Постанова № 67583827, 04.07.2017, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2017справа № 905/3489/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4, довіреність №271216-17/9.2.1п від 27.12.2016р. не зявився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Покровськ Донецької областіна рішення господарського суду Донецької області від01.02.2017р. (повний текст підписано 06.02.2017р.)у справі№ 905/3489/16 (суддя Ю.О.Паляниця)за позовомПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м.Краматорськ Донецької області доДочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Покровськ Донецької області простягнення 4900,95грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго", м.Краматорськ Донецької області, позивач, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Покровськ Донецької області про стягнення 4900,95грн., які складаються з боргу за активну електроенергію у розмірі 3139,85грн., боргу за реактивну електроенергію у розмірі 508,96грн., 3% річних у розмірі 67,31грн., інфляційних у розмірі 373,89грн. та пені у розмірі 810,94грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.02.2017р. (повний текст підписано 06.02.2017р.) у справі №905/3489/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" задоволено частково, стягнуто з Дочірнього підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України борг за активну електроенергію у розмірі 3139,85грн., борг за реактивну електроенергію 508,96грн., пеню 805,94грн., 3% річних 67,31грн., суму інфляційних 237,25грн.

Рішення суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем умов договору №185 від 31.01.2011р. про постачання електричної енергії, внаслідок чого утворилась заборгованість за активну електроенергію та реактивну електроенергію, що є підставою для нарахування пені, інфляційних та 3% річних. Позовні вимоги судом першої інстанції задоволені частково з огляду на наявність недоліків у розрахунках позивача.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 01.02.2017р. (повний текст підписано 06.02.2017р.) у справі №905/3489/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, за наслідками неповного зясування обставин, які мають значення для справи.

Так, відповідач вважає немотивованими висновки суду про наявність підстав для стягнення заборгованості щодо оплати електричної енергії, спожитої у липні 2014р. у квартирах житлових будинків, з огляду на зняття з балансу та передання у приватну власність житлових помешкань, які зазначив позивач.

Крім того, скаржник наголошує, що господарський суд Донецької області неправомірно відмовив у задоволенні клопотання про витребування у позивача відомостей про укладання договорів на постачання електричної енергії з громадянами.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.03.2017р. (головуючий Ломовцева Н.В., судді Татенко В.М., Колядко Т.М.) було прийнято до провадження апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та призначено розгляд справи на 17.05.2017р. Зобов'язано позивача до дня судового засідання надати докази укладання окремих договорів на електричне постачання з мешканцями житлових приміщень, визначених в апеляційній скарзі (будинки 33 та 34, які розташовані в м.Мар'їнка, вул.Петровського).

У зв'язку із перебуванням головуючого судді - Ломовцевої Н.В. у відпустці на день розгляду справи, на підставі розпорядження керівника апарату суду, в результаті повторного автоматизованого розподілу судової справи сформовано наступний склад колегії: головуючий Зубченко І.В., судді Марченко О.А., Чернота Л.Ф.

Відповідно до п.9-2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011р. Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений ст.102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строк розгляду апеляційної скарги.

Через канцелярію суду від Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.05.2017р. підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду Донецької області залишити без змін. Крім того, на виконання вимог ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 27.03.2017р. позивачем надані витребувані судом документи копії договорів про користування електричною енергією з мешканцями житлових приміщень, визначених в апеляційній скарзі, які долучені до матеріалів справи.

З метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність відкладення судового засідання апеляційної інстанції в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, на 04.07.2017р.

У судовому засіданні 04.07.2017р. представник позивача підтримав позицію, викладену в попередньому судовому засіданні. Відповідач у судове засідання не зявився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника у звязку з відсутністю можливості забезпечити явку представника через зайнятість в інших судових засіданнях.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що позиція відповідача викладена безпосередньо в апеляційній скарзі та була озвучена в попередньому судовому засіданні, враховуючи, що явка сторін не була визнана обовязковою, задовольняючи клопотання відповідача про розгляд справи без участі його повноважного представника, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представника позивача в судовому засіданні 04.07.2017р. та представника відповідача в судовому засіданні 17.05.2017р., перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

31.01.2011р. між Відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго» (нині - Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго") (далі -постачальник) та Дочірнім підприємством "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України (далі - споживач) було підписано договір №185 про постачання електричної енергії (далі договір).

