Постанова № 67580745, 06.07.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 липня 2017 року № 826/20081/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Атіс-Україна» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Атіс-Україна» (далі - позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 07.10.2016 року №2152615147 та №2162615147.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених ним за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/20081/16 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

До суду через канцелярію від представника позивача надійшла письмова заява про зменшення розміру позовних вимог, а саме про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.10.2016 року №2162615147 та від 27.12.2016 року №3042615147 (далі - оскаржувані рішення). Вказану заяву судом, відповідно до ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято до розгляду та долучено до матеріалів для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову. Особи, які були викликані у судові засідання як свідки, у такі засідання не прибули, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи особи повідомлені належним чином.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 30.08.2016 року по 05.09.2016 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 14.09.2016 року складено акт №151/26-15-14-07-01-10/36791760 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період із 01.01.2013 року по 31.12.2015 року (далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток на загальну суму 1053096,00 грн., у тому числі за: 2013 рік - 189143,00 грн.; за 2014 рік - 408919,00 грн.; 2015 рік - 455034,00 грн.;

- занижено ПДВ на загальну суму 1131043,00 грн., у тому числі за: серпень 2013 року - 59275,00 грн., вересень 2013 року - 2328,00 грн.; листопад 2013 року - 83583,00 грн.; грудень 2013 року - 53914,00 грн.; березень 2014 року - 93536,00 грн.; квітень 2014 року - 279192,00 грн.; травень 2014 року - 18922,00 грн.; червень 2014 року - 62706,00 грн.; травень 2015 року - 110071,00 грн.; серпень 2015 року - 99217,00 грн.; вересень 2015 року - 156791,00 грн.; жовтень 2015 року - 61347,00 грн.; листопад 2015 року - 50162,00 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі акту перевірки, 07.10.2016 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №2152615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1053096,00 грн. за основним платежем та у розмірі 149516,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №2162615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1069441,00 грн. за основним платежем та у розмірі 267360,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного (досудового) оскарження рішення №2152615147 скасовано в частині донарахувань по операціях за період із 2015 року, а в іншій частині зазначене рішення та рішення №2162615147 залишено без змін.

У результаті часткового скасування рішення №2152615147 та, як наслідок, його відкликання, 27.12.2016 року контролюючим органом прийнято рішення №3042615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 598062,00 грн. за основним платежем та у розмірі 149516,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Як з'ясовано у ході судового розгляду справи, в основу висновків, викладених в акті перевірки, лягли сумніви контролюючого органу щодо реальності господарських операцій позивача із його контрагентами ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Сейл сістем», ТОВ «Аларт Трейд», ТОВ «Фінансово-Промислова Компанія К:Д.М.», ТОВ «Укрпрофбіз», ТОВ «Сефт Плюс», ТОВ «Аксон-Актив», ТОВ «Будівельні технології «Кразбуд», ТОВ «Горсан», ТОВ «Наполі Груп», ТОВ «Резерв-Солюшн», ТОВ «Рінтекс», ТОВ «Меларіс».

Разом з тим, за результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів, суд прийшов до висновку про помилковість тверджень контролюючого органу, оскільки реальність господарських операцій позивача із його контрагентами підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Відповідачем висновок про нереальність господарських операцій зроблено з урахуванням того, що контрагентами позивача не подавалися податкові розрахунки сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми 1-ДФ, а також фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва до органів ДФС за місцем обліку.

Також, як зазначено відповідачем, останній раз підприємства подавали податкову звітність в 2014-2015 роках, що свідчить про їх відсутність за місцезнаходженням та неможливості проведення зустрічних звірок.

Однак, суд звертає увагу, що факт неподання звітності не свідчить про відсутність підприємства за місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 5 ст. 17, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Крім того, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення інших осіб до виконання умов договору поставки товару, а не подання звітності не свідчить про відсутність найманих працівників.

У ході судового розгляду справи встановлено, що контрагенти поставили позивачу товар згідно умов договорів, що підтверджується первинними документами, які містяться у матеріалах справи та надавалися під час перевірки.

