Постанова № 6756576, 22.09.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2009 р.                                                                       справа № 2а-6680/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  Ломиног А.М.

за участю:

представників позивача: Горб І.В., Волков Г.В.,

представника відповідача: Антощук О.С., Батаргіна І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квітень» до Жовтневої міжрайонної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання дій протиправними та визнання недійсними податкових повідомлень – рішень від 07.04.2009 року № 0000882310/0 та № 0000892310/0, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Квітень» звернулося до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання дій протиправними та визнання недійсними податкових повідомлень – рішень від 07.04.2009 року № 0000882310/0 та № 0000892310/0.

В обґрунтування позову зазначив, що Жовтневою МДПІ була проведена планова виїзна перевірка позивача за результатами якої складений акт від 25.03.2009 року № 672/23-2/31132432.

На підставі цього акту були прийняті податкові повідомлення – рішення від 07.04.2009 року № 0000882310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 72687,00 грн., у тому числі 48458,00 грн. по основному платежу, 24229,00 грн. по штрафним (фінансовим) та від 07.04.2009р. № 0000892310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 68864,00 грн., з яких 34432,00 грн. штрафні (фінансовим)санкції.

Позивач не згоден з прийнятими податковими повідомленнями – рішеннями перш за все тому, що спроба податкового органу зменшити частину податкового кредиту за жовтень 2005 року у розмірі бюджетного відшкодування посилаючись на неможливість проведення перевірки підприємств – поставників 4 роки потому після поставки ТМЦ з метою підтвердження обґрунтованості віднесення ПДВ до складу податкового кредиту вважає незаконним. Оскільки до складу податкового кредиту за жовтень 2005 року включені суми податку, сплаченими поставниками у складі вартості товару, що підтверджено податковими накладними. Факт поставки підтверджується рахунками – фактурою, накладними, податковими накладними, отриманих довіреностей отриманих на отримання ТМЦ. При цьому п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

По друге, позивач не згоден з спробою податкової інспекції зменшення частини податкового кредиту за період з вересня 2007р. – червень 2008р., оскільки у відповідності з нормами п.7.4, п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Квітень» правомірно формує податковий кредит по ПДВ та відображає дані у податкових деклараціях.

Крім цього, позивач вважає що не відповідає дійсності ствердження податкового інспектора, що укладений договір між ТОВ «Квітень» та ТОВ «Мастер – Фінанс» від 05.07.2007 року № 1 є нікчемним. Оскільки договір укладений у відповідності до норм законодавства, а саме: підписаний уповноваженими особами та підписи завірені печатями підприємств. У відповідності з цим договором, правилами ФОНа, управителем якого є ТОВ «Мастер – Фінанс», останнім здійснена емісія сертифікатів ФОН, яка зареєстрована у Державній комісії по цінним паперам і фондовому ринку в Україні, тому такі висновки не відповідають дійсності і є необґрунтованими.

Просили визнати дії Жовтневої МДПІ м. Маріуполя протиправними та визнання недійсними податкових повідомлень – рішень від 07.04.2009 року № 0000882310/0 та № 0000892310/0 .

У судовому засіданні представники позивача надали уточнення до позовної заяви, якою просили прийняти до уваги позовні вимоги, наступного змісту: просить визнати недійсним податкові повідомлення – рішення від 07.04.2009р. № 0000882310/0 та № 0000892310/0.

