Ухвала суду № 67566260, 04.07.2017, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 644/1907/16-а

Провадження № 2-а/645/130/17

УХ В А Л А

іменем України

04 липня 2017 року Суддя Фрунзенського районного суду м.Харкова Бондарєва І.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району м.Харкова, судді Орджонікідзевського районного суду м.Харкова Ізмайлова Ільдара Камільовича про визнання дій та бездіяльності неправомірними, зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

22.02.2016 р. позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району м.Харкова, в якому просить суд визнати неправомірними дії відповідача у звязку з позбавленням її права на отримання повної та своєчасної інформації про призначення субсидії, про можливість її отримання з листопада 2014 р. по квітень 2015 р., про попереджувальні заходи з її скасування та зобовязати відповідача поновити нарахування субсидії з грудня 2015 р. по березень 2016 р., поновити строк для погашення заборгованості.

Ухвалою суду від 29.05.2017 р. ОСОБА_1 поновлено строк на звернення з позовною заявою до суду та відкрито провадження у справі.

20.06.2017 р. ОСОБА_1 звернулась до суду із заявами про зміну предмету позову та залучення другого відповідача судді Орджонікідзевського районного суду м.Харкова Ізмайлова Ільдара Камільовича, в яких додатково до первісних позовних вимог заявила вимоги про визнання незаконними дії вказаного судді при отриманні в його провадження позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення; зобовязати суддю Ізмайлова І.К. припинити прикриття незаконних дій Управління праці та соціального захисту населення відносно позивача.

Вирішуючи питання, викладені у ст.107 КАС України, суд дійшов висновку, що додаткові позовні заяви до судді Орджонікідзевського районного суду м.Харкова Ізмайлова І.К. не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з огляду на наступне.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч.1 ст.2); до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч.2 ст.2).

У розумінні ст.3 КАС України, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Особливістю правовідносин, що виникають, є їх публічно правовий характер, повязаність із сферою реалізації публічної влади.

Зі змісту адміністративного позову, вбачається, що предметом позову є процесуальні дії судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова Ізмайлова І.К. під час розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення

Орджонікідзевського району м.Харкова про визнання дій та бездіяльності неправомірними, зобовязання вчинити певні дії

Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів".

Структура, повноваження та процесуальні правила діяльності судів в Україні визначені Конституцією України, Законом України "Про судоустрій і статус суддів", КПК, ЦПК, КАСУ та іншими законодавчими актами.

Статтями 126 та 129 Конституції України встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону і вплив на них у будь-який спосіб забороняється. Однією з основних конституційних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків встановлених законом. Згідно із зазначеними положеннями Конституції рішення суду і відповідно до них дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя (повязаних із відкриттям провадження у справі, її підготовкою та розглядом у судовому засідання) можуть бути оскаржені у визначеному порядку до суду вищої інстанції, а не шляхом звернень до іншого суду першої інстанції із скаргами про зобовязання суддів до вчинення певних процесуальних дій, що одночасно порушило б і принцип незалежності суддів, і заборону втручатися у вирішення справи незалежним судом. Таким чином, заяви та скарги до судді при здійсненні правосуддя не підлягають розгляду в судах першої інстанції, оскільки помилки, інші процесуальні порушення, допущені при здійсненні правосуддя, усуваються в іншому судовому порядку.

Системно аналізуючи положення Закону України "Про судоустрій та статус суддів", суд доходить висновку, що суддя не наділений законодавцем статусом суб'єкта владних повноважень, що повністю узгоджується з приписами ст.ст.126 та 129 Конституції України.

Суд також звертає увагу, що відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України 12 червня 2009 р. №6 Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів у розумінні положень частини першої статті 2 пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини 3 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративне правопорушення не є субєктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у звязку з розглядом судових справ.

Правосуддя в Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ по спорах відповідно до процесуального законодавства України.

Скарги на дії, бездіяльність і рішення суддів при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних та адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення мають розглядатися в порядку, визначеному відповідно Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кримінальнопроцесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України (в частині апеляційного чи касаційного оскарження), Кодексом України про адміністративні правопорушення. Юрисдикція адміністративних судів на розгляд таких спорів згідно зі статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України не поширюється.

Таким чином, законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи чи конкретної скарги, не може перевірятися за межами передбаченого процесуального контролю.

Оскарження рішення, процесуальних дій або бездіяльності суду в передбаченому законом апеляційному або касаційному порядку є одним з видів захисту прав і свобод громадянина у судовому порядку відповідно.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади", виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Згідно ч.1 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст.109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Приймаючи до уваги вищезазначені норми права, суд дійшов висновку, що данйи спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він випливає не з дій чи бездіяльності судді як суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, а з його процесуальної діяльності, пов'язаної з відправленням правосуддя відповідно до процесуальних норм, що передбачають процедуру, порядок вирішення суддею справи.

З огляду на викладене та беручи до уваги те, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень, дій чи бездіяльності має відповідний апеляційний (касаційний) суд згідно з процесуальним законодавством, тому додаткові позовні вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 5 ст. 109 КАС України повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Розяснити позивачу, що питання порушення положень ст.15-1 КАС України щодо автоматизованого розподілу справ між суддями та розгляд справи неповноважним судом є предметом розгляду суду апеляційної інстанції в разі оскарження рішення суду першої інстанції.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. ст. 109, 165, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за додатковими позовними вимогами ОСОБА_1 до судді Орджонікідзевського районного суду м.Харкова Ізмайлова Ільдара Камільовича про визнання дій та бездіяльності неправомірними, зобовязання вчинити певні дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бондарєва І.В..