Ухвала суду № 67583239, 30.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

30.06.2017Справа № 910/25631/13

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінеф»

на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України

у справі № 910/25631/13

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум»

до Приватного підприємства «Гєлан», Товариства з обмеженою відповідальністю «Стек-Комп'ютер», Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресив», Приватного підприємства «Ефективні технології продаж» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВаРос»

про стягнення 19 879 164,39 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від заявника (стягувача): Резніченко Д.Г - директор;

від боржника-1: не з'явився;

від боржника-2: не з'явився;

від боржника-3: не з'явився;

від боржника-4: не з'явився;

від боржника-5: не з'явився;

від ДВС: Норка Є.В. - за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Гєлан», Товариства з обмеженою відповідальністю «Стек-Комп'ютер», Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресив», Приватного підприємства «Ефективні технології продаж» і Товариства з обмеженою відповідальністю «ВаРос» про стягнення 19 409 561,65 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2014 позовні вимоги задоволено повністю.

04.04.2014 на виконання рішення Господарського суду міста Києва було видано відповідні накази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2017 було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінеф» про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.04.2014 у справі № 910/25631/13; здійснено процесуальне правонаступництво та замінено стягувача у виконавчому провадженні за наказом Господарського суду міста Києва від 04.04.2014 у справі № 910/25631/13.

17.05.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінеф» було подано скаргу на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2017, справу № 910/25631/13 передано для розгляду скарги на дії ДВС судді Спичаку О.М.

Враховуючи викладене, ухвалою суду скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінеф» була призначена до розгляду на 19.06.2017.

У судовому засіданні 19.06.2017 представник скаржника подав письмові пояснення по скарзі, а також надав усні пояснення, в яких просив суд скаргу задовольнити у повному обсязі.

Представник ДВС у судовому засіданні 19.06.2017 надав копію матеріалів виконавчого провадження, а також усні пояснення по справі, в яких проти задоволення скарги заперечив.

Представники боржників у судове засідання 19.06.2017 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників боржників, суд відклав розгляд зазначеної скарги до 30.06.2017.

Представник скаржника у судовому засіданні 30.06.2017 надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд скаргу на дії ДВС задовольнити у повному обсязі.

Представник органу ДВС у судовому засіданні 30.06.2017 надав усні пояснення по суті поданої скарги, відповідно до яких проти її задоволення заперечив.

Розглянувши подану скаргу, дослідивши матеріали справи, а також, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд прийшов до висновку про часткове задоволення поданої скарги з огляду на наступне.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2014 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» задоволено повністю, а саме стягнуто солідарно з Приватного підприємства «Гєлан», Товариства з обмеженою відповідальністю «Стек-Комп'ютер», Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресив», Приватного підприємства «Ефективні технології продаж» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВаРос» на користь Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» заборгованість по поверненню кредитних коштів у розмірі 19 000 000,00 грн., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами у розмірі 490 940, 39 грн., пеню у розмірі 388 244 грн. та судовий збір у розмірі 73 080,00 грн.

04.04.2014 на виконання рішення Господарського суду міста Києва було видано відповідний наказ.

22.04.2014 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції винесено постанову ВП № 43070013 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/25631/13 виданого 04.04.2014.

Також 22.04.2014 відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції винесено постанову ВП № 43070013 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах суми коштів у розмірі 19 952 264,39 грн.

12.05.2014 відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції винесено постанову ВП № 43070013 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1 995 226,43 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2017 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінеф» про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.04.2014 у справі № 910/25631/13; здійснено процесуальне правонаступництво та замінено стягувача у виконавчому провадженні за наказом Господарського суду міста Києва від 04.04.2014 у справі № 910/25631/13 із Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 7; ідентифікаційний код: 21574573), позивача зі справи, на його процесуального правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінеф» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 18Б, офіс 4; ідентифікаційний код: 40439334); стягувачем у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.04.2014 у справі № 910/25631/13 вважати товариство з обмеженою відповідальністю «Сінеф» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 18Б, офіс 4; ідентифікаційний код: 40439334).

13.04.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінеф» подало суду заяву про відмову від примусового виконання рішення суду, в якій просило визнати вказану заяву в порядку статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2017 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінеф» про відмову від примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2014 (накази від 04.04.2014) у справі №910/25631/13; визнано відмову товариства з обмеженою відповідальністю «Сінеф» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 18Б, офіс 4; ідентифікаційний код: 40439334) від примусового виконання судового рішення зі справи № 910/25631/13.

12.05.2017 постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову ВП № 43070013 про заміну сторони виконавчого провадження, згідно якої змінено стягувача у виконавчому провадженні за наказом Господарського суду міста Києва від 04.04.2014 у справі № 910/25631/13 із Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 7; ідентифікаційний код: 21574573) на його процесуального правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінеф» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 18Б, офіс 4; ідентифікаційний код: 40439334).

12.05.2017 відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову ВП № 43070013 про закінчення виконавчого провадження, згідно якої виконавче провадження з примусового виконання наказу № 910/25631/13 виданого 04.04.2017 закінчено, а постанову про стягнення виконавчого збору від 12.05.2014 № 430700123 винесено в окреме провадження.

