Ухвала суду № 67582512, 05.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2017 року м. Київ К/800/34167/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Веденяпін О.А.

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.10.2015

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016

у справі № 805/3972/15-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» (далі - позивач, ТОВ «ДТЕК Східенерго») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - відповідач, СДПІ з обслуговування ВП у м. Донецьку МГУ ДФС), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.2015 № 0000134100/1372/10/28-03-41.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.10.2015, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016, позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.03.2015 № 0000134100/1372/10/28-03-41.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.10.2015 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» зареєстровано в якості юридичної особи з 17.12.2001, номер запису: 1 266 120 0000 003409 та перебуває на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби з 19.12.2001.

Позивачем до податкового органу було подано податкову декларацію за грудень 2014 року з самостійно визначеною сумою податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16 087 612 грн. та податковим кредитом у розмірі 194 054 642 грн., з розрахунком коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість, розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, довідкою, заявою про відмову постачальника надати податкову накладну.

Податковим органом відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 19.02.2015 за № 43/28-03-41-3-31831942, яким встановлені порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за грудень 2014 року на суму ПДВ у розмірі 477 701,00 грн.

Позивачем було надано заперечення № 13/3124 від 05.03.2015 до Акту про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ, на що було отримано відповідь Інспекції №1263/10/28-03-41-3 від 16.03.2015, у відповідності до якої завищення податкового кредиту на суму ПДВ за грудень 2014 року в розмірі 477 701 грн., призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 477 701 грн.

На підстав акту перевірки податковим органом було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000134100/1372/10/28-03-41 від 23 березня 2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за грудень 2014 року у розмірі 477 701 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 119 425,25 грн.

08.04.2015 підприємство звернулося до Міжрегіонального головного управління ДФС зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2015 року за № 0000134100/1372/10/28-03-41.

Крім того, 19.06.2015 позивач звернувся до Державної Фіскальної Служби України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2015 року за № 0000134100/1372/10/28-03-41.

Рішенням Державної Фіскальної Служби України про результати розгляду скарги від 18.08.2015 №17531/6/99-99-10-01-04-25 податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2015 року № 0000134100/1372/10/28-03-41 було залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Як вбачається з акту перевірки підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували твердження відповідача, що відповідно до додатку № 5 та реєстру отриманих податкових накладних до податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 року ТОВ «ДТЕК Східенерго» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковим накладним, отриманим від ДП «Донецька залізниця», КП «Компанія «Вода Дрнбасу», ПАТ «Донецькоблгаз», якими не задекларовано свої податкові зобов'язання. Відтак, загальна сума ПДВ, безпідставно включена ТОВ «ДТЕК Східенерго» до складу податкового кредиту за грудень 2014 року по контрагентам, якими не задекларовано податкові зобов'язання.

Суди першої та апеляційної інстанції, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, викладені норми Податкового кодексу України, вказують на існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Отже, з дня отримання від контрагента податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з цими контрагентами.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем та ДП «Донецька залізниця» був укладений договір від 12.12.2011 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги з укладанням додаткових угод від 12.12.2011; договір №З127 від 15.04.2014 про надання послуг з протоколом розбіжностей, угодою про внесення змін, договір № З 104/ від 28.03.2014 з протоколом погодження договірної ціни на виконання робіт з технічного огляду локомотивів, протоколом розбіжностей та протоколом узгодження розбіжностей.

На підтвердження факту наданих та отриманих послуг між позивачем та ДП «Донецька залізниця» були складені акти виконаних робіт.

Факт оплати за отримані послуги підтверджується платіжними дорученнями банку, роздрукованими картками особового рахунку позивача.

Для формування податкового кредиту по вищевказаним операціям ДП «Донецька залізниця» були виписані позивачу податкові накладні.

Також, між позивачем та КП «Компанія «Вода Донбасу» був укладений договір про надання послуг від 25.01.2013 з протоколом розбіжностей та протоколом узгодження розбіжностей, договір № 3551 від 27.12.2013 про надання послуг з централізованого водопостачання з актом розділу балансової належності водопровідних мереж, протоколом узгодження розбіжностей.

На підтвердження факту наданих та отриманих послуг між позивачем та КП «Компанія» Вода Донбасу» були складені акти виконаних робіт.

На підтвердження факту оплати за надані та отримані послуги між позивачем та КП «Компанія «Вода Донбасу» наявне платіжне доручення банку.

Для формування податкового кредиту по вищевказаній операції КП «Компанія «Вода Донбасу» були виписані позивачу податкові накладні.

Крім того, між позивачем та ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» був укладений договір 11/010-Тр/191212-01/2 від 19.12.2012 про надання послуг з додатками.

На підтвердження факту оплати за надані та отримані послуги між позивачем та ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» наявне платіжне доручення банку.

Для формування податкового кредиту по вищевказаній операції ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» було виписано позивачу податкову накладну.

Виходячи з викладеного, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Отже, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту з податку на додану вартість не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС - відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.10.2015 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 у справі № 805/3972/15-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) О.А. Веденяпін