Постанова № 675733, 30.05.2007, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2007 р. Адміністративна справа № АС-42/711-06

Головуючий по 1-й інстанції

Суддя Яризько В.О.

Доповідач по 2-й інстанції

Суддя Істоміна О.А.

м. Харків

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Істоміної О.А., суддів - Горбачової Л.П., Кравець Т.В.

при секретарі Андросовій О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Селюкової І.Ю., директора, Селюкова Ю.О., доручення №1 від

01.01.2007 р.,

1-го відповідача: не з*явився,

2-го відповідача: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 1-го відповідача - Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (вх. №1199Х/2-6 від 23.03.2007 р.) на постанову господарського суду Харківської області від 14.02.2007 р. по справі № АС- 42/711-06

за позовом Акціонерного товариства”Транзит”,, м. Харків

до 1-го відповідача: Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова,

2-го відповідача: Управління Державного казначейства у Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов*язання виконати невчинену дію ,

Встановила:

28.11.2006 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 08.11.2006 р. № №00000132320/0 та його скасування, а також зобов*язання виконати невчинену дію, а саме підтвердити правомірність заявлених АТ “Транзит” до відшкодування з державного бюджету на банківський рахунок сум ПДВ за березень 2005 р. –87383,21 грн., за квітень 2005 р. –224841,00 грн. Після уточнення позовних вимог (заява від 19.12.2006 р., вх. № 36571 та заява від 10.01.2007 р., вх. № 199), які були прийняті господарським судом, позивач просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському р-ні м.Харкова №00000132320/0 від 08.11.06р., №00000132320/1 від 27.11.06р. та стягнути з держбюджету бюджетну заборгованість з ПДВ за березень 2005р. у сумі 87383,21 грн. та за квітень 2005р. у сумі 224841,00 грн. Ухвалою суду від 30.01.2007 р. була задоволена заява позивача про залучення в якості другого відповідача по справі Відділ Державного казначейства у Червонозаводському районі м. Харкова .

Постановою господарського суду Харківської області від 14.02.2007 р. позовні вимоги задоволено. Скасувано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова №00000132320/0 від 08.11.2006р., №00000132320/1 від 27.11.2006р. Стягнуто з державного бюджету на користь АТ „Транзит” бюджетну заборгованість з ПДВ у сумі 312224,21 грн., в тому числі за березень 2005р. у сумі 87383,21 грн., за квітень 2005р. у сумі 224841,00 грн. Стягнуто з державного бюджету на користь АТ „Транзит” державне мито в сумі 1703,40 грн.

Постанову обґрунтовано наступним. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб*єкта владних повноважень обов*язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не були спростовані доводи позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій він (позивач) обгрунтовано відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, оскільки продавці товару, придбаного позивачем, на той момент знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платників податків на додану вартість.За таких обставин покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Оскільки відповідно до ст. 19 Конституції України податкові органи не мають права нараховувати податок на додану вартість, зменшувати суму бюджетного відшкодування з ПДВ та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку, то за таких обставин прийняті ДПІ податкові повідомлення-рішення визнані нечинними та підлягають скасуванню. Стосовно вимог позивача про стягнення з держбюджету бюджетної заборгованості з ПДВ - ця сума залежить від правильності визначення сум податкових зобов*язань та податкового кредиту. Право на бюджетне відшкодування ПДВ відповідно до Закону № 168/ВР-97 визначається розрахунковим методом –від*ємне значення різниці між податковими зобов*язаннями та податковим кредитом звітного періоду. Господарський суд не прийняв доводи відповідача про неправомірність декларування позивачем від*ємного значення з ПДВ, тому що вказані в деклараціях дані підтверджені і актом відповідача про результати документальної перевірки, яким підтверджено від*ємне значення ПДВ за березень та за квітень 2005 р., тому відповідні суми підлягають відшкодуванню.

1-й відповідач –ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова –з постановою господарського суду Харківської області від 14.02.2007 р. не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що вона необгрунтована, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити АТ „Транзит” у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу 1-й відповідач обґрунтовує тим, що відповідно до п.1.8. ст.1 Закону України «Про ПДВ»бюджетне відшкодування –це сума, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв*язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. На підставі норм п.п. 7.2.1. п.7.2 п.п. 7.4.5. п.7.4. п.п. 7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону можливо зробити висновок про те, що для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту достатньо таких підстав як здійснення операції з придбання товарів, наявності належним чином оформленої податкової накладної, видану платнику ПДВ. В той же час п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону передбачає обов’язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Тобто, Законом встановлено прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та відшкодуванням такого податку.

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу з доводами апеляційної скарги не погоджується, посилається на те, що прийняті ДПІ податкові повідомлення-рішення не відповідають дійсності та не грунтуються на нормах чинного законодавства, тому не можуть бути підставою для скасування постанови господарського суду Харківської області від 14.02.2007 р. по справі № АС-42/710-06, відповідно, просить залишити апеляційну скаргу ДПІ у Червоно заводському районі м. Харкова без задоволення, а постанову господарського суду Харківської області –без змін.

2-й відповідач заперечень на апеляційну скаргу не надав.

Колегія суддів для розгляду даної справи була визначена розпорядженням першого заступника голови Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2007 р. відповідно до ст.29 Закону України «Про судоустрій України», ст.190 КАС України у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Горбачова Л.П., суддя Кравець Т.В.

Ухвалою суду від 05.04.2007 р. було закінчено підготовку справи до судового розгляду, розгляд апеляційної скарги 1-го відповідача призначено на 21.05.2007 р.

В судове засідання 21.05.2007р. 1-й та 2-й відповідачі своїх представників не направили, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином інформовані про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу 1-го та 2-го відповідачів .

Вислухавши думку позивача та враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за апеляційною скаргою 1-го відповідача здійснити у відсутність представників 1-го та 2-го відповідачів за наявними у справі документами.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи, надану в постанові суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга 1-го відповідача не підлягає задоволенню, постанова господарського суду Харківської області від 14.02.2007 р. по справі № АС- 42/711-06 підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова у АТ „Транзит” була проведена виїзна позапланова документальна перевірка00 з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.03.2005 р. по 01.05.2005 р. За результатами перевірки 21.06.2005 р. було складено довідку №39/235/06956739, в якій підтверджена правомірність задекларованого від*ємного значення ПДВ за березень 2005 р. у сумі 88251,00 грн. та за квітень 2005 р. у сумі 224841,00 грн. (без урахування зустрічної перевірки основного постачальника ТОВ „АгроФест” до встановлення факту сплати ПДВ до держбюджету України).

27.10.2006 р. відповідачем було складено акт №859/232/06956739 до довідки №39/235/06956739, згідно висновків якого було встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2005р. на 87383,21 грн. та за квітень 2005р. на 224841,00 грн.

На підставі зазначеного акту від 27.10.2006 р. ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова 08.11.2006 р. було винесено спірне податкове повідомлення-рішення №00000132320/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2005 р. та за квітень 2005 р. на загальну суму 312224,21 грн.

Оскільки в результаті адміністративного оскарження позивачем вищезазначеного податкового повідомлення-рішення скарга була залишена без задоволення, то відповідачем 27.11.2006 р. було винесене податкове повідомлення-рішення №00000132320/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2005 р. та за квітень 2005 р. на суму 312224,21 грн.

Як було встановлено в суді першої інстанції, відповідно до наказу ДПА України від 24.04.2003 р. № 196/ДСК «Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичних осіб» правомірність відшкодування ПДВ з бюджету повинна підтверджуватись результатами зустрічних перевірок по ланцюгу. В актах перевірок ДПІ було зазначено, що в результаті проведених заходів встановлений основний постачальник підприємства позивача - ТОВ "Агрофест". Факт відвантаження підприємством ТОВ "Агрофест" на адресу АТ „Транзит” ячміня фуражного на суму по періодах: у березні 2005р. –636241,50 грн.; у тому числі ПДВ - 16040,25 грн., у квітні 2005р. - 1396773,72 грн.; у тому числі ПДВ –232795,62 грн. підтверджується копіями первинних документів. Оскільки ТОВ “Агрофест” не є виробником вказаної продукції, то з метою підтвердження сплати ПДВ в бюджет по ланцюгу були направлені запити до відповідних ДПІ, але факт сплати ПДВ до бюджету підприємством четвертої ланки ТОВ “РТК ЛТД” за продаж ячміню фуражного попередньому покупцю підтверджено не було.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати на наступне.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (всі посилання на норми Закону в редакції, що діяли на час проведення перевірки), встановлено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику з бюджету у зв"язку з надмірною сплатою у випадках, зазначених цим Законом.

Підпункт 7.7.1 п.7.7 ст. 7 зазначеного Закону передбачає, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов*язань, що виникли у зв*язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Підпунктом 2.1. п. 2. Порядку відшкодування податку на додану вартість затвердженого Наказом ДПА та Державним казначейством України від 02.07.97 N209/72 у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 N200/86 визначено: «Якщо за результатами звітного періоду різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду має від'ємне значення, то така сума підлягає (як надмірно сплачена) відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України».

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов*язань та податкового кредиту.

Як було встановлено в суді першої інстанції, позивачем за укладеним з ТОВ „Агрофест” договором № 2 від 14.07.2004 р. (термін договору було продовжено до 31.12.2005 р. додатковим узгодженням № 3 від 30.12.2004 р.) в березні-квітні 2005 р. було отримано ячмінь фуражний за накладними №РН-0000053 від 01.04.05р., №РН-0000054 від 04.04.05р., №РН-0000056 від 05.04.05р., №РН-0000057 від 05.04.05р., №РН-0000058 від 05.04.05р. на загальну суму 2033015,22грн., в тому числі ПДВ 20% в сумі 338 835,87грн. та оплатив вартість товару, що підтверджено банківськими документами:

№301 від 24.03.05р., №305 від 23.03.05р., №309 від 28.03.05р., №311 від 29.03.05р., №315 від 31.03.05р., № 316 від 31.03.05р., №318 від 04.04.05р., №322 від 06.04.05р., №328 від 14.04.05р., №329 від 15.04.05р., №19 від 20.05.05р. на загальну суму 2 033 015,22грн., в тому числі ПДВ 20% в сумі 338 835,87грн.

Оскільки основною діяльністю позивача є оптова торгівля зерном, вартість отриманого від ТОВ «Агрофєст»товару віднесено до складу валових витрат.

Податковий кредит позивача і, відповідно, податкові зобов'язання ТОВ «Агрофест», за правовими відносинами по договору №2 від 14.07.2004р. підтверджені податковими накладними, оформленими ТОВ «Агрофест»у відповідності до вимог п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/ВР-97:

№48 від 24.03.05р., №49 від 25.03.05р., №50 від 28.03.05р., №56 від 31.03.05р., №53 від 01.04.05р., №54 від 04.04.05р. на загальну суму 2 033 015,22грн., в тому числі ПДВ 20% в сумі 338 835,87грн.

Від'ємне значення зобов'язань з ПДВ за звітний період березень-квітень 2005 р. розраховане позивачем у відповідності до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону та склало відповідно 88251,00 грн. та 224841,00 грн.

Отже, на підставі п.п.7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону № 168/ВР-97 зазначені суми повинні були бути відшкодованим на банківський рахунок позивача. На час розгляду справи не відшкодовано за березень 2005 р. 87383,21 грн., за квітень -224841,00 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що податкові зобов*язання і податковий кредит були нараховані згідно Закону і вірно задекларовані в податкових деклараціях. Наявність цих фактів не заперечує і відповідач.

Пунктом 1 Порядку взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) платникам податків, затвердженого спільним наказом ДПА України, МФ України, Державного казначейства України 03.02.2005 р. № 58/78/22, визначено, що цей Порядок регламентує взаємовідносини органів державної податкової служби України. Районних (міських) фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби України і дія цього Порядку не розповсюджується на відшкодування податку на додану вартість.

З наведеного вбачається, що повернення з бюджету надмірно сплачених податків та відшкодування ПДВ з держбюджету - не тотожні поняття, оскільки право на бюджетне відшкодування ПДВ згідно Закону № 168/ВР-97 визначається розрахунковим методом –від’ємне значення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом звітного періоду, а надмірна сплата –це переплачені до бюджету кошти в результаті помилки при розрахунку податкових зобов’язань або при сплаті податку безпосередньо на бюджетний рахунок казначейства.

Відповідно до п.п. 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом і тільки за умови проведення повного розрахунку щодо бюджетного відшкодування з платником податку, доходи, які надходитимуть від сплати ПДВ до бюджету, можуть використовуватись у порядку, визначеному бюджетним законодавством. Крім того, визначено, що у випадку, коли сума бюджетних надходжень від ПДВ відповідного періоду не покриває суму податків , що має бути відшкодована бюджетом, для такого бюджетного відшкодування використовуються доходи з інших джерел, які відповідно до законодавства зараховуються до Державного бюджету України.

Отже, розраховані у відповідності до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону від'ємні значення зобов'язань з ПДВ за березень 2005 р. та за квітень 2005р., які були задекларовані у податкових деклараціях за відповідні звітні періоди, згідно з приписами п.7.7.5 ст. 7 Закону №168/ВР-97 на підставі п.п. 7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону зараховуються у першу чергу для відшкодування ПДВ платнику податку з Державного бюджету України.

