Постанова № 67560053, 05.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 року Справа № 915/721/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіКовтонюк Л.В.,суддіНєсвєтової Н.М.,за участю представника третьої особиОСОБА_4,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз"на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 25.01.2017 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 рокуза скаргою Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз"на постановудержавного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській областіпровідкриття виконавчого провадження від 16.12.2016 року ВП № 51732665у справі № 915/721/15 Господарського суду Миколаївської області за позовомОбласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго"доПублічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"проздійснення перерахунку обсягу спожитого у період з 01.02.2015 по 28.02.2015 газу та зняття зайво нарахованого обсягу газу у розмірі 776 688 куб.м.

ВСТАНОВИВ:

29.12.2016 року Публічне акціонерне товариство по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз" (надалі - ПАТ "Миколаївгаз", боржник) звернулось до Господарського суду Миколаївської області в порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) зі скаргою, в якій просило визнати незаконними дії Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (надалі - Інгульський ВДВС, орган ДВС) щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.12.2016 року ВП № 51732665 з виконання наказу № 915/721/15, виданого 24.06.2016 року Господарським судом Миколаївської області на виконання рішення від 31.03.2016 року у справі № 915/721/15, яке набрало законної сили 07.06.2016 року, а також визнати недійсною постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.12.2016 року ВП № 51732665.

На обґрунтування скарги скаржник зазначив, що при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець вийшов за межі своїх повноважень та порушив вимоги ст.ст. 26, 41 Закону України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 1404-VIII), оскільки ним було відкрито виконавче провадження за наказом Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2016 року, в той час як стягувачем було подано заяву про відновлення виконавчого провадження. Крім того, боржник зазначає, що органом державної виконавчої служби разом з постановою про відкриття виконавчого провадження від 16.12.2016 року йому було направлено для підписання технічний акт про зняття зайво нарахованих обсягів природного газу від 13.07.2016 року та тристоронні акти коригування обсягів постачання природного газу в розмірі 704922 тис.куб.м по договору № 2287/15-БО-22 від 22.12.2014 року та в розмірі 71766 тис.куб.м по договору №2288/15-КП-22 від 22.12.2014 року, підписання яких не передбачено законодавством та судовим рішенням від 31.03.2016 року.

Обласне комунальне підприємство "Миколаївоблтеплоенерго" (надалі - КП "Миколаївоблтеплоенерго", стягувач) та Інгульський ВДВС проти скарги заперечували, посилаючись на те, що оскаржувану постанову про відкриття провадження прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства відповідно до раніше поданої заяви стягувача від 20.07.2016 року, оскільки ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2016 року визнано недійсною постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження № 25.07.2016 року ВП№ 51732665. Посилання боржника на ст. 41 Закону N 1404-VIII є безпідставним, оскільки постанова про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу не приймалися, а відновлення виконавчого провадження здійснюється лише у разі скасування судом цих постанов.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.01.2017 року у справі № 915/721/15 (суддя Мавродієва М.В.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 року (судді: Бєляновський В.В. (суддя-доповідач), Величко Т.А., Поліщук Л.В.), у задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі ухвалою суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, ПАТ "Миколаївгаз" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити повністю.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм ст.ст. 42, 47, п. 2 ст. 34 ГПК України та п. 8 ч. 4 ст. 4, ст.ст. 26, 41 Закону N 1404-VIII.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників учасників судового процесу, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 20.07.2016 року КП "Миколаївоблтеплоенерго" звернулося до Інгульського ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області № 915/721/15 від 24.06.2016 року.

25.07.2016 року державний виконавець відмовив у відкритті виконавчого провадження.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2016 року постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження визнано незаконною та недійсною.

16.12.2016 року КП "Миколаївоблтеплоенерго" повторно звернулося до Інгульського ВДВС із заявою, в якій просило відновити виконавче провадження та примусово виконати рішення суду. До заяви був доданий оригінал наказу Господарського суду Миколаївської області № 915/721/15 від 24.06.2016 року.

У цей же день державний виконавець прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51732665 з примусового виконання наказу № 915/721/15, виданого 24.06.2016 року Господарським судом Миколаївської області, за заявою стягувача від 20.07.2016 року.

Відмовляючи у задоволенні скарги ПАТ "Миколаївгаз" на дії органу державної виконавчої служби щодо винесення цієї постанови, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що державний виконавець після скасування судом постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 25.07.2016 року правомірно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі заяви стягувача від 20.06.2016 року, а посилання скаржника на порушення державним виконавцем при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження норм ст.ст. 26, 41 Закону України N 1404-VIII не можуть бути прийняті до уваги, оскільки виконавче провадження підлягає відновленню лише, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, що в цьому випадку не мало місце. Доводи скаржника щодо надсилання йому разом з постановою про відкриття виконавчого провадження технічного акту про зняття зайво нарахованих обсягів природного газу від 13.07.2016 та тристоронніх актів коригування обсягів постачання природного газу суди відхили, оскільки у постанові про відкриття виконавчого провадження та у супровідному листі від 16.12.2016 року № 51958 не міститься вказівки щодо обов'язкового підписання боржником цих актів, тому їх надсилання не може свідчити про незаконність постанови виконавчого провадження, що оскаржується.

Вищий господарський суд України вважає, що висновки судів за результатами розгляду скарги є законними та обґрунтованими, і підстав для скасування прийнятих у справі судових рішень не вбачає.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що судами попередніх інстанцій порушено вимоги ст. 41 Закону України N 1404-VIII, оскільки не враховано, що постановою про відмову у відкритті виконавчого провадження від 25.07.2016 року державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу, тому після скасування цієї постанови повинен був відновити, а не відкривати виконавче провадження, Вищий господарський суд України відхиляє з таких підстав.

Аналіз законодавства, що визначає умови і порядок примусового виконання рішень судів, дає підстави дійти висновку, що як Закон України N 1404-VIII, так і Закон України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон України N 606-XIV), що діяв до 05.10.2016 року, визначають, що відновлення виконавчого провадження (ст. 41 Закону України N 1404-VIII, ст. 51 Закону України N 606-XIV) можливо лише у випадку, якщо таке провадження було вже відкрито, а в подальшому виконавчий документ незаконно повернуто або взагалі виконавче провадження закрито. У цьому випадку виконавчий документ за заявою стягувача від 20.06.2016 року не був прийнятий державним виконавцем до виконання і не виконавче не було відрито, тому після скасування судом постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 25.07.2016 року державний виконавець цілком законно та обґрунтовано прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження, а не постанову про відновлення виконавчого провадження.

Доводи заявника касаційної скарги щодо того, що судами безпідставно не державним виконавцем порушено вимоги п. 8 ч. 4 ст. 4, абз. 1 ч. 2 ст. 26 Закону України N 1404-VIII, та як прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження за відсутності доказів сплати авансового внеску стягувачем, Вищий господарський суд України відхиляє, оскільки обов'язок стягувача додавати до заяви про примусове виконання рішення стягувач квитанцію про сплату авансового внеску передбачений лише Законом України N 1404-VIII, який набрав чинність 05.10.2016 року. Відповідно до вимог ст. 58 Конституції України такий обов'язок не може бути покладений сплати авансового внеску на стягувача у цих правовідносинах, оскільки останнім заява про відкриття виконавчого провадження була подана 20.06.2016 року, тобто, до набрання чинності Законом України N 1404-VIII.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, фактично дублюють доводи апеляційної скарги, яким в повному обсязі надана правова оцінка апеляційним господарським судом.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга залишається без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення, прийняті за результатом розгляду скарги на дії та рішення органу державної виконавчої служби, - без змін.

Судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на ПАТ "Миколаївгаз".

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, п.п. 1ст. 1119, ст.ст. 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 25.01.2017 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 року у справі № 915/721/15- без змін.

Головуючий суддяКондратова І.Д.СуддяКовтонюк Л.В.СуддяНєсвєтова Н.М.