Ухвала суду № 67567362, 29.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВA

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Ігнатова Р.М.

суддів Маліновського О.А., Юденко Т.М.

секретаря Редик С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12015100000000203 за апеляційними скаргами, поданими прокурором відділу прокуратури міста Києва Пересуньком С.С. та представником потерпілої ОСОБА_2 - Старовим А.В. на вирок Подільського районного суду міста Києва від 20.11.2015 щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Стаханов Луганської області, громадянина України, з середньо-технічною освітою, одруженого, працюючого водієм ФОН ОСОБА_5, зареєстрованого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

за участі:

прокурора Салкова Р.В.

представника потерпілого Старова А.В.

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника Шаповал О.В.

ВСТАНОВИЛА

Від прокурора відділу прокуратури міста Києва Пересунька С.С. та представника потерпілої ОСОБА_2 - Старова А.В. надійшли апеляційні скарги на вирок Подільського районного суду міста Києва від 20.11.2015., а від представника потерпілої також з доповненнями .

В апеляційній скарзі прокурор відділу прокуратури міста Києва Пересунько С.С. просить суд апеляційної інстанції скасувати вирок Подільського районного суду міста Києва від 20.11.2015 та ухвалити новий, яким засудити ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України, призначивши йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

В апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат Старов А.В., просить суд скасувати частково вирок Подільського районного суду міста Києва від 20.11.2015 та постановити новий, яким визнати винним ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і призначити йому реальне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі; стягнути з ОСОБА_4 заподіяну потерпілій ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 20000 (дводцять тисяч гривень); стягнути з ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» суму, відповідно до страхового випадку в розмірі 100000 (сто тисяч гривень); в інший частині вирок Подільського районного суду міста Києва від 20.11.2015 залишити без змін.

Вироком Подільського районного суду міста Києва від 20.11.2015 ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановлено йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки. На підставі ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_4 не виїзджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну свого місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Цивільний позов ОСОБА_7 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 15564,95 грн. на моральну шкоду в розмірі 12692 грн. Стягнуто з ПАТ «Українська транспортна страхова компанія на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 14616 грн. та моральну шкоду в сумі 7308 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 1769 грн. 89 коп. та моральну шкоду в розмірі 12 692 грн. Стягнуто з ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 7 308 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В обґрунтування зазначених апеляційних вимог прокурор вважає, що вирок суду, в частині призначеного покарання, є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано кримінальний закон та призначено покарання, яке не відповідає особі засудженого та тяжкості вчиненого ним злочину.

Так, прокурор зазначає, що суд, при вирішенні питання про звільнення засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання, неправильно застосував кримінальний закон, а саме ст. 75 КК України, звільнивши останнього від відбування покарання з випробуванням.

Призначаючи засудженому покарання, суд не надав належної оцінки ступеню тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів. З висновку судово-медичною експертизи вбачається, що смерть ОСОБА_8 настала від відкритої черепно-мозкової травми з ушкодженням м'яких тканин, переломом кісток основи черепа, крововиливами під оболонки, а також в шлуночки головного мозку з набряком-набуханням головного мозку, що є дуже великим потрясінням для близьких та великою втратою для суспільства в цілому.

Також, у відповідності до п.9 постанови пленуму ВСУ за №7 рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване, але суд не мотивував звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, що передбачає можливість його виправлення без ізоляції від суспільства.

З урахуванням наведеного прокурор вважає, що судом неправильно застосовано кримінальний закон, а саме вимоги ст.75 КК України, оскільки судом належним чином не мотивовано своє рішення про застосування вимог ст.75 КК України за наявності того, що злочин є тяжким, а також матеріалів справи і поведінку ОСОБА_4 в суді та по відношенню до потерпілих, відповідно до якої він особисто належним чином навіть не намагався відшкодувати завдану шкоду потерпілим, а покладався лише на допомогу, яку міг надати потерпілим його роботодавець ФОП ОСОБА_5 На думку апелянта, зазначене свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого злочину, а звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням не досягне своєї мети − виправлення засудженого, що можливе лише при застосуванні до останнього реального покарання, яке пов'язане з позбавленням волі. Крім того, суд застосував закон, який не підлягає застосуванню, яким звільнив ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановив йому іспитовий строк тривалістю 3 роки, хоча суд, при постановленні такого рішення, повинен був звільнити засудженого від відбування лише основного покарання, як того потребує закон, та у зв'язку цим і відповідно до ст.413 КПК України застосування судом закону, який не підлягає застосуванню.

Інша апеляційна скарга подана представником потерпілої − Старовим А.В. В обґрунтування поданої апеляційної він вказує, що з прийнятим рішенням суду першої інстанції неможливо погодитись, виходячи з наступного. Так, відповідно до ст.128 КПК України в підготовчому судовому засіданні потерпілою ОСОБА_2 було заявлено цивільний позов в рамках цього кримінального провадження, де було заявлено про наявність як матеріальної шкоди так і моральної шкоди в наслідок скоєного ОСОБА_4 кримінального правопорушення. Всі ці позовні вимоги засуджений ОСОБА_4 визнав повністю, а саме: матеріальна шкода в сумі 1769.89 грн. та моральна шкоди в сумі 20000 грн. і нам не зрозуміло чому суд в своєму рішенні зменшив і так чисто символічну суму за смерть потерпілого. Однак, як було вказано в судових дебатах, які письмово подавалися до суду ОСОБА_4 жодного разу з часу скоєння ДТП не зателефонував потерпілій ОСОБА_2, не вибачився навіть в телефонному режимі та не запропонував жодної допомоги. Саме цей факт говорить про формальне визнання вини саме для того, щоб уникнути реального покарання.

Також, на думку апелянта, судом не було враховано думку потерпілих та прокурора, які наполягали на реальному позбавленні волі для ОСОБА_4, оскільки окрім формального визнання вини інших обставин, які пом'якшують покарання органом досудового розслідування та судом не встановлено, що мається на увазі п.2 ч.1 ст.66 КК України «добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди».

Крім того, позовні вимоги щодо відшкодування були заявлені і до ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» розмірі 100000 грн., які представником цивільного відповідача були задоволені в розмірі 7308.00 грн. (сім тисяч триста вісім гривень), хоча ліміт страхового відшкодування, відповідно до страхового полісу № АІ / 7730510 від 01.02.2015 становить саме 100000 грн. і в судовому засіданні представник страхової компанії на запитання представника потерпілої повідомив, що сума відшкодування може бути більшою, і так іноді буває, але це все залежить від міркування та висновків суду.

Як стверджує представник потерпілої ОСОБА_2, вона не отримала ані матеріального відшкодування, ані морально відшкодування, а ні простої людської участі засудженого в її житті, а суд вважає, що міра покарання, яка була призначена ОСОБА_4 достатня для виправлення особи.

За наведених обставин апелянт вважає, що вирок суду першої інстанції є таким, що не відповідає ані вимогам кримінального закону про покарання та його мету, ані вимогам потерпілої ОСОБА_2, оскільки саме в таких категорія справ суд має дотримуватися думки та позиції потерпілих і саме тому цей вирок має бути скасований частково за м'якістю призначеного покарання.

Також від представника потерпілої надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких він просить суд вирішити питання стосовно стягнення страхового відшкодування моральної шкоди з ПрАТ «Українська транспортна Страхова компанія» в розмірі, який зазначений в апеляційній скарзі в 100 000 грн. Обгрунтовуючи дане прохання Старов А.В. посилається на те, що враховуючи граничну суму відшкодування відповідно до страхового випадку, ОСОБА_2 як особа, яка визнана потерпілою в даному кримінальному провадженні та втратила рідну людину, ПрАТ «Українська транспортна Страхова компанія» повинна відшкодувати потерпілій вищезазначену грошову суму, оскільки саме це відшкодування передбачене п.4 страхового полісу №АІ/7730510 від 01.02.2015, який застраховано транспортний засіб. Тому страхова компанія зобов'язана виплатити задекларовану страховим полісом страхову суму, як моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи - батька потерпілої ОСОБА_2 Натомість, представник страхової компанії визнав цивільний позов частково, а саме в сумі 7304.00 грн. моральної шкоди, виходячи з того, що загальний розмір страхового відшкодування (регламентованої виплати) особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, незважаючи на те, що за вироками судів відбувалися і інші, значно більші виплати.

Інших апеляцій, доповнень заперечень від учасників кримінального провадження не надходило.

