Постанова № 6757136, 01.10.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2009 р.                                                                       справа № 2а-12291/09/0570

час прийняття постанови: 15-55

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  Куранді Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крекінг», м. Горлівка

до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 липня 2009 року

за участю представників:

від позивача: Циганенко А.І. – за дов.

від відповідача: Толстолуцької М.М., Кравець В.П. – за дов.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Крекінг» заявлено позов до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 липня 2009 року № 0000612341/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1219795 грн. 90 коп., у тому числі за основним платежем 891051 грн., за штрафними (фінансовим) санкціями 328744 грн. 90 коп. та № 0000622341/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 323692 грн. 50 коп., у тому числі за основним платежем 215795 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 107897 грн. 50 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», доводить відсутність підстав для визначення відповідачем податкового зобов’язання з податку на прибутку та податку на додану вартість.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою діяльністю «Крекінг» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33716188, перебуває на податковому обліку в Горлівській об’єднаній державній податковій інспекції.

З 16 червня по 6 липня 2009 року відповідачем була здійснена планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2008 року по 31 березня 2009 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 10 липня 2009 року № 2018/23-3/33716188 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки заступником керівника податкового органу (відповідача у справі) 23 липня 2009 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000612341/0, яким визначена сума податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1219795 грн. 90 коп., у тому числі за основним платежем 891051 грн., за штрафними (фінансовим) санкціями 328744 грн. 90 коп.;

№ 0000622341/0, яким визначена сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 323692 грн. 50 коп., у тому числі за основним платежем 215795 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 107897 грн. 50 коп. згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон України № 2181).

Правовою підставою визначення податків спірними податковими повідомленнями-рішеннями наведені норми підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі – Закон № 334), а також норми підпунктів 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі – Закон № 168).

Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем визначений підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Перевіркою встановлено, що позивачем, внаслідок порушення вищезазначених норм, занижено податок на прибуток на загальну суму 891051 грн. за 3 квартали 2008 року та 2008 рік, занижено податок на додану вартість на загальну суму 215795 грн. за березень 2009 року.

Як вбачається з акту перевірки, заниження податку на прибуток встановлене внаслідок завищення, на думку відповідача, позивачем валових витрат на загальну суму 3569205 грн. Склад порушення визначений пунктом 3.1.2 акту перевірки.

Завищення валових витрат встановлено у зв’язку із відсутністю на підприємстві оригіналів документів, що підтверджують взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сібур». Шляхом надання запиту до ДПІ в Печерському районі м. Києва відповідачем встановлено, що ТОВ «Сібур» не знаходиться на юридичною адресою, останній звіт наданий за грудень 2008 року, з серпня по жовтень 2008 року підприємство звітувало до податкового органу із визначенням у деклараціях сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість. Відповідач в акті перевірки зазначає, що позивачем під час перевірки не було надано сертифікатів якості на продукцію, товарно-транспортних накладних, що підтверджують постачання нафтопродуктів, у видаткових накладних міститься інформація про кількісні показники у кілограмах та тонах, а не в літрах, не надано документів, які б посвідчували перехід права власності та продукцію та факт передачі товару від ТОВ «Сібур». Враховуючи зазначене, відповідач дійшов висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Сібур» не мають реального характеру та є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Як вбачається з акту перевірки, заниження податку на додану вартість встановлене внаслідок завищення, на думку відповідача, позивачем податкового кредиту на загальну суму 712841 грн. Склад порушення визначений пунктом 3.2.2 акту перевірки. Завищення податкового кредиту випливає із вищенаведеного порушення, встановленого відповідачем.

Всі письмові докази, які вплинули на донарахування відповідачем податків, долучені позивачем до матеріалів справи, були досліджені судом під час судового розгляду справи, а також під час перевірки податковим органом в копіях, що підтверджено представником під час судового засідання.

Під час судового розгляду ухвалою від 14 вересня 2009 року суд витребував у слідчого відділу Державної податкової адміністрації у Донецькій області вилучені протоколом виїмки від 21 травня 2009 року первинні документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Крекінг», зокрема, по взаємовідносинам з ТОВ «Сібур». Під час судового розгляду справи судом були досліджені оригінали письмових доказів, копії яких були долучені до матеріалів справи.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 вищезазначеного Закону, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті.

Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 вищезазначеної статті передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Суд не приймає посилання відповідача на відсутність у позивача первинних документів, які б підтверджували правомірність віднесення витрат до складу валових з огляду на наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі – Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом встановлено, що всі спірні господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивачем правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. Суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову – вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. У спірних правовідносинах факт отримання товару підтверджується видатковими накладними.

Стосовно посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості та інше, про що наведено вище, суд зазначає, що їх відсутність не впливає на формування валових витрат за спірними господарськими операціями. Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що наявність цих документів, не пов’язана з датою збільшення валових витрат, яка за правилами ведення податкового обліку визначена підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» або датою списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку – днем їх видачі з каси платника податку, або датою оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) – датою фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Про порушення позивачем даної норми відповідач не зазначає і, як вже було встановлено судом, факт оплати коштів за отриманий товар відповідач не заперечує.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого підлягають застосуванню до спірних відносин, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв’язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Абзац третій даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Долучені до матеріалів справи письмові докази, а саме укладений договір купівлі-продажу вуглеводородної сировини та нафтопродуктів від 21 серпня 2008 року № 21/08-08 між позивачем та ТОВ «Сібур», рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, спростовують висновки податкового органу щодо відсутності первинних документів, які обумовили формування валових витрат, податкового кредиту, та підтверджують правильність їх формування позивачем. Оскільки факт оплати за спірною угодою не заперечується сторонами, дана обставина не підлягає доказуванню.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Як вбачається з акту перевірки, операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку. Жодних посилань або доводів на норми, які позбавляють позивача права включити вартість товару до складу валових витрат, відповідач не навів. Висновок відповідача про сумніви щодо реальної наявності господарських операцій, суд до уваги не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України та неможливість прийняття доводів, які ґрунтуються на припущеннях.

Позивачем суду наданий договір оренди А7/2007 господарського об’єкта із завершеним циклом виробництва продукції від 21 липня 2007 року між позивачем та ТОВ «Сигма», предметом якого є користування позивачем комплексом стабілізації газового конденсату та вуглеводневої сировини зі строком дії до 15 липня 2010 року, що спростовує доводи відповідача щодо неможливості переробки позивачем отриманої від ТОВ «Сібур» вуглеводневої сировини та нафтопродуктів. Суд також не приймає посилання відповідача на факт відсутності ТОВ «Сібур» за юридичною адресою, що було встановлено у 2009 році, з огляду на те, що спірні правовідносини мале місце у 2008 році, за звітні періоди якого дане підприємство звітувало до податкового органу, в тому числі із визначенням власних податкових зобов’язань. Факт несплати податку контрагентом позивача не може впливати на право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту за спірними господарськими операціями.

Суд дійшов висновку, що відповідачем як суб’єктом владних повноважень не доведена правомірність спірних податкових повідомлень-рішень в порядку частини 2 статті 71 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки за нормами законодавства з оподаткування, зокрема Закону № 2181, рішення податкового органу визнаються недійсними, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог шляхом визнання спірних податкових повідомлень-рішень недійсними з урахуванням статті 11 КАС України.

Судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Крекінг» до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 липня 2009 року № 0000612341/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1219795 грн. 90 коп., у тому числі за основним платежем 891051 грн., за штрафними (фінансовим) санкціями 328744 грн. 90 коп. та № 0000622341/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 323692 грн. 50 коп., у тому числі за основним платежем 215795 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 107897 грн. 50 коп. задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції від 23 липня 2009 року № 0000612341/0, яким визначена сума податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1219795 грн. 90 коп., у тому числі за основним платежем 891051 грн., за штрафними (фінансовим) санкціями 328744 грн. 90 коп.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції від 23 липня 2009 року № 0000622341/0, яким визначена сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 323692 грн. 50 коп., у тому числі за основним платежем 215795 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 107897 грн. 50 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крекінг» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 1 жовтня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 5 жовтня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Смагар С.В.