Постанова № 67581210, 04.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/576/17 Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Симоненко Олени Анатоліївни на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Куликівські аграрні інвестиції" до Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Симоненко Олени Анатоліївни, Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, треті особи: ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Горбів Агро" про визнання протиправним та скасування рішення,-

У С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Куликівські аграрні інвестиції" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державного реєстратора Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Симоненко Олени Анатоліївни, Чернігівської міської ради, за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбів Агро", у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило суд: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Симоненко Олени Анатоліївни індексний № 31382965 від 14.09.2016 року про реєстрацію права оренди земельної ділянки, відповідно до укладеного між ТОВ "Горбів Агро" та ОСОБА_3 договору від 05.08.2016 року за №р415.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року замінено неналежного відповідача - Чернігівську міську раду на належного - Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач - Державний реєстратор відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Симоненко Олена Анатоліївна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, здоводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 5,34 га, яка розташована на території Дроздівської сільської ради Куликівського району Чернігівської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 11.06.2008 року серії НОМЕР_1, наявним у матеріалах справи (а.с.12).

15.06.2008 року між ПП "Куликівські аграрні інвестиції" та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, площею 3,69 га, яка розташована на території Дроздівської сільської ради Куликівського району Чернігівської області, який був зареєстрований Куликівським районним відділом Чернігівської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах" 25.06.2008 року за №040883500327 (а.с.9).

10.08.2015 року між ПП "Куликівські аграрні інвестиції" та ОСОБА_3 було укладено додатковий договір до договору оренди землі від 15.06.2008 року, відповідно до якого сторони збільшували розмір орендної плати (а.с. 13-14).

Також 05.08.2016 року між ТОВ "Горбів Агро" (Орендар) та ОСОБА_3 (Орендодавець) укладено договір оренди землі №р415, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дроздівської сільської ради Куликівського району Чернігівської області (загальна площа 3,69 га, кадастровий номер НОМЕР_2) (а.с. 48-52).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с. 16) 14.09.2016 року державним реєстратором Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Симоненко Оленою Анатоліївною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 31382965 (а.с. 45) щодо державної реєстрації права власності та іншого речового права (права оренди землі) на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 та договору оренди землі від 05.08.2016 року №р415, укладеного між сторонами: орендодавець - ОСОБА_3, орендар - ТОВ "Горбів Агро".

Вважаючи рішення державного реєстратора щодо проведення реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 за ТОВ "Горбів Агро" протиправним та таким, що порушує права позивача, за захистом своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідачем проведено реєстрацію договору оренди землі від 05.08.2016 року №р415 без дотримання вимог діючого законодавства, а саме, не здійснено жодних дій щодо встановлення факту наявності або відсутності вже зареєстрованих прав оренди спірної земельної ділянки, внаслідок чого здійснено повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї ж земельної ділянки, що суперечить чинному законодавству, оскільки в такій реєстрації повинно бути відмовлено, тому дії відповідача щодо державної реєстрації прав оренди за договором з іншою юридичною особою та власником земельної ділянки є незаконними, а державна реєстрація цих прав підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Законом України «Про Державний земельний кадастр» та іншими підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Пунктом 1 ч.1 ст.2 цього Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 5 наведеного Закону передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.6 цього Закону організаційну систему державної реєстрації прав становлять, зокрема, державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Згідно ч.1 ст.9 наведеного Закону до повноважень суб'єктів державної реєстрації прав належить: 1) забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та ведення реєстраційних справ; 2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 3 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав;

7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі.

Ведення реєстраційної справи у паперовій формі здійснюється виключно державними реєстраторами, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, за місцезнаходженням відповідного майна;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації;

6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником;

8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ч.1 ст.20 цього Закону заява про державну реєстрацію прав та оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

Згідно ч.1 ст.27 наведеного Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Частиною 1 ст.24 наведеного Закону передбачено виключний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відповідно до п.6 якого державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Згідно п.9 наведеного Порядку разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Пунктом 12 вказаного Порядку встановлено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов'язково використовує відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено відповідно до законодавства, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (Єдиний реєстр документів).

Доступ до відомостей Єдиного реєстру документів забезпечується за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав шляхом пошуку та отримання державним реєстратором в режимі реального часу відомостей про документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Інформаційна взаємодія між Державним реєстром прав та Єдиним реєстром документів здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Мін'юстом разом з Мінрегіоном.

Державний реєстратор у разі наявності у нього паперових носіїв інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації) використовує також відомості, які містяться на відповідних носіях інформації.

Відповідно до п.18 цього Порядку за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Пунктом 40 вказаного Порядку передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.

Згідно п.57 наведеного Порядку для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до п.59 цього Порядку для державної реєстрації права власності на земельну ділянку в разі, коли в документах, що подаються для такої реєстрації, відсутні відомості про її кадастровий номер, а також у разі, коли в результаті доступу до Державного земельного кадастру державним реєстратором встановлено відсутність відомостей про відповідну земельну ділянку, також подається витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку.

