Рішення № 67561351, 03.07.2017, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/4549/16-ц

Провадження № 2/210/485/17

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"03" липня 2017 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чайкіної О.В.,

при секретарі Куксенко О.В.,

за участі сторін: не зявилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк, звернулося до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором б/н від 18.07.2014 року, сума якої складає 54103,69 грн. та судові витрати у справі. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18.07.2014 року між ними та відповідачем був укладений кредитний договір б/н, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 16000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Взятих на себе зобов'язань відповідач не виконує, у зв'язку з чим, станом на 15.09.2016 року виникла заборгованість у розмірі 54103,69 гривень.

Представник позивача у судове засідання не зявився, надав суду заяву, у якій просив розглядати справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив їх задовольнити та у разі неявки відповідача постановити по справі заочне рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні присутній не був, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, без фіксації технічними засобами, позов визнає в частині наявності заборгованості за тілом кредиту та відсотками, пеню визнає частково, вважає її розмір завищеним, тому просить суд зменшити розмір пені на підставі ст. 551 ЦК України, оскільки він пенсіонер, має на утриманні батька - інваліда І групи, якого визанано недієздатним, та звільнити його від сплати судового збору на підставі пільг, які передбачені законом України "Про судовий збір".

Згідно ч.4ст.174 ЦПК Україниу разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 11постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

У пункті 24постанови № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Суд приймає часткове визнання відповідачем позову, оскільки це не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Враховуючи викладене, суд вважає, що судове засідання можливо провести без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст.197 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.ст. 526, 530, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним . Зі змісту статей 626, 638 ЦК України слідує, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, відповідно до ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Договір є зобовязанням і, відповідно, підставою для виникнення цивільних прав та обовязків (ст. 11 Цивільного кодексу України).Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що відповідає положенням ст. 628, ст. 629 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2014 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк ПриватБанк та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір б/н, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % намісяць на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.10).

Відповідно до п. 1.1.7.11 Умов, договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же період (а.с.25 зворот).

На бланку заяви про відкриття рахунку та надання банківських послуг на видачу картки Універсальна є запис "базова процентна ставка за кредитом 2,5 %" на місяць .

Зі змісту зобовязань, вбачається, що між сторонами у справі виникли відносини з приводу надання банківських послуг, а саме відкриття платіжної картки Кредитка Універсальна.

Статтями 1049, 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути Кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054 ЦК є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

У порушення вищевказаних норм закону та умов договору відповідач зобов'язання вказаним договором належним чином не виконав.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Позичальник зобовязується повернути суму кредиту, відсотків, винагороди, комісії відповідно до Заяви та Умов. При оформленні кредитної картки Відповідач був ознайомлений і погодився з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами банку, що підтверджується його підписом на заяві про оформлення картки (а.с. 9).

В заяві про відкриття банківського рахунку і отримання кредитної картки відповідач зазначив про свою згоду з тим, що вказана заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами, складають договір, укладений між ним і банком про надання банківських послуг. Відповідно до п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, зазначено що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт (а.с. 31).

Згідно з п. 2.1.1.12.9 «Умовами та правилами надання банківських послуг» Боржник доручає списувати з будь-якого рахунку відкритого в банку в часності з Картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобовязань (а.с. 37 зворот). Згідно з п. 2.1.1.5.5 Умов та правил, позичальник зобовязується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором (а.с. 34).

Умовами і правилами надання банківських послуг передбачено, що при порушенні Клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобовязань, передбачених цим Договором, більш ніж на 30 днів Клієнт зобовязаний сплатити Банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору. Штраф нараховується на окремий рахунок і підлягає оплаті в зазначені банком терміни. У разі виникнення прострочених зобов"язань із терміном прострочки понад 90 днів, Клієнт сплачує пеню в розмірах, зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування. У разі непогашення заборгованості минулого місяця до 25-го числа поточного місяця Клієнт сплачує пеню за несвоєчасне погашення кредитного ліміту в момент списання (п.п.2.1.1.7.6; 2.1.12.2.2; 2.1.1.12.7.2 Умов і правил: а.с.34, 37).