Представники відповідача Жовтневої МДПІ м. Маріуполя у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, посилаючись на те, що перевіркою позивача встановлено укладання угод: між ТОВ «Квітень» (Замовник) та ТОВ «Майстер – Буд – Південь» (Генпідрядник) від 16.05.2007 року № 14, між ТОВ «Майстер – Фінанс» (Управитель) та ТОВ «Квітень (Забудовник) від 05.07.2007 року № 1ФОН/577, які на думку відповідача в порушення норм Цивільного Кодексу України є нікчемними. У порушення п.п. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Квітень» неправомірно до складу податкового кредиту включені суми ПДВ по будівництву житлового комплексу з об’єктами громадського призначення по пр.. Будівельників, 141а, надані ТОВ «Майстер – Буд - Південь», ВАТ «Донецькобленерго» «ПЕС», ТОВ «Енергія – Сервіс Ко», ТОВ «Тепла Хата Майбутнього», ВАТ «Маріупольгаз», НВКП «Будінформ», ТОВ «Гідроспецфундаментбуд», ТОВ «Комплекта», ТОВ «Донпантер», ТОВ МНІАЦ «Інфобуд», Запорізьке відділення ДНДІ будівельних конструкцій та інші на суму 567207 грн., у тому числі за серпень 2007р. у сумі 68495 грн., за вересень 2007р. у сумі 30699 грн., за жовтень 2007р. у сумі 48450 грн., за листопад 2007р. у сумі 55138 грн., за грудень 2007р. у сумі 39129 грн., за січень 2008р. у сумі 71714 грн., за лютий 2008р. у сумі 70436 грн., за березень 2008р. у сумі 64463 грн., за квітень 2008р. у сумі 118683 грн., які непов’язані з господарською діяльністю підприємства у зв’язку з нікчемністю правочину.

Відповідач зазначив, що за змістом Закону України «Про податок на додану вартість» право відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з факту існування зобов’язання по сплаті ПДВ в ціні товару.

Крім цього, перевіркою встановлено, що на порушення п. 1.8 ст.1 п.п. 7.4.1 п. 7.4 п.п. 7.7.1. абз. А) п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 вищенаведеного Закону завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню всього на суму 1571339,00 грн. за жовтень 2005 року, за період з вересня 2007р. - по червень 2008р., занижено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього на суму 24742,00 грн. за червень 2008р., завищено суму ПДВ на суму 68864,00 грн. за лютий – березень 2006 року, занижено суму ПДВ всього на суму 48458, 00 грн. за період з листопада 2007р. по березень 2008 року.

Просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Квітень” (ідентифікаційний код 31132432) є юридичною особою та зареєстрований 11.10.2000 р. виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області.

Відповідно до Договору генпідряду № 14 від 16.05.2007 року, укладеного між ТОВ „Квітень” та ТОВ „Майстер-Буд-Південь”, Товариство з обмеженою відповідальністю „Квітень” є замовником будівництва житлового комплексу з об’єктами громадського призначення по пр. Будівельників 141-А в м. Маріуполі.

Відповідно до Договору № - ФОН/577 від 05.07.2007р. про спорудження та фінансування об’єкту будівництва, укладеного між ТОВ «Майстер Фінанс» та ТОВ «Квітень», останній є забудовником, який за умовами цього договору зобов’язується збудувати (організувати спорудження) об’єкту будівництва, ввести його в експлуатацію та передати об’єкти інвестування у складі цього об’єкту будівництва в довірчу власність у порядку, в строки та на умовах договору.

В період з 24.11 2008 року по 05.12.2008 року Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя було проведено виїзну документальна перевірка ТОВ „Квітень” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2005р. по 30.06.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005р. по 30.06.2008р.

В ході перевірки Відповідач дійшов висновку про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю „Квітень” п.п. 7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1.8 ст.1 п.п. 7.4.1 п. 7.4 п.п. 7.7.1. абз. а) п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем: завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по податковій декларації з ПДВ за березень 2008 р. на 74494, 0 грн., по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2005р. на суму 68864 грн., за період з вересня 2007р. - по червень 2008р. на суму 573937,00 грн., занижено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього на суму 24742,00 грн. за червень 2008р., завищено суму ПДВ на суму 68864,00 грн. за лютий – березень 2006 року, занижено суму ПДВ всього на суму 48458, 00 грн. за період з листопада 2007р. по березень 2008 року за 68177,0 грн.;

На підставі акту перевірки № 672/23-2/31132432 від 25.03.2009 року Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя були прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.04.2009 року № 0000882310/0, яким позивачу згідно з п.п.б) п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» визначено суму податкового зобов’язання у розмірі 72687,00 грн., з яких за основним платежем 48458,00 грн., за штрафними(фінансовими) санкціями 24229,00 грн. та № 0000892310/0 про зменшення Позивачеві суми бюджетного відшкодування у розмірі 642801,00 гривень.