Відповідно до норм ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах , встановлених законом. Закон № 168/ВР-97 не містить норми про обов’язок покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою з урахуванням суми податку, отриманого в ціні товару. Відповідно до положень вищезазначеного Закону сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов’язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов’язок по сплаті цього податку до бюджету.

Колегія суддів вважає вірним висновок господарського суду про те, що відповідач, в порушення п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, приймаючи спірні рішення, виходив з того, що включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, підтверджених податковими накладними контрагентів позивача - постачальників продукції, які в свою чергу отримували таку продукцію від своїх постачальників по ланцюгу, останні з яких не сплачували податків та місцезнаходження яких не встановлено, або установчі документи яких визнані недійсними у судовому порядку, є неправомірним, оскільки було встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у березні та квітні 2005 р. були надані податкові накладні від постачальника товару - ТОВ "Агрофест" та які не мали будь-яких недоліків, та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Також колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції про те, що помилковим є висновок відповідача про непідтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання рішенням суду недійсними установчих документів ТОВ „РТК ЛТД" яке є постачальником позивача по 4 ланці) вже після здійснення господарських операцій, за якими ним були видані податкові накладні, та фактичну несплату податку до бюджету іншим контрагентом позивача по 4 ланці ТОВ "Венера Клас", оскільки визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Погоджується суд апеляційної інстанції і з висновками господарського суду про те, що відповідачем не спростовані доводи позивача про обґрунтованість віднесення останнім до податкового кредиту сум податку на додану вартість в зв’язку з тим, що на момент здійснення господарських операцій продавці знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Відповідно до положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", чинних на момент розгляду справи, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, за таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої, а сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова №00000132320/0 від 08.11.2006 р. та №00000132320/1 від 27.11.2006 р. є нечинними та підлягають скасуванню, тому що відповідно до ст. 19 Конституції України податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість, зменшувати суму бюджетного відшкодування з ПДВ та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Що стосується вимог позивача про стягнення з держбюджету бюджетної заборгованості з ПДВ за березень - квітень 2005р., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

1-й відповідач - ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова - до суду апеляційної інстанції не надав доказів щодо обґрунтування підстав про неправомірність заявлених позивачем вимог про відшкодування ПДВ.

Посилання 1-го відповідача на несплату до бюджету сум ПДВ постачальниками позивача до уваги не може бути прийнято, оскільки відповідальність за утримання та внесення до державного бюджету сум ПДВ покладається законом на платників податку - постачальників товарів (робіт, послуг), покладення відповідальності на позивача за дії (бездіяльність) інших осіб (постачальників товарів (робіт, послуг) суперечить загальним принципам права – настання юридичної відповідальності тільки за умови винних дій (бездіяльності).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суми ПДВ за операціями з придбання товарів (робіт, послуг) правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, і, в зв’язку з цим, підстави для невідшкодування сум ПДВ за відповідні періоди відсутні.

Крім того, позбавляючи позивача права на отримання бюджетного відшкодування, 1-й відповідач діяв з порушенням принципу правової визначеності, оскільки позивач, виконавши всі передбачені Законом України “Про податок на додану вартість” вимоги щодо формування податкового кредиту, за умови відсутності законодавчо покладеного на позивача обов’язку здійснювати перевірку своїх контрагентів з питань сплати ними податку до бюджету, вправі був розраховувати на настання передбачених цим Законом наслідків, а саме відшкодування надмірно сплачених сум ПДВ за висновком 1-го відповідача.

Відносно твердження відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності щодо звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав відповідно до ст. 99 КАС України колегія суддів зазначає наступне. Частина 1 зазначеної статті передбачає, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до ч. 2 цієї статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до господарськогго суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 08.11.2006 р. № №00000132320/0 та його скасування, а також зобов*язання виконати невчинену дію 28 листопада 2006 р., тобто в межах строку, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом порушених прав.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що за таких обставин оскаржувана 1-им відповідачем постанова господарського суду Харківської області прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в постанові висновки відповідають обставинам справи, а тому постанова господарського суду Харківської області від 14.02.2007 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга 1-го відповідача - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206, 209, 211, 212 КАС України,

Ухвалила:

Апеляційну скаргу 1-го відповідача –Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області по справі № АС-42/711-06 від 14.02.2007 р. залишити без змін.

Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.

Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Справу № АС-42/711-06 направити до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Горбачова Л.П.

Суддя Кравець Т.В.