Постанова № 67555402, 30.06.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2017 р. Справа № 924/1355/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Павлюк І. Ю. ,

судді Мамченко Ю.А.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від органу прокуратури - Кондратюк А.В.

від відповідача 1 - ОСОБА_2

від відповідача 2 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.04.17 р. у справі № 924/1355/16

за позовом Заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави

до Хмельницької міської ради

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про 1) визнання недійсним рішення сесії Хмельницької міської ради №34 від 02.04.2008р. щодо надання ФОП ОСОБА_3 в оренду земельної ділянки водного фонду площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1 у м. Хмельницькому під будівництво дитячого та молодіжно-розважального комплексу;

2) визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01.10.2008 р. № 040874200160, укладеного між Хмельницькою міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, з моменту укладення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25.04.17 року у справі № 924/1355/16 (головуючий суддя: Димбовський В.В., суддя Смаровоз М.В., суддя Шпак В.О.) позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано недійсним рішення сесії Хмельницької міської ради №34 від 02.04.2008р. щодо надання ФОП ОСОБА_3 в оренду земельної ділянки водного фонду площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1 у м. Хмельницькому під будівництво дитячого та молодіжно-розважального комплексу.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 01.10.2008р. №040874200160, укладений між Хмельницькою міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, з моменту укладення із припиненням зобов'язань по ньому на майбутнє.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь прокуратури Хмельницької області 689,00 грн. (шістсот вісімдесят дев'ять гривень 00 коп.) - витрат по оплаті судового збору. Стягнуто з Хмельницької міської ради на користь прокуратури Хмельницької області 2067,00 грн. (дві тисячі шістдесят сім гривень 00 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач 2 - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить останнє скасувати з підстав порушенням норм матеріального права. Зазначає, що прокурор мав об'єктивну можливість, тобто міг довідатись про порушене право ще в січні 2001 року, так як оскаржуване рішення було опубліковане для загального ознайомлення на офіційному сайті Хмельницької міської ради як рішення ради 5 скликання ще 11.01.2011р. у відповідності до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації". Зазначає, що відповідно до діючого на той час законодавства прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлювались у відповідності до вимог містобудівної документації, яка й була визначена в документації ОСОБА_4, що не було враховано судом першої інстанції. Також зазначає, що відповідно до план-схеми земельної ділянки, що є частиною проекту землеустрою, лише частина земельної ділянки, що перебуває в оренді ОСОБА_3 попадає в прибережну захисну смугу. Надання в оренду земельних ділянок в прибережній захисній смузі повністю узгоджувалось з ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу. Безпосередньо саме будівництво молодіжно-розважального комплексу здійснюється за межами прибережної захисної смуги, розмір якої визначено містобудівною документацією в розмірі 25м. Будівництво також узгоджується з вимогами статей 88, 89 Водного кодексу України, так як не здійснюється в межах захисної смуги а за її межами. З огляду на вказане просить апеляційну скаргу задоволити, а рішення господарського суду Хмельницької області від 25.04.17 року у справі № 924/1355/16 скасувати.

В судовому засіданні 27.06.2017 р. представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просить її задоволити.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу, проти доводів апелянта заперечив. Зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що строк позовної давності позивачем пропущено з поважних причин, оскільки досліджені докази свідчать про наявність об'єктивних перешкод, подати позов у визначений строк. Зазначає, що при прийнятті міською радою оскаржуваного рішення було допущено порушення вимог ст.. 89 Водного кодексу України та ст..61, 124, 134 Земельного кодексу України щодо заборони будівництва у прибережних захисних смугах будь-яких споруд. Рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник прокуратури в судовому засіданні підтримав заперечення викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач - 1 у відзиві на апеляційну скаргу підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим та таким що відповідає чинному законодавству, а доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні 27.06.2017 р. оголошувалась перерва до 30.06.2017 р. про що сторони повідомлені під розписку.

В судове засідання 30.06.2017 р. представники апелянта не з'явились, однак надіслали засобами електронного зв'язку клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю з'явитись в судове засідання.

Зазначене клопотання колегією суддів відхилено з тих підстав, що відповідно до ст. 77 ГПК України відкладення розгляду справи є правом суду, яке реалізується в тому випадку коли спір за якихось обставин не може бути вирішено в даному засіданні. Явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, доводи та обгрунтування представниками апелянта були викладені та заслухані судом в судовому засіданні 27.06.2017 р., а тому колегія суддів вважає, що нез'явлення представників апелянта не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзиви на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Хмельницької області від 25.04.17 року у справі № 924/1355/16 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.12.2003р. приватний підприємець ОСОБА_3 звернулась до міського голови Хмельницької міської ради із заявою про передачу їй в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1 загальною площею 1000 кв.м., під будівництво дитячого та молодіжно-розважального комплексу.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_3 розроблений приватною фірмою "Геоїд" в 2004 році. Серед документів проекту землеустрою містяться:

- вихідна земельно-кадастрова інформація, в якій наведено відомості про земельну ділянку, поміж іншого, вказано, що категорія земель за основним цільовим призначенням житлова та громадська забудова, з кодом згідно УКЦВЗ 1.11.1;

- пояснювальна записка, що містить основні відомості про земельну ділянку та проектне рішення;

- додатки до пояснювальної записки: заява замовника, умови відведення земельної ділянки №356 від 16.02.2004р., технічне завдання;

- висновки: міської СЕС, Державної екологічної інспекції, Управління містобудування, Управління земельних ресурсів, Управління культури.

Так, у висновку Хмельницької міської СЕС №07 від 23.01.2001р. міститься інформація про розташування земельної ділянки, зокрема, на південь в 25 метрах від міського ставка.

У висновку по відводу земельної ділянки під будівництво Державної інспекції екології та природних ресурсів №11 від 26.01.2001р. в пункті 4 підпункті в) міститься позначка про водоохоронну зону прибережної захисної смуги міського ставка - 25 м.

У висновку Управління містобудування, архітектури та інвестицій №359 від 16.02.2004р. міститься позначка, що земельна ділянка площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1 має обмеження, обтяження містобудівельного характеру згідно генерального плану забудови міста.

У висновку Хмельницького міського управління земельних ресурсів №400/01-26 від 29.03.2004р. зазначено, що земельна ділянка площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_1 має обмеження, обтяження такого характеру: згідно генерального плану забудови міста; виключити будь-яку господарську діяльність в 25 метрах від озера в прибережній захисній смузі.

У висновку відділу з питань екології та раціонального природокористування №545-239пз від 15.10.2004р. зазначено про погодження відведення земельної ділянки при умові дотримання режиму прибережної захисної смуги водойми 25 м згідно ст. 88 Водного кодексу України.

Також, у проекті землеустрою міститься кадастровий план земельної ділянки у масштабі 1:500 та ситуаційний план у масштабі 1:2000, з яких вбачається, поміж іншого, розміри земельної ділянки та її місцерозташування до водного об'єкта.

Розробці проекту землеустрою передувала розробка архітектурно-планувального завдання №89. Серед документів містяться: висновок Хмельницької міської СЕС від 23.01.2001р.; витяг з рішення виконкому №367 від 24.05.2001р. про надання дозволу на будівництво; витяг з рішення Хмельницької міськради №29 від 10.05.2001р. про попереднє погодження місця розташування об'єктів; акт вибору земельної ділянки для будівництва, висновок Державної інспекції екології та природних ресурсів в м. Хмельницькому від 27.01.2001р., в якому міститься позначка про наявність водоохоронної зони - прибережної захисної смуги міського ставка - 25 м; викопіювання з плану м. Хмельницького, складена управлінням архітектури. містобудування та інвестицій, на будівництво дитячого та молодіжно-розважального комплексу по АДРЕСА_1

Рішенням сесії Хмельницької міської ради №19 від 18.11.2004р. приватному підприємцю ОСОБА_3 надано в короткострокову оренду терміном на 2 роки земельну ділянку площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1, під будівництво дитячого та молодіжно-розважального комплексу. Категорія земель у вказаному рішенні значилась як землі житлової та громадської забудови.

