Ухвала суду № 67581710, 04.07.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2017 рокуЛьвів№ 876/4012/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Хобор Р.Б., Попка Я.С.

з участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області на постанову Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11.11.2016 року у справі № 446/1521/16-а за позовом ОСОБА_1 до Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

10.08.2016 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання виплатити підвищення до пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а саме, 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.08.2013 р. по 30.07.2016 р. та виплачувати у подальшому.

Позовні вимоги мотивує тим, що отримує пенсію за віком з врахуванням підвищення до пенсії як реабілітованій особі, розмір якої не відповідає розміру, встановленому пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Постановою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11.11.2016 року у справі № 446/1521/16-а позов задоволено частково, а саме судом першої інстанції було визнано протиправними дії Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області щодо невиплати ОСОБА_1, надбавки до пенсії як члену сім'ї політично репресованого, згодом реабілітованого і якого було примусово переселено в розмірі, передбаченому п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 10.02.2016 р. з врахуванням виплачених сум, та зобов'язано Кам'янка-Бузьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області проводити нарахування та виплату ОСОБА_1, підвищення до пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 25% мінімальної пенсії з віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 10.02.2016 р. з врахуванням виплачених сум і до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат.

В частині вимог за період з 01.08.2013 р. по 10.02.2016 р. адміністративний позов залишити без розгляду.

В решті позовних вимог відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи, а саме що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком з врахуванням підвищення до пенсії примусово переселених членів сім'ї реабілітованих в розмірі 43,52 грн. Виплата вказаного підвищення до пенсії здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Просить скасувати постанову Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11.11.2016 року у справі № 446/1521/16-а та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є реабілітованим на підставі ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій України», перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком з врахуванням підвищення до пенсії примусово переселених членів сім'ї реабілітованих у розмірі 43,52 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян".

Задовольняючи частково позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що підвищення до пенсії, яке виплачується відповідачу в обсягах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008р. №654, звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», дія якого поширюється на осіб, необґрунтовано засуджених судами України або репресованих на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру.

Статтею 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» встановлено, що реабілітованими є, зокрема, особи, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначені пенсії підвищуються: громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані - на 50%, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25% мінімальної пенсії за віком.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є реабілітованим на підставі ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій України», перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком з врахуванням підвищення до пенсії примусово переселених членів сім'ї реабілітованих у розмірі 43,52 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян".

Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_2 України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян» є підзаконним актом нижчої юридичної сили у порівнянні з Законом України «Про пенсійне забезпечення», суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач має право на підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.

Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат повязаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» розмірі колегія суддів не знаходить.

Колегія суддів також звертає увагу, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним субєктом владних повноважень покладених на нього зобовязань, оскільки реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Враховуючи вищенаведене, колегія суду вважає, що даний адміністративний позов є обґрунтованим і підлягає до часткового задоволення, оскільки адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо виплати підвищення до пенсії з 01.08.2013 р. поданий після закінчення шестимісячного строку звернення до суду, який в даному випадку слід обчислювати з дня подачі позову до суду, тобто з 10.08.2016 р., з позовної заяви та доданих до неї матеріалів судом не встановлено підстав для визнання причин пропуску такого строку поважними, тому позов в частині виплати підвищення до пенсії з 01.08.2013 р. по 10.02.2016 р. слід залишити без розгляду.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при вирішенні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області - залишити без задоволення.

Постанову Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11.11.2016 року у справі № 446/1521/16-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4

Повний текст судового рішення виготовлено 05.07.2017 року.