Ухвала суду № 67569296, 30.06.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/927/17 Справа № 208/4313/14-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Кондаков Г.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді - доповідача Кондакова Г.В.

суддів: Кононенко О.М.,

ОСОБА_2

при секретарях: Надтоки Ю.В.,

ОСОБА_3

за участю прокурорів Тучі С.А.,

ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпрі матеріали за апеляційною скаргою прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року щодо

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.м.т. Леніно, Білоруської РСР, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, вдівця, працюючого заступником начальника з технічних питань ДЗ «СМСЧ №8 МОЗ України», зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимого,

виправданого за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013049990000099 від 14 січня 2013 року, -

встановила:

Відповідно до встановленого органом досудового слідства, ОСОБА_7 у грудні 2012 року, перебуваючи на посаді заступника начальника Спеціалізованої медико-санітарної частини № 8 Міністерства охорони здоровя України з господарських питань, достовірно знаючи про те, що фактично у грудні 2012 року СМСЧ № 8 спожито опалення у кількості 322 Гкал, загальна вартість спожитої теплоенергії за цей період складає 285712 грн. 91 коп., а відомості, зазначені в акті про постачання теплової енергії № 8-3700 за грудень 2012 року, згідно якого СМСЧ №8 спожито опалення на суму 961375 грн. 13 коп., та в акті про постачання теплової енергії № 8-37001 за грудень 2012 року, згідно якого СМСЧ № 8 спожито опалення у кількості 20,552001 Гкал на суму 18309 грн. 36 коп., не відповідають дійсності, підписав зазначені акти, які містять завідомо неправдиві відомості про кількість та вартість спожитої СМСЧ № 8 теплової енергії у грудні 2012 року.

Вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року ОСОБА_7, за предявленим обвинуваченням за ч. 1 ст. 366 КК України, визнано невинуватим та виправдано у звязку з відсутністю в його діянні складу злочину.

Прокурор не погодився з вироком. В апеляційній скарзі просить його скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає - 2550 грн., з позбавленням права займати керівні посади у підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності на строк 2 роки.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вина ОСОБА_7 у вчиненому злочині підтверджується доказами, які отримані в ході досудового розслідування, а саме: актом від 26 грудня 2012 року про щомісячне відпускання теплової енергії від джерела теплоти ПАТ ТЕЦ; актами № 8-3699, № 8-3700, № 8-3701 про постачання теплової енергії та платіжною вимогою; висновком експерта № 44/04-284 від 14 грудня 2013 року з додатками.

Так, відповідно до ОСОБА_8 від 26 грудня 2012 року, підписаного комісією у складі представника теплопостачальної компанії КП «ДТМ» ОСОБА_9 та представником споживача ОСОБА_7, кількість спожитого тепла за період з 27 листопада 2012 року по 25 грудня 2012 року складає 322 Гкал. На підставі вказаного акту складено акт № 8-3699 про постачання теплової енергії, підписаний заступником генерального директора КП «ДТМ» ОСОБА_8 та представником споживача ОСОБА_7, кількість спожитої теплоенергії у грудні 2012 року за приладом становить 322 Гкал, сума до сплати - 286871 грн. 09 коп. Вказаний акт з боку споживача підписано заступником начальника СМСЧ № 8 з господарських питань ОСОБА_7, що підтверджується висновком експерта від 14 грудня 2013 року № 44/04-284.

Проте у грудні цього ж року ОСОБА_7 підписує складені інженером відділу збуту КП «ДТМ» ОСОБА_10 акт № 8-370 про постачання енергії за грудень 2012 року, згідно якого СМСЧ № 8 спожито опалення у кількості 1079, 100699 Гкал на суму 961375 грн. та акт № 8-3701 про постачання теплової енергії за грудень 2012 року, згідно якого СМСЧ № 8 спожито опалення у кількості 20,552001 Гкал. на суму 18309 грн. 36 коп. у грудні 2012 року. Справжність підпису ОСОБА_7 підтверджується висновком експерта від 14 грудня 2013 року № 44/04-284.

Посилається на покази інженера відділу збуту КП «ДТМ» ОСОБА_10 про те, що в грудні 2012 року вона склала документи платіжну вимога та акт про постачання СМСЧ № 8 теплової енергії, куди було внесено заборгованість лікувального закладу за теплопостачання за минулий період (2011 рік), однак у даних документах факт заборгованості відображено не було, натомість призначенням платежу було показано як «грудень 2012 року».

