Ухвала суду № 67569383, 30.06.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/4058/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/824/К/17 ОСОБА_1

Категорія -27 (2) Доповідач Барильська А.П.

У Х В А Л А

Іменем України

30 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар: Борщ А.А.,

за участі: представника Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» - ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 січня 2017 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_3, третя особа: Приватне підприємство «Агрофірма Катеринівська 1» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 січня 2017 рокувідмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_3, третя особа: ПП «Агрофірма Катеринівська 1» про стягнення заборгованості.

В апеляційній скарзі ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції, з постановленням нової про задоволення заяви про забезпечення позову, посилаючись на те, що судом при постановлені ухвали порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано, що відповідач по справі навмисно ухиляється від виконання зобовязань, а не накладення арешту на його майно може утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення у справі. Також суд першої інстанції відмовою в задоволенні заяви про забезпечення позову позбавив позивача можливості захисту порушених прав. Крім того представник позивача зауважує, що не має можливості надати суду номера рахунків відповідача, оскільки така інформаціє є конфіденційною, а з метою дотримання принципу співмірності позивач просив накласти арешт на грошові кошти відповідача виключно в межах ціни позову.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просить ухвалу суду залишити без змін, як законну та обґрунтовану, на його думку, апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Забезпечення позову це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення в подальшому.

У відповідності до ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У відповідності до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У відповідності до ч. 2 ст. 151 у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

У відповідності до ч. 5 ст. 153 ЦПК України, про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена.

Відмовляючи ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в задоволенні заяви про забезпечення позову до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що в заяві про забезпечення позову представником позивача не зазначено конкретно на яке саме рухоме та нерухоме майно відповідача він просить накласти арешт, не вказана вартість цього майна та не зазначені номера рахунків.

Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду, з огляду на наступне.

За змістом ч.1 ст. 151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, які беруть участь у справі.

Вимоги до змісту такої заяви визначено ч.2 ст. 151 ЦПК України, в якій вказано, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Суд, встановивши, що заяву про забезпечення подано без додержання вимог ст. 151 ЦПК України повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу (ч.8 ст. 153 ЦПК України).

У разі ж відповідності заяви про забезпечення позову вимогам ст. 151 ЦПК України суд, у провадженні якого перебуває справа, здійснює розгляд цієї заяви в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 153 ЦПК України).

Однак, суд не врахував того, що у заяві про забезпечення позову зазначені відомості, які, на думку заявника, підтверджують те, що при невжитті зазначеного виду забезпечення позову існує реальна загроза чи утруднення майбутнього виконання рішення суду, та надано всі докази, які позивач вважає належними та достатніми для забезпечення позову, а питання обґрунтованості таких тверджень та наданих заявником доказів підлягають вирішенню судом при розгляді заяви про забезпечення позову по суті.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому суд першої інстанції, відповідно до вимог ч.3 ст. 153 ЦПК України, не витребував у заявника додаткові матеріали та інші докази.

Таким чином, відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, судом першої інстанції не перевірено можливість забезпечити позов в межах заявлених позивачем позовних вимог, що свідчить про порушення судом порядку його вирішення, а тому ухвала від 03 січня 2017 року, як постановлена в порушення зазначених норм процесуального права, підлягає скасуванню на підставі п.3 ст.312 ЦПК України, з передачею питання щодо заяви ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена без дотримання норм процесуального права щодо встановлення власника спірної квартири, у звязку з чим вона підлягає скасуванню, з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для розгляду, відповідно до вимог ст.ст. 151-153 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 312 ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задовольнити частково.

Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 січня 2017 рокускасувати.

Матеріали за заявою Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_3, третя особа: Приватне підприємство «Агрофірма Катеринівська 1» про стягнення заборгованості повернути до суду першої інстанції для розгляду згідно вимог ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий:

Судді: