Постанова № 67580671, 06.07.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

06 липня 2017 р. Справа № 820/1120/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Далмакс" до Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Далмакс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 04.09.2015 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Далмакс" має всі необхідні первинні документи, якими документовані операції з контрагентами. У акті перевірки від 24.08.2015 № 106/11-23-22-02/39453649 висновки відповідача базуються лише на підставі неможливості підтвердження ланцюгу постачальників контрагентів, хоча при дослідженні факту здійснення господарської операції мають досліджуватися відносини між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку та повинні братися до уваги лише ті первинні документи, які складені при здійсненні господарської операції. При цьому, зазначений акт перевірки досліджувався Харківським окружним адміністративним судом у справі № 820/10133/15 за позовом ТОВ "Далмакс" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, Новоукраїнської об'єднаної державної податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області, Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень та прийнято постанову від 17.12.2015 у справі № 820/10133/15, якою скасовано податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту перевірки від 24.08.2015 № 106/11-23-22-02/39453649. Зазначене судове рішення набрало законної сили 19.02.2016 року.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог процесуального законодавства, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Представник відповідача - Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог процесуального законодавства.

Надав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказав на обґрунтованість та законність дій відповідача, а тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В своїх запереченнях на адміністративний позов зазначив, що позивачем не надано жодних документів на спростування висновків встановлених в акті перевірки.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на достатність наявних в матеріалах справи доказів, які повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними документами.

Судом встановлено, що ТОВ "Далмакс" перебуває на обліку як платник податків з 23.10.2014 року в Кіровоградській ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області.

Відповідно до КВЕД-2010 види діяльності позивача - роздрібна торгівля пальним. Як вбачається з матеріалів справи, позивач є платником на додану вартість.

На підставі направлень, від 07.08.2015 року № 1000, від 07.08.2015 року № 1001, від 07.08.2015 року № 1002, від 07.08.2015 року № 1003, від 07.08.2015 року № 1004, згідно пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп.78.1.2 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, наказів від 07.08.2015 року №1132, від 13.08.2015 року №1141, контролюючим органом в період з 07.08.2015 року по 13.08.2015 рік проведена перевірка.

За результатами перевірки, контролюючим органом складено акт №106/11-23-22-02/39453649 від 25.08.2015 року "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Далмакс" (код 39453649) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2015 року по 30.06.2015 р."

Відповідно до висновків, викладених в акті №106/11-23-22-02/39453649 від 25.08.2015 року, позивачем порушено:

- п.185.1, п.187.1 та п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено суму податкових зобов'язань за червень 2015 року в сумі 9 555 443,00 грн.;

- п.198.3 п. 198.2, п. 198.6. ст.198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суми податкового кредиту за червень 2015 року в сумі 1728524,00 грн. У зв'язку з чим підприємством за червень 2015 року занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 7826919,00 грн.;

- п. 213.1.9 п.213.1 ст. 213, п.п. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214, п.216.9 ст. 216 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за червень 2015 року на загальну суму 906208,00 грн., в тому числі у розрізі податкових інспекцій.

На підставі висновків, викладених в акті №106/11-23-22-02/39453649 від 25.08.2015 року, контролюючим органом складено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.09.2015 року.

По суті спірних правовідносин суд зазначає.

Судом встановлено, що між ТОВ "Далмакс" та ТОВ "ВТФ Авіас" укладено договір поставки № П15-107 від 12.01.2015р. згідно вказаного договору ТОВ "ВТФ Авіас" придбавав бензини та диз. пальне для їх продажу через паливні талони та картки кінцевим споживачам, отримував прибуток від цієї діяльності, що підтверджується інформацією з веб-сайту ТОВ "ВТФ Авіас" http://www.avias.com.ua. Таким чином, операції з продажу нафтопродуктів між ТОВ "Далмакс" та ТОВ "ВТФ Авіас" не є обєктом оподаткування акцизним податком, передбаченим п.п.213.1.9 п.213.1 ст. 213 Податкового кодексу України, а дата їх здійснення не є датою виникнення податкових зобовязань щодо реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, згідно з п. 216.9 ст. 216 Податкового кодексу України.

Крім того, між ТОВ "Далмакс" та юридичними особами і фізичними особами-підприємцями були відносини з продажу-купівлі нафтопродукції. ТОВ "Далмакс" (в якості Продавця, продавав паливо, а підприємства у якості Покупців оплачували товар на АЗС (АГЗС) Продавця. Покупець придбаває товар з метою використання його у власній господарській діяльності для досягнення своїх цілей, та отримання комерційної вигоди. За цими ознаками та на вимогу Покупців, ТОВ "Далмакс" видавав податкові накладні покупця.

Досліджені у судовому засіданні документи бухгалтерського та податкового обліку, податкові накладні, що складені контрагентами позивача, відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р., містять обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, тобто є такими, що не викликають сумнівів щодо їх юридичної сили та доказовості та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Положеннями пп. 14.1.4 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Відповідно до пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 ПКУ платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

За приписами п. 215.1 ст. 215 ПКУ до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Згідно з пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПКУ об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Як визначено пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПКУ базою оподаткування у разі обчислення податку із застосуванням адвалерних ставок - є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 цього Кодексу.

Згідно з пп. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПКУ для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до пп. 213.1.9 п.213.1 ст.213 цього Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.

Положеннями абз. 2 пп. 14.1.212. п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що реалізацією суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - є продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що операція з реалізації суб'єктом господарювання підакцизних товарів є об'єктом оподаткування акцизним збором в розумінні пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПКУ, якщо суб'єктом здійснюється продаж підакцизних товарів безпосередньо громадянам або іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

Реалізація нафтопродуктів іншим субєктам господарювання (юридичним особам, фізичним особам-підприємцям), створеним для заняття підприємництвом, не може вважатись особистим некомерційним використанням.

Саме таким, субєктам господарювання (юридичним особам, фізичним особам-підприємцям), окрім кінцевих споживачів, позивач здійснював продаж нафтопродуктів.

Так як, згідно із ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до пп. 14.1.36 ПКУ господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, будь-який субєкт господарювання придбає нафтопродукти для їх комерційного використання у своїй господарській діяльності, у звязку з чим такі операції не є обєктом оподаткування акцизним податком, передбаченим п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України, а дата їх здійснення не є датою виникнення податкових зобовязань щодо реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, згідно з п. 216.9 ст. 216 Податкового кодексу України.

На підставі викладеного суд зазначає, що словосполучення "комерційне використання" означає використання для цілей підприємницької діяльності, як виробничої так і невиробничої, у протиставленні до некомерційного використання тобто використання не для цілей підприємницької діяльності, а для побутових та інших особистих потреб.

З урахуванням наведених норм, суд приходить до висновку, що суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій, зокрема, щодо доводів, викладених в акті перевірки від 24.08.2015 № 106/11-23-22-02/39453649, на підставі якого й було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Окрім того, суд зазначає, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2015 року у справі № 820/10133/15 за позовом ТОВ "Далмакс" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, Новоукраїнської об'єднаної державної податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області, Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень скасовано податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків цього ж акту перевірки від 24.08.2015 № 106/11-23-22-02/39453649. Зазначене судове рішення набрало законної сили 19.02.2016 року.

Відповідно до приписів статті 255 КАC України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до положень ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Стосовно твердження податкового органу, що наявність податкової інформації стосовно контрагентів позивача, а саме незнаходження останніх за місцезнаходженням, свідчить про не реальність господарського правочину з придбання нафтопродуктів контрагентами позивача на АЗС ТОВ «Далмакс», суд зазначає.

Отримання податковим органом податкової інформації, в якій викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентами платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, податкова інформація, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Натоміть суд також зазначає, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив:

70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу N 1.

Подібну позицію висловив і Верховний Суд України, який у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, якщо податкові органи володіють інформацією щодо ухилення від сплати податків платником, вони повинні вживати заходи з метою притягнення до відповідальності саме такого суб'єкта господарювання, а не покладати відповідальності на його контрагента, який документально підтвердив своє право на податкові відрахування.

Висновки відповідача, які ґрунтуються не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом. Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд також звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління..

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів відкриття кримінальних проваджень відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відносно позовної вимоги про визнання протиправними податкових повідомлень - рішень, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є однорідними позовними вимогами та передбачають один і той самий спосіб захисту прав позивача. Суд звертає увагу на те, що поняття скасування рішення передбачає, тим самим, визнання його протиправним.

Відповідно до ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ч.1 ст.244-2 КАС України (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VIII від 12.02.2015 року) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ст.105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечиним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Також слід звернути увагу на те, що викладена вище позиція суду відображена в рішеннях Вищого адміністративного суду України по справам №К/800/5902/14, №К/800/19206/14, №К/800/10869/13.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області № НОМЕР_1 від 04.09.2015 року підлягає скасуванню, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Далмакс" - частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Далмакс" до Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області № НОМЕР_1 від 04.09.2015 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Далмакс" (код ЄДРПОУ 39453649, 61146, Харківська область, м. Харків, вул. Валентинівська, 25) судовий збір у розмірі 1600 грн. (одна тисяча шістсот) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Полях Н.А.