Ухвала суду № 67582122, 31.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2017 року м. Київ К/800/35652/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Солушнс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 у справі №826/3342/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Солушнс» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 04.04.2014, яка залишена без змін Київським апеляційним адміністративним судом ухвалою від 18.06.2014, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Солушнс» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовив.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс Солушнс» 07.07.2014 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 08.07.2014 прийняв її до свого провадження.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 та направити справу на новий розгляд.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 4, пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, глав 7, 8, 51 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Сервіс Солушнс» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Алатар-Техно», ТОВ «Спрос Юей», ТОВ «Статус Люкс» за період 2010-2013 років, про що складено акт перевірки від 04.10.2013 №169/26-52-03-37054161.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення:

частини першої статті 203, частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, мають ознаки нікчемності правочини, укладені ТОВ «Спрос Юей», ТОВ «Алатар-Техно», ТОВ «Статус Люкс» з ТОВ «Сервіс Солушнс», які не спричиняють реального настання правових наслідків що в свою чергу призводить до ненастання реальних правових наслідків у ТОВ «Сервіс Солушнс» на суму 124148грн, а операції ТОВ «Сервіс Солушнс» в свою чергу в розмірі ПДВ 125009грн з контрагентами-покупцями - є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача;

пункту 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ «Сервіс Солушнс» занижено суму податку на додану вартість за період жовтень, грудень 2011 року у розмірі 99509грн., яка підлягає до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду.

За наслідками вказаної перевірки Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.10.2013 №0003512203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 124386,00грн, у тому числі на 99509,00грн за основним платежем та 24877,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги ТОВ «Сервіс Солушнс» без задоволення.

Фактичною підставою для прийняття спірного рішення про донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість став висновок податкового органу про не підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Спрос Юей», ТОВ «Алатар-Техно», єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача податкової вигоди.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

В процесі розгляду даної справи суди попередніх інстанцій, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення операцій з ТОВ «Спрос Юей», ТОВ «Алатар-Техно», дійшли обґрунтованого висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності, зокрема, з огляду на те, що поставки, не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких операцій, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів як у позивача так і у його контрагентів.

Сам факт наявності у позивача податкових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.

Нездійснення ТОВ «Алатар-Техно» реальної господарської діяльності підтверджено вироком Деснянського районного суду міста Києва від 11.04.2013, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 205, частиною третьою статті 358, щодо фіктивного підприємництва ТОВ «Алатар-Техно», який був оцінений судами попередніх інстанцій з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за спірним податковим повідомленням-рішенням, стало віднесення позивачем до складу податкового кредиту у жовтні та грудні 2011 року сум податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «Алатар-Техно» та ТОВ «Спрос Юей», оцінка яким була надана судами попередніх інстанцій.

Не знаходять свого підтвердження і доводи касаційної скарги про проведення перевірки з порушенням вимог пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України. Актом перевірки зафіксовано вручення копії наказу про проведення перевірки особисто директору та проведення перевірки з відома директора ОСОБА_2 та в присутності головного бухгалтера ОСОБА_3

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Солушнс» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 у справі №826/3342/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.М. Шипуліна

Судді: Л.І.Бившева

В.П.Юрченко