Постанова № 675590, 29.05.2007, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.07

Справа №АС12/182-07.

За позовом Прокурора Роменського району в інтересах державив особі Роменського міськрайонного центру зайнятості

до Виробничого сільськогосподарського кооперативу ім. Браташа, с. Малі Бубни Роменського району

про стягнення 19 776 грн. 05 коп.

СУДДЯ КОСТЕНКО Л.А.

Представники сторін:

Від позивача Ткаченко В.М.

Від відповідача не прибув

Прокурор Яковенко В.В.

За участю секретаря судового засідання Бардакової О.М.

Суть спору: Прокурор просить суд стягнути з відповідача 19 776 грн. 05 коп. заборгованості по сплаті страхових внесків, яка виникла за 2006 рік, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-ІІІ від 02.03.2000р. із змінами та доповненнями.

Відповідач в судове засідання не прибув, про те що був повідомлений про дату та час судового засідання. Відповідач надіслав до суду заперечення на позовну заяву, в якому зазначив, що вимоги не визнає, посилаючись на те, що підприємство займається вирощуванням сільськогосподарської продукції і в зв»язку із несприятливими погодними умовами в 2005 – 2006 роках господарство мало збитки в розмірі 450 тис. грн. і відповідач вважає, що держава повинна відшкодувати збитки від повного знищення посівів цукрових буряків.

Представникам сторін роз»яснено їх права та обовязки, відповідно до ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи і враховуючи що:

Законом України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-ІІІ від 02.03.2000р., передбачено умови, порядок, строк і розмір страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Згідно ст. 22 Закону України “Про зайнятість населення”, ст. 8 Закону України “Про загальнообов’язкове державне страхування на випадок безробіття”, Фонд соціального страхування України на випадок безробіття є загальнодержавним цільовим фондом, самостійною фінансовою системою і утворюється на державному та місцевому рівнях за рахунок асигнувань державного і місцевих бюджетів, розмір яких встановлюється Верховною Радою України; зборів на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття; коштів служби зайнятості, отриманих за надання платних послуг підприємствам та організаціям, і частини прибутку підприємств, установ та організацій, що створюються державною службою зайнятості. Відповідно до ст. 16 Закону України “Про загальнообов’язкове державне страхування на випадок безробіття” джерелами формування коштів Фонду, у тому числі є страхові внески страхувальників. Діяльність державної служби зайнятості населення фінансується за рахунок коштів Фонду. Ст. 38 вищезазначеного Закону передбачає відповідальність за несвоєчасну та неповну сплату страхових внесків страхувальниками.

Згідно п. 2 ст. 1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов»язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 року відповідач повинен перераховувати позивачу страхові внески у розмірі 2.1 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначають згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці» та підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян; для найманих працівників – 0.5 % суми оплати праці.

Відповідно до вказаного Закону, відповідач є страхувальником - платником страхових внесків до Фонду, але несвоєчасно сплачує внески до Фонду.

Як вбачається з матеріалів справи, в розрахунковій відомості про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов»язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за 2006 рік, надану відповідачем до центру зайнятості, відображено розрахунок страхових внесків, згідно яких сума недоїмки складає 19 776 грн. 05 коп.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в позові, посилаючись на те, що підприємство в зв»язку з несприятливими погодними умовами в 2005 – 2006 роках, недоотримало значну кількість врожаю, зокрема повністю знищено посіви цукрового буряка, що підтверджується актом комісії від 06.06.2006 р., за що на думку відповідача держава повинна відшкодувати ВСК ім. Браташа 450 тис. грн.

Однак суд вважає заперечення відповідача безпідставним, так як діючим законодавством з питань загальнообов»язкового страхування на випадок безробіття не передбачено звільнення від сплати страхових внесків, зокрема, за результатом збиткової діяльності страхувальника.

Факт несплати відповідачем страхових внесків до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття підтверджується матеріалами справи, зокрема: розрахунковою відомістю про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов»язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за 2006 рік, та іншими документами, залученими до справи.

Оскільки відповідач не подав доказів погашення боргу, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в розмірі 19 776 грн. 05 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Виробничого сільськогосподарського кооперативу ім. Браташа (42055, с. Малі Бубни Роменського району, Сумської області, вул. Леніна, 21, код 30902312) на користь Роменського міськрайонного центру зайнятості (42000, м. Ромни, вул. Луценка, 2, код 23635184) - 19 776 грн. 05 коп. боргу.

2. Видати виконавчий лист після набрання постановою законної сили.

3. Порядок і строки апеляційного оскарження встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого, зокрема, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

4. Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. В разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.