Відповідно до показів учасників провадження ОСОБА_7, перебуваючи на посаді заступника начальника з технічних питань ДЗ «СМСЧ № 8 МОЗУ України» з 2007 року, будучи обізнаною людиною, підписуючи складені ОСОБА_10 акти, не міг не усвідомлювати, що ставить свій особистий підпис під документами, які містять завідомо неправдиві відомості.

Вважає, що відмова потерпілого від цивільного позову до ОСОБА_7, не може свідчити про відсутність у діях останнього складу кримінального злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки даний злочин має формальний склад, тобто діяння вважається злочинним незалежно від наставання наслідків. Субєктивна сторона зазначеного злочину характеризується тільки прямим умислом, оскільки винний усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, що вносяться ним до офіційних документів, або усвідомлює, що документ, який він видає, повністю чи частково не відповідає дійсності (є неправдивим).

Таким чином, стверджує, що ОСОБА_7 діяв виключно з прямим умислом при підписанні актів № 8-3700; № 8-3701, оскільки достовірно знав про невідповідність дійсності тих відомостей, які зазначено у даних документах.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що акти № 8-3700; № 8-3701 не відносяться до категорії офіційних документів.

Стверджує, що ОСОБА_7, перебуваючи на посаді заступника начальника СМСЧ № 8 з технічних питань, був відповідальним уповноваженим від вказаного лікувального закладу та діяв як його посадова особа, а відтак є субєктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Заслухав суддю-доповідача, прокурора, який підтримав свої вимоги, обвинуваченого та його захисника про законність вироку, додатково дослідив докази про які клопотав прокурор, колегія суддів обоговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, вирок скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції за наступних підстав.

Із вироку видно, що суд прийшов до висновку про відсутність складу злочину, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України, в діях ОСОБА_7

В обгрунтування своїх доводів він послався на те, що матеріальна шкода на суму 979684 грн. 99 коп. заподіяна в результаті злочинних дій ОСОБА_7 не знайшла свого підтвердження. На те, що відповідно до постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2013 року, висновки ОДФІ ДФІ в Дніпропетровській області за період 01 січня 2012 року 14 травня 2013 року щодо проведення зайвих виплат бюджетних коштів в грудні 2012 року внаслідок завищення обсягу спожитих комунальних послуг на суму 979684 грн. 99 коп. необгрунтовані.

Суд вважає, що відповідно до ст. 366 ч. 1 КК вказаний злочин вчиняється тільки з прямим умислом і характеризується активною поведінкою винної особи, яка повинна усвідомлювати суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачати його небезпечні наслідки і бажати їх настання.

Між тим, під час судового розгляду висновки органу обвинувачення про наявність у ОСОБА_7 прямого умислу не знайшли свого підтвердження.

Суд прийшов до висновку, що акти про постачання теплової енергії складені ОСОБА_11, не містять обов*язкових реквізітів про дату складання даного документу, а відсутність посади «заступника начальника Спеціалізованої медико-санітарної частини № 8 Міністерства охорони здоровя України з господарських питань» відповідальної за здійснення господарських операцій з боку СМСЧ №8, не дає можливості визнавати акт №8-3700 офіційним документом в розумінні вимог ст. 366 ч. 1 КК.

Тому суд вважає, що в діях ОСОБА_7 відсутня суб*єктивна сторона злочину у виді прямого умислу, а також предмет злочину у виді офіційного документу.

Колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про ухвалення виправдувального вироку, суд повинен керуватись вимогами ст. 374 КПК.

Відповідно до вказаної норми процесуального закону, в мотивувальній частині виправдувального вироку зазначається формулювання обвинувачення, яке пред*явлене особі і визнано судом недоведеним, результати дослідження, аналізу і оцінки доказів, а також мотивовані висновки суду про недоведеність події злочину; відсутність у діях обвинуваченого складу злочину чи недоведеність його участі у вчиненні злочину.

Як це вбачається із мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції обмежився переліком доказів, які було досліджено, і тим хто саме був допитаний в судовому засіданні.

Між тим, результати дослідження, аналіз і оцінку доказів суд не навів.

Відповідно до вироку, після переліку доказів, суд послався на вимоги ст. 366 ч. 1 КК, про те, що з суб*єктивної сторони орган обвинувачення не довів наявність у ОСОБА_7 прямого умислу на вчинення злочину і про те, що акти № 8-3700, № 8-3701 не містять відповідних обов*язкових реквізитів для того, щоб вважати їх офіційними документами.

