Вирок № 67590917, 06.07.2017, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/1438/14-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.07.2017 м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Товстолужського О.В.,

при секретареві Неділько І.О.,

за участю прокурорів Середи С.С.,

ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

представника потерпілого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014220240000355 заобвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, що не одружений, є військовослужбовцем, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично мешкає за адресою: Харківська область, Валківський район, с. Високопілля, вул. Лісна, 39,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

в с т а н о в и в:

21 червня 2014 року, близько 18:00 години, ОСОБА_3 прибув до домоволодіння ОСОБА_6, яке розташоване за адресою: Харківська область, Валківський район, с. Високопілля, вул. Коломацька, 22, де спільно з останнім вживав спиртні напої. Близько 19:00 години, ОСОБА_3 разом із ОСОБА_6 направились до продуктового магазину «Сундучок», який розташований за адресою: Харківська область, Валківський район, с. Високопілля, вул. Радянська, 16, з метою придбання спиртних напоїв. Під час спілкування між ними виник конфлікт в наслідок якого ОСОБА_3, відчуваючи неприязнь до ОСОБА_6 умисно, розуміючи наслідки своїх дій, наніс йому три удари кулаком в обличчя. Навіть після падіння ОСОБА_6 на землю, ОСОБА_3 продовжив наносити ОСОБА_6 удари по тулубу ногами, в результаті чого, спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді тупої травми грудної клітини з переломами 7-11 ребер, забій лівої легені та закритий перелом гемопневматоракс, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, а також множинні крововиливи та садна обличчя, які є легкими тілесними ушкодженнями.

В судовому засіданні ОСОБА_3 не заперечив проти того, що 21.06.2014 року ввечері, він знаходячись в стані алкогольного сп'яніння в компанії раніше знайомого односельця ОСОБА_6 Після деякого часу вжиття спиртних напоїв, разом пішли до магазину щоб придбати ще алкоголю. Проте, в дорозі між ними стався конфлікт, в ході якого, як пояснив обвинувачений він наніс ОСОБА_6 декілька ударів в обличчя, а потім коли останній впав на землю, ще вдарив його декілька разів ногою по тулубу.

ОСОБА_3 пояснив, що визнає себе винуватим частково, оскільки хоч і не оспорює наявність тяжких тілесних ушкоджень у ОСОБА_6, проте вважає, що ініціатором бійки був саме потерпілий, а тому він, захищаючись став у відповідь завдавати ударів останньому.

Згодом, після дослідження судом усіх доказів, ОСОБА_3 визнав себе винуватим в повному обсязі та пояснив, що давав неправдиві свідчення. Насправді, він завдаючи ударів потерпілому ОСОБА_6, не захищався а усвідомлював можливі наслідки своїх дій.

ОСОБА_3 пояснив, що розкаявся та усвідомлює негативне значення своїх дій та готовий до покарання призначеного судом.

Крім того, обвинувачений зобовязався в позасудового порядку відшкодувати потерпілому ОСОБА_6 шкоду.

Крім визнання вини ОСОБА_3 його винуватість в інкримінованих його діях, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами як окремо, так і в їх сукупності.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №110-НВ/14 від 18.07.2014 року, у ОСОБА_6 мали місце наступні тілесні ушкодження: закрита тупа травма грудної клітини з переломами лівих 7-11 ребер, забій лівої легені та закритий гемопневматоракс, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, а також множинні крововиливи та садна обличчя, що за ступенем тяжкості є легкими тілесними ушкодженнями.

Під час проведення слідчого експерименту від 19.07.2014 року ОСОБА_6 пояснив, що 21.06.2014 року, ввечері, близько 18:00 години, до нього прийшов ОСОБА_3 та приніс із собою декілька пляшок пива, які вони разом і вжили. Згодом, вони вирішили піти до магазину та по дорозі до нього, ОСОБА_3 наніс йому удар кулаком правої руки в праве око. Від даного удару потерпілий впав на живіт та втратив свідомість. Прийшов до тями ОСОБА_6 від того, що ОСОБА_3 наносив удари носком вбутої ноги в область ребер тулуба.

Як витікає з висновку судово-медичної експертизи №112-НВ/14\110-НВ/14 від 23.07.2014 року, згідно наданих медичних документів у ОСОБА_6 мали місце такі тілесні ушкодження: закрита тупа травма грудної клітини з переломами лівих 7-11 ребер, забій лівої легені та закритий гемопневматоракс, множинні крововиливи та садна обличчя, які виникли в результаті ударної дії тупих твердих предметів, індивідуальні властивості яких в пошкодженнях не відтворилися. По механізму утворення, локалізації виявленні ушкодження у ОСОБА_6 відповідають тому способу, на який вказує потерпілий під час слідчого експерименту проведеного 19.07.2014 року. Вказані вище пошкодження могли виникнути від ударів як кулаком так і взутою ногою з місцем прикладання в область обличчя та лівої половини грудної клітини.

Крім того, ОСОБА_3 під час проведеного слідчого експерименту 05.08.2014 року, надав аналогічні пояснення ОСОБА_6 щодо механізму нанесення ударів та частини тіла в які вони були нанесені.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №2640-И/14 від 14.08.2014 року, на чоловічій сорочці, яка належить потерпілому ОСОБА_6, виявлена кров людини, в якій виявлений тільки антиген ОСОБА_7 чином, можна вважати що кров в зазначених об'єктах відноситься до групи О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В. Походження цієї крові від потерпілого ОСОБА_6 не виключається.

Обвинувачений не заперечив проти обґрунтованості та висновків судово-медичних експертиз.