Поставлений товар використовувався позивачем під час виконання договорів підряду, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, в переліку яких міститься придбаний у контрагентів позивача товар.

Наведена господарська діяльність відповідає основному виду діяльності позивача, а саме: «КВЕД 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель».

Контрагентами товар передано позивачу, що підтверджується первинними документами, ведення яких передбачене правилами бухгалтерського та податкового обліку, зокрема: договорами поставки, замовленнями, платіжними дорученнями, які досліджувалися контролюючим органом під час перевірки, податковими накладними, які відображені в реєстрах виданих податкових накладних; видатковими накладними, рахунками та документами, які передували укладенню договору, - комерційна пропозиція та відповідь за результатами її розгляду.

Контролюючим органом не заперечувався той факт, що первинні документи, надані під час перевірки, містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Стосовно господарських відносин позивача з його контрагентами, суд зазначає наступне.

Щодо відносин із ТОВ «Аларт Трейд»:

Між позивачем та ТОВ «Аларт Трейд» укладено договір поставки №01/11 від 01.11.2013 року. ТОВ «Аларт Трейд» поставило товар (будівельні матеріали) позивачу. Факт поставки товару підтверджується документами, які містяться у матеріалах справи, а саме: комерційними пропозиціями, листами-відповідями на комерційні пропозиції, заявками на поставку товару, відповідями на заявки на поставку товару, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Придбаний позивачем товар використано у власній господарській діяльності згідно договору на виконання робіт (субпідряду) від 01.11.2013 року №11/13, укладеного позивачем із ТОВ «Буковинський Паркетний Дім», та договору від 02.12.2013 року №02/12, про що свідчать: підсумкова відомість ресурсів (витрати - по факту), довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акт №01 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року, акт №02 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року.

Отже, з метою виконання умов договорів, укладених позивачем із замовником, була необхідність у поставці товару на об'єкт для виконання будівельних робіт.

Тобто, з наведеного вбачається економічна доцільність операцій, встановлено зв'язок між отриманням товару та його подальшим використанням, що призвело до отримання прибутку в результаті виконання будівельних робіт позивачем на замовлення ТОВ «Буковинський Паркетний Дім».

Щодо відносин із ТОВ «Фінансово-Промислова Компанія К.Д.М»:

Між позивачем та ТОВ «Фінансово-Промислова Компанія К.Д.М» укладено договір поставки №ДГ-29/886 від 20.08.2013 року. ТОВ «Фінансово-Промислова Компанія К.Д.М» поставило товар позивачу. Факт поставки товару підтверджується наступними документами, які містяться у матеріалах справи, а саме: комерційними пропозиціями, листами-відповідями на комерційні пропозиції, заявками на поставку товару, відповідями на заявки на поставку товару, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Придбаний позивачем товар було використано у власній господарській діяльності згідно договору на виконання робіт (підряду) від 20.08.2013 року №17, укладеного позивачем із ТОВ «Інженерні технології будівництва», про що свідчать: додаткова угода №1 від 01.10.2013 року, договірна ціна, графік монтажних робіт, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акт №01 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року, акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року, акт приймання-передачі обладнання у монтаж, видаткові накладні, договірна ціна, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2013 року, податкові накладні та платіжні доручення.

Крім того, товар (обігрівач) був повернений ТОВ «Фінансово-Промислова Компанія К.Д.М», що підтверджується накладною «повернення постачальнику» №5 від 29.09.2014 року, претензією від 03.07.2014 року та відповіддю на претензію від 01.09.2014 року.

Отже, з метою виконання умов договорів, укладених позивачем із замовником, була необхідність у поставці товару на об'єкт для виконання будівельних робіт.

Тобто, з наведеного вбачається економічна доцільність операцій, встановлено зв'язок між отриманням товару та його подальшим використанням, що призвело до отримання прибутку в результаті виконання будівельних робіт позивачем на замовлення ТОВ «Інженерні технології будівництва».

Щодо відносин із ТОВ «Будівельні Технологи «Кразбуд»:

Між позивачем та ТОВ «Будівельні Технології «Кразбуд» укладено договір поставки №6506 від 22.09.2015 року. ТОВ «Будівельні Технології «Кразбуд» поставило товар позивачу. Факт поставки товару підтверджується наступними документами, які містяться у матеріалах справи, а саме: комерційними пропозиціями, листами-відповідями на комерційні пропозиції, заявками на поставку товару, відповідями на заявки на поставку товару, рахунками на оплату, видатковими накладними, витягом з Єдиного реєстру податкових накладних та податковими накладними, платіжними дорученнями.

Придбаний позивачем товар було використано у власній господарській діяльності згідно договору субпідряду від 10.02.2014 року №01/2014-К, укладеного позивачем з Консорціум «НВО «УКРГІДРОЕНЕРГОБУД», про що свідчать: акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2015 року, акт №11 приймання виконаних будівельних робіт за грудень II етап 2015 року, акт приймання-передачі обладнання в монтаж, видаткові накладні, договірна ціна, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2013 року, податкові накладні та платіжні доручення.

Крім того, товар було використано у власній господарській діяльності згідно договору поставки від 02.06.2015 року №0206, укладеного між позивачем та ТОВ «Тріада Торг», що підтверджується видатковою накладною №19 від 30.09.2015 року.

Отже, з метою виконання умов договору, укладеного позивачем із замовником, була необхідність у поставці товару на об'єкт для виконання будівельних робіт та поставка товару ТОВ «Тріада Торг» згідно договору поставки.

Тобто, з наведеного вбачається економічна доцільність операцій, встановлено зв'язок між отриманням товару та його подальшим використанням, що призвело до отримання прибутку в результаті виконання будівельних робіт позивачем на замовлення Консорціум «НВО «УКРГІДРОЕНЕРГОБУД» та продажу товару за договором поставки ТОВ «Тріада Торг».

Щодо відносин з Т0В «Меларіс»:

Між позивачем та ТОВ «Меларіс» укладено договір поставки №05/05 від 05.05.2015 року. ТОВ «Меларіс» поставило товар позивачу. Факт поставки товару підтверджується наступними документами, які містяться у матеріалах справи, а саме: комерційними пропозиціями, листами-відповідями на комерційні пропозиції, заявками на поставку товару, відповідями на заявки на поставку товару, рахунком на оплату, видатковою накладною, витягом з Єдиного реєстру податкових накладних та податковою накладною, платіжним дорученням.

Придбаний позивачем товар було використано у власній господарській діяльності згідно договору поставки від 02.06.2015 року №0206, укладеного між позивачем та ТОВ «Тріада Торг» (покупець), що підтверджується видатковою накладною №8 від 11.06.2015 року.

Тобто, з наведеного вбачається економічна доцільність операцій, встановлено зв'язок між отриманням товару та його подальшим використанням, що призвело до отримання прибутку в результаті продажу товару за договором поставки ТОВ «Тріада Торг».

Щодо відносин з ТОВ «Сефт Плюс»:

Між позивачем та ТОВ «Сефт Плюс» укладено договір поставки №11/03 від 11.03.2014 року. ТОВ «Сефт Плюс» поставило товар позивачу. Факт поставки товару підтверджується наступними документами, які містяться у матеріалах справи, а саме: комерційними пропозиціями, листами-відповідями на комерційні пропозиції, заявками на поставку товару, відповідями на заявки на поставку товару, рахунками на оплату, видатковими накладними, витягом з Єдиного реєстру податкових накладних та податковими накладними, платіжними дорученнями.

Придбаний позивачем товар було використано у власній господарській діяльності згідно договору субпідряду від 12.03.2014 року №38-01/2011, укладеного позивачем з Консорціум «НВО «УКРГІДРОЕНЕРГОБУД», про що свідчать: акт №27 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014 року, акт №6 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2014 року, акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2014 року, акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2014 року.

Крім того, товар було використано у власній господарській діяльності згідно договору поставки від 02.06.2015 року №0206, укладеного між позивачем та ТОВ «Тріада Торг», що підтверджується видатковою накладною №19 від 30.09.2015 року.

Отже, з метою виконання умов договору, укладеного позивачем із замовником, була необхідність у поставці товару на об'єкт для виконання будівельних робіт та поставці товару ТОВ «Тріада Торг» згідно договору поставки.

Тобто, з наведеного вбачається економічна доцільність операцій, встановлено зв'язок між отриманням товару та його подальшим використанням, що призвело до отримання прибутку в результаті виконання будівельних робіт позивачем на замовлення Консорціум «НВО «УКРГІДРОЕНЕРГОБУД» та продажу товару за договором поставки ТОВ «Тріада Торг».

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Аксон-Актив»:

Між позивачем та ТОВ «Аксон-Актив» укладено договір поставки №06/03 від 06.03.2014 року. ТОВ «Аксон-Актив» поставило товар позивачу. Факт поставки товару підтверджується наступними документами, які містяться у матеріалах справи, а саме: комерційною пропозицією, листом-відповіддю на комерційну пропозицію, заявкою на поставку товару, відповіддю на заявку на поставку товару, рахунком на оплату, видатковою накладною, податковою накладною, платіжними дорученнями, договором №01/06 від 02.06.2014 року про переведення боргу.

Придбаний позивачем товар було використано у власній господарській діяльності згідно договору субпідряду від 12.03.2014 року №38-01/2011, укладеного позивачем з Консорціум «НВО «УКРГІДРОЕНЕРГОБУД», про що свідчить: акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2014 року.

Крім того, частину товару було використано у власній господарський діяльності шляхом продажу ТОВ «Компанія» «ДІСО», що підтверджується видатковою закладною №19 від 02.07.2015 року.

Отже, з метою виконання умов договору, укладеного позивачем із замовником, була необхідність у поставці товару на об'єкт для виконання будівельних робіт та поставці товару ТОВ «Тріада Торг» згідно договору поставки.

Тобто, з наведеного вбачається економічна доцільність операцій, встановлено зв'язок між отриманням товару та його подальшим використанням, що призвело до отримання прибутку в результаті виконання будівельних робіт позивачем на замовлення Консорціум «НВО «УКРГІДРОЕНЕРГОБУД» та продажу товару за договором поставки ТОВ «Тріада Торг».

Щодо відносин з ТОВ «Сейл Сістемс»:

Між позивачем та ТОВ «Сейл Сістемс» укладено договір поставки б/н від 05.05.2014 року. ТОВ «Сейл Сістемс» поставило товар позивачу. Факт поставки товару підтверджується наступними документами, які містяться у матеріалах справи, а саме: комерційними пропозиціями, листами-відповідями на комерційні пропозиції, заявками на поставку товару, відповідями на заявки на поставку товару, рахунками на оплату, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Придбаний позивачем товар було використано у власній господарській діяльності згідно договору субпідряду від 12.03.2014 року №38-01/2011, укладеного позивачем з Консорціум «НВО «УКРГІДРОЕНЕРГОБУД», про що свідчить: акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2014 року.

Отже, з метою виконання умов договору, укладеного позивачем із замовником, була необхідність у поставці товару на об'єкт для виконання будівельних робіт.

Тобто, з наведеного вбачається економічна доцільність операцій, встановлено зв'язок між отриманням Товару та його подальшим використанням, що призвело до отримання прибутку в результаті виконання будівельних робіт позивачем на замовлення Консорціум «НВО «УКРГІДРОЕНЕРГОБУД».

Щодо відносин з ТОВ «Горсан»:

Між позивачем та ТОВ «Горсан» укладено договір поставки №01/07 від 01.07.2015 року. Також, між сторонами укладено договір поставки №03/08 від 03.08.2015 року. ТОВ «Горсан» поставило товар позивачу. Факт поставки товару підтверджується наступними документами, які містяться у матеріалах справи, а саме: комерційними пропозиціями, листами-відповідями на комерційні пропозиції, заявками на поставку товару, відповідями на заявки на поставку товару, рахунками на оплату, видатковими накладними, витягами з Єдиного реєстру податкових накладних, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Придбаний позивачем товар було використано у власній господарській діяльності згідно договору субпідряду від 12.09.2013 року №38-01/2011-К, укладеного позивачем з Консорціум «НВО «УКРГІДРОЕНЕРГОБУД», про що свідчить: акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2015 року, акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2015 року, акт №9 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2015 року, акт №10 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2015 року, акт №4 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2015 року, акт №7 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2015 року, акт №11 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2015 року, акт №8 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2015 року, акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року, акт №11 приймання виконаних будівельних робіт за грудень II етап 2015 року, акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2015 року, акт №4 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2015 року, акт №5 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2015 року, акт №7 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2015 року, акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2015 року.

Отже, з метою виконання умов договору, укладеного позивачем із замовником, була необхідність у поставці товару на об'єкт для виконання будівельних робіт.

Тобто, з наведеного вбачається економічна доцільність операцій, встановлено зв'язок між отриманням товару та його подальшим використанням, що призвело до отримання прибутку в результаті виконання будівельних робіт позивачем на замовлення Консорціум «НВО «УКРГІДРОЕНЕРГОБУД».

Щодо відносин з ТОВ «Укрпрофбіз»:

Між позивачем та ТОВ «Укрпрофбіз» укладено договір поставки №03/03 від 03.03.2014 року. ТОВ «Укрпрофбіз» поставило товар позивачу. Факт поставки товару підтверджується наступними документами, які містяться у матеріалах справи, а саме: комерційними пропозиціями, листами-відповідями на комерційні пропозиції, заявками на поставку товару, відповідями на заявки на поставку товару, рахунками на оплату, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Придбаний позивачем товар було використано у власній господарській діяльності згідно договору субпідряду від 25.03.2013 року №01/2013, укладеного позивачем з Консорціум «НВО «УКРГІДРОЕНЕРГОБУД», про що свідчить: акт №6 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2014 року, акт №8 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014 року, акт №9 приймання виконаних будівельних робіт за листопада 2014 року, акт №11 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року.

Отже, з метою виконання умов договору, укладеного позивачем із замовником, була необхідність у поставці товару на об'єкт для виконання будівельних робіт.

Тобто, з наведеного вбачається економічна доцільність операцій, встановлено зв'язок між отриманням товару та його подальшим використанням, що призвело до отримання прибутку в результаті виконання будівельних робіт позивачем на замовлення Консорціум «НВО «УКРГІДРОЕНЕРГОБУД».

Щодо відносин з ТОВ «Формула Профіт»:

Між позивачем та ТОВ «Формула Профіт» укладено договір поставки №03/01 від 03.01.2014 року. ТОВ «Формула Профіт» поставило товар позивачу. Факт поставки товару підтверджується наступними документами, які містяться у матеріалах справи, а саме: комерційними пропозиціями, листами-відповідями на комерційні пропозиції, заявками на поставку товару, відповідями на заявки на поставку товару, рахунками на оплату, видатковою накладною, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Придбаний позивачем товар було використано у власній господарській діяльності згідно договору субпідряду від 12.09.2013 року №38-01/2011-К, укладеного позивачем з Консорціум «НВО «УКРГІДРОЕНЕРГОБУД», про що свідчить: акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2014 року, акт №5 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року, акт №6 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року, акт №7 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року, акт №8 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року, акт №15 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року, акт №16 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року, акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2014 року, акт №11 приймання виконаних будівельних робіт; за липень 2014 року, акт №16 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014 року.

Отже, з метою виконання умов договору, укладеного позивачем із замовником, була необхідність у поставці товару на об'єкт для виконання будівельних робіт.

Тобто, з наведеного вбачається економічна доцільність операцій, встановлено зв'язок між отриманням товару та його подальшим використанням, що призвело до отримання прибутку в результаті виконання будівельних робіт позивачем на замовлення Консорціум «НВО «УКРГІДРОЕНЕРГОБУД».

Щодо відносин з ТОВ «Рінтекс»:

Між позивачем та ТОВ «Рінтекс» укладено договір поставки №2 від 15.10.2015 року. ТОВ «Рінтекс» поставило товар позивачу. Факт поставки товару підтверджується наступними документами, які містяться у матеріалах справи, а саме: комерційними пропозиціями, листами-відповідями на комерційні пропозиції, заявками на поставку товару, відповідями на заявки на поставку товару, рахунками на оплату, видатковою накладною, витягом з Єдиного реєстру податкових накладних, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Придбаний позивачем товар було використано у власній господарській діяльності згідно договору субпідряду від 12.09.2013 року №38-01/2011-К, укладеного позивачем з Консорціум «НВО «УКРГІДРОЕНЕРГОБУД», про що свідчить: акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 3 етап 2015 року, акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 3 етап 2015 року, акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 3 етап 2015 року, акт №5 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 3 етап 2015 року, акт №6 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 3 етап 2015 року, акт №7 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 3 етап 2015 року, акт №8 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 3 етап 2015 року, акт змонтованого обладнання за листопад 3 етап 2015 року, акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2 етап 2015 року, акт №14 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2 етап 2015 року, акт №18 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2 етап 2015 року, акт змонтованого обладнання за грудень 2015 року.

Отже, з метою виконання умов договору, укладеного позивачем із замовником, була необхідність у поставці товару на об'єкт для виконання будівельних робіт.

Тобто, з наведеного вбачається економічна доцільність операцій, встановлено зв'язок між отриманням товару та його подальшим використанням, що призвело до отримання прибутку в результаті виконання будівельних робіт позивачем на замовлення Консорціум «НВО «УКРГІДРОЕНЕРГОБУД».

Щодо відносин з ТОВ «Наполі Груп»:

Між позивачем та ТОВ «Наполі Груп» укладено договір поставки №01/09 від 01.09.2015 року. ТОВ «Наполі Груп» поставило товар позивачу. Факт поставки товару підтверджується наступними документами, які містяться у матеріалах справи, а саме: комерційними пропозиціями, листами-відповідями на комерційні пропозиції, заявками на поставку товару, відповідями на заявки на поставку товару, рахунками на оплату, видатковою накладною, витягом з Єдиного реєстру податкових накладних, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Придбаний позивачем товар було використано у власній господарській діяльності згідно договору субпідряду від 12.09.2013 року №38-01/2011-К, укладеного позивачем з Консорціум «НВО «УКРГІДРОЕНЕРГОБУД», про що свідчить: акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 20Ґ5 року, акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2015 року, акт №4 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2015 року, акт №5 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2015 року, акт №6 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2015 року, акт №7 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2015 року, акт №8 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2015 року, акт №9 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2015 року, акт №10 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2015 року, акт №11 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2015 року, акт №4 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 3 етап 2015 року, акт №8 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 3 етап 2015 року, акт змонтованого обладнання за листопад 3 етап 2015 року, акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2 етап 2015 року,

Отже, з метою виконання умов договору, укладеного позивачем із замовником, була необхідність у поставці товару на об'єкт для виконання будівельних робіт.

Тобто, з наведеного вбачається економічна доцільність операцій, встановлено зв'язок між отриманням Товару та його подальшим використанням, що призвело до отримання прибутку в результаті виконання будівельних робіт позивачем на замовлення Консорціум «НВО «УКРГІДРОЕНЕРГОБУД».

