Ухвала суду № 67567357, 29.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/3222/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Кицюк В.С.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Паленика І.Г., Присяжнюка О.Б.

секретаря судового засідання Орліченко О.Ю.

за участю прокурора Гарванко І.М.

представника власника майна - адвоката Луціва О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу директора ТОВ «Енергія - Новий Розділ» ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 17 травня 2017 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання детектива Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Самойленка М.В., погоджене прокурором четвертого відділу Управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Гарванко І.М. та накладено арешт на тимчасово вилучене під час обшуку майно в період з 26.04.2017 року по 27.04.2017 року у нежитлових приміщеннях, які належать ТОВ «Енергія-Новий Розділ» за адресою: Львівська область, м. Новий Розділ, вул. Гірнича, в будівлях № 25-а та № 23.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував правові підстави для накладення арешту на майно та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання детектива, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, директор ТОВ «Енергія - Новий Розділ» ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність і необґрунтованість, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що вилучене стороною обвинувачення майно не відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та вказує, що постанова детектива про визнання майна речовим доказом постановлена лише 04.05.23017 року.

Також апелянт вказує, що ні клопотання детектива про арешт майна, ні оскаржувана ухвала не містять посилання на конкретні обставини, які б свідчили про загрозу приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження вилучених документів.

Крім того, автор апеляційної скарги звертає увагу суду на те, що слідчим суддею пропущено строк розгляду клопотання більше ніж на 15 днів, а вилучене майно його власнику не повернуто.

Одночасно апелянт зазначає, що розгляд клопотання про арешт майна, в порушення вимог КПК України, відбувся без повідомлення власника цього майна, копію оскаржуваної ухвали отримано апелянтом 25.05.2017 року, а апеляційна скарга подана до суду 29.05.2017 року.

Крім того, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції адвокат Луців О.М. подав доповнення до апеляційної скарги, в яких зазначає про безпідставність повернення слідчим суддею даного клопотання для усунення недоліків. Додає про недоведеність детективом необхідності накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, оскільки воно не визнано речовим доказом станом на 05.05.2017 р.

Також адвокат вказує про те, що власник майна та його представник не були повідомлені про розгляд даного клопотання, а рішення прийнято на підставі наявного у справі протоколу обшуку.

Далі акцентує увагу на тому, що перебіг 72 годин для усунення недолік слідчим суддею вирішено рахувати не з моменту оголошення, а з моменту отримання вказаної ухвали слідчого судді.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга директора ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, щовласник майна та його представник в судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймали, копію оскаржуваної ухвали отримано апелянтом 25.05.2017 року, апеляційна скарга подана до суду 29.05.2017 року, а тому п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Національного антикорупційного бюро України перебувають матеріали кримінального провадження № 52016000000000479, відомості про яке 12.12.2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Детектив Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Самойленко М.В., за погодження із прокурором четвертого відділу Управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Гарванко І.М., звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно тимчасово вилучене під час обшуку майно в період з 26.04.2017 року по 27.04.2017 року у нежитлових приміщеннях, які належать ТОВ «Енергія-Новий Розділ» за адресою: Львівська область, м. Новий Розділ, вул. Гірнича, в будівлях № 25-а та № 23.

05 травня 2017 року дане клопотання детектива повернуто прокурору для усунення недоліків із визначенням строку в 72 години.

17.05.2017 року детектив звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт тимчасово вилучене під час обшуку майно в період з 26.04.2017 року по 27.04.2017 року у нежитлових приміщеннях, які належать ТОВ «Енергія-Новий Розділ», яке ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 17 травня 2017 року задоволено та накладено арешт на зазначене у клопотанні детектива майно.

Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання слідчого, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання детектива, внесене в межах кримінального провадження за № 52016000000000479 про накладення арешту на зазначене у клопотанні детектива майно, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення детектива та прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно зазначене в клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на тимчасово вилучене під час обшуку майно в період з 26.04.2017 року по 27.04.2017 року у нежитлових приміщеннях, які належать ТОВ «Енергія-Новий Розділ», діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Розгляд клопотання детектива про арешт майна без виклику його власника, хоча і є порушенням встановленого КПК України порядку розгляду таких клопотань, проте не є визначеним законом порушенням, яке тягне обов'язкове скасування ухвали. Крім цього, положеннями ст. 174 КПК України передбачено можливість звернення із клопотанням про скасування арешту саме у тому випадку коли особа не була присутня під час його розгляду.

Посилання автора апеляційної скарги на невідповідність майна, на яке детектив просить накласти арешт, критеріям визначеним ст. 98 КПК України, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами доданими до клопотання слідчого, з яких вбачається, що постановою про визнання речовими доказами від 04 травня 2017 року майно, на яке детектив просить накласти арешт, визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні (а.с. 42-44).

Твердження апелянта з приводу безпідставного повернення слідчим суддею даного клопотання прокурору для усунення недоліків та порушення порядку перебігу строку визначеного слідчим суддею для їх усунення, а саме 72 годин, не заслуговують на увагу, оскільки не є предметом розгляду у даному судовому засіданні. Крім того, вказана ухвала слідчого судді, відповідно до вимог КПК України, не підлягає оскарження, а тому апеляційний суд позбавлений можливості давати правову оцінку діям слідчого судді при прийнятті даного судового рішення.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що оскаржуване судове рішення прийнято на підставі наявного у матеріалах провадження протоколу обшуку, є непереконливими, оскільки, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчим суддею, при її постановленні, враховано усі матеріали, якими детектив обґрунтовує доводи клопотання, та з урахуванням того, що майно, на яке детектив просить накласти арешт, визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, наклав арешт з метою забезпечення їх збереження.

Більш того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на тимчасово вилучене під час обшуку майно в період з 26.04.2017 року по 27.04.2017 року у нежитлових приміщеннях, які належать ТОВ «Енергія-Новий Розділ», з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу директора ТОВ «Енергія - Новий Розділ» - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 17 травня 2017 року, якою задоволено клопотання детектива Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Самойленка М.В. та накладено арешт на тимчасово вилучене під час обшуку майно в період з 26.04.2017 року по 27.04.2017 року у нежитлових приміщеннях, які належать ТОВ «Енергія-Новий Розділ» за адресою: Львівська область, м. Новий Розділ, вул. Гірнича, в будівлях № 25-а та № 23, - залишити без змін, а апеляційну скаргу директора ТОВ «Енергія - Новий Розділ», ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

____ _______ ______

Масенко Д.Є. Паленик І.Г. Присяжнюк О.Б.