Захисник заявив, що його підзахисний ОСОБА_3 хоч і визнав себе винуватим, таким насправді не є, оскільки сторона обвинувачення не надала суду переконливих доказів, що свідчать про наявність умислу в діях ОСОБА_3

Захисник зауважив, що безпосередньо в судовому засіданні не допитаний сам потерпілий, а жоден зі свідків не вказав на ОСОБА_3 як на особу, що вчинила злочин. До того ж, протокол про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення навіть не містить даних про його підзахисного.

ОСОБА_7 захисник звернув увагу, що свідок, яка була в бригаді медичної допомоги ОСОБА_8 взагалі не надала суду жодних пояснень на підтримку обвинувачення.

Позиція захисника обвинуваченого не відповідає сукупності досліджених судом доказів.

Так, із самого початку судового слідства обвинувачений не заперечував сам факт бійки, що відбулась 21 червня 2014 року ввечері між ним та потерпілим.

Не викликала сумнівів у сторони захисту також локалізація та тяжкість тілесних ушкоджень.

Той факт, що обвинувачений згодом визнав себе винуватим узгоджується з обєктивними даними та поясненнями самого потерпілого наданими ним під час слідчого експерименту.

Показовим є та обставина, що попри первісні показання обвинуваченого про дії в умовах самозахисту, даних про наявність на його тілі будь-яких тілесних ушкоджень не має.

Водночас, згідно висновків експерта на тілі ОСОБА_6 маються численні сліди побоїв, що кваліфіковані навіть не як середньої тяжкості.

Вищезазначене свідчить про цілеспрямовані та умисні дії ОСОБА_3 стосовно потерпілого.

При цьому, не має значення, що суду стороною обвинувачення не представлено жодного свідка, що був би очевидцем подій.

Що стосується свідка ОСОБА_8, яка на запитання прокурора не змогла згадати події описані в обвинуваченні, суд не вважає цю обставину, та що спростовує обвинувачення, адже інших доказів цілком достатньо для висновку суду про винуватість ОСОБА_3

Крім того, дійсно, відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22.06.2014 року, потерпілий ОСОБА_6 звернувся до Валківського відділу поліції із повідомлення, що 21.06.2014 року, о 18:00 годині, по вулиці Шкільній в с. Високопілля йому наніс тілесні ушкодження ОСОБА_9.

Водночас, в судовому засіданні ОСОБА_3 не заперечив, що прізвище ОСОБА_9 є прізвищем його матері.

Отже, попри позицію захисника, винуватість ОСОБА_3 в скоєнні кримінального правопорушення є доведеною.

За таких підстав, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 121 КК України умисне тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, а також обставини, що обтяжують та помякшують покарання.

При вивченні особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_3 не одружений, за місцем проходження військової служби характеризується позитивно, а за місцем фактичного мешкання посередньо, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Згідно рішення Валківського районного суду Харківської області від 31.05.2016 року, ОСОБА_3 утримує малолітню дитину ОСОБА_10, 29.01.2014 року, що є даними, що позитивно характеризують обвинуваченого.

Обставина, яка помякшує покарання ОСОБА_3 є щире каяття.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст.66 КК України, суд вважає обставиною, яка помякшує покарання ОСОБА_3 той факт, що обвинувачений є військовослужбовцем, що є важливим та позитивним прикладом професійної діяльності в період проведення антитерористичної операції.

Обставина, яка обтяжує покарання ОСОБА_3 є скоєння кримінального правопорушення в стані алкогольного спяніння.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше пяти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З урахуванням даних про особу обвинуваченого та обставин, що помякшують покарання, суд прийшов до висновку, що перевиховання і виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції його від суспільства.

Крім того, представник потерпілого не наполягав на призначенні ОСОБА_3 суворого покарання у разі визнання його винуватим.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_3 необхідно призначити мінімальне покарання передбачене санкцією ч. 1 ст. 121 КК України, тобто 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення в червні 2014 року, а тому суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого вимоги статті 76 КК України в редакції, що діяла на час скоєння ним злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України (в ред. станом на 04.06.2014 року), у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на засудженого такі обовязки: попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого; не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції; пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

З огляду на ту обставину, що ОСОБА_3 проходиться військову службу, на останнього необхідно покласти лише обовязки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, а також повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Водночас, з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, а також з врахуванням обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_3, іспитовий строк має бути максимальним.

Прокурором в інтересах держави в особі районного фінансового відділу Валківської районної державної адміністрації заявлено цивільний позов, в якому прохає стягнути на користь держави в особі районного фінансового відділу Валківської районної державної адміністрації кошти в сумі 2489 грн. 40 коп., витрачені на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6

Позов підлягає задоволенню.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Як витікає з положень ч. 3 ст. 1206 ЦК України, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

З листа КЗОЗ «Валківська ЦРЛ» №248 від 02.09.2014 року витікає, що ОСОБА_6, перебував на лікуванні в хірургічному відділенні КЗОЗ «Валківська ЦРЛ» з 22.06.2014 року по 10.07.2014 року. Вартість лікування становить 2489 грн. 40 коп.

Оскільки винуватість ОСОБА_3 в спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_6, доведена, суд вважає за необхідне стягнути із обвинуваченого вказану в цивільному позові суму.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, ст. ст. 75, 76 КК України, суд,-

З А С У Д И В:

Визнати винуватим ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (пять) років.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробувальним терміном на 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України (в ред. станом на 04.06.2014 року), покласти на ОСОБА_3 наступні обовязки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі районного фінансового відділу Валківської районної державної адміністрації кошти в сумі 2489 грн. 40 коп. (р/р 3142544500116 в УДК м. Валки, МФО 85101, код 02316440, отримувач ВДК у Валківському районі).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Валківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_11 О. В.