Правовою підставою прийняття спірних повідомлень-рішень відповідачем наведені норми абзацу «б», підпункту 4.2.2 пункту 4.2. статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” та абзацу «б» п.п. 7.7.7. п. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з акту перевірки № 672/23-2/31132432 від 25.03.2009 року та письмових заперечень Жовтневої міжрайонної ДПЇ м.Маріуполя, приймаючи оскаржувані повідомлення-рішення Відповідач, виходив з того, що на думку відповідача умови договору № 1-ФОН/577 від 05.07.2007р., укладеного між ТОВ «Майстер – Фінанс» та ТОВ «Квітень» не виконуються, оскільки на думку відповідача фінансування будівництва житлового комплексу з об’єктами громадського призначення повинно здійснюватись через фонди фінансування будівництва. Договір укладений між ТОВ «Квітень» та ТОВ «Майстер Буд Південь» є самостійною ініціативою ТОВ «Квітень» та виходить за рамки договору фінансування будівництва, у зв’язку з чим правочин є нікчемним, що не відповідає вимогам ст.. 629 Цивільного кодексу України та ст.4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (зі змінами та доповненнями) № 1560-XII від 18.09.1991р.

Аналіз акту перевірки посвідчує встановлення відповідачем порушень за результатами взаємовідносин позивача з контрагентами, а саме з ТОВ «Майстер-Буд-Південь», ТОВ «Майстер Фінанс» та іншими контрагентами.

Відповідач вважає, що позивачем протиправно до складу податкового кредиту за спірний період включені суми ПДВ по будівництву житлового комплексу з об’єктами громадського призначення, надані ТОВ «Майстер-Буд-Південь», які не пов’язані з господарською діяльністю підприємства у зв’язку з нікчемністю правочину.

Суд вважає таке твердження відповідача помилковим з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається та зазначено у акті перевірки № 672/23-2/31132432 від 25.03.2009 року, що між ТОВ «Квітень» та ТОВ «Майстер - Фінанс» укладено договір за № 1 -ФОН/577 від 05.07.07 року, відповідно до якого ТОВ «Майстер-Фінанс» є Управителем, а ТОВ «Квітень» є Забудовником. За умовами договору Управитель з використанням залучених ним шляхом емісії сертифікатів ФОН та створення Фонду операцій з нерухомістю «Піонер» в довірчу власність коштів здійснює фінансування. Забудовник зобов'язується збудувати (організувати спорудження) об'єкт будівництва, ввести його в експлуатацію та передати об'єкти інвестування у складі цього об'єкту в довірчу власність Управителю ФОН. Об'єктом будівництва є житловий комплекс з об'єктами громадського призначення по пр. Будівельників,141а в м. Маріуполі. За умовами наведеного договору, фінансування спорудження об'єкту будівництва здійснюється Управителем на підставі виставлених Забудовником рахунків.

Крім того, між ТОВ «Квітень» та ТОВ «Майстер - Буд - Південь» укладено договір від 16.05.2007 р. за № 14, відповідно до якого ТОВ «Квітень» є 3амовником, а ТОВ «Майстер-Буд-Південь» є Генпідрядником. Відповідно до даного договору Генпідрядник зобов'язаний на свій ризик власними та/або залученими силами та коштами за замовленням виконати та здати Замовнику будівельні роботи по возведенню «Житловий комплекс з об'єктами громадського призначення по пр. Будівельників, 141а в м. Маріуполі» у відповідності з проектно-кошторисною документацією, враховуючи можливі роботи, необхідні для повного спорудження об'єкту, вводу в експлуатацію та нормального його експлуатування. Генпідрядник зобов'язаний повністю завершити роботи та передати результати Замовнику у термін, встановлений графіком виробництва робіт. Для встановлення вартості виконаних підрядних робіт Генпідрядником надається Замовнику не пізніше 1 числа місяця, наступного за звітним, довідка про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3. Сплата виконаних підрядних робіт здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту надання довідки КБ-3, але не раніше 4 числа місяця, наступного за звітним.

У судовому засіданні встановлено, що умови вищенаведених договорів виконуються, що підтверджується виписаними накладними, платіжними дорученнями, довідками вартості виконаних робіт (копії наявні у матеріалах справи).

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" його норми спрямовані на створення системи фінансово-кредитних механізмів при будівництві житла та операціях з нерухомістю. Це законодавчо забезпечує реалізацію суб'єктами господарської діяльності відповідних схем залучення коштів фізичних та юридичних осіб у довірче управління з наступним їх спрямуванням на будівництво житла.

Згідно зі статтями 4 та 9 зазначеного Закону України (із змінами, внесеними Законом України від 15.12.2005 р. N 3201 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України") забудовником може бути особа, яка відповідно до чинного законодавства має право на виконання функцій замовника будівництва для спорудження об'єктів будівництва та уклала договір з управителем. Фінансова установа (управитель) укладає з забудовником договір, за яким замовляє забудовнику збудувати один або декілька об'єктів будівництва, ввести їх в експлуатацію та передати об'єкти інвестування установникам фонду фінансування будівництва (ФФБ) на умовах" визначених цим Законом та Правилами ФФБ.

У разі інвестування забудовником коштів у об'єкт будівництва, він відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" повинен укласти з фінансовою установою договір управління майном, договір про участь у ФФБ та виконувати Правила ФФБ, які визначає фінансова установа - управитель.

Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (із змінами, внесеними Законом України від 15.12.2005 р. N 3201 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України") об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління.

Таким чином, у разі інвестування та фінансування будівництва житла фізичними та юридичними особами, на суб'єктів таких взаємовідносин норми Закону України "Про інвестиційну діяльність" не розповсюджуються.

Згідно зі статтею 317 Господарського кодексу України договори на капітальне будівництво відносяться до договорів підряду. Сторони договору підряду на капітальне будівництво, порядок укладання та порядок розрахунків за таким договором визначені у главі 33 "Капітальне будівництво" Господарського кодексу України.

З наведеного виходить, що висновки відповідача про те, що договір, укладений між позивачем та ТОВ «Майстер-Буд-Південь» виходить за рамки договору фінансування будівництва та не відповідає вимогам ст.4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" є помилковим.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість та поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету. Стаття 7 цього Закону визначає порядок, підстави та термін формування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин, визначають податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Абзац другий цього підпункту передбачає, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З огляду на викладене, посилання відповідача на нікчемність договорів є безпідставним і судом до уваги не приймаються, оскільки укладені позивачем договори з контрагентими направлені на реальне виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинним і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнавався. Крім цього, суд зазначає, що вони не пов’язують відсутність права платника податку на нарахування податкового кредиту у зв’язку з нікчемністю правочину, а навпаки доводять правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Відповідно п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд приходить до переконання, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від є протиправним, оскільки в процесі прийняття рішення суб’єктом владних повноважень були допущені порушення Закону України «Про податок на додану вартість» .

У пункті 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем не доведено порушення позивачем порядку формування податкового кредиту, не надано суду доказів щодо правомірності прийняття спірних податкових повідомлень – рішень, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Квітень” до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсним податкові повідомлення – рішення від 07.04.2009р. № 0000882310/0 та № 0000892310/0 - задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення – рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя № 0000882310/0, яким визначена сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 72687 грн., у тому числі за основним платежем 48458 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати недійсним податкове повідомлення – рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя № 0000892310/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 642801 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Квітень”, 87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лавицького, 8/78, р/р 26009301515901 в філії „Іллічівське ГВ ПІБ в м. Маріуполь Донецької області”, МФО 334442, код ЄДРПОУ 31132432, судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 22 вересня 2009 року.

Постанова виготовлена в повному обсязі 28 вересня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Кірієнко В.А.