Ухвала суду № 67581627, 06.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/5086/15 Головуючий у 1-й інстанції: Рідзель О.А. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

06 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дізарт Плюс" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дізарт Плюс" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 11.09.2015 № 0028371705/37610015 та № 0028341705/37610015.

Обґрунтовуючи доводи щодо протиправності спірних рішень податкового органу, позивач зазначив, що ним, як податковим агентом, своєчасно та повністю нараховувався, утримувався та сплачувався до бюджету податок з доходу, що виплачувався на корись платника податку, у тому числі військовий збір. Позивач зазначав, що відповідачем під час перевірки не було враховано всіх наданих документів у повному обсязі.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

На зазначене рішення суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, у якій апелянт, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив його скасувати, та ухвалити постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Судом установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Дізард Плюс", код ЄДРПОУ 37610015 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 до 13.12.2014, за результатами якої складено акт від 27.08.2015 №195/23-01-22-01/37610015.

Відповідно до висновків акту встановлено порушення позивачем: п. 51.1 ст. 51 та п. 176 "б" ст. 176 Податкового кодексу України в результаті подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку інформації у Податковому розрахунку за формою 1-ДФ, в результаті чого застосовано штраф у сумі 1020 грн.; пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України в частині повноти нарахування військового збору при виплаті працівникам заробітної плати. В результаті чого позивачеві визначено суму грошового зобов'язання по військовому збору у сумі 2072 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1267 грн.

На підставі цього акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 11.09.2015 №0028371705/37610015 згідно з яким до позивача застосовано штраф у сумі 1020 грн.

від 11.09.2015 №0028341705/37610015 яким позивачеві визначено грошове зобов'язання за платежем військовий збір у сумі 3339 грн. 13 коп., у тому числі за основним платежем - 2072 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1267 грн. 13 коп..

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд попередньої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем за наявності для цього правових підстав, а тому скасуванню не підлягають.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на таке.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.09.2015 №0028371705/37610015, судова колегія зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, його прийнято на підставі висновків акта перевірки про порушення позивачем п. 51.1 ст. 51 та п. 176 "б" ст. 176 Податкового кодексу України, а саме - подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку інформації у Податковому розрахунку за формою 1-Д.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (тут і далі - у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) - податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно із п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Відповідно до п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 176.2 "а" ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно з пп. 176.2 "б" ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.

Як слідує з додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 № 1020 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 за №46/18784 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку (підпункт 165.1.31 пункту 165.1 статті 165 розділу IV Податкового кодексу України), відображається під ознакою "153".

Згідно додатку до Порядку № 1020 дохід, виплачений самозайнятій особі (підпункт 165.1.36 пункту 165.1 статті 165 розділу IV, статей 177 та 178 розділу IV Кодексу), відображається під ознакою " 157".

Судом під час вирішення спору встановлено, що позивачем у 2012 - 2014 роках надавались суми поворотної фінансової допомоги своїм працівникам: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Зокрема у 2012 році загальна сума поворотної фінансової допомоги виплаченої працівникам: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 становить 1910000 грн., загальна сума поворотної фінансової допомоги нарахованої працівникам: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 становить 2083382 грн. 45 коп. У 2013 році загальна сума поворотної фінансової допомоги виплаченої працівникам: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 становить 1330000 грн., загальна сума поворотної фінансової допомоги нарахованої працівникам: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 становить 1806800 грн. У 2014 році загальна сума поворотної фінансової допомоги виплаченої працівникам: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 становить 2936779 грн., загальна сума поворотної фінансової допомоги нарахованої працівникам: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 становить 3062780 грн.

Натомість у Податковому розрахунку за формою №1-ДФ не відображено інформацію про повернені (виплачені) суми поворотної фінансової допомоги під ознакою " 153".

Також судом встановлено, що позивачем було виплачено доходи в розмірі більшому ніж 10 тисяч гривень на користь фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності за 2012 - 2014 роки, зокрема: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Разом із тим, позивачем не відображено дохід, виплачений самозайнятим особам під ознакою " 157".

Отже, у ході розгляду судом справи, встановлено, що позивачем в Податковому розрахунку за формою №1-ДФ інформація відображалась не в повному обсязі, а саме не відображено інформацію про повернені (виплачені) суми поворотної фінансової допомоги. Також судом встановлено, що позивачем не в повному обсязі відображено інформацію про виплачені доходи фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності. Зазначене підтверджується довідкою до акту перевірки, податковими розрахунками форми №1 ДФ сум доходу нарахованими (сплаченими) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

Відповідно до п. 119.2 ст.119 Податкового кодексу України - неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку , тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

За таких обставин та нормативно-правового регулювання, враховуючи, що позивачем в Податковому розрахунку за формою №1-ДФ інформація відображалась не в повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності податкового повідомлення-рішення відповідача від 11.09.2015 №0028371705/37610015 та відсутності підстав для його скасування.

Скаржник у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що вимог згадуваних правових норм він не порушував, інформація ним подавалася у повному обсязі.

Вказані доводи не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наявними у справі матеріалами.

Також апелянт вказує на те, що Наказ Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1020, яким затверджено «Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», на який посилається в акті контролюючий орган, втратив свою чинність.

Проте такі доводи також не заслуговують на увагу, оскільки перевірка ТОВ "Дізарт Плюс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства проводилася за період з 01.01.2012 до 13.12.2014, а згадуваний Наказ № 1020 втратив чинність згідно із Наказом від 21.01.2014 № 49, який набрав чинності лише з 01.04.2014. Отже на час виникнення спірних правовідносин зазначений Наказ № 1020 був чинним.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

На виконання вимог названої статті, якою унормовано принцип офіційного з'ясування обставин у справі, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року було витребувано у позивача докази, яких, на думку суду не вистачало (а.с. 118-120).

Так, зазначеною ухвалою ТОВ "Дізарт Плюс" зобов'язано надати письмові пояснення, підтверджені доказами, стосовно обставин надання у 2012 - 2014 роках поворотної фінансової допомоги своїм працівникам: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зокрема, чи укладалися договори щодо цього, чи були повернуті працівниками суми наданої допомоги та яким чином вказані обставини були відображені у податковому обліку товариства.

Також ТОВ "Дізарт Плюс" було зобов'язано надати письмові пояснення, підтверджені доказами, стосовно обставин виплати доходів в розмірі більшому ніж 10 тисяч гривень на користь фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності за 2012 - 2014 роки, зокрема: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, а також відображення вказаних обставин (якщо вони мали місце) у податковому обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Дізарт Плюс", що має бути підтверджено відповідними доказами.

Копія зазначеної ухвали направлялася на адресу позивача двічі, із супровідними листами від 25.02.2016 та від 03.10.2016, та була отримана останнім, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, позивач витребовуваних документів суду не надав.

За правилами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, судом виконано вимоги процесуального закону щодо необхідності офіційного з'ясування обставин у справі, водночас, позивач, у порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, не надав доказів на підтвердження наведених ним доводів. Поряд із цим, відповідач, як суб'єкт владних повноважень виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення.

У зв'язку із цим, у суду відсутні правові підстави для визнання доводів позивача обґрунтованими, оскільки за відсутності належних до допустимих доказів на їх підтвердження, такі є лише припущеннями.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 11.09.2015 №0028341705/37610015, яким визначено грошове зобов'язання за платежем військовий збір у сумі 3339 грн. 13 коп., у тому числі за основним платежем - 2072 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1267 грн. 13 коп., судова колегія виходить із наступного.

Як свідчать матеріали справи, його прийнято на підставі висновків акта перевірки про порушення позивачем вимог пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України в частині повноти нарахування військового збору при виплаті працівникам заробітної плати.

Згідно з пп. 1.1 - 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено пп. 164.2.1 - 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що позивачем здійснювалась виплата заробітної плати своїм працівникам впродовж серпня - грудня 2014 року без утримання військового збору. Зокрема, відповідно до узагальнених даних про результати перевірки правильності нарахування та утримання військового збору при виплаті доходів платникам податку загальна сума утриманого військового збору за даними платника становить 0 грн., а за даними перевірки повинна становити 2072 грн. Зазначене підтверджується довідкою до акту перевірки, податковими розрахунками форми 1 ДФ сум доходу, нарахованими (сплаченими) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

Враховуючи, що позивачем здійснювалась виплата заробітної плати своїм працівникам впродовж серпня - грудня 2014 року без утримання військового збору, відповідачем на підставі п. 126.1 ст. 126 Кодексу №2755 було здійснено розрахунок штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату до бюджету ТОВ "Дізарт Плюс", як податковим агентом, сум військового збору, відповідно до якого визначено штрафні (фінансові) санкції у сумі 1267 грн. 13 коп.

Позивач стверджує, що вимоги законодавства щодо сплати військового збору ним не порушувалися, на підтвердження чого суду першої інстанції були надані копії платіжних доручень від 12.09.2014 № 777 на суму 382 грн. 50 коп. з призначенням платежу - військовий збір за серпень 2014, від 29.09.2014 № 820 на суму 382 грн. 50 коп. з призначенням платежу - військовий збір за вересень 2014, від 29.10.2014 №947 на суму 382 грн. 50 коп. з призначенням платежу - військовий збір за жовтень 2014, від 28.11.2014 № 1067 на суму 455 грн. 75 коп. з призначенням платежу - військовий збір за листопад 2014, від 29.12.2014 №1191 на суму 438 грн. 75 коп. з призначенням платежу - військовий збір за грудень 2014.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що названі платіжні доручення були надані позивачем до перевірки і контролюючий орган прийняв їх до уваги.

У зв'язку із цим у п. 3.5.1.6.2 акта зазначено, що перевіркою з питань щодо повноти сплати до бюджету військового збору встановлено, що за ТОВ "Дізарт Плюс" на 31.12.2014 заборгованість перед бюджетом по сплаті військового збору відсутня.

Проте, як звернув увагу суд першої інстанції, відповідно до зазначених платіжних доручень військовий збір було сплачено позивачем не за його працівників, платників податку, а за ТОВ "Дізарт Плюс", як платника податків.

З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень підтверджено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 11.09.2015 №0028341705/37610015.

У свою чергу, позивачем не надано переконливих доказів в обґрунтування власних доводів щодо незаконності зазначеного рішення.

Поряд із цим, апеляційний суд враховує, що судом попередньої інстанції на виконання вимог ч. 4, 5 ст. 11 КАС України було запропоновано позивачеві подати докази, яких на думку суду не вистачало для вирішення справи, зокрема зарплатні відомості та інші документи, із змісту яких можливо встановити, що позивачем, як податковим агентом при виплаті заробітної плати своїм працівникам впродовж серпня - грудня 2014 року нараховувався, утримувався та сплачувався до бюджету військовий збір за рахунок своїх працівників, проте зазначені докази позивачем надано не було.

Так само зазначених доказів позивач не надав і апеляційному суду.

Отже судом виконано вимоги процесуального закону щодо необхідності офіційного з'ясування обставин у справі, водночас, позивач, у порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, не надав доказів на підтвердження наведених ним доводів. Поряд із цим, відповідач, як суб'єкт владних повноважень виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, водночас, відповідачем не доведено підстав для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дізарт Плюс" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дізарт Плюс" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 06.07.2017

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.