Вирок № 67590539, 06.07.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/3419/117-к

провадження № 1-кп/415/532/17

ВИРОК

Іменем України

06.07.17 м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Старікової М.М.

за участю:

секретаря Демченко Е.Є.

прокурора Дьомушкіної І.В.,

захисника Гавриленко О.І.,

обвинуваченої ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015130240002076 від 16.09.2015 року у відношенні

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Нижнє міста Первомайська, Луганської області, громадянки України, з професійно-технічною освітою, одруженої, раніше не судимої, пенсіронерки, інвалідом не являється, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1

обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року, більш точна дата та час в ході досудового розслідування не встановлені, ОСОБА_2, перебуваючи в парку, який розташований в районі заводу ГТВ по вулиці Резинщиків, міста Лисичанська, Луганської області, маючи умисел на підроблення іншого офіційного документа, який видається та посвідчується установою, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою його подальшого використання, підробила паспорт громадянина України на своє ім'я - ОСОБА_2, серія НОМЕР_1, виданий 14.01.1998 року Золотівським ВМ Первомайського МВ УМВС України у Луганській області, самостійно внісши в нього зміни шляхом вклеювання на п'яту сторону вказаного паспорту свій фотознімок у віці 45 років.

16.09.2015 року приблизно о 12 годині при перетинанні блокпосту «Лисичанськ-Гірське», розташованому на в'їзді у м. Лисичанськ, ОСОБА_2, перебуваючи в салоні рейсового автобусу, модель та марка не встановлені, при перевірці документів у пасажирів, надала працівникам правоохоронних органів вищевказаний підроблений паспорт на своє ім'я.

Того ж дня у період часу з 13 години по 13 годину 30 хвилин працівниками міліції у ОСОБА_2 було вилучено вказаний підроблений паспорт, в якому, відповідно до висновку технічної експертизи документів № 19/113/6-4/47е від 19.05.2017 року, внесені зміни, виконані шляхом вклеювання фотознімку на п'яту його сторінку.

Органом досудового розслідування вказані дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 358 КК України, як підроблення іншого офіційного документа, який видається та посвідчується установою, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем.

15 червня 2017 року під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015130240002076 від 16.09.2015 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області Дьомушкіною І.В., якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, та підозрюваною ОСОБА_2 за участю захисника Гавриленко О.І. на підставі ст.ст.468, 469, 470, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрювана повністю визнала себе винною в інкримінованому їй органом досудового розслідування злочину та зобов'язалася: беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст.358 КК України у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 винною себе у вчиненні злочину, передбаченого ст. 358 ч. 1 КК України визнала повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння нею кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і вона їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаялася. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, вона цілком розуміє надані нею законом права, а також роз'яснені їй судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст.473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст.394 і ст.424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст.474 ч.4 п.1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого вона визнає себе винною, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до неї у разі затвердженя зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст.476 КПК України. При цьому зазначила, що здатна реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання та просила суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачена вказала, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена нею з прокурором добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення її до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Прокурор Дьомушкіна І.В. в підготовчому судовому засіданні зазначила, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просила суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченій узгоджене сторонами покарання.

Захисник Гавриленко О.І. також вважав можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між його підзахисною та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому підозрюваною вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинувачуваної про повне розуміння нею її процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили її погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_2 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468 - 475 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, а її дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані: за ч. 1 ст. 358 КК України - як підроблення іншого офіційного документа, який видається та посвідчується установою, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем.

В силу положення ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 358 ч. 1 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з'ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до неї застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченій роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 15 червня 2017 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області Дьомушкіною І.В. та підозрюваним в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_2 відповідає вимогам ст.469, ст.472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченою скарги не подавались.

Умови даної угоди - не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 358 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої з врахуванням обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченої - щире каяття, та відсутністю обставин, що його обтяжують. Очевидної неможливості виконання обвинуваченою взятих на себе зобов'язань - не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ст.474 ч.7 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченої запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно неї запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченій запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ст. 122, 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням технічної експертизи документів № 19/113/6-4/47е від 19.05.2017 року (а.с.20-25), що згідно довідки складає 790 грн. 96 коп.(а.с.19), підлягають стягненню з обвинуваченої в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, р/р 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази по справі:

- паспорт громадянина України серія НОМЕР_1, виданий на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, виданий Золотівським ВМ Первомайського МВ УМВС України у Луганській області 14 січня 1998 року, який згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області (а.с.27), знаходяться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження (а.с. 26) - підлягають збереженню з матеріалах даного кримінального провадження.

Керуючись п. 1 ч.3 ст. 314, ч.2 ст. 373, статтями 374, 474, 475 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 15 червня 2017 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області Дьомушкіною І.В та підозрюваною ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015130240002076 від 16.09.2015 року відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст. 358 ч.1 КК України.

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, і призначити їй узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням технічної експертизи документів № 19/113/6-4/47е від 19.05.2017 року, що згідно довідки складає 790 (сімсот дев'яносто) грн. 96 коп. в дохід держави (отримувач УДКСУ у м.Лисичанськ, 24060300, код 37800278, Банк ГУДКСУ у Луганській області МФО 804013, р/р 31117115700051).

Речові докази:

- паспорт громадянина України серія НОМЕР_1, виданий на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, виданий Золотівським ВМ Первомайського МВ УМВС України у Луганській області 14 січня 1998 року, який згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, знаходяться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження - зберігати в матеріалах даного кримінального провадження.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч.3 ст.394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченій в порядку, передбаченому ст.376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова