Ухвала суду № 67581616, 04.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9485/14 Головуючий у 1-й інстанції:Качур І.А. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

04 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Кривохижій О.О.,

за участю представника позивача - Бездольної А.О., представника відповідача - Павлік І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року по справі за адміністративним позовом державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві до публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

ПАТ «Київський річковий порт» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2014 року у справі №826/9485/14.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року заяву ПАТ «Київський річковий порт» задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2014 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 червня 2015 року, за позовом державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві стягнуто з ПАТ «Київський річковий порт» податковий борг в розмірі 3 497 635,51 грн., в тому числі: з податку на землю в сумі 2 251 004, 51 грн. (податкова декларація на 2013 рік № 9009797840, податкова декларація за 2014 рік №9025091749) за період листопад - грудень 2013 року та з січня по червень 2014 року); з податку на додану вартість в сумі 1 246 631 грн.

28.12.2015 ПАТ «Київський річковий порт» подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю, підставою для подання якої стали обставини, які товариство вважає нововиявленими, а саме: на ПАТ «Київпорт» в червні 2015 року було змінено склад правління та Наглядової ради підприємства, у зв'язку з чим було проведено інвентаризацію наявних матеріальних та нематеріальних активів та було встановлено наступне.

Договором купівлі-продажу від 27 грудня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В.О. та зареєстрованим в реєстрі за №1072, укладеним між ПАТ «Київпорт» та Компанією «Б.А.А.С. Ферніче Енд Еквіпмент Лімітед» (B.A.S.S. FURNITURE AND EQUPMENT LIMITED), за яким ПАТ «Київпорт» є Продавцем та зобов'язується передати у власність, а Компанія є Покупцем та зобов'язується прийняти нежилі будівлі: літ. «Е» - площею 12,8 кв. м., літ. «Ж» - площею 13,8 кв. м., літера «З» - площею 13,7 кв. м. що знаходяться на бетонній площадці автодороги і вантажні майданчики (бетонні плити), загальною площею 10 232,0 кв. м. (далі - Об'єкт продажу), які розташовані по вулиці Електриків, 23-6 у місті Києві. Відчуження вказаного нерухомого майна відбулося та право власності зареєстроване за Покупцем.

Договором купівлі-продажу від 13 грудня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В.О. та зареєстрованим в реєстрі за №1040, укладеним між ПАТ «Київпорт» та Компанією «ДіаМарк Венчепес Корп» (DiaMark Ventures Corp), за яким ПАТ «Київпорт» є Продавцем та зобов'язується передати у власність, а Компанія є Покупцем та зобов'язується прийняти нежилі приміщення: гаражні бокси під №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10; загальною площею 217 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця Верхній Вал, 70. Вказане нерухоме майно розташовується на земельній ділянці з інвентарним номером : 85:329:001 загальною площею 1 461кв.м. Перехід права власності на нерухоме майно відбувся в день укладення договору.

Договором купівлі-продажу від 15 січня 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 42 (далі - Договір), укладеного між ПАТ «Київпорт» та Компанією «КардВілль Альянс Корп», за яким ПАТ «Київпорт» є Продавцем та зобов'язується передати у власність, а Компанія є Покупцем та зобов'язується прийняти нежитловий будинок: павільйон Спаський (літ А), загальною площею 106,9 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Набережно-Хрещатицька буд 8. Вказане нерухоме майно розташовується на земельній ділянці з інвентарним номером: 85:329:019, загальною площею 972,82 кв.м. Відчуження вказаного нерухомого майна відбулося та право власності зареєстроване за Покупцем в день укладення Договору.

Також, у заяві зазначено, що підприємство перестало бути користувачем земельної ділянки та у відповідності до норм чинного законодавства ПАТ «Київпорт» зобов`язаний був повідомити про вказані обставини Департамент земельних ресурсів КМДА і податкову інспекцію, з метою приведення у відповідність розміру задекларованого податку за землю. Всупереч нормам Земельного та Податкового кодексів колишнє керівництво ПАТ «Київпорт» не лише не вчинило дій щодо повідомлення офіційних державних органів, а навіть в поданих деклараціях з податку за землю за 2014 та 2015 роки. декларував (тобто безпідставно поставив собі в зобов'язання) земельні ділянки, нерухоме майно на яких має іншого власника та вибуло з користування ПАТ «Київпорт».

ПАТ «Київпорт» списано з балансу основні засоби (гідроспоруди), які належать державі та не підлягають приватизації на виконання спільного наказу Фонду державного майна України та Мінтрансзв'язку №1211/614 від 19.07.2007 «Про передачу державного майна»; спільного наказу Фонду державного майна України та Мінтрансзв`язку від 19.09.2007 року №1514/827 «Про внесення змін до спільного наказу ФДМУ та Мінтрансу від 19.07.2007 року №1211/614»; наказу Мінтрансзв'язку від 17.08.2007 року №721 «Про впорядкування управління державним майном»; наказу Мінтрансзв'язку від 19.09.2007 року №830 «Про продовження роботи комісії»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року №306-р «Про передачу державного майна» (реєстраційний номер Мінтрансзв`язку від 25.05.2007 року №374/0/16-07).

Підприємство користується земельними ділянками загальною площею 145,15 га на підставі правовстановлюючого документу - Державного акту на право користування землею №51 від 25.04.1963, виданого Виконавчим комітетом Київської районної міської Ради депутатів трудящих.

