Постанова № 67579974, 29.06.2017, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2017 р. Справа № 818/654/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.

за участю секретаря судового засідання - Прімової-Крикуненко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ОСОБА_1" до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод ОСОБА_1" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Завод ОСОБА_1"), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.04.2017 року № НОМЕР_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що дане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки підприємство приклало всіх зусиль для сплати грошового зобовязання самостійно визначеного в декларації з податку на прибуток підприємств від 26.02.2016 року в строки передбачені Податковим кодексом України. А саме, у звязку із скрутним фінансовим становищем підприємством 02.03.2016 року було подано заяву до Липоводолинського відділення Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області щодо надання розстрочення грошового зобовязання з податку приватних підприємств у сумі 5 000 000,00 грн. Однак, листом від 18.03.2016 року Державною фіскальною службою України було відмовлено в наданні розстрочення. Водночас було подано заяву на автоматичне відшкодування ПДВ. Однак тільки 10.03.2016 року, тобто в останній граничний термін сплати грошового зобовязання перед бюджетом позивач отримав відмову в автоматичному відшкодуванні ПДВ. Крім того, в усній формі позивач звертався до Липововодолинського відділення Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області за розясненням щодо уточнення граничного строку сплати податку на прибуток. Спеціалістом Липоводолинського відділення ДФС було повідомлено, що граничним строком сплати податку є 11.03.2016 року, оскільки система ДФС не була налаштована на роботу у високосний рік, що ввело в оману як виявилось як працівників ДФС так і всіх платників податків, що призвело до ненавмисного порушення граничного строку сплати податку на прибуток на 1 день. А тому, позивач вважає, що дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобовязанні, не можуть бути підставою для застосування штрафів передбачених п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні. Надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 18.04.2017 року № НОМЕР_1 прийняте у відповідності до чинного законодавства України, оскільки сума податкового зобов'язання, зазначена у поданій позивачем податковій декларації, була сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод ОСОБА_1" із затримкою на один день (а.с. 76).

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ "Завод ОСОБА_1" було подано до Роменської ОДПІ Головного управління ДФС (Липоводолинське відділення) податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2015 рік від 26.02.2017 року № НОМЕР_2 (а.с. 7-8).

Головним державним ревізором - інспектором відділу податкового супроводження підприємств машинобудування Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС проведено камеральну перевірку своєчасності сплати до бюджету узгодженої суми податкового зобов'язання, визначеного у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік № НОМЕР_2 від 26.02.2016 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ОСОБА_1».

За результатами перевірки складено акт від 29.03.2017 року № 331/28-10-50-07-12/19344937, яким встановлено порушення пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 та ст. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, в частині несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств за 2015 рік № НОМЕР_2 від 26.02.2016 року за кодом платежу 11021000 в сумі 4 999 999,90 грн. із затримкою сплати податкових зобов'язань по податку на прибуток на 1 календарний день (а.с. 27-29).

Не погодившись з висновками акту перевірки, ТОВ "Завод ОСОБА_1" звернулося з запереченням до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (а.с. 30). 19.04.2017 року ТОВ "Завод ОСОБА_1" отримано рішення Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС від 14.04.2017 року № 21139110/28-10-50-07-22 щодо розгляду заперечення, яким висновки акту перевірки від 29.03.2017 року № 331/28-10-50-07-12/19344937 залишено без змін (а.с. 31).

На підставі зазначеного акту перевірки Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2017 року № 000007400 про зобовязання сплатити штраф у розмірі десяти відсотків за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 499 999,98 грн. (а.с. 6).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, права та обовязки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Згідно зі статтею 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний, у тому числі, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; (підпункти 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Приписами п. 49.2 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

У відповідності до підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 110.1 статті 110 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За приписами п. 113 ст. 113 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення (п. 116.1 ст. 116 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

В силу положень пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, підставою для притягнення платника податків до відповідальності, зокрема, у вигляді застосування штрафу, є вчинення відповідного податкового правопорушення.

З матеріалів справи суд вбачає, що позивачем було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2015 рік від 26.02.2016 року № НОМЕР_2, згідно якої позивачем самостійно визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 13 197 062, 00 грн., з граничним терміном сплати 10.03.2016 року (а.с. 7-8). Вказана декларація була прийнята податковим органом, що підтверджується квитанцією № 2 про прийняття декларацій (а.с. 15).

Однак, перерахування податку на прибуток підприємств згідно декларації у розмірі 5 000 000,00 ТОВ "Завод ОСОБА_1" здійснено 11.03.2016 року, що підтверджується платіжними дорученнями від 11.03.2016 року № 883 та 25855. Тобто, перерахування суми узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 5 000 000,00 було здійснено із затримкою на один день. Проти даного факту представник позивача в судовому засіданні не заперечував.

Отже, суд зазначає, що грошове зобовязання з податку на прибуток підприємств за 2015 рік не було погашено своєчасно в повному обсязі.

Посилання позивача на те, що для сплати грошового зобовязання в строки передбачені Податковим кодексом України ТОВ "Завод ОСОБА_1" було подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету, суд вважає безпідставними, оскільки рішенням Липоводолинського віділення Роменської ОДПІ від 09.03.2016 року № 1/152/19344937 позивачу було відмовлено в автоматичному відшкодуванні ПДВ (а.с. 25). При цьому, як зазначено представником позивача в судовому засіданні, дане рішення ТОВ "Завод ОСОБА_1" у порядку і терміни, визначені законодавством, оскаржено не було.

Враховуючи викладе, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДФС у відповідності до вимог чинного законодавства, а отже позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ОСОБА_1" є не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ОСОБА_1" до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2017 року № НОМЕР_1 відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 04.07.2017 року.

Суддя В.О. Павлічек