Постанова № 67581498, 06.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 372/1241/17 Головуючий у 1-й інстанції: Болобан В.Г.;

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Обухівського районного суду Київської області від 22 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київській області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання винити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травня 2017 року, ОСОБА_2 звернулась до Обухівського районного суду Київської області з позовом до Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київській області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання винити певні дії.

В обґрунтування позову зазначила, що у зв'язку із проведенням антитерористичної операції у Донецькій області, вимушено переїхала із м. Донецьк до м. Українки Київської області.

Відповідно до вимог Постанови КМУ від 01.10.2014 року № 509 26.11.2014 року, була зареєстрована та перебуває на обліку в якості внутрішньо переміщеної особи, від відповідача отримувала кошти на оплату житлово-комунальних послуг в сумі 442 грн. за період з 26.11.2014 року по 25.01.2015 рік та в сумі 221 грн. за період з 26.01.2015 року по 25.03.2015 рік.

Однак, з 26.03.2015 року виплати були припинені.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року вона народила дитину - ОСОБА_3.

20.03.2017 року після народження дитини вона звернулась до управління з письмовою заявою.

Відповідач своїм листом від 27.03.2017 року відмовив позивачу у призначенні адресної державної допомоги, оскільки вона не змогла протягом двох місяців після закінчення виплати влаштуватись на роботу.

За таких обставин, позивач вважає, що відповідач не звернув уваги та відмовив їй на підставі неправильного трактування нормативно-правового акту, тому просить визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області щодо не призначення їй щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 20 березня 2017 року протиправними, зобов'язати відповідача надати йому статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 22 травня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до положень ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що позивач з 13.10.2015 року працевлаштувалася в ТОВ «Бодо Україна» на посаду менеджера по роботі з клієнтами, 01.03.2016 року прийнято ФОП - ОСОБА_4 на посаду менеджера з персоналу у порядку переведення з ТОВ «Бодо Україна» за трудовим договором, що підтверджується копією трудової книжки Серії НОМЕР_2..

ІНФОРМАЦІЯ_1 року позивач ОСОБА_2 народила дитину - сина ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_3.

Згідно з довідкою від 10.02.2017 року № 3, виданої ФОП ОСОБА_4, з 11.10.2016 року ОСОБА_2 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до ІНФОРМАЦІЯ_2.

Колегія суддів звертає увагу на те, що 20.03.2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк.

Відповідач своїм листом від 27.03.2017 року відмовив позивачу щодо призначення допомоги внутрішньо переміщеним особам, оскільки з 26.03.2015 року позивачу було припинено виплату щомісячної адресної допомоги відповідно до пункту 7 Постанови як особі, що не працевлаштувалася протягом двох місяців з дня призначення грошової допомоги та відповідно до абзацу 8 пункту 3 Постанови, особи працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Позивачу роз'яснено, що повторно за її заявою щомісячна адресна допомога призначатиметься тільки на неповнолітню дитину.

Надаючи правову оцінку обставинам а матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно п.п.2,6 ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина - інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Цей Порядок визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога).

Відповідно до п. 2 Зазначеного порядку грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Згідно з п. 3 зазначеного Порядку грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах:

для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 гривні на одну особу (члена сім'ї);

для інвалідів - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність;

для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї).

Загальна сума допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 2 400 гривень.

Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією компетентного органу.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Пунктом 7 зазначеного порядку встановлено, якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що у разі припинення виплати особі грошової допомоги на підставі п. 7 вищевказаного порядку, така допомога їй не призначається лише на наступний строк. При цьому, чинним законодавством не встановлено заборони на признання такої допомоги особі в подальшому.

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідно до заяви ОСОБА_2 від 26.11.2014 року №469 позивачу призначено було та виплачено щомісячну адресну допомогу, як непрацюючій особі працездатного віку з 26.11.2014 по 25.01.2015 року у сумі 442, 00 грн., та з 26.01.2015 по 25.03.2015 року у сумі 221, 00 грн.

З 26.03.2015 року припинено виплату щомісячну адресну допомогу відповідно до п.7 Постанови, як особі, що не працевлаштувалась протягом двої останніх місяців з дня призначення грошової допомоги.

Оскільки ОСОБА_2 є працездатною особою та протягом двох місяців з дня призначення грошової допомоги (тобто у період з 26.11.2014 по 25.01.2015 року) не працевлаштувалась, на думку колегії суддів, відповідачем правомірно на період з 26.01.2015 по 25.03.2015 року зменшено розмір його допомоги на 50 відсотків та припинено її виплату на наступний період (з 26.03.2015 року) на підставі п.7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо перемішеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_2 працевлаштувався, що підтверджено копією трудової книжки, а саме записом про те, що 13 жовтня 2015 року прийнята на посаду менеджера з персоналу, наказ ТОВ «Бодо - Україна» №327-К від 12.10.2015 року.

01 березня 2016 року прийнята на посаду менеджера з персоналу у порядку переведення з ТОВ «Бодо Україна» за трудовим договором №17 від 01.03.2016 року, наказ №17-К від 29.02.2016 року.

У зв'язку із народженням сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року, свідоцтво про народження від 09.08.2016 року серія НОМЕР_4 та перебуванням у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку довідка від 10.02.2017 №3, наказ №120-К від 11.10.2016 року знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до ІНФОРМАЦІЯ_2 року, позивач звернулася до відповідача з заявою від 20.03.2017 року про призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк (а.с.11).

На думку колегії суддів, відповідач безпідставно відмовив у призначенні адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, оскільки позивачу було припинено виплату щомісячної адресної допомоги відповідно до пункту 7 Постанови як особі, що не працевлаштувалася протягом двох місяців з дня призначення грошової допомоги та відповідно до абзацу 8 пункту 3 Постанови, особи працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до змісту пунктів 2, 3, 5, 6 Порядку № 505 вбачається, що грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі не працевлаштованої (безробітної) особи та які неперебувають на відповідному обліку та не звернулись із заявою, як це передбачено Порядком.

На підставі вище зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що статус ОСОБА_2 не суперечить пунктам 2, 3, 5, 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги у зв'язку з чим позивач підпадає під вичерпний перелік винятків для осіб, які не працевлаштовані (в даний момент перебуває у декретній відпустці) та набула право на призначення щомісячної адресної допомоги.

Відповідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому постанова Обухівського районного суду Київської області від 22 травня 2017 року підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає, як така, що постановлена за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в справах, розгляд яких передбачено п. 2 ч. 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволити.

Постанову Обухівського районного суду Київської області від 22 травня 2017 року - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київській області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання винити певні дії - задоволити.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київській області щодо не призначення (відновлення) ОСОБА_2 (ІНПП НОМЕР_1) щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг з 20 березня 2017 року.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київській області призначити (відновити) ОСОБА_2 (ІНПП НОМЕР_1) виплати щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг з 20 березня 2017 року.

Постанова набирає законної сили через десять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.