Постанова № 6758464, 18.09.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2009 р.                                                                       справа № 2а-11538/09/0570

час прийняття постанови: 11.50 година

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  Фенделєвій В.Є.,

за участю представника позивача – Махтея Л.Л., Туболева О.В., Ангеліна І.І.,

представників відповідача – Петросяна Г.М., Мамлиги Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техпроммаш» до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Горлівської ОДПІ Донецької області № 0000052334/0 від 15 квітня 2009 року про донарахування ТОВ «Техпроммаш» суми податкових зобов’язань по податку на прибуток на суму 247582.50 грн. та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Горлівської ОДПІ Донецької області № 0000062334/0 від 15 квітня 2009 року про донарахування позивачу суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість на суму 850041.00 грн.,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техпроммаш» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Горлівської ОДПІ Донецької області № 0000052334/0 від 15 квітня 2009 року про донарахування ТОВ «Техпроммаш» суми податкових зобов’язань по податку на прибуток на суму 247582.50 грн. та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Горлівської ОДПІ Донецької області № 0000062334/0 від 15 квітня 2009 року про донарахування позивачу суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість на суму 850041.00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Між ТОВ «Техпроммаш» та ТОВ «Укрспеценерго» було укладено договір на перевезення вантажів від 29.04.2005р. № 29/04-05, згідно з яким ТОВ «Укрспеценерго» прийнято на себе зобов’язання по перевезенню вантажів самостійно або із залученням третіх осіб, а ТОВ «Техпроммаш» прийнято на себе зобов’язання своєчасно оплачувати послуги по перевезенню.

На підставі п. 5.1 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» згідно актів виконаних робіт, платник податків збільшив валові витрати на загальну вартість послуг по перевезенню у сумі 338381.40 грн. Тому позивач вважає, що ним збільшення валових витрат, вчинене у 4 кварталі 2007 року є законним.

Позивач вважає незаконним висновок, який зазначений в акті перевірки про завищення валових витрат підприємства з податку на прибуток за 1 квартал 2008 року, півріччя 2008 року на загальну суму 321840.00 грн. та з цього приводу зазначає, що дане порушення стосується взаємовідносин ТОВ «Техпроммаш» з ТОВ «Трейдекс» на підставі договору про перевезення вантажу від 04.01.2008 року. Сума розрахунків за отримані автотранспортні послуги складає не 386207.76 грн., а 321839.00 грн.

Щодо висновків про незаконне збільшення податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Ломофер», що спричинило заниження ПДВ на суму 631577.18 грн., позивач зазначає, що неправильність збільшення податкового кредиту за 1 півріччя 2008 року контролюючий орган пов’язує з отриманням ТОВ «Техпроммаш» від ПП «Ломофер» за договором купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей – гірничошахтного обладнання та матеріалів. Підставою для збільшення податкового кредиту слугували податкові накладні.

Позивач зазначає, що та обставина, що ПП «Ломофер» не надавало або на цей час не надає обов’язкової фінансової звітності до органів державної податкової служби, не може бути підставою для зняття сум сплачених (нарахованих) податків на підставі відповідних податкових накладних зі складу податкового кредиту.

З огляду на наведене, позивач просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Горлівської ОДПІ Донецької області № 0000052334/0 від 15 квітня 2009 року про донарахування ТОВ «Техпроммаш» суми податкових зобов’язань по податку на прибуток на суму 247582.50 грн. та визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Горлівської ОДПІ Донецької області № 0000062334/0 від 15 квітня 2009 року про донарахування позивачу суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість на суму 850041.00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні обґрунтуванню позовних вимог. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні з позовом не погодились, надали суду заперечення проти позову. Просили у задоволенні позову відмовити.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Як вбачається з позивних вимог, товариство з обмеженою відповідальністю «Техпроммаш», звернулось до суду із позовом до Горлівської обеднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000052334/0 від 15.04.2009 року та № 0000062334 від 15.04.2009 року.

Обов’язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є здійснення її суб’єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності – продукція, роботи чи послуги – мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Аналіз наведених положень дозволяє виділити такі обов’язкові ознаки господарської діяльності: її провадять суб’єкти господарювання; ця діяльність здійснюється у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності – продукція, роботи чи послуги – мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Сформульоване в Господарському кодексі України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», – лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення.

