Ухвала суду № 67581866, 30.06.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

30 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/5622/15

Суддя Одеського апеляційного адміністративного суду Коваль М.П., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, підписаної та поданої від імені Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Онисс» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 815/5622/15 разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1, підписаної та поданої від імені Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Онисс» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року вказана апеляційна скарга була залишена без руху та апелянту наданий строк протягом тридцяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення на адресу суду: оформленого належним чином документу про повноваження особи, що подає апеляційну скаргу, діяти від імені Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області, станом на момент подання даної апеляційної скарги; доказів на підтвердження дати відправлення апеляційної скарги службової курської доставки; оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 6710,44 грн.; заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року із зазначенням інших підстав для такого поновлення.

Апелянту було розяснено, що при невиконанні вимог даної ухвали щодо надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження, а у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги в іншій частині, відповідно до ст. 108 КАС України, скарга буде повернута скаржнику.

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху представником ДПІ у Комінтернівському районі ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_2 було подано клопотання, в якому зазначено, що апеляційна скарга на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року ОСОБА_1 від імені ДПІ у Комінтернівському районі ГУ ДФС в Одеській області було направлено курєрською службою 01.11.2016 року, що підтверджується відповідною квитанцією. Як зазначив заявник, станом на наведену дату ОСОБА_1 мала довіреність від ДПІ у Комінтернівському районі ГУ ДФС в Одеській області, що надавала їй повноваження подавати апеляційну скаргу від імені вказаної інспекції. Проте, станом на дату реєстрації апеляційної скарги у суді першої інстанції ОСОБА_1 із займаної посади у податковій інспекції звільнена, що унеможливлює надання довіреності на представництва інтересів ДПІ у Комінтернівському районі ГУ ДФС в Одеській області.

Щодо сплати судового збору апелянт зазначив, що не має можливості сплатити судовий збір у звязку з арештом рахунків ДПІ.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення із апеляційною скаргою за період з 04.01.2016 року по 01.11.2016 року заявник вказав на те, що ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду первісна скарга апелянта була повернута апелянту у звязку із несплатою судового збору. Далі апелянт послався на положення ст. 214 КАС України щодо строків касаційного оскарження та зазначив, що субєкт владних повноважень має не більше одного року для звернення до суду, якщо буде подано відповідне клопотання особи, яка бере участь у справі. Апелянт зазначив, що причиною пропуску строку були обєктивні причини у вигляді неможливості сплатити судовий збір, а апеляційна скарга подана 01.11.2016 року, тобто у межах одного року.

Проте, вказані апелянтом обставини щодо встановлення річного строку звернення із апеляційною скаргою є безпідставними.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Тобто, з наведеного вбачається, що КАС України визначений саме десятиденний строк на звернення із апеляційною скаргою, а не річний, як зазначає апелянт.

При цьому, строк на звернення з апеляційною скаргою, у разі прийняття судового рішення в порядку письмового провадження, обчислюється з моменту отримання копії оскаржуваного рішення.

Як вже зазначалось в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, оскаржуване судове рішення прийнято в порядку письмового провадження 04.12.2015 року.

Тобто, в даному випадку апелянт повинен був скористатись правом на оскарження постанови Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Копію постанови Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року було отримано апелянтом 22.12.2015 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення цього рішення.

Тобто, останнім днем для подання апеляційної скарги на вказане рішення, з урахуванням того, що 01-03.01.2016 року вихідні дні, є 04.01.2016 року.

Проте, апеляційна скарга на вказану постанову, як зазначає апелянт, направлена курською поштою 01.11.2016 року та зареєстрована в суді першої інстанції 21.03.2017 року, тобто, після закінчення строків, установлених ч. 2 ст. 186 КАС України.

В заявленому клопотанні апелянтом, як на поважність причин пропуску строку із апеляційною скаргою, посилається на відсутність у нього коштів на оплату судового зборку.

Однак, наведені обставини апелянтом були вказані і в клопотанні, що подавалось разом із апеляційною скаргою і такі підстави визнані не поважними.

Більш того, посилаючись, як на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі, на відсутність коштів на оплату судового збору, як під час звернення із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження разом з апеляційною скаргою, а так само звертаючись із таким клопотанням на виконання ухвали суду про залишення скарги без руху, апелянтом не надано будь-яких доказів на підтвердження обставин відсутності у нього коштів для проведення оплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції у строки, встановлені для апеляційного оскарження вказаного рішення.

