Постанова № 67581993, 05.07.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/569/17

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко Н.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

при секретарі Кучмій І.В.

за участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23.05.2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при скорочені штатів, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі та з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог просить стягнути середньомісячного заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 33182,24 грн. суми відшкодування за час затримки виплати у належному розмірі одноразової грошової допомоги при скороченні штатів.

В обґрунтування позову зазначалося, що постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 р. по справі №821/2148/16 залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 стягнуто з управління на користь позивача суму недоплаченої грошової допомоги при звільненні у звязку зі скороченням штатів у розмірі 15010,27 грн., а також відшкодування за час затримки одноразової грошової допомоги в сумі 14068,14 грн. Позивач зазначає, що відшкодування за час затримки одноразової грошової допомоги стягнуто Херсонським окружним адміністративним судом лише за період з 01.11.2016 року (перший день звільнення) по 30.01.2017 року (постановлення судового рішення). Таким чином, на думку позивача, відшкодування за час затримки одноразової допомоги за період з 31.01.2017 року залишається не виплаченим з вини відповідача, який не сплачує одноразову грошову допомогу при скороченні штатів. З наведеного позивач робить висновок про наявність підстав для постановлення судового рішення про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при скорочені штатів.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23.05.2017 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У звязку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із задоволенням позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_2, з 14.08.1995 р. проходила службу у структурі Державної кримінально-виконавчої служби України, яка неодноразово зазнавала реорганізаційних змін.

Останню штатну посаду начальника сектору по контролю за виконанням судових рішень управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополя позивач займала з 24.02.2016 р. по 31.10.2016 р., з якої звільнена на підставі наказу Управління від 31.10.2016 р. №47 о/с «По особовому складу» відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку із скороченням штатів, з посади маючи спеціальне звання підполковник внутрішньої служби.

Відповідачем нараховано до виплати одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 54267,89 гри., що на думку апелянта є значно меншою сумою від суми, яка належала до нарахування та виплати, у зв'язку із чим ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про стягнення недоплаченої грошової допомоги при звільненні до Херсонського окружного адміністративного суду у розмірі 26032,54 гри., а також відшкодування за період порушення виплати належної одноразової допомоги за період з 01.11.2016р. по 30.01.2017р.

Відповідно до постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 р. у справі №821/2148/16, позов задоволено частково, стягнуто з управління на користь ОСОБА_2 суму недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні у зв'язку із скороченням штатів у розмірі 15010,27 грн., а також відшкодування за час затримки одноразової грошової допомоги сумі 14068,14 грн.

Таким чином постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 р., яка набрала законної сили встановлений факт виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при скороченні штатів та у зв'язку із затримкою виплати одноразової грошової допомоги при скороченні штатів у належному розмірі судом стягнуто відшкодування за час затримки за період з 01.11.2016 р. по 30.01.2017 р. (з наступного дня за днем звільнення по день прийняття постанови суду у першій інстанції).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при зверненні до суду ОСОБА_2 обрано невірний спосіб захисту.

На думку суду, заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги пов'язані із невиконанням постанови Херсонського окружного адміністративного суду № 821/2148/16 від 30.01.2017 року, а тому повинні розглядатися в порядку, визначеному ч. 9 ст. 267 КАС України, в межах адміністративної справи № 821/2148/16, а не як нове позовне провадження.

Однак судова колегія суду апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду та вважає обгрунтованими доводи апеляційної скраги з огляду на наступні обставини.

Так, постановою Херсонського окружного адміністративного суду № 821/2148/16 від 30.01.2017 року був встановлений факт виплати одноразової грошової допомоги при скороченні штатів у меншому розмірі, та стягнуто з УДПтС України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі на користь ОСОБА_2 15010,27 грн. - недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні та 14068,14 грн. - відшкодування за час затримки виплати одноразової грошової допомоги за період з 01.11.2016 року по 30.01.2017 року.

За змістом ч. 9 ст. 267 КАС України особа - позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Тобто, зазначеною процесуальною нормою врегульовано порядок розгляду заяви щодо оскарження дії чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання постанови суду, прийнятої не на його користь.