Як вбачається із матеріалів справи, 05.08.2016 року між ТОВ "Горбів Агро" (Орендар) та ОСОБА_3 (Орендодавець) укладено договір оренди землі №р415, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дроздівської сільської ради Куликівського району Чернігівської області (загальна площа 3,69 га, кадастровий номер НОМЕР_2) (а.с. 48-52).

З метою державної реєстрації іншого речового права ТОВ "Горбів Агро" звернулось до відповідача із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в якій просило зареєструвати виникнення права оренди земельної ділянки на земельну ділянку, розташовану в Чернігівській області Куликівському районі Дроздівської сільської ради з кадастровим номером НОМЕР_2.

Разом із заявою ТОВ "Горбів Агро" було подано документи, передбачені ч.1 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що не заперечується сторонами.

За наслідками розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відповідачем було прийнято спірне рішення №31382965 від від 14 вересня 2016 року.

У позовній заяві ПП "Куликівські аграрні інвестиції" посилається на те, що відповідачем наявність/відсутність суперечностей між заявленими правами та вже зареєстрованими правами на земельну ділянку не перевірялась, чим допущено прийняття передчасного та незаконного рішення, внаслідок чого має місце подвійна реєстрація прав оренди на земельну ділянку за різними набувачами, та зазначає, що відповідач був зобов'язаний направити запит до відділу Держгеокадастру стосовно наявності/відсутності існуючих та чинних на момент прийняття оспорюваного рішення договорів оренди земельних ділянок за іншими суб'єктами господарювання.

У матеріалах справи міститься лист Відділу Держгеокадастру у Куликівському районі Чернігівської області від 15.05.2017 року №9-25-0.29-59/108-17, в якому зазначено, що в архіві відділу зберігається "Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі", де у розділі 4 за №040883500327 від 25.06.2008 року міститься інформація про реєстрацію договору оренди землі від 15.06.2008 року, укладеного між ПП "Куликівські аграрні інвестиції" та ОСОБА_3, стосовно земельної ділянки площею 3,69 га, кадастровий номер НОМЕР_2, термін дії договору - 10 років (а.с. 73).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи під час розгляду заяви ТОВ "Горбів Агро" відповідачем було перевірено правоздатність та дієздатність особи, яка звернулась, повноваження її представника, правомірність заявлених прав, наявність прав інших осіб на зазначену земельну ділянку відповідно до відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстраційної справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2012 року №118 "Про інформаційну взаємодію органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, та органу державної реєстрації прав" затверджено Порядок надання органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, органу державної реєстрації прав доступу до перегляду кадастрових карт (планів), який визначає умови та процедуру надання органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, органу державної реєстрації прав доступу до перегляду кадастрових карт (планів) у Державному земельному кадастрі у режимі читання.

Пунктом 4 наведеного порядку передбачено, що доступ до перегляду кадастрових карт (планів) надається державним реєстраторам прав на нерухоме майно (користувач) виключно для цілей ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Державний реєстр прав). Отриману користувачами відповідно до цього Порядку в результаті перегляду кадастрових карт (планів) інформацію забороняється надавати іншим особам.

Відповідно до п.6 вказаного Порядку доступ до перегляду кадастрових карт (планів) надається стосовно земельної ділянки, щодо якої здійснюється розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та земельної ділянки, на якій розташовано об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва, щодо якого здійснюється розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Частиною 1 ст.1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Статтею 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Згідно п.12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об'єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

Апелянт зазначає, що нею були виконані всі дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, для реєстрації іншого речового права, в тому числі і перевірка, в режимі читання, інформації в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2, в якому була відсутня інформація про будь-які права ПП "Куликівські аграрні інвестиції".

Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України "Про Державний земельний кадастр" витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки, сформований як викопіювання з кадастрової карти (плану) території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

З наявного в матеріалах справи витягу №НВ-7404607472017 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 14 квітня 2017 року за кадастровим номером земельної ділянки НОМЕР_2 вбачається, що Державний земельний кадастр не містить жодної інформації щодо будь-яких прав ПП "Куликівські аграрні інвестиції" на зазначену земельну ділянку.

Відповідно до ст. 202 Земельного кодексу України (в редакції, чинній до 01 січня 2013 року) державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель.

Державний реєстр земель складається з двох частин:

а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;

б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Згідно п.4 р.VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Згідно п.134 Порядку ведення Державного земельного кадастру внесення відомостей до Державного земельного кадастру в разі внесення змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку Поземельна книга не відкривалася, та/або нових (додаткових) відомостей про таку земельну ділянку до Поземельної книги (в тому числі у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр", під час перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки з державного реєстру земель) здійснюється Державним кадастровим реєстратором відповідно до пункту 124 цього Порядку.

З наявного в матеріалах справи листа відділу листа Відділу Держгеокадастру у Куликівському районі Чернігівської області від 15.05.2017 року №9-25-0.29-59/108-17, вбачається, що в архіві відділу зберігається "Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі", де у розділі 4 за №040883500327 від 25.06.2008 року міститься інформація про реєстрацію договору оренди землі від 15.06.2008 року, укладеного між ПП "Куликівські аграрні інвестиції" та ОСОБА_3, стосовно земельної ділянки площею 3,69 га, кадастровий номер НОМЕР_2, термін дії договору - 10 років. Проте у листі відсутня інформація щодо внесення відповідного запису в Поземельну книгу, яка містить відомості про земельну ділянку і є складовою Державного реєстру земель та інформація з якої переноситься до Державного земельного кадастру.

