,

сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3,

доньки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, (а.с. 8-11)

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 вересня 2010 року шлюб, укладений між подружжя ОСОБА_10, розірвано.

27 жовтня 2005 року між ТОВ "Невірос" та ТОВ "Консалтингова фірма "Нова Адреса" укладено договір № 27-10/25 про пайове інвестування у житлове будівництво з додатками № 1 та № 2 (а.с. 13, 19 та 20 т. 1), за умовами якого об'єктом будівництва є однокімнатна квартира за умовним номером З, загальною площею 56,74 кв.м, житловою площею 31,84 кв.м, розташована 1 (першому) житловому поверсі, 1 (першого) під'їзду за адресою: АДРЕСА_8 (будівельна адреса).

11 лютого 2008 року між ТОВ "Невірос", ТОВ "Консалтингова фірма "Нова Адреса" та ОСОБА_4 укладено договір про відступлення права вимоги інвестором новому інвестору за договором № 27-10/25 від 27.10.2005 про пайове інвестування у житлове будівництво, (а.с. 25 т. 1)

02 грудня 2008 року між ТОВ "Невірос", ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір про відступлення права вимоги інвестором новому інвестору за договором № 27-10/25 від 27 жовтня 2005 року про пайове інвестування у житлове будівництво та договір про відступлення права вимоги від 11 лютого 2008 року. (а.с. 48 т. 1).

14 грудня 2005 року між ТОВ "Невірос" та ОСОБА_4 укладено договір № 14-12/30 про пайове інвестування у житлове будівництво (Інвестиційний договір) з додатками № 1, № 2 та № 3 (а.с. 130 - 134 т. 1), згідно яких об'єкт інвестування є чотирикімнатна квартира за умовним номером 86, загальною площею 196,27 кв.м, житловою площею 123,58 кв.м, розташована на 6 (шостому) житловому поверсі 4 (четвертого) під'їзду за адресою: АДРЕСА_8 (будівельна адреса).

02 грудня 2008 року між ТОВ "Невірос", ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір про відступлення права вимоги інвестором новому інвестору за договором № 14 - 12/30 від 14 грудня 2005 року про пайове інвестування у житлове будівництво, (а.с. 128 т. 1).

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2010 року виправленим ухвалою суду від 19 листопада 2010 року, (а.с. 47, 53 т. 2) задоволено позов ОСОБА_3 Постановлено визнати за ОСОБА_3 право власності на об'єкт незавершеного будівництва: житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_9, загальною площею 196,27 кв.м, житловою площею 123,5 кв.м, розташоване на сьомому поверсі (4-му житловому поверсі) 4 (четвертий під"їзду; житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 кв. 8( загальною площею 196,27 кв.м, житловою площею 123,58 кв.м, розташоване на дев'ятому поверсі (6-му житловому поверсі) 4 (четвертого) під'їзду; житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 кв. З, загальною площею 56,7 кв.м, житловою площею 31,84 кв.м, розташоване на четвертому поверсі (1-му житловому поверсі) 1 (першого) під'їзду.

25 листопада 2014 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України на підставі акту готовності об'єкта до експлуатації від 20.11.2014 видала сертифікат серії НОМЕР_1 про закінчення будівництвом житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення на АДРЕСА_10

З листа № 0200 від 25.02.2015 ТОВ "Укрбуд Девелопмент" вбачається, що згідно даних обмірів БТІ у будинку АДРЕСА_11 має загальну площу 54,30 кв.м, житлову площу 29,70 кв.м; чотирикімнатна квартира № 86 має загальну площу 195,50 кв.м, житлову площу 122,50 кв.м (а.с. 137 т. 1).

Із листа ТОВ "Невірос" вих. № 05-06/15 від 05.062015 вбачається, що після внесення змін до проектної документації та введення об'єкта будівництва в експлуатацію квартира АДРЕСА_12. (а.с. 233 т. 1)

За заявою представника ОСОБА_4 про вчинення злочину 05 грудня 2012 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено кримінальне провадження N 12012110010000915 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України (а.с. 50 т. 1)

В якості доказу суду надано копію протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від І7 квітня 2013 року, з якого вбачається, що відповідач підтвердила факт відсутності ОСОБА_4 в офісі ТОВ "Невірос" під час укладення договорів про відступлення права вимоги.

