Рішення № 67583574, 03.07.2017, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 липня 2017 рокуСправа № 921/372/17-г/14

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 автотранспортне підприємство - 16142" вул. С. Бандери, 60, м. Чортків, Тернопільська область, 48500

до відповідача ОСОБА_2 соціального захисту населення, сім'ї та праці ОСОБА_1 міської ради вул. Шевченка, 21, м. Чортків, Тернопільська область, 48500

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 міська рада, вул. Шевченка, 21, м. Чортків, Тернопільська область, 48500.

про cтягнення 196 536,28 грн. заборгованості по витратах, понесених у 2015 році внаслідок надання транспортних послуг на пільгових умовах.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_3, довіреність №193 від 03.11.2016 р.

третьої особи: ОСОБА_4, доручення №01-17/809 від 09.06.2017 р.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 автотранспортне підприємство - 16142" звернулось до Господарського суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_2 соціального захисту населення, сім'ї та праці ОСОБА_1 міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 міської ради про стягнення заборгованості в сумі 196 536,28 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих в судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору від 30.01.2015 р. щодо компенсації виплат за перевезення пільгових категорій громадян.

Представник ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився. Разом з тим, від суб'єкта владних повноважень надійшов відзив на позов №04-28/2612 від 29.06.2017 р., в якому останній просить розглядати справу за його відсутності. Водночас, відповідач зазначає, що у нього не має підстав та фінансових джерел для відшкодування виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Представник третьої особи зазначила, що заборгованість виникла через відсутність належного фінансування з державного бюджету.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, згідно ст.ст. 20,22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) не здійснювалась за відсутності передбачених чинним законодавством підстав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи із наступних міркувань.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, такими підставами є правочини.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.01.2015 р. між ОСОБА_1 міською радою, ОСОБА_2 соціального захисту населення, сім'ї та праці (надалі - Замовники) та ТОВ "ОСОБА_1 АТП - 16142" (надалі - Перевізник) було укладено договір на перевезення та компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян автомобільним транспортом загального користування на регулярних міських автобусних маршрутах на маршрутній мережі.

За п.1.1 даної угоди, Замовники надають Перевізникові право на перевезення пільгових категорій громадян на міських маршрутах, які працюють у звичайному режимі руху, згідно укладених з Замовником договорів на перевезення з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р., а Перевізник зобов'язується надавати транспортні послуги населенню на умовах, передбачених цим договором.

Перевізник здійснює автобусні перевезення згідно укладених із Замовником договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на автобусних маршрутах і надає соціальні послуги з перевезення окремих категорій пасажирів, які користуються правом безкоштовного проїзду автобусами на міських маршрутах загального користування за регульованими уповноваженими органами тарифами відповідно до законодавства (п.1.2. договору).

У підпункті 2.2.1 правочину його контрагенти обумовили , що ОСОБА_2 здійснює компенсаційні виплати на пільговий проїзд на підставі розрахунків поданих Перевізником за формою, затвердженою договором на перевезення пільгових категорій громадян, застосовуючи коефіцієнти співвідношення кількості безоплатно перевезених пасажирів до пасажирів, що оплачують проїзд, у відповідності до бюджетних коштів, затверджених районним бюджетом на 2015 рік, в частині субвенції з Державного бюджету України.

Згідно п.п.2.2.3 договору, на підставі наданих Перевізником розрахунків та рішення робочої групи, створеної відповідно до доручення міського голови "Про робочу групу з питань розрахунків обсягу компенсаційних виплат за перевезення пільгових категорій громадян", головні розпорядники бюджетних коштів щомісяця складають відповідні акти звіряння.

Відповідно до п.п.2.3.6 правочину Перевізник щомісяця до 5 числа на основі актів обслідування пасажиропотоку на міських маршрутах надає ОСОБА_2 на паперових носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з додатками, які затверджені договором на перевезення пільгових категорій громадян.

Термін дії укладеного договору з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року (п.3.1.).

Відповідно до Додатку №1 від 01.01.2015 р. до договору, сторони узгодили наступні міські перевезення, а саме:

1. Агромаш - Заводське;

2. Агромаш - Заводське - М'ясокомбінат - ст. Вигнанка;

3. Залізничний вокзал - Бердо - Іва.

Згідно з ч. 1, 2, 4 ст.37 Закону України "Про автомобільний транспорт" пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Частиною 2 статті 916 ЦК України передбачено, що плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку. Пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами.

На виконання вищевказаного договору позивачем з 01.0.12015 по 31.12.2015 надано послуги перевезення пільгових категорій громадян.