В судовому засіданні встановлено, що у порушення діючого законодавства та Умов договору відповідач зобовязання за кредитним договором належним чином не виконав і станом на 15.09.2016 року відповідач має заборгованість за кредитом в сумі 54103,69 грн., яка за розрахунком банку складається з наступного: заборгованість за кредитом 24367,35 грн., по процентам 6547,03 грн., заборгованість за пенею за прострочене зобовязання 19036,75 грн., заборгованість за пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн. 1100,00 грн., а також заборгованість по штрафам 500,00 грн. (фіксована частина), 2552,56 грн. (процентна складова).

Враховуючи правову природу зобовязань, які виникли між сторонами у справі, їх неналежне виконання відповідачем, статті 526, 527, 530, 599, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 24367,35 грн., по процентам 6547,03 грн.

Щодо стягнення неустойки, вимоги підлягають частковому задоволенню. Суд зазначає, що цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обовязку новим, або у приєднанні до невиконаного обовязку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обовязків, як заходу цивільно-правової відповідальності, має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Конституційний Суд України в рішенні від 10.11.2011 року N 15-рп/2011 зазначає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже вбачається, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.

Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача лише пеню, та відмовити в задоволенні вимоги про стягнення штрафу.

Щодо розміру пені, заявленої до стягнення, від відповідача надійшла заява про її зменьшення на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та рішення КСУ від 11 липня 2013 року.

Суд зазначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Встановлений законом розмір неустойки може бути збільшений у договорі (ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України). У разі, якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд може його зменшити (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

Положення ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуваннямположень ст. 3 цього Кодексу щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов"язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року в справі № 6-1120цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх судів України.

Як встановлено судом, рішенням Дзержинського районного суду міста ОСОБА_1 від 12 грудня 2012 року ОСОБА_3 (батька відповідача) визнано недієздатним, та встановлено опіку. Опікуном визнано відповідача - ОСОБА_2. Також встановлено, що відповідач є пенсіонером з 25.05.2012 року, та користується субсидією на опалювальний період,, розмір пенсії 3235,05грн. на місяць. Також на утриманні у відповідача перебуває недієздатний батько, який являється пенсіонером.

Суд, встановивши вищевказанні обставини, та з урахуванням часткової сплати заборгованості в період дії кредитного договору, приходить до висновку що стягнення пені у розмірі 19036,75грн. може призвезти до порушеня прав Відповідача у зв"язку з його майновим станом, а також враховуючи відсутність доказів завдання банку значних збитків несвоєчасним погашенням заборгованості, розміру такої заборгованості, приходить до висновку про застосування до спірних правовідносин положень ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшення розміру пені до 3000,00 гривень.

Таким чином, загальна заборгованість, яку суд стягує на користь позивача становить: 33914,38 грн., що складається з: заборгованості за кредитом 24367,35 грн., за процентами 6547,03 грн., та пеня за прострочене зобовязання і за несвоєчасність сплати боргу 3000,00 грн.

Згідно з рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 12 грудня 2012 року ОСОБА_2 визнаний опікуном ОСОБА_3, 1941р.н. який являється інвалідом І групи та не може віддавати звіт своїм діям. Таким чином, відповідач є законним представником інваліда І групи, що є підставою для звільнення осьаннього від стягнення судового збору. Тому судовий збір, сплачений позивачем за подання позову, слід компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 224-226, ЦПК України, ст. ст. 4, 5, 16, 526, 536, 527, 546, 549, 550, 610, 1054 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, місце реєстрації: м. Кривий Ріг. АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк (р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за Кредитним договором б/н від 18.07.2014 року, яка станом на 15 вересня 2016 року становить 33914,38 грн. (тридцять три тисячі девятсот чотирнадцять гривень 38 коп.), що складається з: заборгованості за кредитом 24367,35 грн., за процентами 6547,03 грн., та пеня за прострочене зобовязання і за несвоєчасність сплати боргу 3000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судові витрати у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн.) компенсувати ПАТ КБ "ПриватБанк" за рахунок коштів державного бюджету.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подачі апеляційної скарги, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Повний текст рішення складено 05 липня 2017 року.

Суддя: О. В. Чайкіна