Однак, під час апеляційного перегляду законності прийнятого судом першої інстанції рішення, в якості свідків було допитано головного бухгалтера СМСЧ №8 ОСОБА_12, спеціаліста з продажу теплової енергії - ОСОБА_10, та самого ОСОБА_7

Суть їх пояснень зводилась до того, що в 2011 році МОЗ України не забезпечило СМСЧ №8 відповідними коштами для проплат за постачання теплової енергії. Тому на 01 січня 2012 року утворилася заборгованість. В грудні 2012 року було отримано листа заступника міністра МОЗ України про можливість погашення заборгованості на 1106000 грн. На підставі чого в грудні 2012 року СМСЧ №8 була погашена заборгованість на суму 979684 грн.

За фінансовим звітом не було передбачено посилання на заборгованість за поточний рік, тому до нього прикладалась пояснювальна записка про це. За таких обставин були змушені складати акти в 2012 році з вказанням заборгованості за 2011 рік.

Заборгованість СМСЧ №8 за спожиту теплову енергію, була предметом обговорення на засіданнях адміністрації даного закладу, а також на нарадах органу місцевого самоврядування, учасником яких був і сам ОСОБА_7

Останній в засіданні не заперечував про те, що йому було відомо про заборгованість СМСЧ №8, та що механізмом розрахунку є складання актів в 2012 році з показниками спожитої енергії за 2011 рік. На підставі складання даних актів, які надавлись в бухгалтерію, СМСЧ №8 перераховувала заборгованість за спожиту теплову енергію.

Сукупність досліджених колегією суддів даних, а також викладення судом першої інстанції формулювання мотивувальної частини виправдувального вироку з посиланням на досліджені докази, не дає можливості зрозуміти підтверджують вони, чи спростовують доведеність вини ОСОБА_7

Між тим, не можна не відмітити, що під час розгляду справи судом першої і апеляційної інстанцій, ОСОБА_7 хоча і не визнавав доведеністі своєї провини, однак не заперечував проти того, що складав акти в 2012 році з даними показників за 2011 рік, тобто знав про те, що дані, які містяться в акті за 2012 рік не відповідають дійсності. Тому висновок суду про відсутність прямого умислу в діях останнього на даний час, на переконання колегії суддів, являється передчасним, таким, який прийнято без врахування вимог ст. 24 КК.

Сумнівним і передчасним являється висновок суду першої інстанції про відсутність предмету злочину з посиланням на відсутність в акті №8-3700 вказівки про дату його складання.

Колегія вважає, що для визначення документа офіційним відсутність в ньому вказаного посилання недостатньо для того, щоб прийти до такого висновку.

Суд, хоча і послався на правові висновки ВС України викладені в постанові від 9 липня 2015 року по справі за № 5-50кс15, однак не прийняв до уваги, що в дана постанова містить вимоги про те, що такий документ повинен підтверджувати чи посвідчувати певні події, явища, факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, тобто такі, які породжують, змінюють чи припиняють певні правовідносини.

З урахуванням наведеного можна дійти до висновку, що хоча в акті, на який посилається суд першої інстанції і відсутня дата його складання, окрім року, однак, як це було встановлено під час судового розгляду, складання його саме таким чином не стало перешкодою, а навпаки, надало можливість СМСЧ №8 розрахуватися з постачальником за спожиту теплову енергію у 2011 році.

За таких обставин колегія вважає висновок суду першої інстанції передчасним, прийнятим без урахування роз*яснень вищенаведеного правового висновку ВС України і встановлених обставин, при яких на думку органа слідства, було скоєне діяння, яке утворює відповідні елементи з кримінально-караними ознаками.

Наведене свідчитиь про те, що висновки суду першої інстанції не підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду. За таких обставин судове рішення, відповідно до ст. 411 ч. 1 КПК, вважається таким, яке не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, тому такий вирок підлягає безумовному скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, в ході якого, суду необхідно врахувати наведене. Після дослідження доказів, у їх сукупності дати їм оцінку і належний аналіз. Відповідно до вимог ст. 24 КК мотивувати рішення про направленість умислу винної особи, а також про те, чи можна акти, складені ОСОБА_7, віднести до офіційного документу. Після отримання таких даних дати належну правову оцінку відповідно до вимог матеріального і процесуального законів.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області задовольнити частково.

Виправдувальний вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 09 березня 2017 року щодо ОСОБА_7 за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала вступає в силу з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_2