ОСОБА_4, звертаючись до суду з позовом про визнання за нею майнових прав (права власності) на квартири та витребування майна з чужого незаконного володіння посилалась, зокрема на те, що її колишній чоловік ОСОБА_5 займався ріелтерським бізнесом, а тому, вірогідно, мав чисті аркуші із підписом своєї дружини - ОСОБА_4 які могли з'явитися влітку 2008 року, коли позивачка перебувала в лікарні на збереженні у зв'язку з вагітністю. У вересні - жовтні 2008 року ОСОБА_5 покинув позивача та їх спільних дітей, переїхав жити з іншою жінкою (ОСОБА_3.), тому в грудні 2008 року (02 грудня) ОСОБА_4 не могла підписувати договори про відчуження квартир, та ще на користь жінки, яка була однією з причин розпаду сім'ї.

Згідно висновку № 9616/16-33 від 31.10.2016 судового експерта Київського НДІСЕ ОСОБА_11 у договорі від 02 грудня 2008 року про відступлення права вимоги за договором № 27-10/25 від 27 жовтня 2005 року про пайове інвестування у житлове будівництво на аркуші 2 спочатку виконаний підпис від імені ОСОБА_4, поверх цього підпису надрукований текст договору, (а.с. 97 т. 2). Зазначений висновок правильно покладений в основу судового рішення судом першої інстанції , як належний та допустимий доказ у розумінні ст.ст.57-59 ЦПК України.

Зазначеним висновком підтверджено, що укладення договорів про відступлення права вимоги від 02.12.2008 було здійснено із порушенням вимог актів цивільного законодавства, а саме договір укладено без внутрішньої волі позивача, шляхом підробки документів. Таким чином, відчуження майнових прав на об'єкти нерухомості, що належали ОСОБА_4, здійснено без її волевиявлення, оскільки позивач не мала на меті передавати у власність зазначені квартири будь-якій особі та не була присутньою при підписанні договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За ч. 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України (в редакції, чинній на дату укладення спірного договору) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин, який спрямований на позбавлення майна фізичної чи юридичної особи, є нікчемним (ст. 228 ЦК України). Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемний правочин є недійсним незалежно від визнання його таким судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник вправі пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою, а також у разі відсутності документа, який засвідчує його право власності. У разі, якщо

Особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати своєї правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до ст. 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Матеріалами справи підтверджено, що договори про відступлення права вимоги від 02.12.2008 є недійсними, тому висновок суду про визнання за ОСОБА_4 майнових прав (права власності) є законним та обгрунтованим.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.

Висновки суду щодо підстав до задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Доводи апеляційної скарги щодо недостовірного з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення враховуючи наступне.

Так, 14 грудня 2005 року між ТОВ "Невірос" та ОСОБА_4 укладено договір № 14-12/30 про пайове інвестування у житлове будівництво (Інвестиційний договір), а також між ТОВ "Невірос", ТОВ "Консалтингова фірма "Нова Адреса" та ОСОБА_4 11 лютого 2008 року був укладений договір про відступлення права вимоги, за якими ОСОБА_4 набула прав інвестора у зобов'язаннях за основним договором № 27-10/25 від 27.10.2005 р. про пайове інвестування у житлове будівництво.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Із наведеного вбачається, що за вказаними договорами до ОСОБА_4 перейшло право володіння майновими правами, а тому право останньої підлягає захисту шляхом витребування у ОСОБА_3 спірних квартир, які введені в експлуатацію, що підтверджується вищезазначеними доказами.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2010 року, виправленим ухвалою суду від 19 листопада 2010 року на яке посилається сторона відповідача, правового значення для розгляду зазначеної справи, не має, оскільки дійсним власником майна, яке було предметом судового розгляду про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва та за рішенням суду право власності визнано за відповідачем ОСОБА_3, є позивач ОСОБА_4, яка не була фактично стороною правочину про відступлення майнових прав, не була учасником судового розгляду і майно відчужено поза її волею, як власника, а тому право власності на майно не набувається за відповідачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Ст. 3 ЦПК передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1).

У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Таким чином, всі висновки суду першої інстанції щодо правових підстав заявленого позову та можливості відновлення порушеного права у обраний позивачем спосіб повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга відповідача не містить, в ході апеляційного розгляду представник відповідача також не навів таких обставин.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: