Постанова № 67582760, 04.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2017 року Справа № 908/2114/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Могил С.К., Селіваненка В.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 22.03.17у справі№908/2114/16господарського судуЗапорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго"простягнення суми за участю представників від:позивачаСтарчик А.А. (дов. від 14.04.2017 р.)відповідачаЛозавицький М.С. (26.12.2016 р.)

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" 7% штрафу у розмірі 709 322,45 грн., пені у розмірі 563 040,20 грн., 3 % річних у розмірі 63 452,97 грн., інфляційних у розмірі 586 080,72 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.01.17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Мірошниченко М.В., судді: Зінченко Н.Г., Проскуряков К.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Колядко Т.М., судді: Стойка О.В., Татенко В.М.), провадження у справі припинено на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач просив їх скасувати та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скарга мотивована не дослідженням судами порядку списання вказаних коштів особами, уповноваженими на здійснення вказаних заходів та відповідно, не встановлено чи існують підстави щодо застосування до спірних відносин положень ч.3 ст.7 ЗУ "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.16 №1730-VIII.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 17.01.14 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпроенерго" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №26/170114-ПР, п.1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем (п.1.2 договору).

Згідно з п.3.3. договору приймання-передача газу оформлюється актом приймання-передачі газу, який відповідно до п.3.4. договору є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У п.6.1 договору сторони визначили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивачем свої обов'язки за договором протягом серпня-вересня 2014 року виконано та поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 78 210 486, 81 грн., що підтверджується актами-приймання передачі газу (а.с.21-24 т.1).

Зобов'язання з оплати поставленого протягом серпня 2014 року природного газу виконано відповідачем належним чином, проте оплату за вересень 2014 року здійснено з порушенням строку, передбаченого п.6.1 договору.

Спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті договору поставки газу за вересень 2014 року, у результаті чого позивач просив стягнути борг по штрафним (фінансовим) санкціям, з яких: 709 322,45 грн. - 7% штрафу, 563 040,20 грн. - пені, 63 452,97 грн. - 3% річних та 586 080,72 грн. - інфляційних втрат.

При розгляді справи у суді першої інстанції відповідачем подано відзив на позовну заяву з клопотанням про припинення провадження по справі через відсутність предмета спору (а.с.1-2 т.2).

Господарський суд з посиланням на ЗУ "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.16 №1730-VIII припинив провадження у справі на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України, з чим погодився апеляційний суд.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог та задовольняючи клопотання боржника про припинення провадження по справі, місцевий суд вказав на те, що вказані штрафні (фінансові) санкції є нарахованими, але підлягають списанню на підставі вимог Закону від 03.11.16 №1730-VIII.

Залишаючи без змін ухвалу місцевого суду про припинення провадження у справі на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України, суд апеляційної інстанції зазначив, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача суми неустойки, 3% річних та інфляційних нарахувань підлягають не списанню, а взагалі не нараховуються відповідно до ч.3 ст.7 ЗУ від 03.11.16 №1730-VIII.

Предметом розгляду касаційної скарги є правомірність застосування попередніми інстанціями положень п.11 ч.1 ст.80 ГПК України у контексті спірних правовідносин.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки попередніх інстанцій передчасними, зважаючи на таке.

30.11.16 набрав чинності ЗУ "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.16 №1730-VIII, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Статтею 3 вказаного Закону врегульовано порядок участі підприємств у процедурі врегулювання заборгованості, відповідно до якої для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10-ти робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу.

Порядок ведення та користування реєстром затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 ч.3 ст.7 ЗУ від 03.11.16 №1730-VIII регламентовано, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Як встановлено місцевим судом відповідачем заборгованість за спожитий природний газ за оскаржуваний період поставки - вересень 2014 року, поставлений за договором 17.01.14 №№26/170114-ПР, погашена повністю у липні 2015 року, тобто до вступу у дію 30.11.16 ЗУ від 03.11.16 №1730-VIII.

Проте, вказаний Закон не встановлює порядку та строків списання, як і не містить норм які б передбачали автоматичне списання нарахованих пені, інфляційних втрат, річних та штрафу з дня набрання чинності законом або встановлювали процесуальні наслідки набрання ним чинності.

Разом із тим, відповідно до ч.1 ст.8 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Порядок списання заборгованості підприємства, як правило, складається з таких етапів: утворення учасником процедури списання комісії зі списання заборгованості; здійснення списання заборгованості відповідно до фінансової звітності підприємства зі складенням протоколу списання, який надсилається компанії постачальнику природного газу, яка проводить відповідне списання заборгованості, яка обліковується за цим підприємством, у своїй звітності, про що надсилає повідомлення підприємству виробнику теплової енергії.

Таким чином, зазначений процес є двостороннім, із впорядкуванням фінансової документації для обох підприємств.

Отже, враховуючи наведене, списання заборгованості зі сплати пені, інфляційних нарахувань, 3% відсотків річних та штрафу здійснюється не автоматично, а відповідно до певної процедури, яка має засвідчуватися відповідними документами.

Наразі, судами не досліджувалося питання участі підприємства-боржника у процедурі врегулювання заборгованості у визначеному законом порядку, шляхом внесення його до реєстру підприємств ПЕК та списання вказаних коштів особами, уповноваженими на здійснення вказаних заходів й відповідно, не встановлено чи існують підстави щодо застосування до спірних відносин положень ч.3 ст.7 ЗУ від 03.11.16 №1730-VIII.

За таких обставин Вищий господарський суд позбавлений можливості ухвалити рішення по суті спору, так як не всі обставини справи є з'ясованими, а відтак, спір стосується не правозастосування, а встановлення обставин справи, що не відноситься до компетенції Вищого господарського суду України. Тому ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на розгляд до місцевого господарського суду.

Суду слід з'ясувати наведені у цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.02.17 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.17 у справі №908/2114/16 скасувати.

Справу направити на розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. К. Могил

В. П. Селіваненко