Ухвала суду № 67581343, 04.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 359/3054/17 Головуючий у 1-й інстанції: Вознюк С.М. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

04 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Ганечко О.М.

Коротких А.Ю.

при секретарі Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області визнання дій неправомірними та зобов'язання надати статус інваліда війни, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання надати статус інваліда війни.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 травня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що згідно з посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 08 липня 2009 року, ОСОБА_3 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії та йому надана друга група інвалідності.

Згідно з виписки із акта огляду МСЕК від 25 червня 2009 року № 331462 та експертного висновку Київської регіональної міжвідомчої експертної комісії № 274 від 26 травня 2009 року вбачається, що причиною інвалідності ОСОБА_3 є захворювання, яке пов'язане із роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС (а.с.13).

У квітні 2017 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області із заявою про встановлення йому статусу інваліда війни і видачу йому відповідного посвідчення.

Однак, листом відповідача від 06 квітня 2017 року № 1596 ОСОБА_3 було відмовлено у наданні статусу інваліда війни у зв'язку з необхідністю документального підтвердження залучення особи до складу формувань Цивільної оборони.

Вважаючи вказане рішення незаконним, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ОСОБА_3 належить до інвалідів війни, має право на призначення даного статусу та отримання відповідного посвідчення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII установлено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни встановлені Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.

Згідно з пунктом 2 Положення № 302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Пунктом 3 Положення № 302 передбачено, що відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Інвалідам війни видаються посвідчення з написом «Посвідчення інваліда війни - інвалід».

Абзацом 2 пункту 7 Положення № 302 встановлено, що «Посвідчення інваліда війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Згідно з п. 10 Положення № 302, «посвідчення інваліда війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Відповідно до вимог нормативно - правових актів з Цивільної оборони, які були чинні на момент аварії на Чорнобильській катастрофі, зокрема, Положення про Цивільну оборону СРСР, затверджене постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 1111-1976 року, наказу заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР № 90 від 06 червня 1975 року (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та № 92 від 29 червня 1976 року (Настанова по організації та веденню Цивільної оборони в районі (сільському) на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), розпорядження начальника ЦО СРСР від 26 квітня 1986 року, начальника ЦО УРСР від 28 квітня 1986 року, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29 квітня 1986 року № 01, від 30 квітня 1986 року № 02, від 19 травня 1986 року № 52), цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційний припис та жінки від 16 до 55 років, за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.

Тобто, формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювалися саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварії, катастроф і стихійних лих. Отже, громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на ЧАЕС та її наслідків) залучалися до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

При цьому, жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.

Аналогічна правова позиція викладена також в ухвалі Вищого адміністративного суду України по справі К/800/11747/17 (537/6144/16-а) від 13 квітня 2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЄС у складі невоєнізованого формування ЦО з 5 по 7 травня 1986 року, з 28 по 30 травня 1986 року, з 16 по 17 липня, з 30 по 31 липня 1986 року (а.с.17-26).

Згідно з виписки із акта огляду МСЕК від 25 червня 2009 року № 331462 та експертного висновку Київської регіональної міжвідомчої експертної комісії № 274 від 26 травня 2009 року вбачається, що причиною інвалідності ОСОБА_3 є захворювання, яке пов'язане із роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС (а.с.13).

Враховуючи те, що позивач є інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, виконував ці роботи у складі формувань Цивільної оборони, що підтверджується документально, відповідач, відмовляючи позивачу у наданні статусу інваліда війни відповідно до п. 9 ч. 2 Закону № 3551-XII та видачі відповідного посвідчення, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 41, ч. 4 ст. 196, ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області - залишити без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 травня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Ганечко О.М.

Коротких А.Ю.

Повний текст ухвали виготовлений 06 липня 2017 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Ганечко О.М.

Коротких А. Ю.