Ухвала суду № 67586858, 05.07.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/3365/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1741/17Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого-судді Прядкіної О.В.,

суддів: Бутенко С.Б., Пікуля В.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 травня 2017 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський хлібокомбінат «Кулиничі» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський хлібокомбінат «Кулиничі» про визнання договору позики грошових коштів недійсним,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 03 травня 2017 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський хлібокомбінат «Кулиничі» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський хлібокомбінат «Кулиничі» заборгованість за договором позики грошових коштів у розмірі 37770 гривень, проценти за користування грошовими коштами у розмірі 7066,72 гривень, 3% річних від простроченої суми у розмірі 890,96 гривень, інфляційні втрати у розмірі 3667,47 гривень, а також повернення суми сплаченого судового збору у розмірі 1378 гривень.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський хлібокомбінат «Кулиничі» про визнання договору позики грошових коштів недійсним відмовлено.

Рішення оскаржено представником ОСОБА_3, яка в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове, яким задовольнити зустрічний позов, а у задоволенні позову ТОВ«Кулиничі» відмовити. Вважає, що фактично між сторонами мав місце удаваний правочин, який підлягає визнанню недійсним, а ОСОБА_3 підписувала лише чисті аркуші паперу.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 16 грудня 2015 року між ТОВ «Полтавський хлібокомбінат «Кулиничі» та ОСОБА_3 був укладений договір позики грошових коштів, згідно якого відповідач отримала від позивача позику у розмірі 42000 гривень із строком повернення до 17.03.2016 року (т.1 а.с.89).

Згідно видаткового касового ордеру від 16.12.2015 року ОСОБА_3 одержала 42000 грн., однак у встановлений договором строк в повному обсязі позику не повернула, частково сплативши 4230 грн.

Задовольняючи позовні вимоги «Полтавський хлібокомбінат «Кулиничі», суд виходив з того, що між сторонами виникли правовідносини з приводу виконання умов договору позики, а саме: невиконання позичальником свого зобов'язання щодо повернення грошових коштів. Разом з тим, районний суд вважав, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 не довела факту удаваності укладеного правочину, як і ніби-то неотримання нею грошей за позикою та не підписання видаткового кассового ордеру.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає встановленим обставинам справи і положенням закону.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Доводи ОСОБА_3 про те, що вона підписувала лише чисті аркуші паперу не підтверджені належними та допустимими доказами.

Між тим, з видаткового касового ордеру від 16.12.2015 року вбачається, що ОСОБА_3 одержала сорок дві тисячі гривень, що нею зазначено прописом та поставлено підпис одержувала та вказане прізвище «ОСОБА_3І.» (т.1 а.с.88).

Відповідно до ч.3 ст.60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Згідно з ч.1 ст.179 цього ж Кодексу предметомдоказуванняпід час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи запереченняабомаютьінше значеннядлявирішеннясправи і підлягають встановленнюприухваленнісудового рішення.

Однак ОСОБА_3 не спростовані докази позивача.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичальником) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Проаналізувавши текст договору, видатковий та прибуткові касові ордери, касову книгу товариства, місцевий суд прийшов до правильного висновку про наявність заборгованості в сумі 37770 гривень, які і стягнув на користь ТОВ «Полтавський хлібокомбінат «Кулиничі»з урахуванням індексу інфляції за період з квітня по листопад 2016 року в сумі 3667,47 грн. та 3% річних від простроченої суми - 890,96 грн., як то передбачено ст.625 ЦК України.

Твердження в уточненій позовній заяві ОСОБА_3 про те, що учасники договору позики не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину та спірні правочини були завуальованими договорами підряду та відносинами, які склалися між ОСОБА_3 та адміністрацією ТОВ «Полтавський хлібокомбінат «Кулиничі»(т.1 а.с.249), також не можуть бути прийняті до уваги, як не доведені належним чином.

Як розяснено в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за удаваним правочином (стаття 235 ЦК )сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

Однак, ОСОБА_3 в зустрічній позовній заяві не заявляла вимог щодо визнання судом фактично укладеного між сторонами, на її думку, конкретного правочину, а тому суд на підставі ст.11 ЦПК України в межах заявлених вимог розглянув її вимоги.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно не взяв до уваги факт перебування її у трудових відносинах не з позивачем, а з ФОП ОСОБА_4, спростовуються змістом зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 про те, що вона з 15.10.2015р. працювала на підприємстві ТОВ «Полтавський хлібокомбінат «Кулиничі» продавцем продуктових товарів, але трудові відносини юридично оформлені не були і тільки після звільнення, отримавши трудову книжку вона довідалась про записи в ній ( т.1, а.с.53).

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення позову ТОВ «Полтавський хлібокомбінат «Кулиничі» є обґрунтованим, ухвалюючи його не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303,307,308, 315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -суддя / Підпіс/ ОСОБА_1

СУДДІ: / Підпіс/ ОСОБА_5

/ Підпіс/ ОСОБА_6

З оригіналом згідно :

Суддя апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1