За умовами розділу 1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача із загальною (за всіма обєктами) приєднаною потужністю 95,33кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п.2.1 під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися чинним законодавством України, зокрема, Правилами користування електричною енергією.

Відповідно до п.2.2.2, 2.3.4 постачальник зобовязався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, а споживач зобовязався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» та №5 «Порядок розрахунків» до цього договору.

Пунктом 9.5 договору передбачено, що останній набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2011р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Договір підписаний з обох сторін, підписи скріплені печатками підприємств.

16.09.2013р. сторонами було підписано додаток №8 до договору №185 від 31.01.2011р. Договірні величини споживання електричної енергії, згідно з яким узгоджено обсяг постачання електроенергії, зокрема, у липні 2014р. на рівні 5 тис. кВт/год.

Разом з тим, за змістом доповідної записки заступника начальника по ТОП ОСОБА_5 №97 від 30.01.2017р., поставка електроенергії по договору №185 припинена 12.07.2014р. у звязку з відсутністю доступу до приладів обліку через проведення у м.Мар?їнка антитерористичної операції.

Постачальником за поставкою активної електричної енергії у липні 2014р. нараховано 3139,85грн. (2206кВт/год), за перетікання реактивної електричної енергії 508,96грн (4553кВАр/год). Неналежне виконання відповідачем умов договору №185 від 31.01.2011р. про постачання електричної енергії в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості отриманої електричної енергії стало підставою звернення Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" до суду за захистом свого порушеного права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.26 Закону України Про електроенергетику, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії, а також несе відповідальність за порушення умов договору та правил користування електричною енергією.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи умови пункту 9.5 договору №185 від 31.01.2011р., приймаючи до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази припинення дії спірного правочину, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що зобовязання сторін за вказаною угодою були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Додатком №3 до договору №185 від 31.01.2011р. визначений графік зняття показів засобів обліку електричної енергії.

Пунктом 1 зазначеного додатку передбачено, що за згодою сторін зняття показів активних і реактивних розрахункових приладів обліку здійснюється споживачем самостійно або в присутності представника постачальника (субспоживача) о 24-00 год. 19 числа поточного місяця відповідно до Переліку точок розрахункового обліку споживача, точок розрахункового обліку субспоживачів і транзиту електроенергії в мережі постачальника та інших власників мереж (таблиця №1) та надає постачальнику звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії за встановленою формою. Споживач протягом 24 годин з моменту зняття показів приладів обліку електроенергії зобовязаний довести їх значення до постачальника електричної енергії за адресою: 85600, Марїнка, пр.Ворошилова, 42а, Марїнський РЕМ. Зафіксовані покази розрахункових засобів обліку активної та реактивної електричної енергії оформлюються Актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) у 2-ох або декількох примірниках по одному для кожної зі сторін.

Згідно пункту 6.39 Правил користування електричною енергію (далі ПКЕЕ), затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996р., у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку), визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем вимог п.1 додатку №3 до договору №185 від 31.01.2011р. щодо надання акту прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) у липні 2014р. У звязку з цим, позивачем розрахунок суми боргу за спірною поставкою був здійснений за середньодобовим споживанням та величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання у відповідності до умов укладеного сторонами договору та п.6.39 ПКЕЕ.

Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Донецькобленерго" за поставкою активної електричної енергії у липні 2014р. нараховано 3139,85грн. (2206кВт/год), за перетікання реактивної електричної енергії 508,96грн. (4553кВАр/год) по середньодобовому обсягу споживання за попередній період червень 2014р. (спірні нарахування фактично здійснені за період з 15.06.2014р. по 12.07.2014р. (з урахуванням змісту доповідної записки №97 від 30.01.2017р.)).

Пунктом 3.1.1 спірного договору передбачено, що постачальник має право одержувати від споживача своєчасну плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим договором.

Відповідно до п.3 додатку №5 до договору №185 від 31.01.2011р. Порядок розрахунків, споживач здійснює попередню оплату за електричну енергію на підставі виставлених постачальником рахунків: за перший плановий період до 10 числа місяця в попередньому розрахунковому періоді в розмірі 50% від обсягу відповідного місячного споживання електричної енергії, обумовленого у додатку №8 Договірні величини споживання електричної енергії до договору; за 2 плановий період до 25 числа місяця в розрахунковому періоді в розмірі 50% обсягу відповідного місячного споживання електричної енергії, обумовленого у додатку №8 Договірні величини споживання електричної енергії до договору.