Згідно з вироком суду першої інстанції, 25.02.2015 приблизно о 18 год. 15 хв. ОСОБА_9,керуючи технічно справним автобусом «Богдан А 09201». д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині пр-ту Свободи зі сторони пр-ту Правди в напрямку перехрестя з вул. Світлицького в м. Києві, наближався до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого перед перехрестям з вул. Світлицького та позначеного інформаційними дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2.− «Пішохідний перехід» і дорожньою розміткою 1.14.1 − «Зебра».В цей час по зазначеному нерегульованому пішохідному переході, зліва направо відносно руху вищевказаного автобуса «Богдан А09201», рухався пішохід ОСОБА_8 Під час руху ОСОБА_9 допустив порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 п.п. «б» та 18.1 Правил дорожнього руху України. Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_4 виявились в тім, що він, керуючи технічно справним автобусом «Богдан А 09201». д.н.з. НОМЕР_2, рухався по вищевказаній проїзній частині, під час руху проявив неуважність до дорожньої обстановки і її змін, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід ОСОБА_8, не врахував дорожню обстановку, яка виражалась у наявності інформаційних дорожніх знаків 5.35.1, 5.35.2 - «Пішохідний перехід», дорожньої розмітки 1.14.1 − «Зебра», які інформували його про наявність цього переходу. ОСОБА_4 не переконався у відсутності пішоходів на пішохідному переході, не зменшив швидкість керованого ним автобуса і не зупинився перед пішохідним переходом та не надав дорогу пішоходу, який перебував на пішохідному переході, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_8 В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 від спричинених тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який з урахуванням нових обставин в судовому засіданні вважав, що наявні істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, передбачені ч.2 ст.412 КПК України , думку представника потерпілої ОСОБА_2 - СтароваА.В., який висловив аналогічну думку в цій частині , захисника Шаповал О.В. та обвинуваченого які також висловилися про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону , дослідивши в судовому засіданні робочу та архівну копію технічного носія інформації , заслухавши промови учасників судового провадження в судових дебатах та останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг , колегія суддів приходить до висновку, що вирок підлягає скасуванню , а кримінальне провадження направленню до суду першої інстанції з призначенням нового розгляду .

Так, відповідно до п.7 ч.2 ст. 412 КПК України , судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню , якщо у матеріалах провадження, відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції . Відповідно до п.1 ч.1 ст. 415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами.., 7 частини другої статті 412 КПК України.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції за клопотанням сторони захисту були досліджені робоча копія № ZJA104144323LC14 судових засідань в даному кримінальному провадженні в суді першої інстанції , а також витребувана із суду першої інстанції і досліджена архівна копія за тим же серійним номером . Встановлено , що на вказаних технічних носіях інформації взагалі відсутній технічний запис судового засідання від 10.09.2015, під час якого, відповідно до журналу судового засідання ( т.1, а.с.117-128) здійснювалася технічна фіксація судового засідання і відповідно під час якого проводилося більшість процесуальних дій при розгляді кримінального провадження . За даних обставин, враховуючи беззаперечні підстави для скасування судового рішення і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, приймаючи до уваги думки учасників судового провадження, які висловили аналогічні позиції з приводу наявності підстав для скасування судового рішення , колегія суддів приходить до висновку, що беручи до уваги вищезазначені положення процесуального закону, вирок Подільського районного суду міста Києва від 20.11.2015 відносно ОСОБА_4 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції .

Доводи апеляційної скарги прокурора та представника потерпілої, підлягають врахуванню при новому судовому розгляді в суді першої інстанції .

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги прокурора відділу прокуратури міста Києва Пересунька С.С. та представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Старова А.В. , на вирок Подільського районного суду міста Києва від 20.11.2015 − задовольнити частково .

Вирок Подільського районного суду міста Києва від 20.11.2015, яким ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки і на підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановлено йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки, на підставі ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_4 не виїзджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну свого місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції, − скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції .

Ухвала Апеляційного суду міста Києва набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає .

СУДДІ

Ігнатов Р.М. Маліновський О.А. Юденко Т.М.

Справа № 11-кп/796/2295/2015

Категорія: ч.2 ст.286 КК України

Головуючий у суді першої інстанції - Сингаївський О.П.

Доповідач - Ігнатов Р.М.