Рішення № 67587042, 06.07.2017, Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/305/17

Провадження № 2/692/198/17

06.07.17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2017 року Драбівський районний суд

Черкаської області

в складі: головуючого Задорожнього В.П.,

при секретарі Савенко О.В.,

за участі представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 162/П/84/2008-980 від 18.09.2008 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» ОСОБА_2 - звернулася до відповідача із позовом, в якому просить прийняти рішення про стягнення з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» заборгованості по кредитному договору № 162/П/84/2008-980 від 18.09.2008 року в розмірі 147492 грн. 91 коп., з яких: заборгованість за кредитом 59510 грн. 17 коп., заборгованість за відсотками 54130 грн. 95 коп., пеня за прострочення сплати кредиту 33851 грн. 78 коп. Судові витрати просила покласти на відповідача.

В судове засідання представник позивача не зявилася, в позовній заяві просила суд справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримала, просила суд їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнали, звернулися до суду з письмовою заявою про застосування строку позовної давності, мотивуючи тим, що між сторонами кредитного договору не був укладений окремий договір про збільшення строку позовної давності, а останній платіж відповідачем був здійснений 30.12.2013 року.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача по справі, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із позовної заяви з доданими матеріалами, відповідач 18 вересня 2006 року уклав з Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра», правонаступником якого з 04.02.2011 року є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», кредитний договір № 162/П/84/2008-980, згідно умов якого банк надав ОСОБА_3 кредит в сумі 63190 грн. 80 коп. із процентною ставкою у розмірі 19,70 % річних з кінцевим терміном повернення до 18 вересня 2013 року. Даний кредит був наданий на придбання автотранспортного засобу автомобіля марки «BYD», модель «F-3», рік випуску 2008 , заводський номер кузова НОМЕР_1, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого в РВ ДДАІ МВС України 16.09.2008 року, який згідно вказаного договору був предметом застави.

Пунктом 2.2.1. кредитного договору передбачено, що позичальник повертає кредит та сплачує банку передбачені п. 1.1.3.1. цього договору відсотки безготівковим перерахуванням або внесенням готівкових коштів на поточний рахунок № 79678342 у порядку, передбаченому п. 2.2.3. цього договору, шляхом сплати суми мінімально необхідного платежу, розмір якого складає 1675,20 грн.

Згідно п. 2.2.3., позичальник вносить чергові мінімальні платежі по кредиту/кредитній лінії, визначені у п.п. 2.2.1.,2.2.2. цього договору, щомісячно до 18 числа поточного місяця, а Банк здійснює списання з поточного рахунку на рахунок погашення заборгованості до 20 числа поточного місяця. У випадку, коли позичальник до 18 числа поточного місяця не вніс (повністю або частково) суми мінімально необхідних платежів, внаслідок чого станом на 20 число поточного місяця не була погашена поточна заборгованість позичальника, банк, починаючи з 21 числа поточного місяця, застосовує до позичальника штрафні санкції, передбачені цим договором. Якщо 18-е число є небанківським днем, то платіж необхідно внести в останній банківський день, що передує цій даті.

Відповідно п. 5.1. кредитного договору, у разі прострочення позичальником строку сплати мінімальних необхідних платежів по погашенню кредиту/кредитної лінії, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

Пунктом 5.2. кредитного договору передбачено, що у разі порушення позичальником вимог п.п. 4.3.1., 4.3.2., 4.3.7., 4.3.9., 4.3.10 цього договору, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту, визначеної у п.п. 1.1. цього договору, за кожен випадок.

Із наданого суду розрахунку заборгованості встановлено, що ОСОБА_3, отримавши кредитні кошти, погашення платежів по договору здійснював нерегулярно до 07.03.2014 року, після чого взагалі припинив, в результаті чого заборгованість відповідача за кредитом станом на 16.02.2017 року становить 59510 грн. 17 коп., заборгованість за відсотками 54130 грн. 95 коп., пеня за прострочення сплати кредиту 33851 грн. 78 коп., а всього складає 147492 грн. 91 коп.

Згідно пункту 7.2 кредитного договору № 162/П/84/2008-980 від 18.09.2008 року сторони, керуючись ст. 259 ЦК України, дійшли згоди збільшити строк позовної давності до 10 років.

При цьому суд враховує, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати в договорі, передбаченому актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (частина друга статті 6 ЦК України).

За змістом частини третьої цієї статті сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, однак не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обовязковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з аналізу зазначених правових норм суд приходить до висновку про те, що трирічний строк позовної давності у кредитних відносинах не є абсолютним та може збільшений за домовленістю сторін, якщо сторони кредитного договору досягли згоди про збільшення позовної давності за всіма або окремими вимогами і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам статті 6 і частини першої статті 259 ЦК України. Таким чином, термін позовної давності стосовно вимог банку з повернення кредиту та оплати відсотків за користування кредитом слід визначати в межах збільшеної позовної давності, установленої сторонами в договорі, ураховуючи періодичність платежів, визначених договором.

Дана правова позиція відповідає правовій позиції, висловленій 24 лютого 2016 року Верховним Судом України у справі № 6-1824цс15.

За таких обставин доводи відповідача та його представника про те, що строк, у межах якого позивач мав право звернутися до суду з вимогою про порушення свого цивільного права або інтересу закінчився 18 вересня 2016 року, суд не може визнати обґрунтованим.

Для обчислення позовної давності судом застосовано загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Повернення заборгованості за кредитним договором включає в себе зобов'язання позичальника здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені кредитним договором, та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки кредитним договором передбачено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, початок позовної давності для стягнення нарахованих платежів утвореної відповідачем заборгованості необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Суд визнає як докази розрахунок заборгованості за кредитом, загальну суму платежів клієнта по кредиту та розрахунок заборгованості по відсотках за користування кредитом, розрахунок пені за прострочення сплати мінімального платежу, не зважаючи на те, що відповідач заперечує внесення ним останнього платежу в сумі 1005 грн. 07.03.2014 року.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно п.п.1.3. ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

При цьому, в частині стягнення пені, заявлені позовні вимоги суд вважає такими, що підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Як вбачається з розрахунку пені за прострочення сплати мінімального платежу, до нього, в тому числі, включені вимоги про стягнення платежів за періоди з 16.02.2016 року по 20.02.2016 року та з 21.02.2016 року по 20.03.2016 року, хоча позивач звернувся до суду з вимогою про порушення свого цивільного права лише 13.03.2017 року, тобто з порушенням строку спеціальної позовної давності, а тому вищезазначені платежі на загальну суму 3505 грн. суд вважає такими, що не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 113 від 05.06.2015 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «Надра» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра» розпочалась процедура ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладено повноваження заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, що заявлені позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати, понесені при подачі позову до суду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2159 грн. 35 коп.

Керуючись ст.ст. 57 ч. 2, 88, 208,209,210,212,214,215 ЦПК України, ст.ст. 611, 1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 162/П/84/2008-980 від 18.09.2008 року задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (отримувач: ПАТ «Комерційний банк «Надра» в стані припинення, код ЄДРПОУ 20025456, рахунок № 32074421101, банк отримувача: Головне управління Національного банку України по Києву і Київській області, МФО банка отримувача: 321024) заборгованість по кредитному договору № 162/П/84/2008-980 від 18.09.2008 року в розмірі 143987 (сто сорок три тисячі девятсот вісімдесят сім) грн. 91 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» судові витрати за сплачений судовий збір в сумі 2159 (дві тисячі сто п»ятдесят дев»ять) грн. 35 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Черкаської області через Драбівський районний суд. При цьому особи, які не були присутні у судовому засіданні, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий :