Постанова № 67580274, 04.07.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2772/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2017 рокум.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді:Самойлюк Г.П.,

при секретарі:Казарян С.Б.

сторін:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування повідомлення № 154/15/4/1623ов від 13.02.2017 р. про звільнення особи,

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 червня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати повідомлення Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 154/15/4/1623ов від 13.02.2017 р. про звільнення до Міністерства юстиції України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», стосовно позивача внесено відомості про результати перевірки з висновком, що протягом 10 років на нього поширюється заборона, передбачена ч. 3 ст. 4 Закону України «Про очищення влади». При цьому звертається увага, що повідомлення відповідача № 154/15/4/1623ов від 13.02.2017р., яке було направлене до Міністерства юстиції України суперечить Довідці про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади». На думку позивача, відповідач, надіславши повідомлення № 154/15/4/1623ов від 13.02.2017 р. про звільнення до Міністерства юстиції України, порушив вимоги Закону України «Про очищення влади», Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України Про очищення влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 563 від 16.10.2014 р. (далі Порядок № 563).

Від відповідача надійшли письмові заперечення (а.с. 61-63), в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що за приписами ч.3 ст. 4 Закону України «Про очищення влади» неподання заяви у строк, передбачений частиною другою цієї статті, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону. При цьому наголошується, що згідно п. 12 Порядку № 563 керівник органу, який прийняв рішення про звільнення особи, зазначеної у пункті 10 цього Порядку, надсилає в день його прийняття до Мінюсту в паперовій формі повідомлення про звільнення особи за формою згідно з додатком 6, відомості з якого не пізніш як на третій день з дня надходження до Мінюсту вносяться до Єдиного державного реєстру осіб щодо яких застосовано положення Закону України Про очищення влади. Враховуючи, що наказом Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 93 від 02.07.2016р. позивача звільнено з посади, а наказом Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 17 від 13.02.2016р. внесено зміни до наказу № 93 від 02.07.2016р. та викладено останній у новій редакції, на думку відповідача, повідомлення № 154/15/4/1623ов від 13.02.2017 р. про звільнення позивача направлено до Міністерства юстиції України в день прийняття наказу Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 17 від 13.02.2016р. та вимоги п. 12 Порядку № 563 дотримано, відтак оскаржуване повідомлення про звільнення є законним та відсутні правові підстави для його скасування. Крім того, відповідачем зазначено, що оскаржуване повідомлення не породжує жодних правових наслідків чи обовязків для позивача та не має ознак рішення (нормативно-правового акту або правового акту індивідуальної дії), оскільки документом, який породив такі наслідки для позивача є наказ про звільнення.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

13.02.2017 р. (вих. № 154/15/4/1623ов) Командуванням Військово-Морських Сил Збройних Сил України до Міністерства юстиції України направлено повідомлення про звільнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: смт. Тростянець, Тростянецького району, Вінницької області; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 в/ч А0365, місце роботи: військова частина А1942; посада на час застосування положень Закону України «Про очищення влади»: заступник командира батальйону управління по роботі з особовим складом; критерії, на підставі яких застосовується заборона: частина 3 статті 4 Закону України «Про очищення влади» з 02.07.2016р. до закінчення особливого періоду. Додатками до повідомлення про звільнення особи зазначено: витяг із наказу Командувача ВМС ЗС України на 1 арк., копія паспорта ОСОБА_1 (1, 2, 3, 6, 7, 14, 15 стор.) на 2 арк.; копія довідки ідентифікаційного номера на 1 арк.; копія рапорту ОСОБА_1 про відмову на обробку особистих персональних даних (а.с. 8).

Позивач, не погоджуючись із вищезазначеним повідомленням відповідача субєкта владних повноважень, звернувся до суду з цим позовом, в якому просить визнати його протиправним та скасувати.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні даного позову слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні відносини врегульовано Законом України «Про очищення влади» від 16.09.2014р. № 1682-VII, Порядком проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України Про очищення влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 563 від 16.10.2014 р.

Частинами 1, 2 ст. 4 Закону України «Про очищення влади» передбачено, що особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону (далі - заява). Заява подається не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки у відповідному органі, на підприємстві згідно з планом проведення перевірок, затвердження якого передбачено пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про очищення влади» неподання заяви у строк, передбачений частиною другою цієї статті, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону.

Частиною 3 ст. 1 Закону України «Про очищення влади» передбачено, що протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

За змістом п. 10 Порядку № 563 повідомлення особою, яка підлягає перевірці, в заяві про те, що до неї застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону, або неподання нею заяви у строк, зазначений у пункті 8 цього Порядку, є підставою для звільнення особи з посади, що вона обіймає, не пізніш як на третій день після подання такої заяви або закінчення строку подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої відповідно частиною третьою або четвертою статті 1 Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 10 від 14.01.2016р. розпочато проведення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», військових посадових осіб та працівників Збройних Сил України. Вказаним наказом затверджено графік перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», відповідно до п. 44 якого визначено дату подачі заяв та комплекту відповідних документів Військовою частиною А1942 до управління особового складу штабу КВМС ЗС України 23-25.05.2016р. (а.с. 92-93).

Суд зазначає, що згідно п.1 наказу Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України винесено Наказ (по особовому складу) №93 від 02.07.2016р., відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про очищення влади", капітана 3 рангу ОСОБА_1, заступника командира батальйону управління по роботі з особовим складом 37 окремого полку зв'язку Військово-Морських Сил Збройних Сил України, звільнено із займаної посади, а також зазначено, що відповідно до вимог п.116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України вважати таким, що перебуває у розпорядженні Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

Параграфом 1 наказу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) № 17 від 13.02.2017 р. пункт 1 наказу командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 02 липня 2016 року № 93 про звільнення капітана 3 рангу ОСОБА_1, заступника командира батальйону управління по роботі з особовим складом 37 окремого полку звязку Військово-Морських Сил Збройних Сил України, та виведення у розпорядження викладено в такій редакції: « 1. Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про очищення влади» капітана 3 рангу ОСОБА_1, заступника командира батальйону управління по роботі з особовим складом 37 окремого полку звязку Військово-Морських Сил Збройних Сил України, звільнити із займаної посади та відповідно до вимог пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України вважати таким, що перебуває у розпорядженні командира 37 окремого полку звязку Військово-Морських Сил Збройних Сил України.» .

Зазначені обставини щодо прийняття відповідачем вищевказаних наказів про звільнення позивача відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України "Про очищення влади" визнаються сторонами та в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не потребують доказування.

Суд звертає увагу, що накази Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України №93 від 02.07.2016р. та № 17 від 13.02.2017 р. не є предметом спору в межах даної справи та суд не надає оцінки правомірності їх прийняття.

Позивачем було оскаржено накази Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України №93 від 02.07.2016р. та № 17 від 13.02.2017 р. в судовому порядку та наразі вони є предметом спору у справах № 815/3913/16, № 815/1565/17.

На час розгляду даної справи рішення в адміністративних справах № 815/3913/16, № 815/1565/17 не набрали законної сили.

Поряд з цим слід зазначити, що у відповідача, у разі прийняття наказу про звільнення посадової особи існує імперативний обовязок щодо направлення повідомлення особи про звільнення до Міністерства юстиції у встановлений строк, враховуючи наступні приписи чинного законодавства.

Відповідно до п. 12 Порядку № 563 керівник органу, який прийняв рішення про звільнення особи, зазначеної у пункті 10 цього Порядку, надсилає в день його прийняття до Мінюсту в паперовій формі повідомлення про звільнення особи за формою згідно з додатком 6, відомості з якого не пізніш як на третій день з дня надходження до Мінюсту вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України Про очищення влади (далі - Реєстр).

До повідомлення про звільнення особи додаються в паперовій формі засвідчені копії:

рішення про звільнення особи;

сторінок паспорта громадянина України з даними про прізвище, імя та по батькові, видачу паспорта та місце реєстрації;

документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Судом встановлено та не заперечувалось й не спростовувалось відповідними доказами представником відповідача, що в день прийняття наказу Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 93 від 02.07.2016 р., коли було прийнято рішення про звільнення із займаної посади капітана 3 рангу ОСОБА_1, заступника командира батальйону управління по роботі з особовим складом 37 окремого полку зв'язку Військово-Морських Сил Збройних Сил України відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України "Про очищення влади", Командуванням Військово-Морських Сил Збройних Сил України не було направлено до Мінюсту в паперовій формі повідомлення про звільнення особи за формою згідно з додатком 6.

Судом встановлено, що відповідне повідомлення було направлено 13.02.2017 р., тобто в день прийняття наказу № 17 від 13.02.2016р., яким внесено зміни до наказу № 93 від 02.07.2016р.

Таким чином, керівником органу, який прийняв рішення про звільнення особи, не дотримано вимоги п. 12 Порядку № 563 щодо строку надіслання повідомлення про звільнення особи до Міністерства юстиції України, а саме в день його прийняття 02.07.2016 р. не направлено до Міністерства юстиції України.

Водночас, порушення строку надіслання повідомлення про звільнення особи до Міністерства юстиції України не є підставою для його скасування, з урахуванням наявності наказу про звільнення.

За приписами ч. 2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

В рішенні Конституційного Суду України від 25.12.1997 р. по справі №9-зп/1997 зазначено, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим суд враховує, що застосування різних способів захисту порушенного права позивача повинно відбуватись з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку. Порушення вимог законодавства рішенням чи діями субєкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обовязковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішеннями.

Таким чином, обовязковою умовою визнання протиправними дій чи бездіяльності відповідача є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, субєктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

З системного аналізу приписів чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про очищення влади», Порядку № 563, вбачається, що звільнення особи з підстав, визначених ч. 3 ст. 4 Закону України «Про очищення влади» зумовлює у керівника органу, який прийняв рішення про звільнення особи, надіслати в день його прийняття до Мінюсту в паперовій формі повідомлення про звільнення особи за формою згідно з додатком 6. Підставою для надіслання такого повідомлення про звільнення є рішення про звільнення.

Як було зазначено вище судом, на теперішній час накази Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України №93 від 02.07.2016р. та № 17 від 13.02.2017 р., тобто рішення про звільнення позивача з посади, яку він обіймав, є предметом судового розгляду в інших справах, рішення в яких на теперішній час не набрали законної сили.

При прийнятті рішення суд враховує, що на час направлення повідомлення № 154/15/4/1623ов накази Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України №93 від 02.07.2016р. та № 17 від 13.02.2017 р. були чинними. Зазначені накази є предметом спору в інших справах. Водночас, оскаржуване в даній справі повідомлення надіслано відповідачем до Мінюсту в звязку з прийняттям рішення про звільнення позивача, яке і породжує настання для позивача певних наслідків, а саме внесення відомостей про застосування заборони.

Відтак, враховуючи встановлені судом обставини, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування повідомлення Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 154/15/4/1623ов від 13.02.2017 р. про звільнення особи.

Посилання позивача на ті обставини, що 12.08.2016р. відповідачем розпочато перевірку, передбачену Законом України «Про очищення влади», за наслідками якої складено довідку про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», з висновком, що заборони, передбачені ч.ч. 3, 4 ст. 1 Закону України «Про очищення влади» до позивача не застосовуються, судом до уваги не беруться, оскільки зазначену перевірку розпочато після звільнення позивача, враховуючи, що його звільнено з посади, яку він обіймав, згідно наказу Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України №93 від 02.07.2016р., а перевірку розпочато 12.08.2016р.

Так, згідно п.п.1, 2 ч.5 ст.5 Закону України «Про очищення влади» перевірці підлягають: достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобовязання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановленаЗаконом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Водночас, позивача звільнено з посади згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про очищення влади», якою чітко передбачено, що неподання заяви у строк, передбачений частиною другою цієї статті, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону.

На підставі ст.ст. 10, 11 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними, а вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, приймаючи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши докази наявні в матеріалах справи та приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 159-164, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування повідомлення № 154/15/4/1623ов від 13.02.2017 р. про звільнення особи, - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний постанови виготовлено та підписано 04.07.2017 р.

Суддя: Г.П. Самойлюк

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування повідомлення № 154/4/1623ов від 13.02.2017 р. про звільнення особи, - відмовити.

04 липня 2017 року.