Постанова № 675820, 24.05.2007, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2007 р.

Справа № 6/5/07

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Туренко В.Б.

суддів Бандури Л.І., Поліщук Л.В.

при секретарі судового засідання Соломахіній О.О.

за участю представників сторін:

від позивача –Бєлова Р.В.

від відповідачів: ГУ ДКУ у Миколаївській області –Коваленко І.В.,

ДПІ –Чаричанський П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва

на постанову господарського суду Миколаївської області від 21.02.2007р.

у справі № 6/5/07

за позовом Концерну „Прометей” м. Миколаїв

до Відділення Державного казначейства у м. Миколаєві, Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області,

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва

про відшкодування ПДВ в сумі 104850.00грн.

встановив:

10 січня 2007 року Концерн „Прометей” звернувся з адміністративним позовом до Відділення Державного казначейства у м. Миколаєві, Головного Державного казначейства України у Миколаївській області, ДПІ у Центральному р-ні м. Миколаєва про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетної заборгованості з ПДВ в сумі 104850.00грн. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями п.п.7.7.3., 7.7.5., 7.7.6. п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”(а.с.2-4).

Заперечуючи проти задоволення позову, Головне управління Держказначейства України у Миколаївській області, посилаючись на пункти 6, 7 Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України, Держказначейства України в процесі відшкодування ПДВ за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з ПДВ шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затвердженого наказом ДПА України, Міністерства фінансів України, Держказначейства України від 3.08.2004р. № 451/501/132, зареєстрованого Міністерством юстиції України 4.08.2004р. за № 971/9570, вважає, що відсутні юридичні підстави для відшкодування ПДВ за червень 2006 року на рахунок позивача (а.с.42-44).

5 лютого 2007 року ДПІ у Центральному р-ні м. Миколаєва заявлено клопотання про виключення її із складу відповідачів, оскільки податковою інспекцією наданий висновок відділенню Держказначейства у м. Миколаєві за № 0000004000 від 19.09.2006р., в якому зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за червень 2006 року в розмірі 104850.00грн., отже, ДПІ у Центральному р-ні м. Миколаєва виконала всі дії передбачені п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а тому є неналежним відповідачем у даній справі (а.с.48-49).

21 лютого 2007 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив зобов’язати Головне Державне казначейство України у Миколаївській області, Відділення казначейства у м. Миколаєві відшкодувати на користь Концерну „Прометей” суму бюджетної заборгованості з ПДВ в розмірі 104850.00грн. з Держбюджету України, а також стягнути з відповідачів судовий збір в сумі 1048.00грн. (а.с.58).

21 лютого 2007 року Головним управлінням Держказначейства України у Миколаївській області наданні докази про повернення в лютому 2007 року без виконання висновку № 0000004000 від 19.09.2006р., наданого ДПІ у Центральному р-ні м. Миколаєва до УДК у м. Миколаєві через відсутність реєстру податкового органу, визначеного пунктами 6, 7 вищезазначеного Порядку № 451/50/132 (а.с.59-62).

Постановою господарського суду Миколаївської області від 21.02.2007р. (суддя Ткаченко О.В.), яка складена у повному обсязі відповідно до вимог ст.160 КАС України 3.03.2007р., позов задоволено, зобов’язано Головне управління Держказначейства України у Миколаївській області надати Концерну „Прометей” 104850грн. бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на рахунок підприємства (а.с.65).

Не погодившись із постановою суду, Управління Державного казначейства України у Миколаївській області 13.03.2007р. звернулось із заявою про апеляційне оскарження, а 21.03.2007р. –з апеляційною скаргою, в якій просило постанову скасувати, у позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Одночасно Головним управлінням Держказначейства України у Миколаївській області заявлено клопотання про відновлення строку апеляційного оскарження, яке не розгадалось судовою колегією, оскільки з урахуванням дати виготовлення повного тексту постанови, заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга були подані в межах строків, передбачених ч.3 ст.186 КАС України.

Апеляційне провадження відкрито 3.04.2007р., про що зазначено у відповідній ухвалі суду апеляційної інстанції.

6 квітня 2007 року на адресу Одеського апеляційного господарського суду надійшли заява та апеляційна скарга, подані ДПІ у Центральному р-ні, які зареєстровані господарським судом Миколаївської області відповідно 16.03.2007р. та 30.03.2007р. В апеляційній скарзі ДПІ просила постанову скасувати, у позові відмовити, посилаючись на ті ж самі доводи, що були наведені Головним управлінням Держказначейства України в Миколаївській області в обґрунтування своїх заперечень на позов. Одночасно податковою інспекцією заявлено клопотання про відновлення строку апеляційного оскарження з причини отримання повного тексту постанови лише 6.03.2007р. Зазначене клопотання задоволено судовою колегією, згідно ст.102 КАС України, про що прийнята відповідна ухвала від 23.04.2007р.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу, позивач зазначив про її безпідставність, у зв’язку з чим просив постанову суду залишити без змін.

18 травня 2007 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшли доповнення до апеляційної скарги, надіслані Головним управлінням Держказначейства України у Миколаївській області.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до податкової Декларації з ПДВ за червень 2006 року, наданої 19.07.2006р. Концерном „Прометей” до ДПІ у Центральному р-ні м. Миколаєва разом із розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню за червень 2006 року становить 104850.00грн. (а.с.9-12).

Актом перевірки від 12.09.2006р. № 175/23-700/31764418 про результати виїзної позапланової перевірки Концерну „Прометей” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на банківський рахунок платника за червень 2006 року, ДПІ у Центральному р-ні м. Миколаєва підтверджена заявлена сума бюджетного відшкодування за червень 2006 року у розмірі 104850.00грн. (а.с.13-34).

Відповідно до абзацу 2 п.п.7.7.5., п.п.7.7.6. п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган держказначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

При розгляді справи встановлено, що ДПІ у Центральному р-ні м. Миколаєва двічі надавала до органу держказначейства разом з реєстром № 59 від 19.09.2006р. висновок за № 0000004000 від 19.09.2006р. на відшкодування ПДВ Концерну „Прометей” за червень 2006 року в сумі 104850.00грн., які були повернуті в лютому 2007 року Управлінням Держказначейства у м. Миколаєві без виконання з причини відсутності реєстру ДПА України, передбаченого пунктом 5 Порядку № 451/501/132 і саме на підставі цього, відповідачі просять відмовити позивачу у відшкодуванні ПДВ.

Між тим, Порядок № 451/501/132 розроблений з метою забезпечення координації дій органів державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування ПДВ за висновками органів державної податкової служби, забезпечення виконання ст.12 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік” та вимог Указу Президента України „Про невідкладні заходи щодо підвищення ефективності справляння податку на додану вартість”.

Тобто, зазначений Порядок розроблений не на виконання Закону України „Про податок на додану вартість” і стосується виключно взаємодії органів, зазначених у ньому, до яких платник податків не має ніякого відношення.

Відповідно до частини 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, органи державної податкової служби, Держказначейства України повинні діяти у відповідності із приписами Закону України „Про податок на додану вартість” і не повинні обмежувати права платника податку, передбачені цим Законом.

Слід також зазначити, що на теперішній час діє Порядок відшкодування податку на додану вартість, затверджений наказом ДПА та Держказначейства України від 2.07.1997р. № 209/72 (у редакції наказу від 21.05.2001р. № 200/86), який розроблений відповідно до Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, „Про податок на додану вартість”. Згідно п.4.1. цього Порядку, відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Держказначейства України за висновками податкових органів або за рішеннями суду.

Враховуючи викладене, слід вважати неправомірним відмову у наданні бюджетного відшкодування з причини відсутності реєстру ДПА України, оскільки це не передбачено п.п.7.7.5.. 7.7.6. п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Отже, суд першої інстанції правильно по суті вирішив спір, задовольнивши позовні вимоги, але не врахував, що наказом Держказначейства України № 343-к від 12.07.2006р. „Про реорганізацію територіальних органів Державного казначейства України” припинено юридичну особу –відділення Держказначейства. Отже, згідно п.5. ч.1 ст.157 КАС України, провадження у справі відносно Відділення Держказначейства у м. Миколаєві підлягало закриттю, що не було зроблено при прийнятті постанови. Крім того, не вирішено питання, щодо відшкодування позивачу, судових витрат, у відповідності із ст.94 КАС України, чим порушені норми процесуального права, і є підставою, згідно ст.202 означеного Кодексу, для зміни постанови.

Керуючись п.5 ч.1 ст.157, ст.ст. 160, 198, п.1 ч.1 ст. 201, ст.ст. 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Апеляційні скарги Головного управління Держказначейства у Миколаївській області, ДПІ у Центральному р-ні м. Миколаєва залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Миколаївської області від 21.02.2007р. у справі № 6/5/07 змінити, виклавши резолютивну частину в слідуючій редакції:

„Позов задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Держказначейства у Миколаївській області на користь Концерну „Прометей” бюджетну заборгованість по ПДВ за червень 2006р. в сумі 104850.00грн. шляхом перерахування коштів на банківський рахунок підприємства.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Концерну „Прометей” судовий збір в сумі 1048.00грн.

Закрити провадження у справі відносно Відділення Держказанчейства у м. Миколаєві”.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Туренко В.Б.

Суддя Бандура Л.І.

Суддя Поліщук Л.В.