Постанова № 6759120, 03.09.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2009 р.                                                                       справа № 7829/08/0570

час прийняття постанови: 12:40

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  Горб О.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

позовом Державне підприємство «Орджонікідзевугілля»(м. Єнакієве)

до Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве (м. Єнакієве)

про визнання недійсним та скасування рішення

за участю

представник позивача: Рибалко С.Н. за дов.

представник відповідачів: Петрова Л.Ю. за дов.

Державне підприємство «Орджонікідзевугілля»(надалі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве (надалі відповідач) про визнання недійсною та скасування вимоги (рішення № 539 від 21.02.2007 року) про сплату боргу, як таку, що не відповідає чинному законодавству України.

03.09.2009 року позивачем до суду надано заяву про уточнення позовних вимог, у якій позивач просить суд визнати недійсним та скасування рішення № 539 від 21.02.2007 року, як таке, що не відповідає чинному законодавству України.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Закон України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»надає відповідачеві право зарахувати в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій сплачені поточні суми страхових внесків. Разом з тим, відповідач у цьому випадку немає підстав для застосування фінансових санкцій та нарахування пені, оскільки повна сума страхових внесків була сплачена платником страхових внесків у строки передбачені вказаним Законом. Позивач зазначає, що він сплатив страхові внески за поточний період, тобто за вересень-листопад 2006 року, а не недоїмку, пеню чи фінансові санкції за інший період, як вважає відповідач. На думку позивача загальний строк прострочення сплати страхових внесків склав до 30 календарних днів, тому штраф повинен бути у розмірі 10% від суми своєчасно несплачених страхових внесків –12411,1 грн., а пеня у сумі –1211,8 грн.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на наступне. Згідно ст.. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»позивач повинен своєчасно сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду.

У відповідності до ст..106 цього Закону за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін суд –

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Орджонікідзевугілля»є юридичною особою (ідентифікаційний код 32276912), зареєстроване виконавчим комітетом Єнакіївської міської ради.

Структурний підрозділ шахта Булавінська є відокремленим підрозділом Державного підприємства «Орджонікідзевугілля»без статусу юридичної особи, у відповідності до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, несе обов’язки з нарахування, обчислення та сплати страхових внесків в установлені строки в повному обсязі.

21 березня 2007 року відповідачем винесено спірне рішення № 539 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким до позивача за несвоєчасну сплату страхових внесків застосований штраф у розмірі 10% та 20% від суми простроченого платежу у сумі 134779,84 грн. та нарахована пеня у розмірі 0,1% на суми недоїмки і фінансових санкцій у сумі 53133,74 грн., на загальну суму 187913,58 грн.

Згідно розрахунку фінансових санкцій та пені по особовому рахунку 4%, 32%, 42 % сума пені за період з 27.10.2006 року по 28.02.2007 року складає 50320,98 грн., сума штрафу за період з 27.10.2006 року по 28.02.2007 року –129821,27 грн. Згідно розрахунку фінансових санкцій та пені по особовому рахунку 1-5% сума пені за період з 27.10.2006 року по 28.02.2007 року складає 2812,76 грн., сума штрафу за період з 27.10.2006 року по 28.02.2007 року –4958,57 грн. Загальна сума пені, що нарахована позивачеві складає 53133,74 грн., сума штрафу застосованого до позивача –134779,84 грн., всього - 187913,58 грн.

З вказаних розрахунків вбачається, що періоди затримки сплати страхових внесків складають від 7 календарних днів до 70 календарних днів, що потягло за собою застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 10% та 20% від суми простроченого платежу та пені у розмірі 0,1% на суми недоїмки і фінансових санкцій.

Позивач протягом зазначеного у спірному рішенні періоду сплачував страхові внески наступним чином.

Платіжним дорученням № 14398 від 13.10.2006 року на суму 18190,84 грн. позивачем своєчасно були перераховані страхові внески у розмірі 2% із заробітної плати за вересень 2006 року.

Платіжним дорученням № 544 від 27.10.2006 року на суму 1700 грн. позивачем були перераховані страхові внески у розмірі 2% із заробітної плати за вересень 2006 року. Кількість днів затримання склала 7 днів

Платіжним дорученням № 545 від 27.10.2006 року на суму 35302,87 грн. позивачем були перераховані страхові внески у розмірі 31,8% із заробітної плати за вересень 2006 року. Кількість днів затримання склала 7 днів

Платіжним дорученням № 546 від 27.10.2006 року на суму 1265,68 грн. позивачем були перераховані страхові внески у розмірі 31,8% із заробітної плати за вересень 2006 року. Кількість днів затримання склала 7 днів

Платіжним дорученням № 14385 від 13.10.2006 року –276506,45 грн. позивачем своєчасно до пенсійного фонду були перераховані страхові внески у розмірі 31,8% із заробітної плати за вересень 2006 року.

Платіжним дорученням № 14462 від 01.12.2006 року на суму 2723,25 грн. позивач сплатив страхові внески у розмірі 2% із заробітної плати за жовтень 2006 року. Кількість днів затримання склала 10 днів

Платіжним дорученням № 592 від 28.11.2006 року на суму 2707,71 грн. позивач 8 сплатив страхові внески у розмірі 2% із заробітної плати за жовтень 2006 року. Кількість днів затримання склала 8 днів

Платіжним дорученням № 14435 від 14.11.2006 року на суму 15500 грн. позивач своєчасно сплатив страхові внески до пенсійного фонду у розмірі 2% із заробітної плати за жовтень 2006 року.