Отже, товариство з обмеженою відповідальністю «Техпроммаш» зареєстроване виконавчим комітетом Горлівської міської ради 28.10.2003 року є юридичною особою - суб’єктом господарської діяльності в контексті вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (а.с. 92, 93).

Підтвердженням здійснення господарської діяльності з боку позивача під час укладання та виконання договорів з товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспеценерго», товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдекс» та приватним підприємством «Ломофер» є визначені в них обов’язкові умови щодо предмету, обов’язків, ціни, відповідальності, строку дії тощо (а.с. 44-45, 50, 62-63).

За змістом пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відтворення в податковому обліку витрат у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) як валових витрат презюмує, що ці витрати якщо і не виключають, то зводять до мінімуму можливість збитків внаслідок такої господарської операції. Таке відповідає суті підприємництва, яким за визначенням статті 42 Господарського кодексу України є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У відповідності з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

На підставі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Придбання послуг з перевезення вантажів з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспеценерго» на адресу ТОВ «Техпроммаш» підтверджується відповідними первинними документами, а саме: актами приймання виконаних робіт за жовтень, листопад та грудень 2007 року (а.с. 47-49). Отримання зазначених послуг від ТОВ «Трейдекс» також підтверджується актами приймання виконаних робіт за січень-квітень 2008 року (а.с. 51-54). Оплата позивачем отриманих послуг з перевезення товарно-матеріальних цінностей з боку вказаних вище підприємств підтверджується банківськими виписками. Крім того, на підставі додаткових угод, укладених між вказаними підприємствами, було встановлено можливість залучення з боку підрядників субпідрядні організації. На виконання вказаних положень додаткових угод з боку зазначених вище підприємств була залучена фізична особа – підприємець Дейнеко В.М., який має відповідну ліцензію на здійснення вантажних перевезень. Факти перевезень підтверджуються відповідними екземплярами товарно-транспортних накладних із зазначенням замовника, перевізника, пункту відвантаження товару та пункту призначення, які мають всі необхідні реквізити.

Судом встановлено, що перевезення здійснювалося саме тих товарів, які були оприбутковані на ТОВ «Техпроммаш» та використовувалися у власній господарській діяльності підприємства.

На підставі вивчення первинних документів бухгалтерського обліку, а саме: довіреностей на отримання товарів, прибуткових накладних, видаткових накладних, рахунків, банківських документів, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 281 за період з січня 2008 року по травень 2008 року включно суд дійшов висновку про рух зазначених вище товарно-матеріальних цінностей по підприємству та використання їх у власній господарській діяльності.

Наведені відповідачем факти відсутності певних відомостей в наданих з боку позивача товарно-транспортних накладних не може бути підставою для невіднесення витрат із придбання вказаних вище послуг до валових витрат підприємства. Це порушення може бути підставою для притягнення відповідних посадових осіб підприємства до відповідальності за порушення правил ведення бухгалтерського обліку.

Судом також встановлено, що у відповідності з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Тобто, за змістом закону до валових витрат можна відносити лише ті, які Закон визнає компенсацією вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 1.19 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» бартер (товарний обмін) – господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом, позивач при придбанні товарів від ПП «Ломофер» в частині розрахувався векселем на суму 1500000 грн., решту заборгованості було погашено шляхом без банківського заліку взаємної заборгованості, що підтверджується актами від 23.04.2008 року та від 29.02.2008 року. Отже, здійснені позивачем операції є бартерними.

Судом також встановлено, що позивач здійснив взаємозалік із ТОВ «Укрспеценерго» на суму 406057,68 грн.

Особливості оподаткування товарообмінних (бартерних) операцій встановлені пунктом 7.1. статті 7 Закону.

Підпунктом 7.1.1. пункту 7.1. статті 7 Закону закріплено правило, згідно з яким доходи та витрати від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Положення даного підпункту слід розуміти так, що витрати від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються виходячи з договірної ціни такої операції. Проте, ціна не може бути вищою за звичайну ціну.

Згідно з підпунктом 1.20.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо пунктом 1.20 не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

За змістом підпункту 1.20.8 Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентовано Законом (підпункт 1.20.2.)

Відповідно до підпункту 1.20.10 Закону донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Під час перевірки, результати якої відображені в акті (а.с. 7-41), а також під час судового розгляду справи представники відповідача не навели підстав, які б дозволяли дійти висновку про невідповідність застосованих цін при укладенні та виконанні договору між приватним підприємством «Ломофер» та товариством з обмеженою відповідальністю «Техпроммаш». В акті перевірки взагалі відсутні будь-які дослідження документів з метою визначення рівня звичайних цін на товарно-матеріальні цінності, що придбавалися позивачем у ПП «Ломофер».

