Постанова № 675731, 29.05.2007, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції

№ АС-42/710-06 Суддя Яризько В.О.

Доповідач по 2-й інстанції

Суддя Істоміна О.А.

21 травня 2007 року м. Харків

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Істоміної О.А., суддів - Горбачової Л.П., Кравець Т.В.

при секретарі Андросовій О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Селюкової І.Ю., директора, Селюкова Ю.О., доручення №1 від

01.01.2007 р.,

1-го відповідача: не з*явився,

2-го відповідача: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 1-го відповідача - Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (вх. №1194Х/2-6 від 23.03.2007 р.) на постанову господарського суду Харківської області від 14.02.2007 р. по справі № АС- 42/710-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕХІМ”, м. Харків

до 1-го відповідача: Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова,

2-го відповідача: Управління Державного казначейства у Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов*язання виконати невчинену дію ,

Встановила:

28.11.2006 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 08.11.2006 р. № №00000122320/0, №00000112320/0 та їх скасування, а також зобов*язання виконати невчинену дію, а саме підтвердити правомірність заявлених ТОВ “ЕХІМ” до відшкодування з державного бюджету на банківський рахунок сум ПДВ за липень 2004 р. 11919,00 грн., за березень 2005 р. –71707,00 грн., за квітень 2005 р. –314792,00 грн. Після уточнення позовних вимог (заява від 19.12.2006 р., вх. № 36572 та заява від 10.01.2007 р., вх. № 200), які були прийняті господарським судом, позивач просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському р-ні м.Харкова №00000122320/0, №00000112320/0 від 08.11.06р., №00000122320/1, №00000112320/1 від 27.11.06р., та стягнути з держбюджету бюджетну заборгованість з ПДВ за липень 2004р. у сумі 11919,0грн., за березень 2005р. у сумі 71707,0грн. та за квітень 2005р. у сумі 314792,0грн. Ухвалою суду від 30.01.2007 р. була задоволена заява позивача про залучення в якості другого відповідача по справі Відділ Державного казначейства у Червонозаводському районі м. Харкова .

Постановою господарського суду Харківської області від 14.02.2007 р. позовні вимоги задоволено. Скасувано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова №00000122320/0 від 08.11.2006р., №00000112320/0 від 08.11.2006р., №00000122320/1 від 27.11.2006р., № 00000112320/1 від 27.11.2006р. Стягнуто з державного бюджету на користь ТОВ "ЕХІМ" бюджетну заборгованість з ПДВ у сумі 398418,00 грн., в тому числі за липень 2004р. у сумі 11919,00 грн., за березень 2005р. у сумі 71707,00 грн., за квітень 2005р. у сумі 314792,00 грн. Стягнуто з державного бюджету на користь ТОВ "ЕХІМ" державне мито в сумі 1703,40 грн.

Постанову обґрунтовано наступним. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб*єкта владних повноважень обов*язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не були спростовані доводи позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій він (позивач) обгрунтовано відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, оскільки продавці товару, придбаного позивачем, на той момент знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платників податків на додану вартість.За таких обставин покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Оскільки відповідно до ст. 19 Конституції України податкові органи не мають права нараховувати податок на додану вартість, зменшувати суму бюджетного відшкодування з ПДВ та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку, то за таких обставин прийняті ДПІ податкові повідомлення-рішення визнані нечинними та підлягають скасуванню. Стосовно вимог позивача про стягнення з держбюджету бюджетної заборгованості з ПДВ - ця сума залежить від правильності визначення сум податкових зобов*язань та податкового кредиту. Право на бюджетне відшкодування ПДВ відповідно до Закону № 168/ВР-97 визначається розрахунковим методом –від*ємне значення різниці між податковими зобов*язаннями та податковим кредитом звітного періоду. Господарський суд не прийняв доводи відповідача про неправомірність декларування позивачем від*ємного значення з ПДВ, тому що вказані в деклараціях дані підтверджені і актом відповідача про результати документальної перевірки, яким підтверджено від*ємне значення ПДВ за березень та за квітень 2005 р., тому відповідні суми підлягають відшкодуванню.