В матеріалах справи наявна лише копія кошторису апелянта, проте за 2015 рік, а тому вказаний кошторис жодним чином не може бути доказом відсутності у нього коштів на оплату судового збору протягом 2016 року.

Будь-яких інших доказів, що підтверджують відсутність у апелянта коштів на оплату судового збору апелянтом не надано.

Разом з цим, апелянту надався достатній строк для надання відповідних підтверджень поважності причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження рішення суду.

За таких обставин, посилання апелянта на відсутність у нього коштів на оплату судового збору не можуть бути визнані поважною причиною для поновлення строку на подачу апеляційної скарги.

Окрім того, як вже зазначалось в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, копія ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 року про повернення первісно поданої апеляційної скарги отримана апелянтом ще 09.03.2016 року.

Водночас, як під час звернення із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження разом з апеляційною скаргою, а так само звертаючись із таким клопотанням на виконання ухвали суду про залишення скарги без руху, апелянтом не було надано будь-яких доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції за період з моменту отримання ухвали суду апеляційної інстанції про повернення первісної апеляційної скарги та до фактичної подачі даної апеляційної скарги.

Апелянт не зазначив жодних обставин того, що йому перешкоджало подати апеляційну скаргу протягом близько восьми місяців з моменту отримання ухвали суду апеляційної інстанції про повернення первісної апеляційної скарги.

В той же час, в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху судом було звернуто увагу апелянта на вказані обставини та надано йому достатній строк для надання відповідних доказів поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення у даній справі у наведений період.

Так, станом на 30.06.2017 року до суду повернулось повідомлення про вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, згідно якої копію цієї ухвали було отримано апелянтом 11.04.2017 року.

Таким чином, обставина щодо повернення апелянту попередньо поданої ним апеляційної скарги не може бути поважною причиною пропуску строку звернення з даною апеляційною скаргою в наведений період.

З огляду на викладене, наведені апелянтом у заявлених клопотаннях підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження жодним чином не обґрунтовують поважність причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження постанови Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року, є неповажними.

Такий висновок судді-доповідача відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Пономарьов проти України» (рішенні від 03 квітня 2008 року, заява № 3236/03) Європейський суд з прав людини нагадав про необхідність розуміння права на справедливий розгляд судом з урахуванням принципу юридичної визначеності, який є одним із аспектів верховенства права. В цьому рішенні ЄСПЛ тлумачив гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції в контексті того, що «Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).».

Далі ЄСПЛ наголосив, що «ця справа стосується не екстраординарного перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду в порядку нагляду чи за нововиявленими обставинами (див., серед інших справ, рішення у справі «Трегубенко проти України» (Tregubenko v. Ukraine), заява № 61333/00, пп. 34-38, рішення від 2 листопада 2004 року; та рішення у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пп. 27-34, рішення від 18 листопада 2004 року), а відновлення провадження через значний період часу шляхом поновлення строку на ординарне апеляційне оскарження. Суд зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито (див. пункти 19 та 20 вище), таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «ОСОБА_3 проти України» (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року)…Суд зазначає, що стороні у провадженні було поновлено строки, не дивлячись на те, що товариство було поінформовано про рішення від 5 жовтня 2001 року якщо не одразу ж після його винесення, то в найкоротші строки. Товариство подало першу апеляційну скаргу у листопаді 2001 року, але вона не була розглянута з низки причин, і несплата державного мита була лише однією із них (див. пункт 11 вище). Через два роки товариство подало нову апеляцію, стверджуючи, що воно не могло сплатити державне мито в той час, коли рішення суду першої інстанції могло б бути оскаржене відповідно до законодавства…У такій ситуації, надаючи дозвіл товариству подати повторну апеляційну скаргу зі спливом значного проміжку часу та після початку виконання рішення суду на підставах, які, на думку Суду, мали на меті не виправлення серйозних судових помилок, а лише перегляд та нове вирішення справи, національні суди порушили принцип юридичної визначеності та «право на суд» заявника, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції.».

Відповідно до ч. 4 ст. 189 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

За таких обставин, оскільки у апелянта закінчився строк, встановлений ст. 189 КАС України для надання доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року (з урахуванням дати отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та часу поштового пересилання), а наведені апелянтом у клопотанні, що надіслано ним на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, суддя приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст. 186, 189 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Онисс» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у відповідності до чинного законодавства.

СуддяМ.П. Коваль