На підставі вказаного рішення, 01.02.2005р. між Хмельницькою міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки №040574200008.

За умовами п. 5.1 договору від 01.02.2005р., передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту. Підставою розроблення проекту відведення є рішення сесії ради №9 від 08.06.2004р.

У розділі 6 вказаного договору передбачались умови використання земельної ділянки, а у розділі 8 обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.

Так, згідно п.п. 6.1, 6.2 договору від 01.02.2005р., земельна ділянка була передана в оренду під будівництво дитячого та молодіжно-розважального комплексу. Цільовим призначенням земельної ділянки є землі житлової та громадської забудови.

Згідно п.п. 8.1, 8.2 договору від 01.02.2005р., на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) згідно генплану забудови міста; надавати дозвіл експлуатуючим службам для ремонту та обслуговування інженерних споруд; виключити будь-яку господарську діяльність на 25 метрах від озера в прибережній захисній смузі. Передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення обмежень (обтяжень) та інших.

Строк дії вказаного договору оренди земельної ділянки закінчився 18.11.2006р.

У подальшому, рішенням сімнадцятої сесії Хмельницької міської ради від 02.04.2008р. №34, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 знову надано в короткострокову оренду терміном на 3 роки земельну ділянку площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1, під будівництво дитячого та молодіжно-розважального комплексу. Категорія земель у цьому рішенні вказана як землі житлової та громадської забудови.

01.10.2008р. між Хмельницькою міською радою, як орендодавцем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки №040874200160, згідно умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішення сімнадцятої сесії міської ради від 02.04.2008р. №34 під будівництво дитячого та молодіжно-розважального комплексу, що знаходиться в м. АДРЕСА_1 (п. 1 договору).

У розділі договору "Об'єкт оренди" наведено характеристики земельної ділянки. Так, згідно пунктів 2-4, 6, 7, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1000 кв.м. На земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна, інші об'єкти інфраструктури. Земельна ділянка передається в оренду під будівництво дитячого та молодіжно-розважального комплексу. Земельна ділянка, яка передається в оренду, немає недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню. Інші особливості об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини - відсутні.

У пунктах 14, 15, 16 договору оренди наведені умови використання та цільове призначення земельної ділянки, згідно з якими земельна ділянка передається в оренду під будівництво дитячого та молодіжно-розважального комплексу (п. 14); цільове призначення земельної ділянки землі житлової та громадської забудови (п. 15); умови збереження стану об'єкта оренди не погіршуючи корисних властивостей ділянки (п. 16).

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням технічної документації. Підставою розроблення технічної документації на земельну ділянку в оренду є: рішення міської ради від 18.11.2004р. №19, договір №040574200008 оренди земельної ділянки від 01.02.2005р. Організація розроблення технічної документації на земельну ділянку і витрати, пов'язані з цим, покладаються на орендаря (п. 17 договору).

Згідно п. 25 договору, на орендовану земельну ділянку встановлено наступні обмеження (обтяження): надання інженерним службам під використання земельної ділянки для прокладки і ремонту лінійних споруд та ремонту ліній електропередач.

Передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку (п. 26 договору).

Згідно п. 8, договір укладено на 3 (три) роки до 02.04.2011р.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 42 договору).

Додатковою угодою №681010004000348 від 16.02.2012р. згідно рішення дев'ятої сесії міської ради від 10.08.2011р. №48, поновлено договір оренди землі №040874200160 від 01.10.2008р. на 3 роки до 02.04.2014р.

Додатковою угодою №91/02 від 28.08.2014р., згідно рішень другої сесії міської ради від 15.12.2010р. №20, дев'ятнадцятої сесії міської ради від 29.08.2012р. №64, тридцять дев'ятої сесії міської ради від 25.06.2014р. №61, поновлено договір оренди землі №040874200160 від 01.10.2008р. на новий термін на 3 роки до 02.07.2017р.

На підставі вказаних додаткових угод, 26.09.2014р. ФОП ОСОБА_3 зареєструвала за собою право оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний запис №7136977).

Згідно листа Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів №12-4838-02-10 від 02.11.2016р., за даними відділу інформації та кадастрів, земельна ділянка по АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1, розташована в водоохоронній зоні. У листі вказано, що проекти землеустрою, якими встановлюються прибережні захисні смуги, на території міста не розроблялись, тому визначити межі земельної ділянки по відношенню до прибережної захисної смуги немає можливості. Разом з тим, надано план земельної ділянки ОСОБА_3, виготовлений комунальним підприємством проектно-розвідувальних робіт по землевпорядкуванню, де зазначено водоохоронну зону.

Згідно доданого до листа плану земельної ділянки ОСОБА_3 у маштабі 1:500, виготовленого комунальним підприємством проектно-розвідувальних робіт по землевпорядкуванню, земельна ділянка ОСОБА_3 по всьому периметру знаходиться у водоохоронній зоні.

Також, 15.11.2016р. Департаментом архітектури, містобудування та земельних ресурсів надано схему місця розташування земельної ділянки за адресою: м. Хмельницький, АДРЕСА_1 з якої вбачається, що вказана земельна ділянка знаходиться в прибережній захисній смузі.

06.12.2016р. заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури подав директору Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради запит №21250вих-16 про те, чи видавалися ПП ОСОБА_3 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 (НОМЕР_1), з проханням надати завірені викопіювання з генерального плану та плану зонування території міста на дану земельну ділянку.

У відповідь на запит 07.12.2016р. Департамент архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради повідомив наступне: 31.05.2013р. до управління архітектури та містобудування звернулась гр. ОСОБА_3 щодо надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 під будівництво 38-ми квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим торгово-розважальним центром. 06.06.2013р. за №105 управлінням архітектури та містобудування, за підписом начальника управління, були надані містобудівні умови та обмеження на вищезазначений об'єкт.

У п. 8 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, яка знаходиться в м. Хмельницькому по АДРЕСА_1 №105 від 06.06.2013р. зазначено, що земельна ділянка знаходиться в зоні багатоквартирної житлової та громадської забудови та частково в водоохоронній зоні озера.

Хмельницьке обласне управління водних ресурсів на запит місцевої прокуратури надало паспорт водного об'єкту - міського ставка, що розташований поблизу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, яка знаходиться по АДРЕСА_1

Згідно паспорту водного об'єкту, виготовленого облводресурсів на замовлення управління ЖКГ Хмельницької міської ради та погодженого Державним агенством водних ресурсів України 02.04.2015р., ставок в мікрорайоні Озерна м. Хмельницького розташований на лівій притоці р. Південний Буг, має площу водного дзеркала 11,4549 га.

У розділі 7 "Характеристика прибережної захисної смуги" паспорта водного об'єкта вказано, що проектна документація не розроблялась; розмір (ширина) смуги 50 м згідно ст. 88 Водного кодексу України.

Управлінням з питань екології та контролю за благоустроєм міста на запит прокуратури щодо додержання природоохоронного законодавства при наданні в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 1000 кв.м. ФОП ОСОБА_3 супровідним листом №01-05-1065 від 07.12.2016р. надано листи-звернення управління до постійної комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища щодо незаконності запланованого будівництва в прибережній захисній смузі водойми, а саме:

- у листі №2718/03-01-15 від 21.07.2014р. управління архітектури та містобудування повідомило начальника управління з питань екології та контролю за благоустроєм міста про те, що план забудови і благоустрою території в управлінні архітектури та містобудування відсутній. В заплаві АДРЕСА_1, надавались містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки ФОП ОСОБА_3 на будівництво 38-ми квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим торгово-розважальним центром;

- у листі від 25.07.2014р. управління з питань екології та контролю за благоустроєм міста повідомило голову постійної комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища про те, що при обстеженні прибережних захисних смуг водойм міста щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в межах прибережної смуги озера в м-ні "Озерна" (15м від урізу води) на розі вулиць П.Мирного та Залізняка виявлено огороджену земельну ділянку. За даними Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів земельна ділянка надана в оренду ФОП ОСОБА_3 під будівництво об'єкта комерційного призначення. Посилаючись на ст. 89 ВК України та зауважуючи на тому, що прибережна захисна смуга водних об'єктів, у яких площа більше 3 га, становить 50 м, є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, просило розглянути питання щодо припинення договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 під будівництво споруд, яке суперечить вимогам законодавства;

- у листі від 18.11.2016р. управління з питань екології та контролю за благоустроєм міста повідомило голову постійної комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища про те, що починаючи з 2014 року управління неодноразово зверталося до міського голови, постійної комісії, головного архітектора міста щодо незаконності запланованого будівництва в прибережній захисній смузі озера на розі вулиць П.Мирного та Залізняка та непродовження договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 Не зважаючи на вимоги Водного та Земельного кодексів України, Генерального плану міста, яким визначено прибережну смугу озера 50 м і яка не може бути забудована, 06.06.2013р. управлінням архітектури та містобудування видані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки під будівництво 38-ми квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим торгово-розважальним центром. З огляду на викладене, у листі запропоновано розглянути питання скасування містобудівних умов та запропонувати орендарю використовувати земельну ділянку згідно вимог чинного законодавства (озеленення).

Місцевий господарський суд за результатами розгляду даного спору дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі статтями 19, 20 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду; віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно їх повноважень. Подібний порядок установлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із частиною другою статті 20 ЗК України проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історично-культурного призначення.

Відповідно до статті 21 ЗК України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

До земель водного фонду, згідно ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу та ст. 4 Водного кодексу України, належать землі, зайняті, зокрема, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами. Особливість їх використання є законодавчо передбачене встановлення уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм водоохоронних зон.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню та належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період). Метою встановлення прибережних захисних смуг є захист поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності.

Розміри прибережних захисних смуг встановлено у ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України. Так, ширина встановлення прибережної захисної смуги залежить від водного об'єкту, навколо якого вона встановлюється та його площі. Першу групу складають річки та водойми (озера, водосховища, ставки), а другу моря, морські затоки і лимани. У першому випадку ширина прибережної захисної смуги становить:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації (ч. 3 ст. 60 ЗК України, абз. 7, 8 ст. 88 ВК України).

Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з відповідними органами, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади. Орієнтовні розміри і межі водоохоронних зон визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996р. №486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням конкретної ситуації (п.п. 1, 4, 5 Порядку).

Колегія суддів погоджується, що з аналізу вищезазначених положень вбачається, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.

Тобто, відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Отже, при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до порядку.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 01.07.2015р. у справі №6-184цс15, від 09.09.2014р. у справі №3-77гс14.

З огляду на викладене, у контексті аналізу наведених норм, ширина прибережної захисної смуги в будь-якому випадку починається від урізу води і знаходиться в межах від 25 до 100 метрів.

Доводи апелянта про те, що відповідно до діючого на час розробки документації законодавства прибережні захисні смуги могли встановлюватись менших розмірів, з урахуванням містобудівної документації, не можуть приймаються до уваги, оскільки розміри прибережних захисних смуг визначених у Водному кодексі України діяли і в 2001 році, і в 2004 році, і в 2008 роках.

Поряд з цим, ні суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції не надано доказів того, що прибережна захисна смуга ставка в мікрорайоні Озерна встановлювалась в менших межах ніж визначено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, орендована земельна ділянка розташована в межах населеного пункту - міста Хмельницького, по АДРЕСА_1; документи проекту землеустрою земельної ділянки, схема місця розташування земельної ділянки, надана Департаментом архітектури, містобудування та земельних ресурсів, свідчать про те, що земельна ділянка знаходиться біля водного об'єкту - ставка в мікрорайоні Озерна міста Хмельницького.