1-й відповідач –ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова –з постановою господарського суду Харківської області від 14.02.2007 р. не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що вона необгрунтована, просить скасувати оскаржувану постановута ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ТОВ “ЕХІМ” у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу 1-й відповідач обґрунтовує тим, що відповідно до п.1.8. ст.1 Закону України «Про ПДВ»бюджетне відшкодування –це сума, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв*язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. На підставі норм п.п. 7.2.1. п.7.2 п.п. 7.4.5. п.7.4. п.п. 7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону можливо зробити висновок про те, що для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту достатньо таких підстав як здійснення операції з придбання товарів, наявності належним чином оформленої податкової накладної, видану платнику ПДВ. В той же час п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону передбачає обов’язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Тобто, Законом встановлено прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та відшкодуванням такого податку.

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу з доводами апеляційної скарги не погоджується, посилається на те, що прийняті ДПІ податкові повідомлення-рішення не відповідають дійсності та не грунтуються на нормах чинного законодавства, тому не можуть бути підставою для скасування постанови господарського суду Харківської області від 14.02.2007 р. по справі № АС-42/710-06.

2-й відповідач заперечень на апеляційну скаргу не надав.

В судове засідання 21.05.2007р. 1-й та 2-й відповідачі своїх представників не направили, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином інформовані про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу 1-го та 2-го відповідачів .

Вислухавши думку позивача та враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за апеляційною скаргою 1-го відповідача здійснити у відсутність представників 1-го та 2-го відповідачів за наявними у справі документами.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи, надану в постанові суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга 1-го відповідача не підлягає задоволенню, постанова господарського суду Харківської області від 14.02.2007 р. по справі № АС- 42/710-06 підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова у ТОВ “ЕХІМ” були проведені виїзні позапланові документальні перевірки з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.07.2004 р. по 01.09.2004 р. та з 01.10.2004 р.по 01.12.2004 р. За результатами перевірки 21.01.2005 р. було складено акт №17/235/31341519, в якому підтверджена правомірність задекларованого від*ємного значення ПДВ за липень 2004 р. у сумі 101969,00 грн., що підлягає перерахуванню на рахунок в установі банку та в сумі 11919,00 грн., що підлягає відшкодуванню в рахунок інших платежів. В результаті аналогічної перевірки за період з 01.03.2005 р. по 01.05.2005 р. 29.06.05р. було складено акт №274/235/31341519 про результати документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість позивача, яким підтверджено від*ємне значення ПДВ за березень 2005р. у сумі 71776,00 грн. та за квітень 2005р. у сумі 314792,00 грн.

27.10.2006 р. відповідачем були додатково складені: до акту №17/235/31341519 акт №857/232/31341519, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за липень 2004 р. на суму 11919,00 грн., та до акту № 274/235/31341519 акт №858/232/31341519, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2005р. на суму 71776,00 грн. та за квітень 2005р. на суму 314792,00 грн.

На підставі зазначених актів від 27.10.2006 р. ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова 08.11.2006 р. були винесені спірні податкові повідомлення-рішення №00000122320/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2004 р. на суму 11919,00 грн., №00000112320/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2005 р. в сумі 71776,00 грн. та за квітень 2005 р. в сумі 314792,00 грн.

Оскільки в результаті адміністративного оскарження позивачем вищезазначених спірних податкових повідомлень-рішень скарга була залишена без задоволення, то відповідачем 27.11.2006 р. були винесені нові податкові повідомлення-рішення №00000122320/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2004 р. на суму 11919,00 грн., та №00000112320/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2005 р. в сумі 71776,00 грн. та за квітень 2005 р. в сумі 314792,00 грн.