Скаржник вважає, що державним виконавцем не вчинено всіх необхідних дій направлених на повне завершення виконавчого провадження. Зокрема, останнім, всупереч вимог встановлених ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», не знято арешт з майна (коштів) боржника.

Крім того, скаржник вважає дії державного виконавця з виділення постанови про стягнення виконавчого збору від 12.05.2014 в окреме провадження неправомірними, так як чинним, на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, Законом України «Про виконавче провадження» вчинення зазначених дій не передбачено.

Також скаржник вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження не відповідає вимогам діючого законодавства щодо форми та змісту.

Державним виконавцем в обґрунтування бездіяльності щодо невинесення постанови про зняття арешту з майна боржника зазначено про те, що під час вчинення виконавчих дій з боржника виконавчий збір, згідно постанови ВП № 43070013 від 12.05.2014 про стягнення з боржника виконавчого збору, стягнуто не було.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

З постанови про закінчення виконавчого провадження вбачається, що в п. 2 зазначеної постанови державним виконавцем було зазначено про винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 12.05.2014 № 43070013 в окреме провадження.

Відповідно до п. 7 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження», виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Отже, з огляду на вищенаведену норму закону, з моменту набрання чинності Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016, тобто, з 05.10.2016, виконавчі дії органами ДВС мають вчинятися у спосіб та в порядку, що встановлені в даному Законі. Також вимоги зазначеного Закону стосуються і всіх інших учасників виконавчого провадження,в тому числі і стягувача.

Судом зазначається, що нормами чинних, на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень не передбачена можливість винесення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження.

Можливість виділення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження в окреме провадження передбачено абзацом 3 та 4 пункту 2 розділу 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Зокрема, в вищезазначених пунктах передбачено, що у разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження, виділеною в окреме провадження, не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа.

Отже, з вищезазначеного вбачається можливість виділення в окреме провадження саме постанови про стягнення витрат виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що нормами чинного Закону чітко розмежовуються поняття витрати виконавчого провадження та виконавчого збору, з огляду на що суд приходить до висновку, що нормами чинного законодавства не передбачено право органів ДВС виносити постанову про стягнення виконавчого збору в окреме провадження.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 12.05.2014 № 43070013 в окреме провадження є незаконними, а п. 3 постанови про закінчення виконавчого провадження від 12.05.2017 щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 12.05.2017 № 43070013 в окреме провадження є недійсним.

Скарга ТОВ «Сінеф» в частині визнання неправомірною бездіяльність ДВС щодо не зняття арешту з майна боржника та зобов'язання вчинити дії щодо зняття арешту задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Отже з огляду на вищенаведену статтю у випадку, коли державним виконавцем виконавчий збір стягнуто не було, то арешт з майна боржника не знімається.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази стягнення з боржника суми виконавчого збору згідно постанови про стягнення виконавчого збору від 12.05.2014 (яка є чинною), то і бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту не суперечить нормам чинного законодавства.

Вимога скаржника про зобов'язання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України привести постанову про закриття виконавчого провадження № 43070013 від 12.05.2017 у відповідності до вимог встановлених в п. 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень щодо зазначення інформації про результати виконання, розміру авансового внеску, який підлягає поверненню, а також не зазначення про наслідки передбачені частиною першою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у спосіб надання окремого доповнення (звіту) до постанови також задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 1 п. 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

Посилання скаржника щодо не зазначення у постанові про закінчення виконавчого провадження розміру авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, є безпідставними оскільки в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази в підтвердження їх внесення стягувачем (на момент відкриття виконавчого провадження № 43070013 нормами чинного на той момент Закону України «Про виконавче провадження» обов'язок з внесення авансового платежу був відсутній), а отже і підстави для його повернення стягувачу відсутні. Оскільки нормами вищезазначеної статті передбачений обов'язок державного виконавця зазначати в постанові про закінчення виконавчого провадження лише про розмір авансового внеску, який повертається, то у випадку коли авансовий внесок не повертається, у державного виконавця відсутній обов'язок зазначати про це в постанові.

Відповідно до п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», господарським судом за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Вимога скаржника про зобов'язання органу ДВС зазначити про вчинення дій передбачених частиною першою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у спосіб надання окремого доповнення (звіту) до постанови задоволенню не підлягає з огляду на те, що суд не вправі зобов'язувати виконавчу службу вчиняти дії, які в силу Закону України «Про виконавче провадження» можуть і повинні вчинятись лише державним виконавцем.

Суд вправі виявивши порушення допущені державною виконавчою службою визнати дії чи бездіяльність незаконними, а наслідки таких дій недійсними.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу задовольнити частково.

2. Визнати недійсним пункт 3 постанови про закінчення виконавчого провадження від 12.05.2017 щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 12.05.2017 № 43070013 в окреме провадження.

3. В задоволенні іншої частини скарги відмовити.

Суддя О.М. Спичак