Встановлено, що проектна документація прибережної захисної смуги ставка в мікрорайоні Озерна міста Хмельницького не розроблялась, про що також зазначено в паспорті водного об'єкта. Однак, судом враховується позиція Верховного суду України, викладена у постановах від 01.07.2015р. у справі №6-184цс15, від 09.09.2014р. у справі №3-77гс14, про те, що відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри визначені законом. При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно керуватися нормативними розмірами прибережних захисних смуг, установленими статтею 88 ВК України, та орієнтовними розмірами і межами водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон.

Згідно паспорту водного об'єкта ставка в мікрорайоні Озерна міста Хмельницького, ставок має площу 11,4549 га, тобто понад 3 га, відповідно, ширина прибережної захисної смуги навколо цього ставка, виходячи з нормативних розмірів, визначених ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України, складає 50 метрів. Незважаючи на те, що паспорт водного об'єкту виготовлено лише в 2015 році, площа ставка з моменту надання в оренду земельної ділянки в 2008 році до моменту виготовлення паспорту не могла бути настільки меншою, щоб змінити розмір прибережної захисної смуги з 50 м до 25 м.

Серед переліку документів проекту землеустрою щодо відведення відповідачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Хмельницькому, міститься висновок Хмельницької міської СЕС від 23.01.2001р., в якому зазначено розташування земельної ділянки, зокрема, від міського ставка - 25 м.

Враховуючи те, що ширина прибережної захисної смуги навколо ставка в мікрорайоні Озерна у місті Хмельницькому складає 50 метрів, а спірна земельна ділянка знаходиться в 25 метрах від ставка, то в будь-якому випадку частина земельної ділянки за адресою: м. Хмельницький, АДРЕСА_1 надана відповідачу в оренду, знаходиться в межах 50 метрової прибережної захисної смуги ставка в мікрорайоні Озерна.

Про знаходження частини земельної ділянки в прибережній захисній смузі та обмеження господарської діяльності на ній свідчать й висновки державних органів, зроблені, як у 2001 році, так і в 2004 році, при розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу.

Так, у висновку по відводу земельної ділянки Державної інспекції екології та природних ресурсів від 26.01.2001р., у висновку Хмельницького міського управління земельних ресурсів від 29.03.2004р. міститься позначка про обмеження господарської діяльності на 25 метрах земельної ділянки у зв'язку із знаходженням в прибережній захисній смузі. У висновку погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відділу з питань екології та раціонального природокористування 2004 року міститься висновок про можливість порушення водоохоронного режиму водойми. У висновку відділу з питань екології та раціонального природокористування від 15.10.2004р. зазначено про погодження відведення земельної ділянки при умові дотримання режиму прибережної захисної смуги водойми згідно ст. 88 Водного кодексу України.

Про наявність обмежень містобудівного характеру згідно генерального плану забудови міста земельної ділянки свідчить також лист управління містобудування, архітектури та інвестицій від 16.02.2004р. У містобудівних умовах та обмежень забудови земельної ділянки також міститься посилання про те, що частина земельної ділянки знаходиться в водоохоронній зоні озера.

Невід'ємною особливістю прибережних захисних смуг є встановлений на їх території режим обмеженої господарської діяльності.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту (ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України).

У ст. 89 Водного кодексу України та ст. 61 Земельного кодексу України наведено перелік заборон та обмежень, яких повинні дотримуватись землекористувачі в процесі реалізації своїх прав. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

З огляду на зазначене, прибережні захисні смуги, як землі водного фонду, за особливостями свого цільового призначення і правового режиму можуть надаватись в оренду, однак, не можуть використовуватися для будівництва будь-яких споруд, крім тих, що визначені законом.

Враховуючи те, що частина земельної ділянки за адресою: м. Хмельницький, АДРЕСА_1 знаходиться в 50 метровій прибережній захисній смузі ставка в мікрорайоні Озерна і відповідно є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, при прийнятті Хмельницькою міською радою рішення про надання в оренду цієї земельної ділянки, мали враховуватися обмеження щодо можливості використання цієї землі. У технічній документації із землеустрою, у висновках державних органів, які були додані до проекту землеустрою, наявні застереження про виключення будь-якої господарської діяльності земельної ділянки по АДРЕСА_1 в прибережній захисній смузі озера.