В той же час, у позовній заяві ОСОБА_2 оскаржується не бездіяльність відповідача при виконанні постанови Херсонського окружного адміністративного суду № 821/2148/16 від 30.01.2017 року, а заявляються вимоги про стягнення суми середнього заробітку за інший період з 31.01.2017 року по 23.05.2017 року, на який вона, виходячи із змісту ст. 116, 117 КЗпП України, має право через порушення виплати відповідачем належного розміру одноразової грошової допомоги при скороченні штатів, що як зазначалося вище вже було встановлено Херсонським окружним адміністративним судом у постанові від 30.01.2017 р. та питання про стягнення коштів за зазначений період у справі №821/2148/16 не заявлялось в якості позовних вимог та судом не вирішувалось.

Виходячи із наведенного судова колегія вважає, що зазначені позовні вимоги мають розглядатися за правилами, встановленими КАС України для розгляду позовних вимог, а не в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, оскільки позивач звертаючись до суду з цим позовом не оскаржує дії чи бездіяльність, вчинену відповідачем на виконання постанови суду від 30.01.2017 року, або порушення її прав, підтверджених цим судовим рішенням.

Більше того, вимоги цього адміністративного позову є самостійними та не повязані з предметом спору, вирішеного по суті постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 року, оскільки в цьому разі позивач просить стягнути середньомісячний заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 33182,24 грн. суми відшкодування за час затримки виплати у належному розмірі одноразової грошової допомоги при скороченні штатів за інший період.

Таким чином вказаний спір належить вирішувати за правилами, встановленими КАС України для розгляду позовних заяв, а не в порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, визначеному частиною девятою статті 267 цього Кодексу.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.03.2017року «Огляд практики застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України».

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або па яку вільно погоджується.

Згідно із ст. 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Дане право безпосередньо реалізується шляхом гарантування своєчасної та повної виплати заробітної плати (грошового забезпечення).

Згідно із ст. 2 Закону України «Про оплату праці» одноразова грошова допомога при звільненні є додатковою заробітною платою та на неї поширюються гарантії, передбачені цим Законом.

Зокрема, відповідно до ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно із ч. 3 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Таким чином, виплативши одноразову грошову допомогу при звільненні у нижчому розмірі, ніж це передбачено інструкцією, відповідач порушив конституційні права ОСОБА_2 на оплату праці у розмірах, передбачених законодавчими актами, у зв'язку із чим відповідач зобов'язаний виплатити недоплачену суму одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Розрахунок середнього заробітку здійснюється на підставі пунктів 2 та 8 постанови КМ України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 р. №100.

Згідно довідки про доходи від 01.12.2016 р. №23/105 за останні два повні календарні місяці вересень-жовтень 2016 р. позивачу нараховано 8425,26 грн. та 8166,06 грн. відповідно. Протягом цих двох місяців було 43 робочих дні. Виходячи з цього середньоденний заробіток становить (8425,26 грн. + 8166,06 грн.): 43 = 385,84 грн.

За період з 31.01.2017 р. (перший день після вирішення спору судом першої інстанції) по 10.05.2017 р. було 86 робочих дні.

Відтак середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги у належному розмірі складає: 385,84 грн. х 86 робочих днів = 33182,24 грн.

Таким чином, оскільки управлінням Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі порушено право ОСОБА_2 на належну оплату праці та це порушення встановлене рішеннями судів, які набрали законної сили, а відповідач продовжує не виплачувати у належному розмірі одноразову грошову допомогу при скороченні штатів, судова колегія вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути середньомісячний заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги за період з 31.01.2017р. по 10.05.2017р. у розмірі 33182,24 грн. як суму відшкодування за час затримки виплати у належному розмірі одноразової грошової допомоги при скороченні штатів.

Враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23.05.2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі на користь ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 33182,24 грн. суми відшкодування за час затримки виплати у належному розмірі одноразової грошової допомоги при скороченні штатів.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту постанови.

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик