Ухвала суду № 67580666, 05.07.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 року справа №805/4485/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., при секретареві судового засідання Борисові А.А., за участю представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року в справі № 805/4485/16-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод» до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 № 000004/1400,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Красногорівський вогнетривкий завод» звернулось до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 № 000004/1400, прийняте Мар'їнською об'єднаною державною податковою інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на підставі ОСОБА_2 про результати проведення документальної позапланової перевірки № 396/05-3/-14/191744 від 23.05.2016.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року позов задоволено, внаслідок чого скасовано спірне рішення податкового органу.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не врахування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Мар'їнською об'єднаною державною податковою інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області була проведена позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Красногорівський вогнетривкий завод» з питань документального підтвердження господарських операцій з контрагентом ТОВ «Екомаркетгруп», їх реальності та повноти облікового відображення за період з 01.06.2015 по 30.06.2015.

Перевіркою встановлені порушення п. 198.1, п. 198.3 п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2015 на суму 100000 грн.

Апелянт наголошує, що первинні документи не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», отже відсутнє фактичне отримання позивачем товару від контрагента та, як наслідок, реальність вчинення господарських операцій.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Красногорівський вогнетривкий завод» (далі позивач, ПАТ «КВЗ») перебуває на обліку Марїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі відповідач, Марїнська ОДПІ) та є платником податку на додану вартість.

У період з 10.05.2016 по 16.05.2016 Марїнською ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «КВЗ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Екомаркетгруп» за період з 01.10.2015 по 31.10.2015, їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами вказаної перевірки податковим органом було складено акт від 23.05.2016 № 396/05-38-14/191744, висновками якого встановлено, що в перевіреному періоді позивачем порушено:

-п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2015 року на суму 100000,0 грн.

На підставі акту від 23.05.2016 № 396/05-38-14/191744 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 червня 2016 року № 000004/1400 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 125000,0 грн, у тому числі сума збільшення за податковими зобовязаннями 100000,0 грн та штрафні (фінансові) санкції 25000,0 грн.

ПАТ «КВЗ» не погодилось з таким рішенням податкового органу та звернулось до Головного управління ДФС у Донецькій області зі скаргою від 22.07.2016 № 246, за результатами розгляду якої винесено рішення від 18.08.2016 № 4650/10-05-99-10-01-12-1 про залишення податкового повідомлення-рішення без змін, а скарги без задоволення.

Отримавши таку відповідь позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 06.09.2016 року № 317, що була залишена без задоволення рішенням від 09.11.2016 року № 24098/6/99-99-11-01-02-25.

Вважаючи, що перелічені рішення прийняті всупереч нормам чинного законодавства, ПАТ «КВЗ» звернулось до суду з вказаним адміністративним позовом.

Протиправність дій податкового органу позивач обґрунтовує наступним.

22 жовтня 2015 року між позивачем та ТОВ «Екомаркетгруп» укладено договір № 62, предметом якого є поставка продукції виробничо-технічного призначення за асортиментом, номенклатурою, кількістю, ціною та у строки, погоджені сторонами у відповідних специфікаціях, що складають невідємну частину цього договору.

Відповідно до додаткової угоди від 23.10.2015 п. 2.1 договору № 62 викладено у наступній редакції: «Поставка товару здійснюється власними силами та за рахунок Постачальника на умовах DDP (склад Покупця) згідно «Інкотермс-2000» якщо інші умови поставки не обумовлені сторонами у відповідній специфікації. Транспортні витрати постачальника включаються до ціни товару та оремо покупцем не сплачуються».

На виконання договору між сторонами підписана специфікація на отримання позивачем матриці виробу КСТ-15В.

З метою підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між ПАТ «КВЗ» та ТОВ «Екомаркетгруп» та постачання товару позивачем надані наступні документи: накладна № 149 від 24.10.2015; копія товарно-транспортної накладної № 149 від 24.10.2015. Товар був отриманий представником ПАТ «КВЗ» ОСОБА_3 на підставі довіреності № 738 від 21.10.2015, що відображено в накладній № 149 та підтверджується копією журналу реєстрації довіреностей. ТОВ «Екомаркетгруп» було виставлено позивачу рахунок на сплату № 149 від 24.10.2015. Відповідно до копії виписки по особовому рахунку за 04.11.2015 позивачем частково було сплачено за поставку товару у сумі 60000 грн.

Окрім цього, використання позивачем отриманих ТМЦ у власному виробництві підтверджується копією ОСОБА_3 № 2 за жовтень 2015 року про їх списання у виробництво.

Для формування податкового кредиту за вказаною господарською операцією ТОВ «Екомаркетгруп» надала позивачу податкову накладну № 149 від 24.10.2015 на суму 600000 грн, в тому числі ПДВ 100000 грн. Вказана податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Продукція виробничо-технічного призначення (матриця КСТ-15В,) використовувалася ПАТ «КВЗ» у виробничо-господарській діяльності для виготовлення вогнетривких виробів, а саме труби кварцової захисної КСТ-15В, яку в подальшому було реалізовано ПАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат», про що свідчать надані позивачем копії специфікації продукції № 236, платіжної вимоги-доручення № 236 від 30.11.2015, видаткової накладної № 236 від 30.11.2015, сертифікату якості виробленої продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України (далі ГК України), під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, пп. 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, п. 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України закріплено, що не включаються до складу витрат такі, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, колегія суддів не приймає посилання апелянта на відсутність реального характеру правочинів, що ґрунтуються на аналізі даних податкової звітності ПАТ «КВЗ».

Додатково необхідно зазначити, що податковим органом не перевірялися первинні документи контрагента позивача, внаслідок чого є безпідставним висновок щодо відсутності реальності господарських операцій.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Тому колегія суддів критично оцінює посилання апелянта, що ФОП ОСОБА_4, який виступав перевізником товару ТОВ «Екомаркетгруп», протягом 2014-2016 років не подавав податкову звітність.

Враховуючи викладене, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни може призводити до правових наслідків саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Отже доводи апелянта з цього приводу не підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів не приймає посилання Марїнської ОДПІ, що фінансово-господарські операції між позивачем та вказаним контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності. Суд апеляційної інстанції погоджує висновок, викладений в оскаржуваній постанові щодо протиправності дій Марїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області під час прийняття податкового повідомлення-рішення № 000004/1400та від 29 червня 2016 року необхідності його скасування.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року в справі № 805/4485/16-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод» до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 № 000004/1400 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року в справі № 805/4485/16-а залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 05 липня 2017 року. Повний текст ухвали складений 06 липня 2017 року.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після виготовлення повного тексту.

Колегія суддівМ. Г. Сухарьок

ОСОБА_5

ОСОБА_6