Як вірно зазначив місцевий суд, міська рада не мала перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що частина ділянки перебуває у межах прибережної захисної смуги. Натомість, як вбачається з оспорюваного рішення, Хмельницька міська рада передала в оренду земельну ділянку під будівництво дитячого та молодіжно-розважального комплексу, що прямо заборонено законом - статтею 89 Водного кодексу України та статтею 61 Земельного кодексу України.

Отже, приймаючи спірне рішення в частині надання в оренду ФОП ОСОБА_3 земельної ділянки, Хмельницька міська рада порушила норми Земельного та Водного кодексів України, а саме: ст. 89 Водного кодексу України та ст. 61 Земельного кодексу України щодо заборони будівництва у прибережних захисних смугах будь-яких споруд.

Статтею 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З урахуванням вищенаведеного місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що рішення сесії Хмельницької міської ради №34 від 02.04.2008р. щодо надання ФОП ОСОБА_3 в оренду земельної ділянки водного фонду площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1 у м. Хмельницькому під будівництво дитячого та молодіжно-розважального комплексу, було прийнято з порушенням приписів ст. 89 Водного кодексу України, ст.ст. 61, 124, 134 Земельного кодексу України, тому вимоги прокурора про визнання його недійсним є обґрунтованими.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, наведені в ст. 203 Цивільного кодексу України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з нормами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У пункті 2.24 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", роз'яснено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статтей 84, 118, 123, 124 ЗК України.

Згідно з абз. 4 п. 2.26 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Як вже встановлено судом, під час прийняття рішення про надання відповідачу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 в оренду земельної ділянки було порушено режим експлуатації спірної земельної ділянки.

Отже, умови оспорюваного договору оренди земельної ділянки від 01.10.2008р. №040874200160, укладеного між відповідачами, не відповідають вимогам законодавства, яке регулює земельні відносини, а саме: порушено приписи ст. 61 Земельного кодексу України, ст. 89 Водного кодексу України. Невідповідність умов укладеного договору оренди вимогам законодавства є безумовною підставою для визнання вказаного правочину недійсним у судовому порядку.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що твердження відповідача про мирне володіння майном та посилання з даного приводу на рішення Європейського Суду та статтю 1 Першого протоколу до Конвенції не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на те, що рішення Європейського Суду та стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Тобто, мирне володіння майном, у контексті рішення Європейського Суду та статті 1 Першого протоколу, стосується майна, яке є у власності особи, в той час як оспорювану земельну ділянку відповідач лише орендує на визначений строк, а земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади міста.

До того ж, основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності. Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі 6-92цс13.

У розумінні наведених приписів визначальним є неусвідомлення порушень вимог закону громадянином (юридичною особою) (у даному випадку при надані в оренду земельних ділянок).

Враховуючи викладене вище, місцевий суд дійшов вірного висновку, що вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01.10.2008р. №040874200160, укладеного між Хмельницькою міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, з моменту укладення є обґрунтованою.

При цьому, враховано, що оскільки зобов'язання за договором оренди може бути припинено лише на майбутнє, в зв'язку з неможливістю повернення одержаного за ним, то спірний договір може бути визнаний недійсним з припиненням зобов'язань за ним лише на майбутнє, що відповідає п. 2.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Відносно доводів апелянта про застосування строку позовної давності до позовних вимог, оскільки на думку останнього прокурор його пропустив з огляду на ст. 257 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року", Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції, яка набрала чинності для України 11.09.1997р., передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 570 рішення від 20.09.2011р. за заявою №14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996р. за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

За нормами статтей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з приписами частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014р. у справі №6-152цс14.

Відлік позовної давності обчислюється з моменту, коли про порушення прав дізнався або мав дізнатися орган, уповноважений на здійснення відповідних функцій, а не прокурор (постанови Верховного Суду України від 25.03.2015р. №3-21гс15230, від 22.04.2015р. №3-54гс1524, від 13.05.2015р. №3-126гс1525).

З матеріалів справи вбачається, що прокурором подано позов від свого імені (прокурор є позивачем).

