Вирок № 67565629, 05.07.2017, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1404/17

Номер провадження 1-кп/623/165/2017

ВИРОК

іменем України

05 липня 2017 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Герцова О.М.

секретаря - Теницької С.В.

з участю прокурора- Молодовського І.О.

представника потерпілого - ОСОБА_1

обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Миколаївка Ізюмського району Харківської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, із середньою спеціальною освітою, який працює на приватному підприємстві «Золота Нива-1» на посаді водія тракториста, має на утриманні малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1,

у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 191 КК України,

в с т а н о в и в :

відповідно до обвинувального акту від 23.06.2017 р., обвинувачений ОСОБА_2, у період часу з 13.05.2017 року по 20.05.2017 року, працюючи на підставі договору підряду № 156/7 від 20.02.2017 водієм - трактористом у приватному підприємстві «Золота Нива-1», яке знаходиться за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Забавне, вул. Харківська 1Б, та будучи матеріально-відповідальною особою, діючи з корисливих мотивів, в денний час, використовуючи дизельне паливо, яке йому було ввірено ПП «Золота Нива-1» для проведення земельних робіт на тракторі «МТЗ 382», державний номер НОМЕР_2, привласнив дизельне паливо об'ємом 30 л, загальна вартість якого, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 2602 від 14.06.2017 року, складає 667 грн. 50 коп., чим спричинив ПП «Золота Нива-1» матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Вказані дії органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.І ст.191 КК України, тобто привласнення чужого майна, яке було ввірено особі чи перебувало в її віданні.

23 червня 2017 року під час досудового розслідування між представником потерпілого та обвинуваченим ОСОБА_2 було досягнуто угоди про примирення.

Згідно з умовами вказаної угоди обвинувачений ОСОБА_2, під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні та зобов'язується у подальшому сприяти у припиненні інших відомих йому подібних кримінальних правопорушень.

На час укладання угоди претензій матеріального та морального характеру від потерпілого до обвинуваченого немає.

Сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_2, за ч.1 ст.191 КК України у вигляді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Обвинувачений ОСОБА_5 розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердженням зазначеної угоди є :

- для підозрюваного - обмеженням права на оскарження вироку згідно ст. 394 і ст. 424 КПК України.

- для потерпілого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

Обвинувачений ОСОБА_2 розуміє, що виконання зобов'язань іншою стороною в рамках цієї угоди цілком залежить від дотримання ним закону і будь-якого положення складеної угоди.

Обвинувачений ОСОБА_2 розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.

Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.468, ст.469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення може бути укладена угода між потерпілим та обвинуваченим.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про примирення дотримані вимоги КК України та КПК України, просить угоду затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_2 узгоджене в угоді покарання.

Представник потерпілого та обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні також просили зазначену угоду затвердити та призначити узгоджене ними покарання для обвинуваченого та при цьому останній беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України в обсязі підозри та дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.

Кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до середньої тяжкості. Покарання, узгоджене сторонами угоди, відповідає санкції, яка передбачена ч.1 ст.191 КК України.

Судом встановлено, що укладення угоди сторонами кримінального провадження є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений та потерпілий повністю усвідомлюють зміст укладеної угоди про примирення, характер обвинувачення, цілком розуміють свої права, визначені п. 1 ч. 5 ст.474 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ст.. 476 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди відповідають вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд, враховуючи заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про примирення.

Відповідно до ст. 124 КК України, суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави документально підтверджені судові витрати на залучення експертів.

Цивільний позов не пред'являвся

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 377, 475 КПК України суд, -

з а с у д и в :

затвердити угоду від 23 червня 2017 року про примирення, укладену між представником потерпілого ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_2

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.191 КК України та призначити узгоджене сторонами угоди про примирення покарання у вигляді у вигляді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень 00 копійок, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Роз`яснити ОСОБА_2, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 2602 від 14.06.2017 по кримінальному провадженню, яка складає 98 грн.87 коп.(отримувач: Держава, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Речові докази повернуті власнику вважати повернутими.

Запобіжний захід - не обирався.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Суддя Ізюмського міськрайонного суду О.М. Герцов