Постанова № 67558375, 03.06.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/2727/17 Головуючий у І інстанції Хрипун С. В.Провадження № 33/780/511/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 147 03.06.2017

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 червня 2017 року м.Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області ОСОБА_1

секретарі: Ярема К.О., Мельник А.С.,

представника ОСОБА_2 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 квітня 2017 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, проживає ІНФОРМАЦІЯ_3, не працює, паспорт серії МС 402219 виданий Тернопільським УМВС України 06.10.1998 року,

визнано винним за ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП та накладеного адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 320грн. 00коп., -

В С Т А Н О В И В :

Згідно постанови, 07.03.2017р. о 16год.45хв. водій ОСОБА_2 на 21 км + 800 м а/д Київ Чоп, а/д М-06 в с.Стоянка, Києво-Святошинського району, Київської області, керував транспортним засобом Toyota Land Cruiser, номерний знак НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного спяніння ( нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя), пройшов огляд в присутності двох свідків для встановлення стану алкогольного спяніння із застосуванням приладу Alcotest 6810 ARHK 0521, результат тесту 1,74%. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.2.9 а)ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також, 07.03.2017 приблизно о 17 годині 00 хвилин водій ОСОБА_2 на 21 км + 800 м а/д Київ Чоп, а/д М-06 в с. Стоянка, Києво-Святошинського району, Київської області, керуючи транспортним засобом Toyota Land Cruiser, номерний знак НОМЕР_1, не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, НОМЕР_3, в результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження, своїми діями водій ОСОБА_2 порушив п.13.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 квітня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним за ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП та накладеного адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 320грн. 00коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 квітня 2017 року та закрити провадження у справі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначив, що він не керував транспортним засобом Toyota Land Cruiser, а ним керував ОСОБА_4.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 квітня 2017 року, оскілки він не був присутній в судовому засіданні, а постанову отримав лише 05.05.2017р.

Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_3 в судовому засіданні, яке відбулося 19.06.2017 року, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити. В наступне судове засідання захисник не з»явився, про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не сповістив;

пояснення свідків ОСОБА_5. ОСОБА_6;

перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,

апеляційний суд приходить до наступного.

Згідно вимог ст.245, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судом забезпечується всебічне, повне та обєктивне дослідження всіх обставин справи.

Зазначені вимоги закону судом дотримані.

Як убачається з матеріалів справи суддя першої інстанції, всебічно розглянув справу, обєктивно оцінив добуті докази, зясував фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення і дав їм вірну оцінку.

Суддею враховано фактичні обставини справи та докази, які свідчать про те, що водій ОСОБА_2, 07.03.2017р. о 16год.45хв. на 21 км + 800 м а/д Київ Чоп, а/д М-06 в с.Стоянка, Києво-Святошинського району, Київської області, керував транспортним засобом Toyota Land Cruiser, номерний знак НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного спяніння ( нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя), пройшов огляд в присутності двох свідків для встановлення стану алкогольного спяніння із застосуванням приладу Alcotest 6810 ARHK 0521, результат тесту 1,74%. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.2.9 а ПДР.

Крім того водій ОСОБА_2 07.03.2017 приблизно о 17 годині 00 хвилин на 21 км + 800 м а/д Київ Чоп, а/д М-06 в с. Стоянка, Києво-Святошинського району, Київської області, керуючи транспортним засобом Toyota Land Cruiser, номерний знак НОМЕР_1, не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, НОМЕР_3, в результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Вина ОСОБА_2 в скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.130, 124 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення та схемою ДТП (а.с. 1-2, 5), результатом алкотесту «Драгер» (а.с.3), актом огляду на стан алкогольного сп»ягніння (а.с.4), показаннями водія ОСОБА_7 (а.с.6), а також іншими матеріалами справи в їх сукупності.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про винність ОСОБА_2 в скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.130,124 КУпАП, врахувавши особу правопорушника, обставини скоєння правопорушення, дослідивши докази та на підставі наявних інших фактичних даних прийняв обґрунтоване та правильне рішення.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Що стосується доводів ОСОБА_2 викладених в апеляційній скарзі про те, що він не керував транспортним засобом, а автомобілем керувала інша особа, то суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.

Так, в ході апеляційного розгляду справи були допитані в якості свідків інспектори поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Свідок ОСОБА_5 пояснив апеляційному суду, що 7.03.2017 року вони підїхали до місця де відбулося зіткнення автомобіля джип чорного кольору з вантажним автомобілем. Коли ми підійшли до автомобіля джип чорного кольору, зі сторони водія сидів громадянин, який надав паспорт на імя ОСОБА_2. На пасажирському сидінні попереду сидів інший чоловік. Як водій автомобіля так і його пасажир були з багатьма ознаками алкогольного спяніння, а саме хитка хода, почервоніння обличчя, різкий запах алкоголю з порожнини роту. Особливо в тяжкому стані алкогольного спяніння був чоловік, який сидів на пасажирському сидінні. Те, що саме водій ОСОБА_2 перебував за кермом автомобіля Toyota Land Cruiser їм також вказав і водій вантажівки, з якою відбулося зіткнення. Крім того, водій ОСОБА_2 не мав посвідчення водія, про що на місці поліціантами була складена постанова щодо нього за ст.126 КУпАП.

Свідок ОСОБА_6 пояснив апеляційному суду, що 7.03.2017 року вони з напарником підїхали до місця, де відбулося зіткнення автомобіля Toyota Land Cruiser з вантажним автомобілем. Зі слів водія вантажівки було встановлено, що коли він зупинився на червоний сигнал світлофора, в задню частину його автомобіля в»їхав автомобіль Toyota Land Cruiser. Також було встановлено зі слів водія вантажівка та свідків, що за кермом автомобіля Toyota Land Cruiser перебував громадянин ОСОБА_2, який перебував у нетверезому стані. У Усила були пошкодження обличчя та рук, на що водій вантажівка запропонував викликати швидку та дав воду. На вимогу поліції ОСОБА_2 надав свій паспорт для встановлення особи, оскільки посвідчення водія у нього не було. Свідок також зазначив, що до місця зіткнення через деякий час приїхав власник автомобіля Toyota Land Cruiser і зазначав, що саме він перебував за кермом автомобіля, але свою відсутність на місці зіткнення деякий час дана особа пояснити не могла.

Крім того, в судовому засіданні була оголошена перерва за клопотанням представника ОСОБА_2 для забезпечення явки свідка у судове засідання до 3 червня 2017 року. Однак, представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 у судове засідання 03.07.2017 р. не зявився, про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи міститься розписка, причини неявки суду апеляційної інстанції не сповісти, явку свідка не забезпечив.

Будь-яких доказів на спростування висновків судді про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.130, 124 КУпАП, апеляційному суду надано не було.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_2 не спростовують висновків судді про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.130, 124 КУпАП.

Разом з тим, доводи апелянта стосовно поважності пропуску строку на апеляційне оскарження постанови є обґрунтованими. З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_2 не був присутній в судовому засіданні суду першої інстанції, а повний текст постанови отримав 05.05.2017 року.

За таких обставин, суд вважає, що строк на оскарження постанови підлягає поновленню.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Поновити строк ОСОБА_2 на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду від 20.04.2017 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 квітня 2017 року щодо ОСОБА_2 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя (підпис) О.М.Рудніченко