Разом з тим, станом на 01.01.2016 р. заборгованість ОСОБА_2 перед позивачем становить 196 536,28 грн., що підтверджується ОСОБА_4 звіряння розрахунків за дані населенню послуги, на які надаються пільги між ТОВ "ОСОБА_1 АТП-16142" та головним розпорядником коштів місцевого бюджету (копія ОСОБА_4 додано до матеріалів справи), який підписаний позивачем і відповідачем та скріплений печатками без будь-яких зауважень.

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", встановлено, що пільги щодо оплати транспортних послуг та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Так, згідно пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст.102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок №256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Зокрема, п. 2 Постанови визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Отже, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг громадян на проїзд є ОСОБА_2 соціального захисту населення, сім'ї та праці ОСОБА_1 міської ради, а тому, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови та Порядку №256, відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання послуг перевезення пільговим категоріям громадян має здійснюватись відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Згідно ч. 1 п. 8 Порядку №256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у пятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п.8 Порядку).

Відповідач не заперечує факту надання послуг перевезення пільговим категоріям громадян, не оспорює їхнього обсягу, підставності надання, правильності обчислення, тощо.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічні положення містяться в ст. 193 ГК України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

ОСОБА_2 соціального захисту населення, сім'ї та праці ОСОБА_1 міської ради, яке є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населення, зобов'язане було здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем, внаслідок надання послуг перевезення пільговим категоріям громадян за рахунок державних субвенцій.

При цьому посилання відповідача на відсутність передбаченого обсягу субвенції для перерахування позивачу коштів за надані ним послуги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відсутність бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від виконання зобов'язання в частині оплати вартості фактично наданих позивачем послуг. Як уже зазначалося вище, обсяг та вартість послуг визначалися за погодженням сторін, жодних зауважень щодо виконання Договору від відповідача до позивача не надходило, наявність заборгованості відповідачем підтверджена у ОСОБА_4 звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2016р.

Посилання відповідача на те, що у місцевому бюджеті не передбачені витрати, пов'язані із наданням послуг перевезення пільговим категоріям громадян, суд оцінює критично. Адже законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Підприємства, установи та організації для належного функціонування і здійснення передбаченої установчими документами діяльності укладають відповідні договори з іншими суб'єктами господарювання. При цьому, в деяких випадках оплата за відповідними договорами здійснюється за рахунок коштів, виділених з Державного бюджету України.

Не зважаючи на те, що у відносинах між бюджетними установами та не бюджетними підприємствами залучені бюджетні кошти, такі відносини не є бюджетними, а відносяться до цивільно - правових, характерною ознакою яких є юридична рівність сторін. Тобто бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь - яких привілеїв чи пільг у рамках виконання своїх зобов'язань за договірними відносинами.

За порушення термінів оплати, визначених умовами договору, установа чи підприємство, що фінансуються з Державного бюджету України, несуть відповідальність відповідно до законодавства і укладеного договору.

У спірних правовідносинах орган державної влади посилається на те, що заборгованість у розмірі 196 536,28 грн. виявлена у січні 2016 року, а Закон України "Про державний бюджет на 2016 рік" не передбачає субвенції на компенсаційні виплати за пільговий проїзд.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У договорі від 30.01.2015р. сторони врегулювали порядок здійснення розрахунків, відповідно до суми субвенції, яка передбачалася кошторисом на 2015 рік. Тобто, сторонами погоджувався обсяг послуг за договором саме з урахуванням коштів, які були включені до кошторису та підлягали нарахуванню відповідачу для здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" передбачено субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг, в тому числі зокрема, за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Водночас в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відсутність субвенцій з державного бюджету саме у 2015 році та докази, які б свідчили про те, що у 2015 році, тобто у період, коли надавалися послуги позивачем, відповідачу не були перераховані відповідні субвенції.

Посилання відповідача на Закон України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" свідчить про відсутність фінансування у 2016 році, тобто вже після надання послуг позивачем та виникнення прострочення відповідача.

У п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446, від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12 та Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. у справі № 15/5027/715/2011.

Згідно з ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Судом враховуються приписи ст.ст.33,34 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог заперечень.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань в частині компенсації позивачу витрат за надані послуги з перевезення пільгових категорій громадян на підставі договору від 30.01.2015 р., позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 196 536,28 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 соціального захисту населення, сім'ї та праці ОСОБА_1 міської ради (вул. Шевченка, 21, м. Чортків, Тернопільська область, 48500, іден. код 38743174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 автотранспортне підприємство - 16142" (вул. С. Бандери, 60, м. Чортків, Тернопільська область, 48500, іден. код 03118877) - 196 536 (сто дев'яносто шість тисяч п'ятсот тридцять шість) грн. 28 коп. заборгованості по витратах, понесених у 2015 році внаслідок надання транспортних послуг на пільгових умовах та 2 948 (дві тисячі дев'ятсот сорок вісім) грн. 05 коп. сплаченого судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 06.07. 2017 р.

СуддяО.В. Руденко