Як було встановлено в суді першої інстанції, відповідно до наказу ДПА України від 24.04.2003 р. № 196/ДСК «Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичних осіб» правомірність відшкодування ПДВ з бюджету повинна підтверджуватись результатами зустрічних перевірок по ланцюгу. В актах перевірок ДПІ було зазначено, що в результаті проведених заходів встановлений основний постачальник підприємства позивача - ТОВ "Агрофест". Факт відвантаження підприємством ТОВ "Агрофест" на адресу ТОВ "ЕХІМ" ячміня фуражного на суму по періодах: у березні 2005р. - 321195,0грн.; у тому числі ПДВ - 53532,500 грн. -у квітні 2005р. - 1954329,00 грн.; у тому числі ПДВ - 325721,48 грн. підтверджується копіями первинних документів. Оскільки ТОВ “Агрофест” не є виробником вказаної продукції, то з метою підтвердження сплати ПДВ в бюджет по ланцюгу були направлені запити до відповідних ДПІ до четвертої ланки, але факт сплати ПДВ до бюджету підприємством цієї ланки ТОВ “РТК ЛТД” ”за продаж ячміню фуражного попередньому покупцю підтверджено не було.

Також не підтверджено факт надмірної сплати ПДВ і за липень 2004 р., де також в четвертій ланці по ланцюгу придбання є ТОВ "Рост", яке було ліквідовано за рішенням господарського суду м.Києва №16/675 від 26.11.03 р., та яке, в свою чергу, поставляло ячмінь фуражний на адресу ТОВ "Тонус", який також є постачальником по ланцюгу.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати на наступне.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (всі посилання на норми Закону в редакції, що діяли на час проведення перевірки), встановлено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику з бюджету у зв"язку з надмірною сплатою у випадках, зазначених цим Законом.

Підпункт 7.7.1 п.7.7 ст. 7 зазначеного Закону передбачає, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов*язань, що виникли у зв*язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Підпунктом 2.1. п. 2. Порядку відшкодування податку на додану вартість затвердженого Наказом ДПА та Державним казначейством України від 02.07.97 N209/72 у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 N200/86 визначено: «Якщо за результатами звітного періоду різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду має від'ємне значення, то така сума підлягає (як надмірно сплачена) відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України».

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов*язань та податкового кредиту.

Як було встановлено в суді першої інстанції, позивачем у липні 2004 р. було отримано ячмінь фуражний від АТ "Транзит" за укладеною угодою №3 від 12.07.04р., що підтверджено накладною №ТР-0000001 від 19.07.04р. на загальну суму 262736,16грн., у т.ч. ПДВ в сумі 43789,36грн. та податковими накладними №7. №8 від 14.07.04р. на загальну суму 262736,16грн. Отриманий товар оплачений на банківський рахунок постачальника відповідними платіжними дорученнями №505 від 14.07.04р., №528 від 28.07.04р. та №7 від 30.07.04р. на загальну суму 262736,16грн. Вартість товару правомірно була віднесена на валові витрати підприємства, оскільки основною діяльністю позивача є оптова торгівля зерном.

Від'ємне значення зобов'язань з ПДВ за звітний період -липень 2004 р.- розраховане позивачем у відповідності до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону та склало 116965,00 грн., і за надісланим поштою 24.09.04 р. до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації за липень 2004 р. відшкодуванню з державного бюджету на банківський рахунок позивача протягом місяця після надання декларації до податкового органу було задекларовано 101969,00 грн., а в рахунок погашення податкових зобов'язань протягом трьох наступних звітних періодів -14 996,00 грн.

В березні 2005 р. на банківський рахунок ТОВ "ЕХІМ" за липень 2004 р. було відшкодовано 69600,00 грн. Залишок не відшкодованого від'ємного значення податкового зобов'язання по ПДВ за липень 2004 р. на поточний час становить 11919,00 грн.