Колегія суддів звертає увагу на те, що реєстрацію права оренди на спірні земельні ділянки за ТОВ «Горбів Агро» було здійснено державним реєстратором на підставі договору оренди № р415 від 05.08.2016 року, тому права, які реєструвались, виникли після 01.01.2013 року та здійснювати запит у порядку п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор не був зобов'язаний.

Такий обов'язок у нього також був відсутній через наявність інформації стосовно земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

У відповідності до ч. 2 ст. 202 Земельного кодексу України, у редакції чинній до 01.01.2013, державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Згідно з абз. 6 пп.1.2 п.1 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 №174, чинного до 20.08.2012 року, державний реєстр земель - це складова частина державного земельного кадастру, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку і формується за допомогою АС ДЗК.

Відповідно до абз.8, 11 пп. 1.2 п.1 вказаного Тимчасового порядку:

- Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (далі - книга реєстрації) - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;

- Поземельна книга - це документ, який є складовою частиною державного реєстру земель, і містить відомості про земельну ділянку, в тому числі кадастровий план, відомості про державний акт на право власності на землю, державний акт на право постійного користування землею, договір оренди землі та власника, користувача, орендаря (суборендаря) земельної ділянки і формується за допомогою АС ДЗК.

Відповідно до наведених вище нормативних актів земельна ділянка, договори оренди вважалися зареєстрованими в Державному реєстрі земель за умови внесення записів до книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги.

Колегія суддів зазначає, що договір оренди земельної ділянки від 15.06.2008 року, укладений між ПП "Куликівські аграрні інвестиції" та ОСОБА_3 не був зареєстрований належним чином відповідно до вимог, що містяться у пунктах 2.4. - 2.10, пунктах 3, 9.4, 12, 14 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 року № 174, чинного до 20.08.2012 року. Данні про цей договір не було внесено до Поземельної книги, адже в 2008 році не були оформлені реєстраційна картка та обмінний файл.

Частиною першою статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік підстав відмови в державній реєстрації прав, а саме у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (ч. 2 ст. 24 Закону).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що сторонами не заперечується той факт, що ТОВ «Горбів Агро» подано реєстратору повний та належно оформлений пакет документів, який вимагався Законом для вчинення відповідної реєстраційної дії, інформація Державних реєстрів дала змогу приватному нотаріусу встановити відповідність заявлених третьою особою прав на земельну ділянку.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що Державний реєстратор відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Симоненко Олена Анатоліївна вчинила всі передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень дії щодо встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Суд першої інстанції при прийнятті постанови про задоволення позовних вимог врахував висновок Верховного Суду України, викладений в постанові №21-760а15 від 22 вересня 2015 року, який в силу ч.1 ст.244-2 КАС України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Разом з тим, суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Колегія суддів з урахуванням вимог ст.244-2 КАС України зазначає, що Верховний Суд України у вищенаведеній постанові №21-760а15 від 22 вересня 2015 року посилався на необхідність застосування п.8-1 ч.2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно якої під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

При цьому, Верховний Суд України за наслідками аналізу вищенаведеної норми дійшов висновку, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Разом з тим, Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на час здійснення реєстраційної дії відповідачем та прийняття оспорюваного рішення №31369850 від 13 вересня 2016 року викладений в новій редакції згідно Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 26 листопада 2015 року №834-VIII.

У відповідності до п.п.3, 4 ч.3 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, що була чинною на час прийняття оспорюваного рішення) державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі; під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу вищенаведеної норми вбачається, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, лише у випадку відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Крім того, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з метою недопущення подвійної державної реєстрації прав законодавець фактично надав можливість державним реєстраторам здійснювати реєстрацію прав на земельні ділянки без вчинення запитів до органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, а з використанням відомостей Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього. При цьому, відомості про реєстрацію речового права не земельну ділянку, в тому числі і ті, що виникли до 1 січня 2013 року, мають відображатися в Державному земельному кадастрі, куда переносились в автоматизованому порядку з Державного реєстру земель (у разі їх реєстрації) у відповідності до п.4 р.VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр".

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно п.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним в ч.3 ст.2 КАС України вимогам.

В силу вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що, приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 вересня 2016 року №31382965, державний реєстратор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні, оскільки відповідачем виконано обов'язок щодо перевірки інформації про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав та оскаржуване рішення було прийнято з урахуванням поданих заявником документів та за відсутності визначених законодавством підстав для відмови у державній реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 за ТОВ "Горбів Агро".

Згідно з ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи, а тому постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Симоненко Олени Анатоліївни задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Куликівські аграрні інвестиції" до Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Симоненко Олени Анатоліївни, Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, треті особи: ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Горбів Агро" про визнання протиправним та скасування рішення.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 05 липня 2017 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.