Рішенням Київської міської ради 03.07.2014 № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва» у складі технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва, яке вступило в дію з 01 липня 2015 року введено в дію нову нормативно-грошову оцінку землі. Відповідно до вимог чинного законодавства власник чи користувач земельної ділянки зобов'язаний звернутися до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради з метою отримання довідки про нову нормативно-грошову оцінку земель, що перебувають у його власності чи користуванні.

13.10.2015 ПАТ «Київпорт» звернулось до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому зазначило про вищевказані факти і про те, що ПАТ «Київпорт» вчиняється ряд дій, направлених на подання уточнюючих декларацій з плати за землю.

Вказані обставини підтверджуються наданими суду копіями протоколу № 3 Засідання Наглядової ради ПАТ «Київпорт» від 16.06.2015, наказу № 70-к від 16.06.2015, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.06.2015, листа № 01-29-569 від 13.10.2015, договору купівлі продажу від 27.12.2013, від 13.12.2013, від 15.01.2014 та Державного акту на право користування землею № 51 від 25.04.1963.

В зв'язку з вищевикладеним, 28.12.2015 ПАТ «Київський річковий порт» подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік та за 2014 рік, відповідно до яких відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання з плати за землю за 2013 рік - в розмірі 1 597 729,97 грн., із визначенням щомісячної суми до сплати в розмірі 133 144,16 грн. та за грудень 2013 року - 133 144,21 грн.; за 2014 рік - 1 499 389,52 грн. із визначенням щомісячної суми до сплати в розмірі 124 949,13 грн.

Вказані обставини позивач вважає нововиявленими обставинами.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції прийшов до висновку, що наведені товариством обставини є ново виявленими, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомого неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути; встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Разом з тим, необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не були і не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

При цьому, важливо не порушувати балансу між можливістю переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами і принципом юридичної визначеності, який є складовою верховенства права. Принцип юридичної визначеності вимагає, серед іншого, що якщо суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не повинне ставитися під сумнів. Юридична визначеність передбачає повагу до принципу остаточності судових рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не повинна вимагати перегляду остаточного і обов'язкового судового рішення лише з метою повторного слухання та ухвалення нового рішення у справі. Відхилення від цього принципу можна виправдати лише наявністю обставин суттєвого і непереборного характеру. Європейський суд з прав людини допускає можливість судового перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, але лише у межах, що не порушують принципу юридичної визначеності.

Так, як встановлено судом першої інстанції та було зазначено вище, 28.12.2015 ПАТ «Київський річковий порт» подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік та за 2014 рік, відповідно до яких відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання з плати за землю за 2013 рік - в розмірі 1 597 729,97 грн., із визначенням щомісячної суми до сплати в розмірі 133 144,16 грн. та за грудень 2013 року - 133 144,21 грн.; за 2014 рік - 1 499 389,52 грн. із визначенням щомісячної суми до сплати в розмірі 124 949,13 грн.

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної звірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації: обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Колегія суддів вважає, що подання платником податків уточнюючої декларації може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, з урахуванням наведених відповідачем в заяві обставин, а саме фактів встановлених в результаті проведення інвентаризації наявних матеріальних та нематеріальних активів. Так, як було зазначено вище, вказана інвентаризація проводилась у зв'язку із зміною складу правління та Наглядової ради на ПАТ «Київський річковий порт».

З врахуванням наведених правових норм та обставин, колегія суддів вважає, що відповідач має право подавати уточнюючі податкові декларації до податкових декларацій протягом 1095 днів, а тому вказана заявником обставина є істотною для справи, у зв'язку з чим наявні підстави для перегляду постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2014 за нововиявленими обставинами.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, податковим органом відповідачу винесено першу податкову вимогу № 1/8 від 12.01.2010 на суму 409 313,90 грн., та другу податкову вимогу № 2/615 від 03.03.2010 на суму 1 340 171,35 грн.

Законом, який регулював процедуру винесення податкових вимог станом на 12.01.2010 та 03.03.2010, був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який втратив чинність 01.01.2011, у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 1 розділу 19 Прикінцевих положень Податкового кодексу України встановлено, що цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, а ч.2 п.1 зазначеного розділу встановлено, що з 1 січня 2011 року визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Положеннями статей 1, 3 Податкового кодексу України передбачено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п. 59.1, 59.3, 59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Відповідно п.п.95.1, 95.2, 95.3 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

За приписами пп.60.1.1 п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення. У зв'язку з цим із погашенням суми податкового боргу раніше надіслана платникові податків податкова вимога є відкликаною, а тому не може бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення податкового боргу.

Таким чином, лише у разі, якщо платником податків податковий борг був погашений, а через деякий час виник знову, органу державної податкової служби слід направити (вручити) йому нову податкову вимогу виходячи з виникнення нового грошового зобов'язання.

Однак, контролюючим органом не доведено безперервність податкового боргу з часу виникнення і до липня 2013 року, а відповідно і те, що податкові вимоги № 1/8 від 12.01.2010 на суму 409 313,90 грн. та № 2/615 від 03.03.2010 на суму 1340171,35 грн. є чинними, то згідно порядку надіслання податкових вимог, який визначений Податковим кодексом України, жодної податкової вимоги відповідачу пред'явлено не було, а відтак позивач не мав права звертатись до суду з відповідною позовною заявою, у зв'язку з тим, що останнім не було дотримано процедури стягнення податкового боргу.

Вказані обставини вже були встановлені в постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2016, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 у справі № 826/20954/14 та в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 у справі № 826/10741/13-а.

Згідно частини першої ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвалу в повному тексті виготовлено 06 липня 2017 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.