Рішення № 67583164, 30.06.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2017 р. Справа № 911/1503/17

За позовом Приватного підприємства Маркон м. Київ

До Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько Німецьке спільне підприємства Шмайсер Київська обл., Києво Святошинський р-н., м. Вишневе

про стягнення 1 406 281 грн. 64 коп..

Суддя Мальована Л.Я.

Представники сторін:

позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 16.05.17);

відповідача ОСОБА_2 (дов. б/н, від 06.06.17).

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 406 281 грн. 64 коп., з яких: основний борг 1 261 440 грн. 00 коп.; неустойка 130 533 грн. 80 коп.; 3% річних 14 307 грн. 84 коп.

В судовому засіданні 21.06.2017 року оголошувалась перерва на 30.06.2017 року з метою надання сторонами додаткових документів.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив посилаючись на часткову оплату боргу просив суд зупинити провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

24 грудня 2015 року між ПП «Маркон» та ТОВ «Українсько Німецьке спільне підприємства «Шмайсер» був укладений Договір безвідсоткової поворотної позики №24/12, відповідно до умов якого позикодавець зобовязується надати позичальнику строкову безвідсоткову позику, а останній зобовязується повернути позику у визначений цим договором строк.

Відповідно до п. 2.1. договору сума позики за цим договором складає 1 100 000 (один мільйон сто тисяч) гривень, що є еквівалентом 48 000,00 (сорок вісім тисяч) доларів США.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що позика надається шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позичальника.

Згідно з п. 5.1. договору позика має бути повністю повернена позикодавцю у строк не пізніше ніж 24.12.2016 року.

На виконання умов договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 1 100 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 8 від 31 грудня 2015 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Однак, відповідачем було сплачено частину основного боргу у розмірі 10 000 грн. 00 коп., згідно платіжного доручення № 1ВFA50977 від 28.03.2017 року з призначенням платежу "повернення фіндопомоги зг дог № 24/12 від 24.12.2015 р. без ПДВ", копія якого міститься в матеріалах справи, до звернення позивача з позовною заявою до суду та частину основного боргу у розмірі 10 000 грн. 00 коп. після звернення позивача з позовною заявою до суду, згідно платіжного доручення № 1ВFA59468 від 26.05.2017 року з призначенням платежу "повернення фіндопомоги зг дог № 24/12 від 24.12.2015 р. без ПДВ", копія якого міститься в матеріалах справи, що не підтверджується наданим позивачем розрахунком основного боргу, але не заперечується сторонами у справі.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що станом на день розгляду справи відповідач сплатив частину заборгованості після звернення позивача з позовом до суду в сумі 10 000 грн. 00 коп., суд вважає, що провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України в звязку з відсутністю предмету спору, судовий збір в цій частині позову покладається на відповідача.

В позові в частині вимог про стягнення основного боргу у сумі 10 000 грн. 00 коп. слід відмовити у звязку зі сплатою цієї суми до подання позову.

Таким чином, на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 080 000 грн. 00 коп.

Доказів сплати заборгованості суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 1 080 000 грн. 00 коп. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 130 533 грн. 80 коп. неустойки посилаючись на п. 8.2. договору.

Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 14 307 грн. 84 коп. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ № 16/587-22/430 від 31.08.2011 року та інформаційному листі ВГСУ № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобовязання з повернення позики за договором, вимоги позивача про стягнення 3% річних є обґрунтованими, однак підлягають стягненню частково в розмірі 12 438 грн. 82 коп. 3% річних, які нараховані судом відповідно до вимог закону та умов договору.

В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в позові слід відмовити.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 8.2. договору позичальник за несвоєчасне повернення позики сплачує позикодавцю неустойку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, та індекс інфляції на день повернення повної суми позики.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені встановив, що заявлений позивачем до стягнення розрахунок пені є арифметично невірним, у звязку з чим стягненню підлягає пеня, за розрахунком суду в сумі 114 363 грн. 36 коп.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 230 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Ломоносова, буд. 1, код 20042911) на користь Приватного підприємства «Маркон» (02068, АДРЕСА_1, код 31747476) 1 080 000 (один мільйон вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. боргу, 114 363 (сто чотирнадцять тисяч триста шістдесят три) грн. 36 коп. пені, 12 438 (дванадцять тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 82 коп. трьох відсотків річних, 18 102 (вісімнадцять тисяч сто дві) грн. 03 коп. судового збору.

Припинити провадження в частині стягнення боргу в сумі 10 000 грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя Л.Я. Мальована