Ухвала суду № 67567315, 29.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/3270/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Циктіч В.М.

Категорія: ст. 183 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Паленика І.Г., Присяжнюка О.Б.

секретаря судового засідання Орліченко О.Ю.

за участю прокурора Дядюк Ю.О.

захисників Никифорова Д.О., Овода Р.В.

підозрюваної ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги захисників Никифорова Д.О. та Овода Р.В., які діють в інтересах підозрюваної ОСОБА_3, на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07 червня 2017 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у Київській області Мельниченка О.О., погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області Дядюк Ю.О., та продовжено строк тримання під вартою до 06 серпня 2017 року включно із визначенням застави у межах 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 320 000 (триста двадцять тисяч) гривень щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки селища міського типу Велика Лепетиха Великолепетиського pайону Херсонської області, громадянки України, українки, з вищою освітою, заміжньої, яка має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,

яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3інкримінованого кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати, необхідність проведення певних слідчих дій, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та продовження щодо підозрюваної ОСОБА_3 строку тримання під вартою.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, захисники Никифоров Д.О. та Овод Р.В. подали апеляційні скарги.

Захисник Никифоров Д.О. в поданій апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, та застосувати щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період з 20.00 до 08.00 за адресою проживання - АДРЕСА_2 строком до 06.09.2017, з покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КК України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає про відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів на підтвердження збільшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Додає, що паспорти ОСОБА_3 та інші документи, які, на думку слідчого, мають значення для кримінального провадження, вилучені у підозрюваної під час обшуку 11.04.2017 року, що, унеможливлює її переховування, або знищення доказів, які мають значення для кримінального провадження.

Також апелянт вказує, що потерпілі у даному кримінальному провадженні допитані, а тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_3 може вплинути на їх покази. Додає, що жодних слідчих дій протягом строку дії попередньої ухвали не проводилося та нових, передбачених ст. 177 КПК, ризиків не з'явилося.

Далі в апеляційній скарзі захисник зазначає, що слідчим суддею не враховано дані про особу підозрюваної, а саме те, що вона раніше не судима, має постійне місце реєстрації і проживання, заміжня, має на утриманні неповнолітню дитину, стійкі соціальні зв'язки, позитивні характеристики, стан її здоров'я.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що слідчим суддею порушено принцип змагальності сторін, оскільки судом долучено до справи матеріали негласних слідчих розшукових дій, ологошено ці матеріали, але не надано на ознайомлення стороні захисту.

У підсумку, захисник зазначає, що визначений слідчим суддею розмір застави є надмірним та необгрунтованим, оскільки судом при його визначенні не враховано сімейний та майновий стан підозрюваної, відсутність збитків та незаконних доходів. Додає про скрутне матеріальне становище підозрюваної, яка зверталась за матеріальною допомогою до своїх батьків пенсіонерів.

Захисник ОводР.В. в поданій апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність, та постановити нову ухвалу, якою визначити ОСОБА_3 мінімальний, в розумінні ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначає про недоведеність стороною обвинувачення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та додає про незаконність затримання підозрюваної, оскільки в протоколі про затримання зазначається, що підозрювана затримана одразу після вчинення кримінального правопорушення, а відомості про вчинення інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення внесені до ЄРДР 16.02.2016 року.

Далі в апеляційній скарзі захисник зазначає, що підозрювана ОСОБА_3 вперше притягається до кримінальної відповідальності, має малолітню доньку, непрацездатних батьків, незадовільний стан здоров'я, які на думку адвоката, унеможливлюють настання ризиків її неналежної процесуальної поведінки.

У підсумку автор апеляційної скарги зазначає, що слідчим суддею, при постановленні оскаржуваної ухвали, не прийнято до уваги матеріальний стан підозрюваної та її рідних, незадовільний стан її здоров'я.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників та підозрюваної, які підтримали подані апеляційні скарги захисників і просили їх задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисників не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Головного управління Національної поліції в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12016100000001723, відомості про яке 16.11.2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України.

11.04.2017 року ОСОБА_3 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

12.04.2017 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України.

02.06.2017 року заступником прокурора Київської області строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до чотирьох місяців, тобто до 12 серпня 2017 року.

Старший слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції у Київській області Мельниченко О.О., за погодженням із прокурором відділу прокуратури Київської області Дядюк Ю.О., звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження щодо ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07 червня 2017 року задоволено та продовжено щодо ОСОБА_3 строк тримання під вартою до 06 серпня 2017 року включно із визначенням застави у межах 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 320 000 (триста двадцять тисяч) гривень.

Під час розгляду клопотання про продовженняОСОБА_3 строку тримання під вартою, слідчий суддяправильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати обґрунтованою підозруОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що не оспорюється захисниками в апеляційній скарзі.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваної, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність стороною обвинувачення у клопотанні ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.

Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання слідчого оскільки сторона обвинувачення в повному обсязі довела суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_3 на свободу.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні довести суду обставини, на які вони посилаються, проте захисниками у судовому засіданні не доведено обставин, які свідчать про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а тому вимоги апеляційної скарги захисника Овода Р.В. в цій частині, є необгрунтованими.

Крім того, посилання захисника НикифоровД.О. на відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів на підтвердження збільшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не заслуговують на увагу, з урахуванням того, що ризики, встановлені у ході досудового розслідування не зменшилися та продовжують існувати, у зв'язку із чим слідчий суддя дійшовправильно висновку про недостатність застосування до підозрюваної більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, обґрунтувавши при цьому причини, з яких не може бути застосовано жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваної ОСОБА_3 та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі і ті на які посилаються в апеляційних скаргах захисники, які наголошували на даних обставинах під час розгляду даного клопотання в суді першої інстанції, що відображено і в оскаржуваній ухвалі слідчого судді.

Доводи захисників стосовно незадовільного стану здоров'я підозрюваної ОСОБА_3 не заслуговують на увагу, оскільки матеріли провадження не містять медичного висновку, який би свідчив про те, що підозрювана страждає на хвороби, які унеможливлюють її перебування під вартою. Не надано таких доказів захисниками і в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Твердження захисника Никифорова Д.О. про те, що паспорти підозрюваної ОСОБА_3 та інші документи, які, на думку слідчого, мають значення для кримінального провадження, вилучені у підозрюваної під час обшуку 11.04.2017 року, не є визначеною законом самостійною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, як і не вказують на відсутність ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваної, з урахуванням характеру інкримінованого кримінального правопорушення та обставин його ймовірного вчинення.

Не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді і посилання адвоката Никифорова Д.О. на ті обставини, що у даному кримінальному провадженні допитані потерпілі та те, що жодних слідчих дій протягом строку дії попередньої ухвали з підозрюваною не проводилося, оскільки приймаючи рішення слідчий суддя пересвідчився у наявності обставин, які перешкоджають закінчити досудове розслідування і відсутність яких мала би бути підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого, що у цьому випадку не мало місця.

Посилання захисника Овода Р.В. на незаконне затримання підозрюваної ОСОБА_3, оскільки в протоколі про її затримання зазначається, що підозрювана затримана одразу після вчинення кримінального правопорушення, відомості про яке внесені до ЄРДР 16.02.2016 року, не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки положеннями ч. 2 ст. 194 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність обґрунтованої підозри; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам неналежної правової поведінки, тобто закон чітко визначає підстави для скасування ухвали та відмови у задоволенні клопотання слідчого і не містить можливості їх розширеного тлумачення. Таким чином, інші порушення, які могли мати місце під час досудового розслідування не є визначеними законом підставами для задоволення апеляційної скарги.

Не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді і доводи адвоката Овода Р.В. про ненадання судом на ознайомлення матеріалів негласних слідчих дій, з урахуванням їх дослідження у судовому засіданні суду першої інстанції за участю підозрюваної та двох її захисників, а також у суді апеляційної інстанції.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про визначення підозрюваній застави у межах 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 320 000 (триста двадцять тисяч) гривень, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий суддя, врахувавши обставини кримінального провадження, характер повідомленої підозри, тяжкість інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення, дані про її особу, прийшов до висновку про те, що визначена судом застава, яка не є максимальною, забезпечить належне виконання підозрюваною процесуальних обов'язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками, з чим погоджується і колегія суддів.

Такий розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права підозрюваної, а тому підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_3 та таким, що суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України, колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене, вимоги апеляційних скарг захисників щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, є непереконливими, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, а зазначені в апеляційних скаргах підстави, в яких захисники просять скасувати ухвалу слідчого судді не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, та не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи наведене, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційних скаргах захисників, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07 червня 2017 року, якою задоволено клопотаннястаршого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у Київській області Мельниченка О.О. та продовжено щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк тримання під вартою до 06 серпня 2017 року включно із визначенням застави у межах 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 320 000 (триста двадцять тисяч) гривень, - залишити без змін, а апеляційні скарги захисників Никифорова Д.О. та Овода Р.В., які діють в інтересах підозрюваної ОСОБА_3 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Судді:

_____ ______ ____

МасенкоД.Є. Паленик І.Г. ПрисяжнюкО.Б.