Ухвала суду № 67572863, 05.07.2017, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/1963/16-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2017 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Стадченко О.В., при секретарі Кравцовій Л.О., за участю прокурора Булгакова О.В., захисника ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42014050660000073 від 11 грудня 2014 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, пенсіонера, одруженого, не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Білоусова, 10/8,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 358 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

21 червня 2017 року до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України (внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42014050660000073 від 11.12.2014 року).

Захисник ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору у звязку з його невідповідністю ст. 291 КПК України, зазначивши, що обвинувальний акт не містить конкретизованого формулювання обвинувачення, не вказано мотив та мету кримінального правопорушення. Крім того, на думку захисника договір, який був підписаний ОСОБА_2 не має ознак офіційного документу.

Обвинувачений ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні підтримав клопотання захисника та просив повернути обвинувальний акт прокурору.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні заперечував проти клопотання захисника про повернення обвинувального акту, оскільки вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України і підстав для його повернення не має. Крім того, не згоден з думкою захисника про те, що договір, який був підписаний ОСОБА_2 не має ознак офіційного документу, оскільки однією з ознак офіційного документа є настання юридичних наслідків. В даному випадку при підписанні вказаного договору настали юридичні наслідки, а саме були перераховані грошові кошти в інтересах третіх осіб.

Дослідивши обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування, письмове клопотання захисника, вислухавши думку учасників судового провадження, суд вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий інші службові особи органів державної влади зобовязані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.

Обвинувальний акт, відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Положеннями статті 291 КПК України визначений вичерпний перелік вимог до змісту та форми обвинувального акту у кримінальному провадженні, недотримання яких згідно п. 3ч.3 ст. 314 КПК України є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

Так, згідно з п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити відомості про виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статі) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як вбачається зі змісту обвинувального акту, ОСОБА_2 обвинувачується у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1ст. 358 КК України, а саме в підробленні офіційного документа. Суд вважає, що висунуте ОСОБА_2 обвинувачення є неконкретним та суперечливим за своїм змістом виходячи з такого.

Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, включає в себе конкретний виклад всіх елементів складу кримінального правопорушення в тому числі і субєктивної сторони. Субєктивна сторона, в свою чергу складається з вини, мотиву і мети.

Разом з тим, в обвинувальному акті, при формулюванні обвинувачення за ч.1 ст. 358 КК України, яке прокурор вважає доведеним, субєктивна сторона, на думку суду, не конкретизована і взагалі викладена абстрактно. Так, з обвинувального акту не зрозуміло, яку переслідував мету та з яким мотивом ОСОБА_2 діяв, коли ставив свій підпис в договорі банківського вкладу (депозиту) №07/ГД-П-09/0-18 «Пунктуальний» від 06.06.2014 року. Відповідно до диспозиції ч.1 ст. 358 КК України, субєктивна сторона даного кримінального правопорушення характеризується прямим умислом і спеціальною метою- використання підробленого офіційного документа. Разом з тим, в обвинувальному акті спочатку зазначено, що нібито ОСОБА_2 діяв з метою складання завідомо підробленого офіційного документа, а далі по тексту, ще і з метою створення передумов для подальшого перерахування грошових коштів. Що стосується мотивів кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України, то в даному випадку хоча мотиви є факультативною ознакою субєктивної сторони, і не впливає на кваліфікацію, але ж їх встановлення і зазначення є обовязковим, оскільки це може відігравати вирішальну роль під час судового розгляду і ухвалення вироку суду.

Також, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті суперечить правовій кваліфікації кримінального правопорушення за ч.1 ст. 358 КК України. Так, в обвинувальному акті, при формулюванні обвинувачення, зазначено, що ОСОБА_2 нібито склав завідомо підроблений офіційний документ, але ж при зазначенні правової кваліфікації дій останнього за ч.1 ст. 358 КПК України мова йде про підроблення офіційного документу. Так, стаття 358 КК України складається з 4 частин. Диспозиція ч. 1 ст.358 КК України передбачає кримінальну відповідальність за підроблення офіційного документа, а ч.2 ст. 358 КК України - за складання завідомо підробленого офіційного документа. Тож, є не зрозумілим з обвинувального акту, у вчиненні якого кримінального правопорушення все ж таки прокурор звинувачує ОСОБА_2 - за підроблення офіційного документа, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, чи все ж таки за складання завідомо підробленого офіційного документа, тобто за ч. 2 ст. 358 КК України.

Відповідно дост. 8 КПК Україникримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями п. «а» ч.3 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення, висунутого проти нього. В частині 3 статті 52 КПК України також зазначено невідємне право обвинуваченого знати у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.

Тобто, обвинувачення повинно бути конкретним, обвинувачена особа реалізує своє право на захист від предявленого їй конкретного обвинувачення.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на критерії, яким має відповідати обвинувальний акт у кримінальному провадженні.

В рішенні від 26 червня 2008 року у справі «Ващенко проти України» Суд зазначив, що поняття «обвинувачення» для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51).

В рішенні від 25 липня 2000 року у справі «Маттоціа проти Італії" Суд зазначив, що обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «b» ч. 3 ст. 6 Конвенції.

В рішенні від 09 жовтня 2008 року у справі «Абрамян проти Росії» Суд зазначив, що деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення.

В цьому ж рішенні Суд нагадав, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо предявленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Тому суд погоджується з доводами захисника щодо невідповідності обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, оскільки відповідно до ч.1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.

За таких обставин, керуючись принципом законності та верховенства права, закріплених у ст.ст.8, 9 КПК України та дотримуючись вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка наголошує, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який …. встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення», суд вважає, що прокурор та слідчий при складені обвинувального акту допустили такі грубі порушення Закону, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

Тож, враховуюче вищевикладене, суд вважає за необхідне повернути обвинувальний акт та додані до нього матеріали прокурору, для усунення виявлених недоліків.

В іншій частині, суд вважає клопотання захисника передчасним, оскільки суд в підготовчому судовому засіданні не дає оцінки діям обвинуваченого і не встановлює винуватість чи невинуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст.8, 9, 314 ч.3 п.3 КПК України, суд-

П О С Т А Н О В И В :

Обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань №42014050660000073 від 11 грудня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 ч.1 КК України, з доданими матеріалами повернути до Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області, як такий що не відповідає вимогам ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: О.В. Стадченко