Ухвала суду № 67583384, 04.07.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________

УХВАЛА

04 липня 2017 року Справа № 913/397/17

Провадження №26/913/397/17

Суддя Масловський С.В., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Луганськгаз про відстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 23.06.2017 у справі №913/397/17

за позовом Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування, м. Київ, в особі філії Газопромислового управління Щебелинкагазвидобування, Харківська область, Балаклійський район, смт. Донець

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Луганськгаз, Луганська область, м. Сєвєродонецьк

про стягнення 107869,12 грн.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1, провідний юрисконсульт Філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування" ПАТ "Укргазвидобування" за довіреністю №2-498д від 14.03.2016;

від відповідача: ОСОБА_2, заступник голови Правління ПАТ "Луганськгаз" з юридичних питань за довіреністю № 15 від 28.12.2016.

В С Т А Н О В И В:

13.05.2017 публічне акціонерне товариство Укргазвидобування, в особі філії Газопромислового управління Щебелинкагазвидобування звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Луганськгаз про стягнення 107869,12 грн. з яких 97906,71 грн. основна заборгованість, 2827,56 грн. 3% річних, 8331,32 грн. інфляційні витрати.

Рішенням господарського суду Луганської області від 13.06.2017, повний текст якого складено 16.06.2017, позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Луганськгаз на користь публічного акціонерного товариства Укргазвидобування в особі філії Газопромислового управління Щебелинкагазвидобування основний борг в сумі 97906 грн. 71 коп., 3% річних у розмірі 1631 грн. 09 коп., інфляційні витрати в сумі 8261 грн. 33 коп., а також 1616 грн. 99 коп. судового збору.

27.06.2017 публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Луганськгаз, звернулося до господарського суду Луганської області з заявою №01-02-43/1237 від 23.06.2017 про відстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від13.06.2017 у справі №913/397/17 на один рік, а саме до 31.07.2018 року.

27.06.2017 ухвалою господарського суду Луганської області заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду прийнято до розгляду.

Заява обґрунтована тим, що підприємство знаходиться у скрутному фінансовому стані, який також погіршено у вязку з встановленим НКРЕКП тарифом на розподіл природного газу; обмеженість матеріальних ресурсів позбавляє відповідача, можливості погасити одразу в повному обсязі заборгованість по даній справі. Кошти в розмірі 109487,17 грн, які стягнуті за рішенням господарського суду є значними для бюджету товариства відповідача, та їх втрата негативно відібється на фінансовому становищі підприємства. До того ж, заявник зазначає, що невідомими озброєними особами здійснено захоплення підприємства відповідача, захоплено всі основні засоби, майно, обладнання, нерухомість, грошові кошти, у звязку з чим підприємство було змушено двічі переміщати своїх працівників та на даний час підприємство здійснює свою діяльність у місті Сєвєродонецьк, Луганської області.

04.07.2017 представник позивача в судовому засіданні заперечив проти надання відстрочки рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується заява, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви, Господарський суду Луганської області,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з пп. 7.1.1, 7.1.2 п. 7.1 пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, який діє з 05.10.2016 року за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Відповідно до пункт 7.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 17.05.2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в §1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже, у ГПК України та спеціальному законі, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки.

Тобто, перелік "обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення" у національному законодавстві є доволі нечітким. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку відстрочки (розстрочки) виконання остаточного рішення у законі відсутнє. Відповідно, суд, який приймав рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для надання відстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, має право відстрочення виконання рішення. Тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки.

В постанові ВГСУ № 922/796/15 від 14.12.2016 зазначено що, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hor№sby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" , № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), а також беручи до уваги, те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, п. 43). Вищий господарський суд України вважає, що з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України не вважаються обставинами, які звільняють боржника від відповідальності, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 17 закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність, а також винятковість обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про відстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, тобто до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Враховуючи викладене господарський суд дійшов висновку, що строк невиконання рішення (строком в один рік) для кредитора є надмірно тривалим, що наведені відповідачем підстави для відстрочки виконання судового рішення, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для останнього у даний час та можливість настання для нього негативних наслідків у зв'язку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють виконання рішення суду у даній справі. Наведені обставини не є тими виключними та поважними обставинами, які давали б підстави для відстрочки виконання судового рішення. В порушення викладених приписів законодавства документально не підтверджено винятковість обставин, які надають право для відстрочки, не обґрунтовано відстрочення виконання судового рішення строком на один рік, не надано реальних доказів на підтвердження того, що відповідач зможе виконати судове рішення після спливу одного року.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципів розумності та справедливості, дотриманням справедливого балансу обох сторін, а також оскільки рішення суду є обов'язковим до виконання, господарський суд дійшов висновку, що заява відповідача про надання відстрочки на виконання рішення Господарського суду Луганської області у справі № 913/397/17, не є законною та обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 86, ч. 1, 3 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Луганськгаз про відстрочку виконання рішення Господарського суду Луганської області у справі № 913/397/17 на 1 (один) рік - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення.

Суддя С.В. Масловський