Частинами 1, 2, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону встановлені частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 05.10.2016р. по справі №922/1657/15, від 01.07.2015р. №6-178цс15, яка була прийнята на спільному засіданні судових палат у цивільних та господарських справах; в постанові від 27.05.2014р. у справі №3-23гс14; постанові від 29.10.2014р. у справі №6-152цс14.

Прокурор повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення права, що також випливає із загального правила про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Разом з тим, прокурор, подав клопотання про поновлення пропуску строку позовної давності. Як на підставу поважності причин пропуску позовної давності вказував на те, що прийняте рішення про передачу в оренду земельної ділянки саме по собі не могло бути підставою для звернення до суду з позовом про його скасування, оскільки зі змісту самого рішення не вбачаються підстави вважати, що воно суперечить вимогам того чи іншого законодавства. Вказує, що підставами звернення до суду можуть бути лише встановлені за наслідками перевірок (вивчення на предмет наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру) певні порушення законів та підзаконних актів, які визначають протиправний характер оскаржуваних дій чи рішень.

Стверджує, що про порушення вимогдіючого законодавства з боку Хмельницької міської ради при передачі в оренду земельної ділянки прокурору стало відомо за наслідками отримання та опрацювання відповідної інформації з управлінь та відділів виконавчого комітету Хмельницької міської ради, з інших державних органів (Хмельницького обласного управління водних ресурсів) під час вивчення матеріалів на предмет встановлення підстав для представництва в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", що мало місце в листопаді 2016 року.

В силу частини четвертої та п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові; проте, якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. До висновку про поважність причин пропущення строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим.

За нормою ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Можливість втручання прокурора у випадку, коли захист інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, або коли такий орган відсутній, а також вимоги ст. 29 ГПК України щодо необхідності обґрунтування підстав для здійснення прокурором представництва підкреслюють позавідомчий та міжгалузевий характер діяльності прокурора, як інституту, що призначений для універсального та постійного ефективного захисту конституційно значимих цінностей.

Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі №1-1/99).

В даному випадку, має місце порушене право держави щодо незаконної передачі в оренду земель прибережної захисної смуги для будівництва і єдиний можливий спосіб повернення землі в комунальну власність територіальної громади міста є поновлення пропущеного строку на звернення з позовом. При цьому, судом враховано, що звернення прокурора з позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - реалізація принципів земельного законодавства щодо гарантії прав на землю комунальної власності територіальної громади міста та екологічної безпеки.

Суспільний, публічний інтерес полягає у відновленні становища, яке існувало до порушення права власності територіальної громади на землю, захист такого права шляхом повернення в комунальну власність землі водоохоронної зони, що незаконно передана в оренду для будівництва.

Суспільним, публічним інтересом є також забезпечення охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод (стаття 95 ВК України).

До того ж, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією (ст. ст. 13, 14 Конституції України).

Значимість питання забезпечення державою права територіальної громади щодо належного використання земель прибережної захисної смуги, екологічної безпеки, що полягає в охороні поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення і вичерпання, збереження їх водності, попередження їх знищення навколоводних рослин і тварин, зменшення коливань стоку вздовж озера.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що оскаржуване рішення про надання в оренду земельної ділянки для будівництва та наступне укладення договору оренди за формальними ознаками мало вигляд законного, з урахуванням того, що з його змісту не вбачалося підстав вважати, що воно суперечить вимогам законодавства, оскільки всю земельну ділянку було віднесено до земель житлової та громадської забудови, а повноваження стосовно віднесення земель до тієї чи іншої категорії, згідно ст. 20 ЗК України, належать органам місцевого самоврядування, тобто самій міській раді, яка і прийняла незаконне рішення.

З огляду на викладене вище, наведені прокурором обставини заслуговують на увагу і свідчать про наявність об'єктивних перешкод, які дійсно заважали подати прокурору позов у визначений строк.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності та відмові в задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 25.04.17 року відповідає матеріалам справи і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 25.04.17 року у справі № 924/1355/16 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Мамченко Ю.А.