В звітному періоді березень - квітень 2005 р. за укладеним з ТОВ «Агрофест»договором №10 від 24.02.2005р. (з додатковими узгодженнями №2 від 14.03.05р., №3 від 11.04.05р., №4 від 15.04.05р. та №5 від 15.04.2005р.) за умовами якого, продавець зобов'язався поставити ТОВ «ЕХІМ»товар, а ТОВ «ЕХІМ»зобов'язалось оплатити вартість товару на банківський рахунок постачальника, був отриманий ячмінь фуражний за накладним ( т.1 а.с. 74, 79, 81, 83, 85, 87) на загальну суму 2 275 523,93грн., в тому числі ПДВ 20% в сумі 379 253, 99 грн. Оплата вартості товару підтверджена банківськими документами ( т.1 а.с. 75, 76, 77) на загальну суму 2 158 383,93грн., в тому числі ПДВ 20% в сумі 359 730, 66 грн.

Оскільки основною діяльністю позивачаТОВ «ЕХІМ»є оптова торгівля зерном, вартість отриманого від ТОВ «Агрофест»товару віднесено до складу валових витрат.

Отже, податковий кредит ТОВ «ЕХІМ»і, відповідно, податкові зобов'язання ТОВ “Агрофест» за правовими відносинами по договору № 2 від 14.07.2004 р. підтверджені податковими накладними, оформленими ТОВ «Агрофест» згідно вимог п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону (т.1 а.с.74, 79, 80, 83, 85, 87) на загальну суму 2 275 523,93 грн., в тому числі ПДВ 20% в сумі 379 253,99 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що податкові зобов*язання і податковий кредит були нараховані згідно Закону і вірно задекларовані в податкових деклараціях. Наявність цих фактів не заперечує і відповідач.

Пунктом 1 Порядку взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) платникам податків, затвердженого спільним наказом ДПА України, МФ України, Державного казначейства України 03.02.2005 р. № 58/78/22, визначено, що цей Порядок регламентує взаємовідносини органів державної податкової служби України. Районних (міських) фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби України і дія цього Порядку не розповсюджується на відшкодування податку на додану вартість.

З наведеного вбачається, що повернення з бюджету надмірно сплачених податків та відшкодування ПДВ з держбюджету - не тотожні поняття, оскільки право на бюджетне відшкодування ПДВ згідно Закону № 168/ВР-97 визначається розрахунковим методом –від’ємне значення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом звітного періоду, а надмірна сплата –це переплачені до бюджету кошти в результаті помилки при розрахунку податкових зобов’язань або при сплаті податку безпосередньо на бюджетний рахунок казначейства.

Відповідно до п.п. 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом і тільки за умови проведення повного розрахунку щодо бюджетного відшкодування з платником податку, доходи, які надходитимуть від сплати ПДВ до бюджету. Можуть використовуватись у порядку, визначеному бюджетним законодавством. Крім того визначено, що у випадку коли сума бюджетних надходжень від ПДВ відповідного періоду не покриває суму податіків , що має бути відшкодована бюджетом, для такого бюджетного відшкодування використовуються доходи з інших джерел, які відповідно до законодавства зараховуються до Державного бюджету України.

Розраховане у відповідності до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону від'ємне значення зобов'язань з ПДВ за березень 2005 р. склало 71 707,00 грн., за квітень 2005р. - 334 315,00 грн., які були задекларовані у податкових деклараціях за відповідні звітні періоди. Тобто, згідно з приписами п.7.7.5 ст. 7 Закону №168/ВР-97 вищезазначені суми ПДВ та залишок невідшкодованого ПДВ за липень 2004 р. в сумі 11919,00 грн. на підставі п.п. 7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону зараховуються у першу чергу для відшкодування ПДВ платнику податку з Державного бюджету України.

Відповідно до норм ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах , встановлених законом. Закон № 168/ВР-97 не містить норми про обов’язок покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою з урахуванням суми податку, отриманого в ціні товару. Відповідно до положень вищезазначеного Закону сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов’язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов’язок по сплаті цього податку до бюджету.