За умовами пункту 10 вищезазначеного додатку, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, а також інші платежі, передбачені цим договором та ПКЕЕ здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка грошовими коштами на рахунки постачальника електричної енергії, які вказані у розділі 10 договору, у терміни, що не перевищують 5 операційних днів від дня отримання рахунку. Для проведення остаточного розрахунку споживач не пізніше наступного дня з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі за місцем надання звіту про обсяги спожитої електроенергії рахунок на оплату електричної енергії та інших платежів, що передбачені договором. У разі неявки споживача (уповноваженого представника споживача) для отримання рахунку, постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом на адресу (юридичну або поштову), що вказана в договорі. У такому разі рахунок вважаються отриманими споживачем з дня його відправлення.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №1513 від 10.09.2015р. рахунок за активну електроенергію №67/185 від 30.07.2014р. та рахунок за реактивну електроенергію №67/185 від 30.07.2014р. були направлені Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Донецькобленерго" на адресу Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 11.09.2015р., і з огляду на умови договору вважається отриманим споживачем саме у зазначену дату.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) та статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про помилковість висновків суду щодо наявності підстав для стягнення заборгованості щодо оплати електричної енергії, спожитої у липні 2014р. у квартирах житлових будинків, з огляду на зняття з балансу та передання у приватну власність житлових помешкань, які зазначив позивач.

Разом з тим, відповідно до п.2.5 спірного правочину, у разі звільнення споживачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації (у тому числі шляхом банкрутства), відчуження в будь-який спосіб займаного приміщення, споживач зобовязаний повідомити постачальника за 20 робочих днів до дня зміни власника приміщення і в цей самий термін здійснити сплату усіх видів платежів, передбачених цим договором до дня зміни власника приміщення включно, а постачальник зобовязаний припинити постачання електричної енергії з дня звільнення споживачем приміщення.

Згідно п.6.18 ПКЕЕ, у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Даних про звернення відповідача до позивача з приводу звільнення займаних приміщень в порядку, встановленому ПКЕЕ та договором, матеріали справи не містять, сторонами такі обставини не підтверджуються.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на наказ №205 від 02.11.2006р. філії Марїнський автодор Дочірнього підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України «Про зняття з балансу обєктів житлового фонду, переданих у приватну власність». Проте, спірний договір №185 був укладений у 2011р., тобто після зазначеного наказу, що спростовує доводи апелянта.

Крім того, спірний договір сторонами виконується, про що беззаперечно свідчить підписаний з обох сторін акт прийняття-передавання товарної продукції за червень 2014р.

Судова колегія разом з іншим приймає до уваги наступне. У додатку №3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» наявні точки обліку електричної енергії, зазначені споживачем як мінусові. Як вбачається з пояснень позивача та не спростовано відповідачем, вимоги з оплати за споживання електричної енергії по точкам обліку електричної енергії - м.Марїнка, вул.Петровського, буд.33/1, 33/2, 34/1, 34/2, 35/1, 35/3, 35/6 - до споживача не виставлялися, а обсяг спожитої електричної енергії, у відповідності до актів приймання-передавання та рахунків виставлених за споживання електричної енергії, визначений з урахуванням мінусових точок обліку.

Таким чином, твердження скаржника про незаконність предявлення вимог по сплаті заборгованості за спожиту електричну енергію судом апеляційної інстанції не приймаються.

У звязку з викладеним, враховуючи умови спірного правочину, суд першої інстанції вірно зазначив про настання строку виконання зобовязань відповідача з оплати активної електроенергії (на суму 3139,85грн.) та реактивної електроенергії (на суму 508,96грн.), та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача зазначених сум.

За твердженнями скаржника, термін виконання зобовязань по оплаті електроенергії, спожитої у липні 2014р., не настав у звязку з відкладенням виконання цього зобовязання на строк дії непереборної сили, що виключає підстави для притягнення відповідача до відповідальності.