Відповідачем у запереченнях зазначалося, що ТОВ «Укрспеценерго», ТОВ «Трейдекс» та ПП «Ломофер» за юридичними адресами не знаходяться, на вказаних підприємствах відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби тощо. Згідно із службовою запискою головного відділу податкової міліції Горлівської ОДПІ зазначені вище підприємства входять до складу «конвертаційного центру», з урахуванням чого за цим фактом порушено кримінальну справу за ст. 205 ч. 2 Кримінального кодексу України. Тому, як зазначено відповідачем, вказані підприємства не могли надавати послуг з перевезення, та вказані договори укладалися без наміру їх виконувати насправді. Тому відповідач дійшов висновку про нікчемність укладених угод між позивачем та зазначеними вище підприємствами.

Втім, судом встановлено, що у відповідності з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено, що право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, як сплачених, так і нарахованих, виникає за правилом першої події: або фактичної сплати коштів (в т.ч. податку на додану вартість) продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми податку на додану вартість, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Такі податкові накладні є підставою для нарахування податкового кредиту у розумінні п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об’єктом оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди проводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно акту перевірки та пояснень представників податкового органу у ході перевірки були досліджені первинні бухгалтерські документи, на підставі яких формувався податковий кредит, а саме договори, акти приймання – передачі товарів (робіт, послуг), накладні, рахунки-фактури, транспортні документи. Крім того, судом було досліджено питання використання даних послуг та товарів у господарській діяльності підприємства.

До того ж, в акті перевірки вказано, що податковому органу були надані всі первинні та бухгалтерські документи , що свідчать про діяльність підприємства.

За результатами проведеного дослідження не встановлено фактів складання податкових накладних після анулювання свідоцтв платників ПДВ та припинення державної реєстрації. Ці факти підтверджуються витягами з Бази даних платників податку на додану вартість, у відповідності з якими свідоцтва платників ПДВ - ТОВ «Укрспеценерго», ТОВ «Трейдекс» та ПП «Ломофер» анульовані вже у 2009 році. Крім того, судом досліджувалося питання відповідності ліцензії субпідрядника ФОП Дейнеко В.М. обсягу та видам фактично проведених робіт з перевезенная вантажів. Фактів невідповідності ліцензій фактично виконаного обсягу робіт не встановлено.

Наявність фактичної сплати податку на додану вартість у складі ціни за поставлений товар (послуги) позивач довів, надавши суду документи, що підтверджують розрахунки з постачальниками.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судом також зазначається, що правочин не може вважатися нікчемним за умови його фактичного виконання з боку обох сторін. Питання порушення вимог чинного законодавства про оподаткування з боку контрагента не може вважатися підставою для визначення цього правочину як нікчемного.

Судом також встановлено, що кримінальна справа порушена за фактами здійснення фіктивного підприємництва, на момент розгляду адміністративної справи в суді зупинена на підставі п. 1 ст. 206 Кримінально-процесуального кодексу України.

Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З наведеного вбачається, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки не ґрунтуються на нормах законодавства та не підтверджені документально.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Техпроммаш» до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Горлівської ОДПІ Донецької області № 0000052334/0 від 15 квітня 2009 року про донарахування ТОВ «Техпроммаш» суми податкових зобов’язань по податку на прибуток на суму 247582.50 грн. та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Горлівської ОДПІ Донецької області № 0000062334/0 від 15 квітня 2009 року про донарахування позивачу суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість на суму 850041.00 грн., задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області № 0000052334/0 від 15 квітня 2009 року про донарахування товариству з обмеженою відповідальністю «Техпроммаш» суми податкових зобов’язань по податку на прибуток на суму 247582.50 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області № 0000062334/0 від 15 квітня 2009 року про донарахування товариству з обмеженою відповідальністю «Техпроммаш» суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість на суму 850041.00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Техпроммаш» (84619, Донецька область, м. Горлівка, вул. Декабристів, 100, код ЄДРПОУ 32644631) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 18 вересня 2009 року в присутності представників сторін. Постанова виготовлена в повному обсязі 23 вересня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Могильницький М.С.