Щодо відносин з ТОВ «Резерв-Солюшн»:

Між позивачем та ТОВ «Резерв-Солюшн» укладено договір поставки №08/05 від 08.05.2015 року. ТОВ «Резерв-Солюшн» поставило товар позивачу. Факт поставки товару підтверджується наступними документами, які містяться у матеріалах справи, а саме: комерційними пропозиціями, листами-відповідями на комерційні пропозиції, заявками на поставку товару, відповідями на заявки на поставку товару, рахунками на оплату, видатковою накладною, витягом з Єдиного реєстру податкових накладних, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Придбаний позивачем товар було використано у власній господарській діяльності згідно договору субпідряду від 12.09.2013 року №38-01/2011-К, укладеного позивачем з Консорціум «НВО «УКРГІДРОЕНЕРГОБУД», про що свідчить: акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2015 року, акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2015 року.

Отже, з метою виконання умов договору, укладеного позивачем із замовником, була необхідність у поставці товару на об'єкт для виконання будівельних робіт.

Тобто, з наведеного вбачається економічна доцільність операцій, встановлено зв'язок між отриманням товару та його подальшим використанням, що призвело до отримання прибутку в результаті виконання будівельних робіт позивачем на замовлення Консорціум «НВО «УКРГІДРОЕНЕРГОБУД».

Крім всього викладеного вище, суд також зазначає про те, що у ході судового розгляду справи позивачем, на підтвердження фізичних можливостей виконання умов договорів, укладених із контрагентами, суду надано договори суборенди нежитлового приміщення, штатний розклад, інвентаризацію товарів на складі №1 від 31.12.2014 року.

Додатково, як доказ підтвердження використання придбаного товару в межах виконання підрядних робіт, позивачем суду надано довідку зустрічної звірки з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між Консорціум «НВО «УКРГІДРОЕНЕРГОБУД» та позивачем за період з 01.01.2014 року по 30.10.2015 року.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з п. 138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. ;

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України, у свою чергу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

У ході судового розгляду справи встановлено, що первинні документи в їх сукупності фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів у контрагентів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товарів в господарській діяльності та про правомірність формування позивачем податкового кредиту та витрат на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.

Крім того, згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу доставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, реальність господарських відносин між позивачем та контрагентами підтверджується укладеним між ними договорами, факт отримання товару підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які складено у відповідності до вимог законодавства, та вказують на реальність проведених операцій, яка узгоджується з метою діяльності товариства, що визначена в його статуті, а саме: договори, укладені між правоздатними юридичними особами, які за формою та змістом не суперечать закону та предметом, яких не є речі, що обмежені в цивільному обороті; платіжні доручення, що підтверджують фактичну оплату товариством ПДВ в ціні придбання товару, які досліджувалися податковим органом під час перевірки; податкові накладні, які відображені в реєстрах виданих податкових накладних; видаткові накладні; рахунки тощо.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків-покупця, будь-які порушення постачальниками товарів правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Викладені в акті перевірки обставини не можуть слугувати підтвердженням безтоварності спірних операцій та реальності оспорюваних договорів. Адже, відсутність юридичної особи за місцезнаходженням не є беззаперечним свідченням фіктивності усіх правочинів, укладених такою особою. З урахуванням специфіки спірних правовідносин, контролюючим органом не зазначено, які саме основні засоби мали бути використані виконавцем для передачі товару, а виключно зафіксовано про відсутність інформації станом на момент перевірки.

Таким чином, такі факти як відповідність господарських операцій основному виду діяльності, наявність всіх необхідних первинних документів, відсутність у контролюючого органу інформації не спростовують, а наявні первинні документи та інші докази в їх сукупності, навпаки підтверджують факт поставки товару з підстав наявності технологічних та фізичних можливостей у нашого товариства та у наших контрагентів.

З наведеного суд робить висновок, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Атіс-Україна» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити позов повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 07.10.2016 року №2162615147 та від 27.12.2016 року №3042615147.

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Атіс-Україна» (код ЄДРПОУ 36791760) здійснений ним судовий збір у розмірі 32762,09 грн. (тридцять дві тисячі сімсот шістдесят дві гривні дев'ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.І. Келеберда