Постанова № 6756553, 01.10.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2009 р.                                                                       справа № 2а-1805/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  

при секретарі Яковецькій О.В., Химич М.В.

за участю прокурора Ноздрьова С.В.

представників позивача Ковбасюк Н.Г., Сидоренка М.А.

представників відповідачів Денисової А.Є., Маковецької Н.В., Сичової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтербіс” до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтербіс” звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами господарської діяльності у період з січня 2007 р. по березень 2008 р. у позивача утворилась від’ємна різниця між сумою податкового зобов’язання і сумою податкового кредиту. 20.03.2008 р. позивач надав до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2008 р. з розрахунком суми бюджетного відшкодування і заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 1021617 грн. на рахунок платника податків в банку. 17.04.2008 р. позивач надав до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2008 р. з розрахунком суми бюджетного відшкодування і заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 990000 грн. на рахунок платника податків в банку.

Загальна сума бюджетного відшкодування, заявлена позивачем, складає 2011617 грн. Позивач просить стягнути з Державного бюджету заборгованість з податку на додану вартість з бюджету за лютий-березень 2008 р. в сумі 2011617 грн. на розрахунковий рахунок позивача.

Ухвалою суду від 08.09.2009 р. до участі в справі в якості відповідача притягнута Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представники відповідача ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що 15.01.2009 р. ТОВ „Інтербіс” знято з обліку у ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька. Картки особових рахунків з залишками невідшкодованого податку на додану вартість направлені за новим місцем обліку – до ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька. Крім того, відповідач зазначив, що податковим органом була проведена перевірка з питань достовірності нарахування відшкодування податку на додану вартість, за наслідками якої були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001982340/0 від 20.06.2008 р. та № 0003592340/0 від 04.11.2008 р., якими зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 1416450 грн. Судовими рішеннями зазначені податкові повідомлення-рішення визнати протиправними, але податковим органом судові рішення оскаржені в касаційному порядку.

Крім того, відповідач зазначив, що для відшкодування заявленої суми податку на додану вартість немає законних підстав, оскільки не підтверджений факт надмірної сплати податку до бюджету контрагентами. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що позивач, дійсно, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Куйбишевському районі. Разом з тим, ДПІ у Ворошиловському районі не передало ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька матеріали перевірок та інші документи, які свідчать про наявність боргу з відшкодування податку на додану вартість. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області до судового засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю. Суд у відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача. В письмових запереченнях проти позову відповідач зазначає, що сумісним наказом ДПА України та ДКУ № 200/86 від 21.05.2001 р. встановлено, що відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Держказначейства за висновками податкових органів та за рішенням суду. Станом на час розгляду справи органом державного казначейства не отримані висновки та реєстри на відшкодування бюджетної заборгованості податку на додану вартість. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач ТОВ „Інтербіс” зареєстровано в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена виконавчим комітетом Донецької міської ради 26.10.1993 р. (а.с. 161 т.1), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за №20335263 (а.с. 162 т.1), здійснює господарську діяльність на підставі статуту (а.с. 163-193 т.1). Позивач до 15.01.2009 р. перебував на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість.

Відповідач Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька є суб’єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Відповідач Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька є суб’єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Відповідач Головне управління Державного казначейства України в Донецької області у відповідності до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Судом встановлено, що 20.03.2008 р. позивач надав до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2008 р. з розрахунком суми бюджетного відшкодування і заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 1021617 грн. на рахунок платника податків в банку (а.с. 6-11).

17.04.2008 р. позивач надав до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2008 р. з розрахунком суми бюджетного відшкодування і заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 990000 грн. на рахунок платника податків в банку (а.с. 12-18).

У відповідності до пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий та березень 2008 р., заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, в даному випадку платник податку прийняв рішення про відшкодування суми податку на додану вартість шляхом зарахування на його рахунок, про що свідчить рядок 25.1 податкових декларацій.

У відповідності до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 цього Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підпунктом 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

У відповідності до пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 цього Закону якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

На виконання зазначених вимог ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька була проведена позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень-березень 2008 р., за результатами якої був складений акт № 1098/23-7-20335263 від 09.06.2008 р., яким встановлено порушення п. 1.4 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за лютий 2008 р. на 795986 грн., за березень 2008 р. – на 410257 грн. (а.с. 107-152); № 2034/23-3/20335263 від 20.10.2008 р., яким встановлено порушення п. 1.4 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині завищення суми бюджетного відшкодування за лютий 2008 р. на 836707 грн., за березень 2008 р. – на 579743 грн. (без урахування порушень, викладених в акті від 09.06.2008 р. № 1098/23-7-20335263, встановлено завищення суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування з бюджету по податковій декларації за лютий 2008 р., в розмірі 40721 грн.).

20.06.2008 р. ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001982340/0, яким ТОВ „Інтербіс” зменшена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2008 р. на 795986 грн., по декларації за березень 2008 р. – на суму 579743 грн., загалом на суму 1375729 грн. (а.с. 106).

04.11.2008 р. ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003592340/0, яким ТОВ „Інтербіс” зменшена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2008 р. на 40721 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.04.2009 р. визнані протиправними податкові повідомлення-рішення № 0001982340/0 від 20.06.2008 р. та № 0003592340/0 від 04.11.2008 р. (а.с. 76-83). Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.07.2009 р. постанова суду першої інстанції залишена без змін (а.с. 68-74).

Отже, постанова суду першої інстанції набрала законної сили і підлягає обов’язковому виконанню.

Конституція України в ст. 124 наголошує, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

          Вказаними судовими рішеннями встановлено, що податковим органом було неправомірно зменшена суму бюджетного відшкодування ТОВ „Інтербіс” за лютий та березень 2008 р. на суму 1416450 грн.

Таким чином, з набранням законної сили судового рішення про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень податкового органу про зменшення суми бюджетного відшкодування, відпали підстави для ненадання позивачу відшкодування суми податку на додану вартість.

Всупереч вказаним вище нормам Закону України „Про податок на додану вартість” відповідачами не перераховано суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на рахунок позивача.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що не підтверджений факт надмірної сплати податку до бюджету контрагентами позивача, а тому відсутні підстави для надання бюджетного відшкодування.

Згідно п. 1.8. ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Суми, сплачені           постачальникам товарів (послуг) ТОВ „Інтербіс” з урахуванням податку на додану вартість, підтверджені в судовому засіданні платіжним документами (а.с. 153-219). При цьому відповідач в судовому засіданні не заперечував проти того, що позивачем податок на додану вартість був сплачений повністю в ціні товарів (послуг).

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету виникає при фактичному надходженні цього податку до бюджету від платника податку - продавця, а не самого факту здійснення відповідної операції та сплати податку в ціні товару.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених за коном. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції Украї ни).

Чинне законодавство України, зокрема й Закон України „Про податок на додану вартість”, не встановлюють обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий пода ток не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України „Про податок на додану ва ртість” сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зо бов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

У відповідності до п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість” платники податку особисто, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Відповідно до пп. „а” пп. 7.7.2 п. 7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплата ним ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Суд вважає необґрунтованими посилання податкового органу на Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджені наказом ДПА України від 18.08.2005 р. № 350.

Суд вважає заперечення податкового органу необґрунтованими, оскільки Методичні рекомендації в частині проведення зустрічних перевірок по ланцюгу постачання не відповідають податковому законодавству, а саме, Закону України „Про податок на додану вартість”.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими нормативними актами, при вирішенні цього спору підлягає застосуванню саме Закон України „Про податок на додану вартість”, а ні накази Державної податкової адміністрації України.

Відповідно до пп. 7.7.3. п. 7.3. ст. 7 цього Закону України у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов‘язань, що виникли у зв‘язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Отже, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Зазначений Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від’ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

          З вказаних підстав суд вважає, що на теперішній час відсутні передбачені Законом України „Про податок на додану вартість”, іншими законами про оподаткування підстави для відмови у поверненні суми бюджетного відшкодування позивачу, тому суд задовольняє позовні вимоги, стягує з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по податковим деклараціям за лютий та березень 2008 р. в загальній сумі 2011617 грн. (1021617 грн. + 990000 грн.).

          Суд вважає належним відповідачем ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька в даній справі з тих підстав, що на теперішній час цим податковим органом не передано до нового місця податкового обліку позивача – ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька матеріали перевірок та документи щодо відшкодування податку на додану вартість. На час виникнення у ТОВ „Інтербіс” права на відшкодування податку на додану вартість за лютий та березень 2008 р. підприємство перебувало на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, й саме цим податковим органом були порушені права позивача в частині невідшкодування податку.

          Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1700 гр.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтербіс” до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість задовольнити.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтербіс” бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по податковим деклараціям за лютий та березень 2008 р. в загальній сумі 2011617 (два мільйона одинадцять тисяч шістсот сімнадцять) грн. шляхом перерахування на розрахунковий рахунок № 26008502385000 у філії ПУМБ м. Донецька, код банку 335537.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтербіс” судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн.

          Повний текст постанови виготовлений 6 жовтня 2009 р.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Шальєва В.А.