З цим твердженням судова колегія не погоджується з огляду на наступне. Згідно зі ст.607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Частиною 1 статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.219 ГК України, сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Приписами ч.1 ст.617 ЦК України унормовано, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Умовами пункту 4.3 договору узгоджено, що сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобовязань за цим договором, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили, що перешкоджають виконанню договірних зобовязань у цілому або частково. До обставин непереборної сили належать дії, які спричинені: винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту); непередбаченими ситуаціями, викликаними діями сторони, що не є стороною відповідного договору (страйк, локаут, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух); умовами, регламентованими відповідними органами виконавчої влади, а також повязаними з ліквідацією наслідків, викликаних винятковими погодними умовами і непередбаченими ситуаціями. Термін виконання зобовязань за цим договором у такому разі відкладається на строк дії обставин непереборної сили.

Сторона, для якої виконання зобовязань стало неможливим унаслідок дії обставин непереборної сили, має не пізніше ніж через пять календарних днів письмово повідомити іншу сторону про початок, тривалість та вірогідну дату припинення дії обставин непереборної сили, а також надати документальні докази наявності обставин непереборної сили: відповідну довідку торгівельно-промислової палати України або інших уповноважених органів державної влади.

Доказів виконання умов вищезазначеного пункту договору відповідачем не надано.

Крім того, відповідно до ст.1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України" від 13.04.2014р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014р. №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014р. №405/2014.

Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Закон набув чинності з 15.10.2014р. та діє до цього часу. За ч.2 цієї ж статті Закону дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення (ч.1 ст.11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону).

Протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України (ст.10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції").

В якості підстави для звільнення від відповідальності за прострочення виконання грошових зобовязань Дочірнє підприємство "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" називає проведення антитерористичної операції на сході України та, як наслідок, настання для відповідача форс-мажорних обставин. На підтвердження зазначеного апелянт посилається на сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України №2732/05-4 від 01.09.2014р. Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначений сертифікат не підтверджує форс-мажорні обставини саме за спірним договором №185 від 31.01.2011р., а засвідчує настання обставин непереборної сили для відповідача з 30.07.2014р. при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обовязкових платежів.

Оскільки, відповідач свої грошові зобовязання по оплаті активної та реактивної електроенергії, спожитої в липні 2014р., належним чином не виконав, позивачем предявлено до стягнення: 3% річних у розмірі 67,31грн., нараховані за період з 19.09.2015р. по 30.04.2016р.; інфляційні у розмірі 373,89грн., нараховані за період з 01.10.2015р. по 30.04.2016р.; пеня у розмірі 810,94грн., нарахована за період з 19.09.2015р. по 30.04.2016р.

За умовами пункту 4.2.1 договору №185 від 31.01.2011р., за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4 2.3.5 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 Порядок розрахунків до цього договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати; 3% річних від простроченої суми. При цьому сума грошового зобовязання за цим договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо нарахування інфляційних, колегія суддів зазначає наступне. Згідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи вищевикладене та здійснивши повний розрахунок 3% річних та інфляційних, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо стягнення 3% річних в розмірі 67,31грн. (враховуючи обмеженість суду розміром позовних вимог) та інфляційних у розмірі 237,25грн. (в межах визначеного позивачем періоду).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 810,94грн. за період з 19.09.2015р. по 30.04.2016р., нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті активної та реактивної електроенергії, спожитої у липні 2014р.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобовязання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Такий вид забезпечення виконання зобовязання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань та частиною шостою статті 232 ГК України.

Згідно Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, здійснивши повний перерахунок суми пені, яка підлягає стягненню за умовами договору та відповідно до норм законодавства, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що її розмір дорівнює 805,94грн. При цьому судом обґрунтовано зазначено, що позивачем при визначенні кінцевої дати нарахування не прийняті до уваги приписи п.6 ст.232 ГК України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 01.02.2017р. (повний текст підписано 06.02.2017р.) у справі №905/3489/16 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 ГПК України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Покровськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 01.02.2017р. (повний текст підписано 06.02.2017р.) у справі №905/3489/16 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 01.02.2017р. (повний текст підписано 06.02.2017р.) у справі №905/3489/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

ГоловуючийІ.В. Зубченко

Судді:О.А. Марченко

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.: 1 позивачу; 1 відповідачу; 1 до справи; 1 ДАГС; 1 - ГСДО