Колегія суддів вважає вірним висновок господарського суду про те, що відповідач, в порушення п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, приймаючи спірні рішення, виходив з того, що включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, підтверджених податковими накладними контрагентів позивача - постачальників продукції, які в свою чергу отримували таку продукцію від своїх постачальників по ланцюгу, останні з яких не сплачували податків та місцезнаходження яких не встановлено, або установчі документи яких визнані недійсними у судовому порядку, є неправомірним, оскільки було встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у березні та квітні 2005 р. були надані податкові накладні від постачальників товару - ТОВ "Агрофест" та АТ "Транзит", які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Також колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції про те, що помилковим є висновок відповідача про непідтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання рішенням суду недійсними установчих документів ТОВ „РТК ЛТД" та ТОВ "Рост"(які є постачальником позивача по 4 ланці) вже після здійснення господарських операцій, за якими ними були видані податкові накладні, та фактичну несплату податку до бюджету іншим контрагентом позивача по 4 ланці ТОВ "Венера Клас", оскільки визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Погоджується суд апеляційної інстанції і з висновками господарського суду проте, що відповідачем не спростовані доводи позивача про обґрунтованість віднесення останнім до податкового кредиту сум податку на додану вартість в зв’язку з тим, що на момент здійснення господарських операцій продавці знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Відповідно до положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", чинних на момент розгляду справи, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, за таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої, а сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення- рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова №00000122320/0 від 08.11.2006 р., №00000112320/0 від 08.11.2006 р., №00000122320/1 від 27.11.2006 р. та № 00000112320/1 від 27.11.2006 р., є нечинними та підлягають скасуванню, оскільки відповідно до ст. 19 Конституції України податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість, зменшувати суму бюджетного відшкодування з ПДВ та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Що стосується вимог позивача про стягнення з держбюджету бюджетної заборгованості з ПДВ за липень 200 4р. та березень - квітень 2005р. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

1-й відповідач - ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова - до суду апеляційної інстанції не надав доказів щодо обґрунтування підстав про неправомірність заявлених позивачем вимог про відшкодування ПДВ.

Посилання 1-го відповідача на несплату до бюджету сум ПДВ постачальниками позивача до уваги не може бути прийнято, оскільки відповідальність за утримання та внесення до державного бюджету сум ПДВ покладається законом на платників податку - постачальників товарів (робіт, послуг), покладення відповідальності на позивача за дії (бездіяльність) інших осіб (постачальників товарів (робіт, послуг) суперечить загальним принципам права – настання юридичної відповідальності тільки за умови винних дій (бездіяльності).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суми ПДВ за операціями з придбання товарів (робіт, послуг) правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, і, в зв’язку з цим, підстави для невідшкодування сум ПДВ за відповідні періоди відсутні.

Крім того, позбавляючи позивача права на отримання бюджетного відшкодування, 1-й відповідач діяв з порушенням принципу правової визначеності, оскільки позивач, виконавши всі передбачені Законом України “Про податок на додану вартість” вимоги щодо формування податкового кредиту, за умови відсутності законодавчо покладеного на позивача обов’язку здійснювати перевірку своїх контрагентів з питань сплати ними податку до бюджету, вправі був розраховувати на настання передбачених цим Законом наслідків, а саме відшкодування надмірно сплачених сум ПДВ за висновком 1-го відповідача.

Відносно твердження відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності щодо звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав відповідно до ст. 99 КАС України колегія суддів зазначає наступне. Частина 1 зазначеної статті передбачає, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до ч. 2 цієї статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до господарськогго суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 08.11.2006 р. № №00000122320/0, №00000112320/0 та їх скасування, а також зобов*язання виконати невчинену дію 28 листопада 2006 р., тобто в межах строку, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом порушених прав.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що за таких обставин оскаржувана 1-им відповідачем постанова господарського суду Харківської області прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в постанові висновки відповідають обставинам справи, а тому постанова господарського суду Харківської області від 14.02.2007 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга 1-го відповідача - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206, 209, 211, 212 КАС України,

ухвалила:

Апеляційну скаргу 1-го відповідача –Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області по справі № АС-42/710-06 від 14 лютого 2007 року залишити без змін.

Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.

Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Справу № АС-42/710-06 направити до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Горбачова Л.П.

Суддя Кравець Т.В.