Платіжним дорученням № 593 від 28.11.2006 року на суму 27317,4 грн. позивач сплатив страхові внески у розмірі 31,8% із заробітної плати за жовтень 2006 року. Кількість днів затримання склала 8 днів

Платіжним дорученням б/н від 15.11.2006 року на суму 257106,05 грн. позивач своєчасно сплатив до пенсійного фонду страхові внески у розмірі 31,8% із заробітної плати за жовтень 2006 року.

Платіжним дорученням № 594 від 28.11.2006 року на суму 1282,6 грн. позивач сплатив страхові внески у розмірі 31,8% із заробітної плати за жовтень 2006 року. Кількість днів затримання склала 8 днів

Платіжним дорученням № 14461 від 01.12.2006 року на суму 41811,6 грн. позивач сплатив страхові внески у розмірі 31,8% із заробітної плати за жовтень 2006 року. Кількість днів затримання склала 10 днів

Платіжним дорученням № 648 від 19.12.2006 року на суму 69477,75 грн. позивач своєчасно сплатив до пенсійного фонду страхові внески у розмірі 31,8 % із заробітної плати за листопад 2006 року.

Платіжним дорученням № 647 від 19.12.2006 року на суму 1280,92 грн. позивач своєчасно сплатив до пенсійного фонду страхові внески у розмірі 31,8% із заробітної плати за листопад 2006 року.

Платіжним дорученням № 664 від 27.12.2006 року на суму 10000 грн. позивач сплатив страхові внески у розмірі 31,8% із заробітної плати за листопад 2006 року. Кількість днів затримання склала 7 днів.

Платіжним дорученням № 14477 від 13.12.2006 року на суму 242956,38 грн. позивач своєчасно сплатив до пенсійного фонду страхові внески у розмірі 31,8% із заробітної плати за листопад 2006 року.

З наведеного вбачається, що позивач частину страхових внесків сплатив своєчасно, а частина внесків за цей період була сплачена із затримкою від 7 до 10 днів.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Ст. 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 цього кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

У відповідності до вимог ст. 321 вказаного кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Ст. 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Згідно ст. 66 вказаного кодексу держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Ст.. 133 Господарського кодексу передбачає, що держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.

Згідно ст.. 139 цього кодексу майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за №377/8976, встановлено, що реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Таким чином, позивач на свій розсуд має право вільно користуватися своїми коштами, здійснюючи підприємницьку діяльність. Відповідач самостійно перерозподіляючи перераховані позивачем грошові кошти без врахування призначення платежу, вказаного у платіжних дорученнях, фактично порушив право позивача на власність, яке гарантується та охороняється зазначеними нормами діючого законодавства України.

Згідно до вимог ст.. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», надалі «Закон», сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Частиною 5 ст.106 Закону встановлено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Аналіз наведеної норми Закону доводить, що вона не встановлює право чи обов’язок відповідача при зарахуванні страхових внесків самостійно сплачених платником змінювати призначення платежу та напрямок його зарахування.

П. 2 ч. 9 цієї ж статті визначено, що штраф може накладатися за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду. Розмір штрафу залежить від строку затримки платежу: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Таким чином відповідальність у вигляді штрафу та нарахування пені може застосовуватися до страхувальників лише за несвоєчасну сплату або несплату страхових внесків.

З вказаних платіжних доручень вбачається, що позивач головним чином своєчасно сплачував поточні страхові внески до пенсійного фонду із заробітної плати за вересень - листопад 2006 року. У такому випадку склад правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною 2 ст. 106 Закону, у діях позивача відсутній, відповідно відсутні підстави для застосування до позивача відповідальності у вигляді штрафу та пені.

Разом з цим, позивачем частково було допущено порушення строків сплати страхових внесків і періоди прострочення зі сплати страхових внесків за вересень-листопад 2006 року складають не більше 10 календарних днів. Згідно до вказаної норми Закону в цьому випадку до позивача повинні бути застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 10% від суми простроченого платежу та пеня у розмірі 0,1% на суми недоїмки і фінансових санкцій.

За таких обставин, сума фінансових санкцій, застосованих до позивача, повинна була складати 12411,1 грн., сума пені –1211,8 грн., загальна сума 13622,9 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, рішення від 21 березня 2007 року № 539 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду підлягає визнанню недійсним у частині застосування штрафу у сумі 122368,74 грн. та нарахування пені у сумі 51921,94 грн., на загальну суму 174290,68 грн., відповідно, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Позов у частині скасування рішення УПФУ від 21 березня 2007 року № 539 у частині застосування штрафу у сумі 12411,1 грн. та нарахування пені у сумі 1211,8 грн. у загальній сумі 13622,9 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 15 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 01.03.2001 року № 121/2001ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве № 539 від 21.03.2007 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду у частині застосування до Державного підприємства «Орджонікідзевугілля»штрафу у сумі 122368,74 грн. та нарахування пені у сумі 51921,94 грн., на загальну суму 174290,68 грн..

У решті позову відмовити.

Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 15 коп.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Заява та скарга подається на ім’я Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецького окружного адміністративного суду.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 08 вересня 2009 р.

Суддя                                                                                           Наумова К.Г.